Ухвала

від 05.04.2023 по справі 420/25239/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 квітня 2023 року

м. Київ

справа №420/25239/21

адміністративне провадження № К/990/7847/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Пасічник С.С.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.11.2021 №26806/15-32-07-02, від 01.11.2021 №26808/15-32-07 02, від 01.11.2021 №26810/15-32-07-02, від 01.11.2021 №26811/15-32-07-02.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення: від 01.11.2021 №26806/15-32-07-02 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 2120841,00грн та штрафних санкцій на суму 530210,00грн; від 01.11.2021 №26808/15-32-07-02 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2020 рік i І квартал 2021 року на суму 1901943,00грн; від 01.11.2021 №26810/15-32-07-02 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ на суму 1710110,00грн та штрафних санкцій у сумі 427528,00грн; від 01.11.2021 №26811/15-32-07-02 про зменшення розміру від`ємного значення суми ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за березень 2021 року у сумі 382614,00грн.

Представником позивача 03.08.2022 до суду подано заяву ухвалення додаткового рішення у справі №420/25239/21, у якій заявник просив суд визнати протиправною і скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС в Одеській області форми «Ю» від 19.11.2021 №0110881-1308-1524; визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління ДПС в Одеській області №779/15-32-13 08 вiд 02.12.2021 про опис майна у податкову заставу.

Додатковим рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №420/25239/21 задоволено. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу форми «Ю» від 19.11.2021 №0110881-1308-1524. Визнано протиправним та скасовано рішення №779/15-32-13 08 від 02.12.2021 про опис майна у податкову заставу.

Постановами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022, апеляційні скарги Головного управління ДПС в Одеській області залишено без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022 та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС в Одеській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 28.02.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21, ухвалити нову постанову, якою справу направити на новий розгляду до суду першої інстанції.

Верховний Суд ухвалою від 15.03.2023 касаційну скаргу відповідача залишив без руху з мотивів її невідповідності вимогам пункту 4 частини першої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Цією ж ухвалою суд визначив скаржнику строк впродовж якого особа має право усунути виявлені недоліки касаційної скарги шляхом подання до суду уточненої касаційної скарги з конкретизацією у ній підстави (підстав) касаційного оскарження судових рішень у цій справі, зазначення яких, у відповідності до вимог статті 328 КАС України, є обов`язковим.

Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 22.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до суду подано клопотання про усунення недоліків у справі №420/25239/21, у якому цитуючи положення Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а також деякі витяги з постанов Верховного Суду відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення частин першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій при задоволенні позову не врахували висновків Верховного Суду, викладених у наведених скаржником постановах, що є підставою для оскарження судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Також зазначає про наявність підстави для перегляду судових рішень у відповідності до пункту 4 частини четвертої статті 328, пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.

Перевіряючи усунення Головним управлінням ДПС в Одеській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України недоліків касаційної скарги, які стали підставою для залишення її без руху, Суд виходить з наступного.

Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд зазначив, що у касаційній скарзі контролюючим органом не наведено доводів, які б свідчили про взаємозв`язок між посиланням скаржника на наявність послідовної практики Верховного Суду та висновками судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі, які, фактично, відповідають тій практиці, яку наводить скаржник у касаційній скарзі, що унеможливлює вирішити питання дійсних підстав для касаційного оскарження судових рішень та в чому саме скаржник вбачає неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Поряд з цим, Верховний Суд звернув особливу увагу, що касаційна скарга контролюючого органу, взагалі не містить будь-яких обґрунтувань про допущені П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.11.2022, ухваленій за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 порушення судами норм матеріального та/або процесуального права, що могло б бути для підставою для перегляду вказаних судових рішень у касаційному поряду.

Зі змісту уточнених контролюючим органом вимог касаційної скарги, викладених у клопотанні про усунення недоліків, убачається, що вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, контролюючий орган, цитуючи витяги з приведених постанов щодо обставин справи, обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України так і не наводить.

Доводи відповідача зводяться до довільного тлумачення норм права, висловлення незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями про задоволення позовних вимог, що не є належним викладенням заявленої підстави касаційного оскарження, а також вказівки на постанови Верховного Суду, в яких викладено висновки, що ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи та обумовлені іншим складом доказів та їх оцінкою судом. Скаржник так і не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні норм права та як, на думку скаржника, відповідні норми повинні застосовуватися.

Фактично, контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Разом з тим, як вже неодноразово наголошував Верховний Суд, приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Крім того, в уточненнях касаційної скарги, відповідач, посилаючись на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу касаційного оскарження судових рішень у цій справі, та доводячи, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам контролюючого органу, що призвело до порушення норм процесуального права, так і не конкретизовано, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права.

Доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Обґрунтовуючи допущені П`ятим апеляційним адміністративним судом у постанові від 29.11.2022, ухваленій за результатами апеляційного перегляду додаткового рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.12.2022 (у якому розглядалось питання правомірності прийняття Головним управлінням ДПС в Одеській області податкової вимоги форми «Ю» від 19.11.2021 №0110881-1308-1524 та рішення №779/15-32-13 08 вiд 02.12.2021 про опис майна у податкову заставу на підстав статті 252 КАС України) порушення норм права, що могло б бути для підставою для перегляду вказаних судових рішень у касаційному поряду, скаржник лише зазначає про незгоду з вказаними судовими рішеннями та стверджує про необхідність додатково перевірити та переоцінити докази, і визнати доведеними обставини, що не були встановлені у додатковому рішенні та постанові.

У решті обґрунтувань уточнення касаційної скарги є ідентичними її попередній редакції, обґрунтування якої Верховний Суд вже визнав недостатнім для відкриття касаційного провадження.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що скаржник не врахував мотивів і роз`яснень, наданих судом в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, і подав уточнену касаційну скаргу, яка містить ті ж недоліки, які стали підставою для залишення касаційної скарги без руху.

Таким чином, є підстави вважати, що у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги заявник не усунув, вимоги ухвали про залишення скарги без руху не виконав.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

Відповідно до пункту першого частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Відповідно до другого речення частини шостої статті 332 КАС України питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом двадцяти днів з дня надходження касаційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.

З огляду на наведене, подана у цій справі касаційна скарга підлягає поверненню її заявникові.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 169, 251, 330, 332 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2022, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05.08.2022 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.11.2022 у справі №420/25239/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Біоіл Універсал Україна» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

С.С. Пасічник