Ухвала

від 15.03.2023 по справі 420/25239/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

15 березня 2023 року

м. Київ

справа №420/25239/21

адміністративне провадження №К/990/7847/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2021 №26806/15-32-07-02, від 01.11.2021 №26808/15-32-07 02, від 01.11.2021 №26810/15-32-07-02, від 01.11.2021 №26811/15-32-07-02.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2021 №26806/15-32-07-02 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 2120841,00грн та штрафних санкцій на суму 530210,00грн; від 01.11.2021 №26808/15-32-07-02 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік i І квартал 2021 року на суму 1901943,00грн; від 01.11.2021 №26810/15-32-07-02 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1710110,00грн та штрафних санкцій у сумі 427528,00грн; від 01.11.2021 №26811/15-32-07-02 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року у сумі 382614,00грн.

Представником позивача 03.08.2022 до суду подано заяву ухвалення додаткового рішення у справі №420/25239/21, у якій заявник просив суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ю» від 19.11.2021 №0110881-1308-1524; визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №779/15-32-13 08 вiд 02.12.2021 про опис майна у податкову заставу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №420/25239/21 задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми «Ю» від 19.11.2021 №0110881-1308-1524. Визнано протиправним та скасовано рішення №779/15-32-13 08 від 02.12.2021 про опис майна у податкову заставу.

Постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 28.02.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21, ухвалити нову постанову, якою справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Судом встановлено наступне.

Так, пунктом 4 частини першої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що у касаційній скарзі, крім іншого, зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суду звертає увагу, що системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Як зазначено вище, у відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалою від 18.01.2023 вперше подану відповідачем касаційну скаргу повернув скаржнику на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірних судових рішень. При цьому, у кожному зі своїх рішень Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив відповідачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про неправильне застосування судами у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та постанові П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 норм права, зокрема, пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 44.6 статті 46, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, контролюючий орган лише цитує витяги з приведених постанов щодо обставин справи, при цьому обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник так і не наводить.

Доводи вдруге поданої касаційної скарги, як у раніше поданій скарзі, зводяться до наведення окремих цитат з судових рішень, довільного тлумачення норм права, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями про відмову у задоволенні позовних вимог, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження, а також вказівки на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки, що ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи та обумовлені іншим складом доказів та їх оцінкою судом, про що неодноразово наголошував Суд. Скаржником так і не обґрунтовано в чому полягає помилка судів при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися.

Крім того, як убачається зі змісту вдруге поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній, як і у раніше поданій, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам контролюючого органу, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції зазначає, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про задоволення позову, що передбачено статтею 351 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Поряд з цим, Верховний Суд звертає особливу увагу, що касаційна скарга контролюючого органу, взагалі не містить будь-яких обґрунтувань про допущені П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.11.2022, ухваленій за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 порушення норм матеріального та/або процесуального права, що могло б бути для підставою для перегляду вказаних судових рішень у касаційному поряду.

Доводи касаційної скарги ґрунтуються виключно на необхідності додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у додатковому рішенні чи постанові суду саме так, як вважає заявник скарги.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд повторно наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Отже, вдруге подана касаційна скарга не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України необхідно залишити без руху встановивши строк, впродовж якого скаржник має право усунути виявлені судом недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу - залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк, з моменту отримання копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху, для усунення виявлених недоліків касаційної скарги.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник