Постанова

від 14.03.2023 по справі 755/4682/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 755/4682/22 Суддя (судді) першої інстанції: Чех Н.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянина України ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 р. у справі за адміністративним позовом громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянина України ОСОБА_2 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини про скасування постанов та визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

Громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянин України ОСОБА_2 звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, третя особа: Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просили суд:

- скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010680 від 02.06.2022 року, та закрити праву про адміністративне правопорушення;

- скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010683 від 02.06.2022 року, та закрити праву про адміністративне правопорушення;

- скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 02.06.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

- поновити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строки для подачі до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області або його територіальних підрозділів заяви та необхідних документів на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне її проживання на території України.

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби м. Києві та Київській області та її територіальні підрозділи прийняти протягом 30 робочих днів починаючи з дня набрання законної сили рішення по справі №755/4682/22 від громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву та всі необхідні документи на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України, та розглянути її в установленні діючим законодавством України строки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 порушила правила перебування іноземців на території України не з власної вини, так як мала посвідку на тимчасове проживання в Україні, терміном дії до 31.03.2022 року, та неодноразово вживала заходів для продовження строку перебування на території України, однак в усній формі працівниками ДМС повідомлено позивачам, що у зв`язку із збройною агресією документів від громадян міграційна служба не приймає.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачами подано апеляційну скаргу у якій просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 17 січня 2023 року 10:50 год.

17 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду до початку судового засідання надійшло клопотання від Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про розгляд справи за відсутності третьої особи.

В судове засідання 17 січня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду з`явилися лише позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представники відповідача та третьої особи не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи.

В свою чергу, колегія суддів у судовому засіданні 17 січня 2023 року протокольною ухвалою визнала явку представника відповідача - Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області обов`язковою, витребувала у відповідача документи щодо заборони в`їзду, продовжила строк розгляду справи та було оголошено перерву до 07 лютого 2023 року о 10:50 год.

07 лютого 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду у судове засідання з`явилися лише позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представники відповідача та третьої особи повторно не з`явилися, хоча були повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи.

Протокольною ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2023 року повторно було визнано явку Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області обов`язковою, та повторно витребувано у відповідача документи щодо заборони в`їзду, та оголошено перерву до 21 лютого 2023 року о 10:40 год.

21 лютого 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду у судове засідання з`явилися лише позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області знову не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду даної справи, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 210), у зв`язку з неявкою представника відповідача було відкладно розгляд справи на 14.03.2023 року о 10:40 год.

Окремою ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2023 року доведено до відома Голови Державної міграційної служби України - ОСОБА_4 та до начальника Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області - Гузь Вячеслава Валерійовича про встановлені факти невиконання Центральним міжрегіональним управлінням ДМС у м. Києві та Київській області своїх процесуальних обов`язків щодо забезпечення явки уповноваженого представника у судове засідання, для вжиття невідкладних заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли встановленим порушенням.

06 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про розгляд справи у відсутність представника третьої особи.

14 березня 2023 року до Шостого апеляційного адміністративного суду у судове засідання з`явилися позивачі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, позивачів та представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , являється громадянкою Російської Федерації.

19.03.2020 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 (громадянин України) та ОСОБА_5 (громадянка Російської Федерації).

31.03.2021 року ОСОБА_1 отримала посвідку на тимчасове проживання в Україні, дата закінчення строку дії посвідки - 31.03.2022 року.

Згідно Довідки про реєстрацію місця проживання особи № 06-15/8298 від 14.07.2021 року ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 , з 14.07.2021 року по теперішній час (інформація на момент видачі довідки).

02.06.2022 року Центральним міжрегіональним управлінням Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення міграційного законодавства та винесено відповідні постанови про притягнення їх до адміністративної відповідальності.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2022 року серії ПР МКМ № 010698, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, зареєстрований в АДРЕСА_1 , запросив в Україну та не вжив заходів щодо своєчасної реєстрації громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце скоєння правопорушення- АДРЕСА_1 . Зі змістом протоколу ОСОБА_2 був ознайомлений, розгляд справи просив здійснювати без його участі. До протоколу додано додаткові пояснення, паспорт, витяг з ЄІАС, АРКАН, свідоцтво про шлюб.

В поясненнях ОСОБА_2 вказав, що вжити заходів для забезпечення своєчасної реєстрації та оформлення документів для дружини ОСОБА_6 не було можливості у зв`язку з тим, що відділ міграційної служби в м. Бровари через збройну агресію Російської Федерації та Білорусії, бойові дії та ракетні обстріли не працював. Крім того, тимчасово проживали в СТ «Прилісся», та через ракетні та артилерійській обстріли не мали можливості приїхати до м. Бровари.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 010683 від 02.06.2022 року ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 205 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680,00 грн. Копію постанови отримано 07.06.2022 року.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 02.06.2022 року серії ПР МКМ № 010697, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка Російської Федерації, зареєстрована в АДРЕСА_1 , яка була виявлена 02.06.2022 року о 14.15 годині за адресою: АДРЕСА_2 , яка порушила правила перебування іноземців на території України, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення - АДРЕСА_1 . Зміст статті 63 Конституції України та статті 268 КУпАП роз`яснено, перекладача не потребувала. До протоколу додано паспорт іноземця, витяг з ЄІАС, АРКАН, пояснення, свідоцтво про шлюб. Зі змістом протоколу ОСОБА_6 була ознайомлена, розгляд справи просила здійснювати без її участі.

В поясненнях ОСОБА_1 зазначила (т.1 а.с.38), що в Україну останнього разу прибула 27.11.2021 року через ПП «Бачівськ» до свого чоловіка ОСОБА_2 , з яким перебуває у шлюбі з 19.03.2020 року, та мають спільну дитину ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки, на території її місця проживання не працював відділ міграційної служби, не змогла своєчасно звернутись за обміном посвідки. Після закінчення її дії, територію України не залишила, оскільки розпочалася збройна агресія РФ проти України, що загрожувало життю та здоров`ю їй та її дитині. Будь-яке транспортне сполучення з РФ та Республікою Білорусь було відсутнє внаслідок війни. Залишаючись на території України, усвідомлювала, що порушує законодавство України. З питань повторного оформлення посвідки на тимчасове проживання не зверталась, документи на отримання дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування не подавала. Для набуття статусу біженця або особи яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів не зверталась.

Постановою про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 010680 від 02.06.2022 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400,00 грн. Копію постанови отримано 08.06.2022 року (т.1 а.с.39).

02.06.2022 року головним спеціалістом Відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області ухвалено рішення, в якому зазначено - примусово повернути до країни походження або третьої країни громадянку Російської ОСОБА_3 та зобов`язано її покинути територію України у термін до 12.06.2022 року (т.1 а.с.40).

Вважаючи вищевказане рішення про примусове повернення та постанови про накладення адміністративного стягнення протиправними, позивачі звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, приймаючи спірні рішення діяв в межах відповідних приписів чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 26 Конституції України передбачено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, - іноземці та особи без громадянства, які отримали посвідку на постійне проживання, якщо інше не встановлено законом.

Підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України визначено статтею 4 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".

Відповідно до статті 9 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку. Іноземці та особи без громадянства під час проходження прикордонного контролю у пунктах пропуску через державний кордон зобов`язані подати свої біометричні дані для їх фіксації. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Згідно із пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15 лютого 2012року №150 (далі -Порядок №150), іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території :

1) протягом наданого візою дозволу в межах строку дії візи вразі в`їзду осіб без громадянства чи іноземців, які є громадянами держав з візовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України;

2) не більш як 90днів протягом180днів уразі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк невизначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС;

3) на період дії візи, але не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду за візою, оформленою до 11 вересня 2011 року.

Частинами першою, другою статті 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

Відповідно до частин другої, третьої статті 25 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій. Рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення.

Згідно із частинами першою, третьою статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України),з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30днів з дня прийняття рішення. Один із примірників рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства видається іноземцю або особі без громадянства, стосовно яких воно прийнято. У рішенні зазначаються підстави його прийняття, порядок оскарження та наслідки невиконання. Форма рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства затверджується спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України.

Відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначає Інструкція про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23 квітня 2012 року №353/271/150 (далі - Інструкція).

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції іноземці можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну зокрема на підставі рішення територіальних органів, територіальних підрозділів ДМС, про примусове повернення або примусово видворенні на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Пункт 1.6 Інструкції вказує, що підставами для прийняття рішення про примусове повернення іноземців за межі України є:

- дії іноземців, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;

- дії іноземців, що суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку;

- якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що чинним законодавством визначено вичерпний перелік підстав, за яких приймається рішення про примусове повернення іноземців за межі України.

Механізм оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання врегульований спеціальним нормативно-правовим актом - Порядком оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2018 року № 321 (далі - Порядок №321).

Згідно пункту 1 Порядку №321 посвідка на постійне проживання (далі - посвідка) є документом, що посвідчує особу іноземця або особу без громадянства та підтверджує право на постійне проживання в Україні.

Відповідно до вимог пунктів 16 та 17 Порядку №321 документи для оформлення посвідки (у тому числі замість втраченої або викраденої), її обміну подаються до державного підприємства, що належить до сфери управління ДМС, центру надання адміністративних послуг (далі - уповноважений суб`єкт), територіальних органів/територіальних підрозділів ДМС, за місцем проживання іноземця або особи без громадянства. Документи для оформлення посвідки подаються не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування/проживання в Україні.

Згідно статті 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, невиконанням рішення про заборону в`їзду в Україну, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 201, частина перша статті 203, стаття 203-1 (крім порушень, виявлених у пункті пропуску (пункті контролю) через державний кордон України, контрольному пункті в`їзду-виїзду або контрольованому прикордонному районі), статті 204, 205, 206).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Згідно вимог частини першої статті 203 КУпАП порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що міграційний орган уповноважений через своїх працівників притягувати іноземців та осіб без громадянства до адміністративної відповідальності за вчинення ними визначених законом адміністративних правопорушень, зокрема за порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні.

Згідно ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Тобто, іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати законність свого перебування на території України.

Законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, підтверджується, у тому числі наданим візою дозволом в межах строку дії візи; посвідкою на тимчасове проживання; довідкою, що підтверджує факт звернення за становленням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту; дозволом на імміграцію.

Не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про примусове повернення іноземця до країни громадянської належності є перебування іноземця на території України з порушенням чинного законодавства, у тому числі, за відсутності паспортного документа та документа, що дозволяє тимчасове перебування на території України, законних джерел існування тощо.

Виключенням щодо можливості примусового повернення іноземця до країни громадянської належності є наявність обставин, що свідчать про загрозу його життю або свободі за віросповіданням, національністю, громадянством (підданством), належністю до певної соціальної групи або за політичних переконань, загроза у жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводження чи покарання тощо у разі повернення до країни походження.

Згідно ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року №3773-VI іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Тобто, іноземці або особи без громадянства мають підтверджувати законність свого перебування на території України.

Законність перебування іноземця, особи без громадянства на території України, підтверджується, у тому числі наданим візою дозволом в межах строку дії візи; посвідкою на тимчасове проживання; довідкою, що підтверджує факт звернення за становленням статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту; дозволом на імміграцію.

Не дотримання правил законного перебування іноземця або особи без громадянства на території України є прямим наслідком для визначення цих осіб нелегальними мігрантами та прийняття органом міграційної служби рішення про їх примусове повернення до країни громадянської належності.

Таким чином, підставою для прийняття рішення про примусове повернення іноземця до країни громадянської належності є перебування іноземця на території України з порушенням чинного законодавства, у тому числі, за відсутності паспортного документа та документа, що дозволяє тимчасове перебування на території України, законних джерел існування тощо.

Виключенням щодо можливості примусового повернення іноземця до країни громадянської належності є наявність обставин, що свідчать про загрозу його життю або свободі за віросповіданням, національністю, громадянством (підданством), належністю до певної соціальної групи або за політичних переконань, загроза у жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводження чи покарання тощо у разі повернення до країни походження.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, громадянка ОСОБА_1 будучи громадянкою Російської Федерації (місто народження м. Москва) здійснювала візити за територію України постійно з дати її народження, з метою побачення своїх рідних та близьких, які проживали та проживають на даний час на території України.

Згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 батько - гр. ОСОБА_7 за національністю Українець (т.1 а.с. 33.)

Громадянка РФ ОСОБА_1 та громадянин України ОСОБА_2 знайомі з дитинства (починаючи з 1990 років), тривалий час підтримували дружні стосунки.

Починаючи з 01.05.2019 року громадянка Російської Федерації неодноразово на запрошення громадянина України ОСОБА_2 перебувала на території України. Під час всіх свої візитів з метою створення сім`ї, жодного разу міграційне законодавство України не порушувала.

19.03.2020 року між громадянкою Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянином України ОСОБА_2 на території України зареєстровано шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб, виданим Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 457 (т. 1 а.с. 31).

28.10.2020 року, під час спільного подружнього життя у позивачів народилася дочка - ОСОБА_8 .

31.03.2021 року гр. ОСОБА_1 отримала посвідку на тимчасове проживання на території України № НОМЕР_1 терміном на 1 рік (дата закінчення строку дії - 31.03.2022 року) (т. 1 а.с.30).

На території України ОСОБА_1 була зареєстрована по місцю реєстрації свого чоловіка ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 . Місце реєстрації підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання Вих.№ 06-15/82 98 від 14.07.2021 року (т. 1 а.с. 32).

За вищевказаною адресою позивачі проживали однією сім`єю разом із своєю дочкою - громадянкою Російською Федерації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочкою ОСОБА_1 від попереднього шлюбу - громадянкою Російською Федерації ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4 яка навчається в Броварській ЗОШ І-ПІ ступенів №10 Броварської міської ради Броварського району Київської області, закінчила в 2022 році 4 клас, та переведена на наступний навчальний рік до 5 класу, (засвідчена копія довідки та характеристики знаходяться в матеріалах справи).

В зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введенням Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022. воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, а також утворення військових адміністрацій Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24,02.2022 року № 68/2022, та запровадження на період дії правового режиму воєнного стану можливих обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина передбачені статтями 30 - 34.38,39,41 - 44,53 Конституції України, а також в зв`язку з ракетним обстрілом м. Бровари, та оприлюднення повідомлень та прийнятих Розпоряджень Броварської районної військової адміністрації, позивачі: громадянка Російської Федерації ОСОБА_1 та її чоловік гр. України ОСОБА_2 , а також їх спільна дочка: громадянка Російської Федерації ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_1 від попереднього шлюбу - громадянка Російською Федерації ОСОБА_9 14.07.2011 року були змушені тимчасово перебувати та проживати на території ГО СГТ "ПРИЛІССЯ" (код ЄДРПОУ 26078413, Україна. 07433, Київська обл.. Броварський р-н. с. Богданівка. вул. Богдана Хмельницького 219), яке входить до Великодимерської селищної територіальної громади, на території домоволодіння батьків ОСОБА_2 в ГО СГТ "ПРИЛІССЯ" (Лінія № 2. Ділянка 657) в період з 24.02.2022 року по 07.04.2022 року.

З огляду на вищевикладене, у зв`язку з проведенням бойових дій на території Броварського району (с. Богданівка, смт. В. Димерка, с. Залісся, с. Скибин, с. Калинівка) позивачі були позбавлені права вільного пересування та виконання обов`язку щодо звернення та отримання в м. Бровари необхідних адміністративних послуг в Броварському районному відділу ДМС в кінцевий граничний строк до 11.03.2022 року.

Таким чином, позивачі в зв`язку з вимушеним перебуванням на території ГО СГТ "ПРИЛІССЯ", в період з 24.02.2022 року по 07.04.2022 року де велися активні бойові дії, були позбавлені можливості в межах дозволених та передбачених міграційним законодавством України строків звернутися за адміністративною послугою як для обміну посвідки, так і для продовженням строків перебування ОСОБА_1 на території України.

Крім того, позивачі не могли звернутися до будь-яких територіальних органів ДМС України для оформлення посвідки не пізніше ніж за 15 робочих днів до закінчення встановленого строку перебування в Україні, оскільки Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області відновило свою роботу тільки з 15.03.2022 року.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 після деокупації Броварського району неодноразово зверталися до Броварського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області, Відділу централізованого оформлення документів №3 Управління з питань тимчасового та постійного проживання іноземців та осіб без громадянства в м. Київ, (адреса: АДРЕСА_3 за консультацією щодо обміну посвідки, або продовженням строків перебування ОСОБА_1 на території України, в тому числі за консультацією, що мала місце під час подачі позивачами заяви і документів 12.05.2022 року до Броварського РВ ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області (кабінет №9) для отримання адміністративної послуги по оформленню набуття дитиною позивачів громадянства України - ОСОБА_8 , одночасно з поданням якої також піднімалось питання законності перебування ОСОБА_1 на території України та подальшого обміну посвідки на тимчасове проживання або отримання посвідки на постійне проживання у зв`язку з перебуванням позивачів у шлюбі більше 2 років.

Згідно листа голови ДМС України №8.1-10860/1-22 від 31.10.2022 року «Про розгляд адвокатського запиту» починаючи з 24.02.2022 року ДМС та його територіальні підрозділи тимчасово припинили прийом будь-яких заяв від громадян Російської Федерації, зокрема, про оформлення та обмін посвідок на тимчасове проживання, та про продовження перебування на території України, тому як до прийняття ВРУ та набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором розроблено проект нормативно-правового акту, який встановлює умови подання громадянами країни-агресора заяв про отримання адміністративних послуг у міграційній сфері, який в установленому порядку було подано на розгляд Уряду.

Після неодноразових звернень позивачів до територіальних підрозділів ДМС України за консультацією, останні рекомендували звернутися до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області для оплати штрафу з метою подальшого оформлення посвідки.

02.06.2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прибули до Державної міграційної служби за адресою: м. Київ, вул. Петропавлівська 11, та повідомили відповідача про всі обставини, а також неодноразово наголошували про наявність вагомих підстав, які не давали змоги ОСОБА_1 звернутись до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області для обміну тимчасової посвідки на тимчасове проживання в України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вчиняли всі необхідні дії для продовження строку офіційного перебування ОСОБА_1 на території України.

Водночас, 02.06.2022 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Циганок М.О. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 010698. відповідно до якого 02.06.2022 року о 14.30 год. за адресою: м. Київ. вул. Петропавлівська, 11 було виявлено Громадянина України ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , який запросив в Україну, та не вжив заходів щодо своєчасної реєстрації громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

Крім того, 02.06.2022 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петров Д.В. було складено постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ПН МКМ № 010683, за якою громадянина України ОСОБА_2 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 205 КУпАП. що він запросив та не вжив заходів щодо своєчасної реєстрації громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .. накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 680,00 грн.

02.06.2022 року головним спеціалістом Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МКМ № 010697. відповідно до якого 02.06.2022 року о 14:15 год. за адресою: м. Київ. вул. Петропавлівська 1 1 виявлено громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 яка порушила правила перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

02.06.2022 року заступником начальника Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області Петров Д.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення Серії ПН МКМ № 010680. за якою громадянку Російської Федерації ОСОБА_1 11.11980 р.. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: проживання без документів на право проживання в України. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_1 .

02.06.2022 року головним спеціалістом відділу адміністративної діяльності управління міграційного контролю, протидії нелегальній міграції та реадмісії ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Зіловою Н.С. за результатами розгляду матеріалів щодо громадянки Російської ОСОБА_3 11.01.1980 р. та громадянина України ОСОБА_2 ухвалено рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_10 ) 11.01.1980 р. зобов`язано покинути територію України у термін до 12.06.2022 року.

Тобто, фактично Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області прийняло постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 , лише після особистих звернень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які намагалися законним шляхом вирішити питання законності перебування ОСОБА_1 на території України та подальшого обміну посвідки на тимчасове проживання або отримання посвідки на постійне проживання у зв`язку з перебуванням позивачів у шлюбі більше двох років.

Колегія суддів звертає увагу, що 28.10.2020 року, під час спільного подружнього життя у позивачів народилася дочка - ОСОБА_8 .

Згідно довідки №32-13-000010167 про реєстрацію особи громадянином України від 12.09.2022 року, ОСОБА_8 набула громадянство України на підставі рішення ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області від 28.06.2022 року. Відповідно до законодавства України зазначена особа є громадянином України з 28 жовтня 2020 року (т.1 а.с. 190).

Позивачі проживають однією сім`єю разом із своєю дочкою - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочкою ОСОБА_1 від попереднього шлюбу - громадянкою Російською Федерації ОСОБА_9 14.07.2011 року, яка навчається в Броварській ЗОШ I- III ступенів №10 Броварської міської ради Броварського району Київської області, закінчила в 2022 році 4 клас, та переведена на наступний навчальний рік до 5 класу.

На час винесення оскаржуваних постанов та Рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області спільній дитині позивачів, ще не було двох років.

Як наслідок, в залежність від рішення про примусове повернення з України Громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 потрапляють інтереси її спільної з ОСОБА_2 малолітньої дочки, враховуючи її вік та становище матері.

Водночас, слід зазначити, що міжнародними договорами, ратифікованими Україною встановлено, що дитина не може розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. (Конвенція про права дитини, затверджена ООН від 20 листопада 1989 року. Конвенція (Конвенцію ратифіковано постановою ВР№789-ХП від 27.02.91 (ст.9).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-Х11. в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 17 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" зокрема передбачено, що іноземцю або особі без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, може бути продовжено строк перебування (за наявності законних підстав). Документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України. У продовженні строку перебування іноземцю або особі без громадянства може бути відмовлено в разі відсутності для цього підстав та достатнього фінансового забезпечення для покриття витрат, пов`язаних із перебуванням іноземця або особи без громадянства в Україні, або відповідних гарантій від приймаючої сторони.

В свою чергу, колегія суддів звертає увагу на те, що Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який продовжено з 05 год 30 хв 26.03.2022 строком на 30 діб на підставі Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженого Законом України від 15.03.2022 року № 2119-ІХ.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022, змінено статтю 1 Указу № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.04.2022 строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України № 2263-ІХ від 22.05.2022 року, частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 25.05.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 573/2022 від 12.08.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 год 30 хв 23.08.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 757/2022 від 07.11.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 21.11.2022 року строком на 90 діб.

Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", частково змінено статтю 1 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року № 2102-ІХ, продовжено строк воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 19.02.2023 року строком на 90 діб.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 № 389-VІІІ (далі - Закон №389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно частинами першою та двадцятою статті 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" правовий статус та обмеження прав і свобод громадян та прав і законних інтересів юридичних осіб в умовах воєнного стану визначаються відповідно до Конституції України та цього Закону.

Згідно Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".

З огляду на вищевикладене вбачається, що в період воєнного стану в Україні тимчасово обмежено гарантоване статтею 33 Конституції України право кожного, хто на законних підставах перебуває на території України, на свободу пересування.

Водночас, постановою Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року «Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану» установлено, що у період воєнного стану та протягом 30 календарних днів з дня його припинення або скасування надання територіальними органами/територіальними підрозділами Державної міграційної служби адміністративних послуг громадянам Російської Федерації здійснюється з урахуванням таких особливостей: розгляд заяв про оформлення дозволу на імміграцію, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання, поданих до набрання чинності цією постановою, зупиняється до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

У разі звернення громадянина Російської Федерації із заявою про оформлення дозволу на імміграцію, продовження строку перебування, оформлення (у тому числі замість втрачених або викрадених) та обмін посвідок на постійне чи тимчасове проживання територіальний орган/територіальний підрозділ Державної міграційної служби інформує про відмову в прийнятті документів до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою-агресором.

Таким чином, вказане свідчить про те, що порушення громадянами Російської Федерації Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обумовлено зупиненням строків надання адміністративних послуг та видачі документів дозвільного характеру.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представник Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області надав пояснення, що міграційна служба не приймала заяви від громадян Російської Федерації на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України, до набрання чинності законом щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов`язаних з державою - агресором.

В свою чергу слід зазначити, що не приймаючи заяви від громадян Російської Федерації на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України, міграційна служба порушувала юридичну визначеність вказаних осіб, крім того, вказане призвело до порушення такими особами міграційного законодавства.

Колегія суддів звертає увагу, що юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.

В свою чергу слід зазначити, що пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1232 від 01 листопада 2022 року передбачено, що зазначені у пункті 1 цієї постанови обмеження не поширюються на: осіб, що мають законні підстави для оформлення дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання, передбачені пунктами 4, 6 та 9 частини другої та пунктами 1, 2 та 4 частини третьої статті 4 Закону України "Про імміграцію".

Відповідно до статті 3 Сімейного кодексу України, сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

З огляду на вказане, ОСОБА_1 підпадає під виключення, що зазначені у пункті 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.11.2022 № 1232 "Деякі питання надання Державною міграційною службою адміністративних послуг в умовах воєнного стану", оскільки мала діючу посвідку на тимчасове проживання на території України, строк дії якої закінчився 31.03.2022 року, тобто у період воєнного стану, та перебуває у шлюбі з громадянином України понад 2 роки.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21 червня 1988 року по справі "Боррехаб проти Нідерландів", яке в силу положень частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права, висвітлив правову позицію щодо захисту права на "сімейне життя" у випадку депортації іноземця з території держави-учасниці Конвенції.

Позиція Суду ґрунтувалася на тому, що відмова у видачі особі нової посвідки на проживання і подальша депортація із країни призведуть до розриву сімейних зав`язків. У наведеній справі, Суд прийшов до висновку, що в такому випадку має місце порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року № ETS N005 (право на повагу до приватного і сімейного життя).

Так, відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі "Боррехаб проти Нідерландів" від 21 червня 1988 року та у справі "Каплан та інші проти Норвегії" від 24 липня 2014 року, роз`єднання сім`ї без доведення таким заходом втручання досягнення мети - захисту національної, громадської безпеки, запобігання правопорушень чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб, навіть за умови дотримання вимоги законодавства, не відповідає вимогам частини другої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, слід зазначити, що пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" установлено, що до іноземців та осіб без громадянства, які не змогли виїхати за межі України або не змогли звернутися до територіальних органів/підрозділів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України та/або про обмін посвідки на тимчасове/постійне проживання у зв`язку із введенням карантину, не застосовується адміністративна відповідальність за порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, якщо такі порушення настали в період чи внаслідок встановлення карантину. Оформлення документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, у період дії карантину здійснюється за місцем звернення особи.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 09 грудня 2020 року № 1236 установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 30 квітня 2023 року на території України карантин.

Як вбачається з матеріалів справи оскаржувані постанови та рішення були прийняті відповідачем в період дії карантину.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані постанова та рішення не відповідають встановленим вимогам законодавства та критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, оскільки прийняті без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підлягають скасуванню.

Колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права ОСОБА_1 буде зобов`язання Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби м. Києві та Київській області та її територіальні підрозділи прийняти протягом 30 робочих днів починаючи з дня набрання законної сили рішення по справі №755/4682/22 від громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву та всі необхідні документи на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України, та розглянути її в установленні діючим законодавством України строки. Крім того, такий спосіб захисту, унеможливить в подальшому породження нових судових справ з метою захисту відновлення порушених прав.

Також, колегія суддів звертає увагу, що скасування оскаржуваних постанов Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення та рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 02.06.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. є підставою для міграційної служби щодо розгляду заяви ОСОБА_1 на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України.

Водночас, у задоволенні позовних вимог про поновлення громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 строку для подачі до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області або його територіальних підрозділів заяви та необхідних документів на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне її проживання на території України, слід відмовити, оскільки вони є передчасні, враховуючи, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не зверталися до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області із такою заявою, тому, відповідно і спір щодо поновлення строків для подачі заяви не виникав.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 та громадянина України ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010680 від 02.06.2022 року.

Скасувати постанову Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ №010683 від 02.06.2022 року.

Скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області від 02.06.2022 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби м. Києві та Київській області та її територіальні підрозділи прийняти протягом 30 робочих днів починаючи з дня набрання законної сили рішення по справі №755/4682/22 від громадянки Російської Федерації ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , заяву та всі необхідні документи на продовження строків перебування на території України та обміну посвідки на тимчасове або постійне проживання на території України, та розглянути її в установленні діючим законодавством України строки.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма