Рішення

від 15.03.2023 по справі 707/2477/22

ЧЕРКАСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №707/2477/22

Провадження №2/707/67/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15березня 2023року м. Черкаси

Черкаський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Бароніна Д.Б.,

за участю секретаря Костроміної Л.В.,

прокурора Пітюренка М.В.,

представника позивача Ободовського Д.В.,

представника відповідача Тищенка Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси цивільну справу

за позовом заступника керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації

до Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю третіх осіб,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору,на стороніпозивача: державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство», Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Будищенської сільської ради, ОСОБА_3 , -

ВСТАНОВИВ:

1. Позиції сторін, процесуальні дії

1.1. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації звернулася до Черкаського районного суду Черкаської області з позовною заявою додо Свидівоцької сільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.

В обґрунтування позову прокурор вказав, що рішеннясесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сілською радою наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Зокрема, прокурор наголошує на тому, що спірна земельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сілської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась до земель державноголісового фонду (лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

Прокурор вказує, що в порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сілською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення у приватну власність передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для не лісогосподарських потреб.

Враховуючи, вказані порушення норм діючого законодавства України, прокурор просить суд:

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сілської ради від 10.04.2019 № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації (ЄДРПОУ 00022668) у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності № 47035740 від 10.06.2022 на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Черкаської області судовий збір у розмірі 7443,00 грн.

1.2. ПредставникЧеркаської обласної військовоїадміністраціїнадав письмові пояснення по суті справи, в яких вказав, що спірна земельна ділянка перебуває на території лісового ДП «Черкаське лісове господарство», в межах кварталу 5, виділів 1,19 Свидівоцького лісництва, а тому прийняття сесією спірного рішенння про передачу земельних ділянок у власність громадянам для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, які перебували у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносились до земель державного лісового фонду, порушило законодавчо визначену процедуру.

1.3. Представник третьої особи на стороні позивача ДП «Черкаський лісгосп» надав письмові пояснення по суті справи, в яких вказав, що спірна земельна ділянка перебуває на території лісового ДП «Черкаське лісове господарство» в межах кварталу 5, виділів 1,19 Свидівоцького лісництва. Згода на вилучення чи відведення у приватну власність спірної земельної ділянки, погодження щодо вилучення у постійного користувача ДП «Черкаський лісгосп» земельної ділянки у приватну власність не надавалися. Зазначена земельна ділянка незаконно надана у приватну власність оспорюваним рішенням Свидівоцької сільської ради, має категорію земель лісогосподарського призначення та вкрита лісами. Рішенням Свидівоцької сільської ради, відбулася незаконна зміна цільового призначення земельної ділянки, безоплатна приватизація, що призвело до незаконної передачі у власність земельної ділянки.

1.4. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тищенко Ю.П., надав до суду письмовий відзив, в якому просив повністю відмовити у задоволенні заявлених вимог. Зазначив, що фактичні обставини свідчать про встановлення цільового призначення земельної ділянки вперше в 2014 році, про що зазначено у договорі, та в подальшому у 2014 році на підставі технічної документації. Посилання прокурора щодо не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку фактичним вилученням земель в постійного користування спростовуються наявністю розрахунків, що були погоджені ГУ земельних ресурсів у Черкаській області, затверджених заступником голови Черкаської ОДА та квитанціями про сплату на користь бюджету. Зазначення прокурором обставин щодо відведення земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації, відведення її без вилучення у постійного лісокористувача та погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства не відповідають дійсності, оскільки вилучення земельної ділянки у постійного лісокористувача відбулось в момент передачі земельної ділянки в оренду на підставі відповідного рішення, звіту та проекту. Також зазначив, що прокурором недоведений факт існування в держаній власності земель лісового фонду, що були передані в подальшому в приватну власність. При укладенні договору оренди землі так і при передачі спірної земельної ділянки в приватну власність, єдиним і належним власником (розпорядником) була Свидівоцька сільська рада. Крім того, прокурором обраний неефективний спосіб захисту.

1.5. Представник третьої особи на стороні відповідача Будищенської сільської ради також надав письмові пояснення по суті справи, в яких вказав, що рішенням Черкаської районної ради від 16.05.2001 року № 16-3 розширено межі селища Сокрино Свидівоцької сільської ради на 110.80 га, внаслідок чого в адміністративних межах вказаного селища опинилась земельна ділянка, яка в подальшому була передана в оренду ТОВ «Сокирна». В ході відведення вказаної земельної ділянки було погоджено її місцерозташування, у тому числі і з ДП «Черкаське лісове господарство». В подальшому на земельній ділянці площею 4,1036 га ТОВ «Сокирна» було збудовано об`єкти нерухомого майна (базу відпочинку), яка була прийнята в експлуатацію 2007 році, а тому відповідно до Порядку поділу лісів на категорії та відділення особливо захисних лісових ділянок, розміщення бази відпочинку на земельній ділянці площею 4,1036 га., частина якої вкрита лісовими насадженнями, є правомірним. Враховуючи, що земельна ділянка площею 0,9755 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0293 та земельна ділянка площею 0,8951 га з кадастровим номером 7124986000:03:001:0294, перебували в комунальній власності, Свидівоцька сільська рада в межах своїх повноважень надала дозвіл на їх поділ та, в подальшому, передала у власність. Також, у цій справі відсутні підстави для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

1.6. Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури надав відповідь на відзив, в якому зазначив, що наявність на спірній земельній ділянці нерухомого майна, яке на праві приватної власності належить фізичній особі відповідачу не свідчить про дотримання визначеної державою процедури передачі у приватну власність спірної земельної ділянки та у свою чергу не спростовує обставин її формування за рахунок земель державного лісового фонду. Також ствердження представника відповідача про те, що після передачі у короткострокове користування ТОВ «Сокирна» в 2003 році земельної ділянки площею 4,1036 га, погодження такої передачі у користування постійним лісокористувачем та набуття права на нерухоме майно розташоване на ній призвело до фактичного вилучення цієї ділянки із постійного користування лісокористувача не відповідає дійсності, оскільки самою сільською радою в 2008 році передано її за рахунок земель Свидівоцького лісництва (ліси 1 групи - 1,8845 га), а визначеної державою процедури вилучення земель державного лісового фонду дотримано не було, що свідчить про те, що спірна земельна ділянка і на сьогодні залишається землями лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство».

1.7. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тищенко Ю.П., надав до суду заперечення проти відповіді на відзив, в яких зазначив, що з аналізу договорів оренди від 03.05.2003 та 07.06.2008, вбачається, що орендарем дотримано законний алгоритм дій по зведенню об`єктів нерухомості - бази відпочинку на вказаній земельній ділянці, оскільки первісним договором йому таке право було надано, а новим - напряму визначено, що земельна ділянка є забудованими землями, що використовуються для відпочинку. З огляду на те, що на земельній ділянці були розташовані об`єкти рекреаційного призначення - будинки для відпочинку, абсолютно законним та логічним є віднесення її до категорії земель рекреаційного призначення та визначення цільового призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Сам факт того, що спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель державного лісового фонду, не має своїм наслідком автоматичного визначення її цільового призначення, що вкотре підтверджує правильність та законність дій, пов`язаних із визначенням такого цільового призначення земельної ділянки вперше в момент укладення договору оренди земельної ділянки від 03.05.2003. На момент вилучення у приватну власність спірної земельної ділянки згода на це ДП «Черкаське лісове господарство» не потребувалася, оскільки останнє не було користувачем даної земельної ділянки, а відтак не мало права розпорядження нею.

1.8. Ухвалою судувід 14.11.2022було відкритопровадження усправі,призначено датута часпідготовчого засідання,а також залучено до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ДП «Черкаське лісове господарство», Черкаське обласне управління лісового та мисливського господарства, та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Будищенську сільську раду та ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 27.01.2023 було закрито підготовче провадження у справі, а також залучено до участі у справі Центрально-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства в якості правонаступника Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства та державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство» в якості правонаступника третьої особи ДП «Черкаське лісове господарство».

1.9. В судовому засіданні прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, які викладені у позові, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Тищенко Ю.П., в судовому засіданні позов не визнав, просив в задоволенні позову відмовити з підстав, які викладені у відзиві та запереченнях проти відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні присутня не була, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, причин неявки не повідомила.

Представник відповідача Свидівоцької сільськоїради в судовому засіданні присутній не був, про дату, час та місце розгляду справи сільська рада була повідомлена належним чином.

Представники третіх осіб в судовому засіданні присутні не були, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

2. Обставини справи, зміст спірних правовідносин

2.1. 16.05.2001 Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення про розширення меж с. Свидівок та с. Сокирно. Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га. Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24.04.2003 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га в тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сілської ради з ТОВ «Сокирна» 03.05.2003 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.4 зазначеного договору оренди, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни цільового призначення. Проте, згідно п. 1.3 договору з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про реєстрацію договору 07.08.2003 у відділі земельних ресурсів.

При цьому, директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

15.02.2008 було проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25.04.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Сокирно терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно зі ст. 61 ЗК України.

04.06.2008 Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років. Земельна ділянка згідно з договором передана в оренду як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Саме так визначено цільове призначення земельної ділянки у пункті 12 договору. Даний договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040879600018 від 04.06.2008.

Згідно з рішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно технічної документації на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 виданого 23.07.2008 Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення Свидівоцької сільської ради № № 92 від 25.06.2008, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

2.2. Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 № 42-27 було надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , в тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 та 0,8951 га.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, вказані земельні ділянки з 16.01.2015 перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22.12.2014, складеної ПП «Гарант» та ОСОБА_4 .

У якості цільового призначення вищевказаних ділянок вказано, що вони призначені для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель землі рекреаційного призначення.

2.3. Згідно з копією технічної документації, виготовленої 19.10.2019 ФОП ОСОБА_5 , передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04.06.2008, на 12 нових земельних ділянок.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-23 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди, укладений 04.06.2008 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-24 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373 площею 0,1219 га та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374 площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га сформовано 10 нових земельних ділянок, зокрема: за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0381 площею 0,0688 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0385 площею 0,0263 га.

Відповідно до рішення сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» від 10.04.2019, у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_7 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_8 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_9 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_10 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000. Дані земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради №61-25 від 10.04.2019, відомості з Державного земельного кадастру № 9672191 від 16.04.2019.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 710 від 20.02.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 51229765 від 20.02.2020, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності за №35575696 від 20.02.2020.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1380 від 16.06.2022 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 63831095 від 10.06.2022, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за № 47035740 від 10.06.2022.

2.4. Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10.10.2019, земельні ділянки 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:03 76, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377 перебувають на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), в той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» земельних ділянок не надавалось.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1084/10 від 18.11.2019 земельні ділянки 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0385 відповідно до планово -картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва, належать до категорії земель лісогосподарського призначення, та перебувають у постійному користування здійснюється ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі -від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення зазначених ділянок із постійного користування чи зміну їх цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про їх вилучення підприємством не надавалося. За вказаним фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.02.2020 та додатків до нього, який був складений у кримінальному провадженні № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, інженером ДП«Черкаський науково-досліднийта проектнийінститут землеустрою»,в присутностіпредставника ДП«Черкаське лісовегосподарство»,слідчого ГУНПв Черкаськійобластібуло здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299,7124986000:03:001:0376,7124986000:03:001:0380,7124986000:03:001:0377,7124986000:03:001:0300,7124986000:03:001:0384,7124986000:03:001:0382,7124986000:03:001:0378,7124986000:03:001:0379,7124986000:03:001:0383,7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

3. Релевантні джерела права

3.1. Згідно з частиною 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

3.2. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

3.3. В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах в 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

3.4. Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору оренди від 04.06.2008) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

3.5. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

ЄСПЛ відповідно до своєї усталеної практики вважає державну реєстрацію прав на нерухоме майно формою визнання державою законності права власності особи (див. рішення ЄСПЛ у справі «Гладишева проти Росії» від 06 грудня 2011 року (Gladysheva v. Russia, заява № 7097/10), пункт 69.

У пункті 89 рішення ЄСПЛ Turgut and Others v. Turkey від 08 липня 2008 року заява № 1411/03, вказано, що дійсність права власності, внесеного до земельної книги, є беззаперечним доказом права власності.

3.6. Згідно з ч. 1, 2 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 387, ч. 3 ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

В силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки, але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним. Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постановах від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями означає перехід до них права володіння цими землями, та про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями лісогосподарського призначення є неможливим.

Велика Палата Верховного Суду вважала доцільним частково відступити від висновків у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18) шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Велика Палата Верховного Суду також нагадала, що відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні в одній зі справ Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати), означає відступлення від аналогічних висновків, сформульованих раніше в інших постановах Верховного Суду України, Великої Палати Верховного Суду чи Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати).

3.7. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 жовтня 2022 року у справі № 465/6045/20 зазначено, що цивільним процесуальним законом визначені процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики, які полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах за наявності протилежних правових висновків суду касаційної інстанції необхідно виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду.

4. Оцінка доказів та аргументів сторін

4.1. Перш за все, суд вважає за необхідне оцінити аргумент представника третьої особи Будищанської сільської ради щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Суд зазначає, що прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

В даному випадку Черкаська обласнавійськова адміністрація знала про ймовірне допущення порушення інтересів держави з листів прокурора, мала відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернулася.

В свою чергу, прокурор дотримався порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», проте компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави.

Вказані вище обставини, на думку суду, є достатнім аргументом для підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.

4.2. Вирішуючи цей спір (як і будь-який інший цивільно-правовий спір), суд вважає за необхідне поетапно з`ясувати:

1) чи існує у позивача право або законний інтерес;

2) якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (відповідачами);

3) якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

У випадку негативного висновку щодо одного з вищевказаних питань у задоволенні позову слід відмовити (аналогічна позиція викладена у пункті 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, аналізувати чи має місце порушення права позивача та чи ефективний ним обрано спосіб захисту суд може лише тоді, коли дійшов висновку про наявність у позивача певного права. Інакше, якщо суд не дійшов висновку про існування у позивача певного права, він абстрактно буде робити висновки про порушення якогось неконкретного права та про ефективність захисту цього неконкретного права.

4.3. Положення п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України, ч. 4 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Указу Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 свідчать про наявність у позивача Черкаської обласноївійськової адміністрації,станом начас розглядуцієї справиправа передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

Спірна земельна ділянка знаходиться на території с. Сокирне Черкаського району Черкаської області та, за твердженням прокурора і позивача, має перебувати у державній власності на законних підставах. Таким чином, позивач у цій справі є належним, адже у нього існує право, за захистом якого звернувся прокурор.

4.4. Суд зазначає, що згідно зі встановленими обставинами цієї справи спірна земельна ділянка 10.04.2019 за рішенням Свидівоцької сільської ради була виділена у приватну власність відповідачу ОСОБА_1 за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, про яку, в свою чергу, 16.01.2015 було внесено відомості до Державного земельного кадастру як про земельну ділянку комунальної власності, що призначена для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення (категорія земель землі рекреаційного призначення).

До цього, земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 була сформована за рахунок іншої ділянки площею 4,1036 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, вищевказана земельна ділянка площею 4,1036 га складалася з наступних частин: 1,8845 га землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, та 2,2191 га землі загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку. При цьому, ділянка площею 0,8951 га була виділена у комунальну власність саме за рахунок землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) площею 1,8845 га.

Земельна ділянка площею 4,1036 га двічі, у 2003 та 2008 роках, надавалася в оренду ТОВ «Сокирна». Під час укладення першого договору оренди в 2003 році директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

Отже,в силунаведених вищеобставин тав силуположень ч.1,4,5ст.6Лісового кодексуУкраїни (вредакції,яка булачинною станомна часукладення першогодоговору орендиу спірнихправовідносинах в2003році)спірна земельнаділянка булавласністю держави,Черкаський держлісгоспбув їїпостійним користувачем,а відповіднасільська радав межахсвоєї компетенціїмогла надаватиїї упостійне користуванняз вилученнямв порядку,визначеному Земельнимта Лісовимкодексами,або утимчасове користування безвилучення упостійного користувача. При цьому, запровадження з 29.03.2006 у Лісовому кодексі можливості набувати ліси у комунальну або приватну власність, не спричинило автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку від держави до територіальної громади, оскільки в силу ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси могло виникати лише у певному порядку шляхом розмежування земель державної і комунальної власності, передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Крім того, факт належності спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006, коли на законодавчому рівні було розмежовано державну, комунальну та приватну власність на ліси в Україні) підтверджується планово-картографічними матеріали лісовпорядкування (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва).

Разом з тим, спірна земельна ділянка була передана у приватну власність з порушеннями ч. 3, 4 ст. 142, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 16.01.2015, коли було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність):

- без припинення права постійного користування земельною ділянкою державним підприємством;

- без наявності добровільної відмови вказаного підприємства від права постійного користування;

- без прийняття будь-яким суб`єктом рішення про припинення права постійного користування державним підприємством земельною ділянкою та наступного повідомлення про це органів державної реєстрації;

- без розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Також, всупереч ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу цієї ділянки у власність та без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Посилання прокурора на відсутність відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку з фактичним вилученням земель з постійного користування та відсутність відшкодування збитків, завданих постійному лісокористувачу у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки, суд вважає неспроможними.

На думку суду, вказані порушення під час вилучення лісогосподарських земель з постійного користування та зміни цільового призначення земельної ділянки самі по собі не свідчать про необхідність задоволення позовних вимог та вилучення спірної земельної ділянки з приватної власності фізичної особи. Ці порушення можуть бути усунуті шляхом покладення на відповідну особу обов`язку сплатити відповідні втрати чи збитки, тобто без втручання у право приватної власності особи на нерухоме майно.

Суд вважає необґрунтованим твердження представника відповідача про те, що цільове призначення земельної ділянки було вперше встановлено після укладення двох договорів оренди ділянки та зведення на ній об`єктів бази відпочинку. За змістом ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації за ТОВ «Сокирна» права власності на нерухоме майно на спірній земельній ділянці 23.07.2008 та станом на час укладення другого договору оренди 04.06.2008) вбачається, що законодавством встановлено первинне цільове призначення всіх земельних лісових ділянок ведення лісового господарства (лісогосподарське призначення). Для зміни вказаного призначення необхідне було рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища, проте в даному випадку такі рішення були відсутні станом на 2008 рік.

Суд також вважає необґрунтованим твердження представника відповідача про те, що після погодження Черкаським держлісгоспом укладення першого договору оренди земельної ділянки у 2003 році, було припинено право постійного користування земельною ділянкою вказаного державного підприємства. Суд зазначає, що погодження стосувалося лише укладення договору оренди на п`ять років, без права рубки дерев. Тобто, Черкаський держлісгосп ніколи не висловлював бажання позбавитися права постійного користування земельною ділянкою та не надавав згоди на таке позбавлення.

Посилання представника відповідача на пункт «е» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України є необґрунтованими, оскільки вказаний пункт, як видно з його змісту, стосується випадків набуття особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці та які раніше належали особі, що мала право користування земельною ділянкою та була попереднім власником будинку, будівлі або споруди. Якщо ж жилий будинок, будівлю або споруду зведено на земельній ділянці та набуто у власність іншою особою, ніж особа, яка має право користування земельною ділянкою, то право користування земельною ділянкою не припиняється та залишається за особою, яка його мала до зведення будинку, будівлі або споруди.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає встановленим порушення права Черкаської обласної військової адміністрації передавати у власність, надавати у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності та знаходяться на території Черкаської області.

4.5. Вирішуючи питання про те, чи підлягає порушене право позивача захисту та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним (належним), суд зазначає, що вказані питання мають розглядатися комплексно, оскільки можливість захисту права позивача залежить, в тому числі, від ефективності (належності) обраного ним або прокурором способу захисту.

У зв`язку з цим суд нагадує, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі (1), чи переслідувало легітимну мету (2), а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право (3). Аналіз цих критеріїв має відбуватися поетапно та має припинятися в разі невідповідності заходу втручання будь-якому із них (наприклад, в разі якщо захід втручання не ґрунтується на національному законі, то легітимність мети втручання та його пропорційність не підлягають аналізу).

Таким чином, якщо позивач або прокурор обрали неналежний спосіб захисту, то суд не має аналізувати чи підлягає порушене право захисту в аспекті критерїів легітимності та пропорційності, оскільки в такому випадку суд буде робити висновки про легітимність та пропорційність захисту певного права у абстрактний спосіб, який не заявлений позивачем або прокурором. Це пояснюється тим, що по-перше, неналежний спосіб захисту виключає законність втручання у право приватної власності, а по-друге, пропорційність втручання в даному випадку напряму пов`язана з належним способом захисту та дотриманням у зв`язку з цим строків позовної давності, про застосування яких заявив представник відповідача (заявлений прокурором негаторний спосіб захисту виключає застосування строків позовної давності, в той час як віндикаційний спосіб захисту передбачає можливість застосування цих строків).

В даному випадку прокурор обрав негаторний спосіб захисту прав позивача він просить усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення сільської ради, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку та зобов`язання відповідача фізичної особи повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації.

Разом з тим, відповідно до ст. 387 Цивільного кодексу України, якщо майном незаконно заволоділа інша особа, то власник має право витребувати своє майно від цієї особи. У спірних правовідносинах фактичне заволодіння земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом державної реєстрації права власності на неї відбулося чотири рази 16.01.2015 право власності на земельну ділянку, з якої була виділена спірна ділянка, було зареєстровано за сільською радою, а 16.04.2019 право власності на спірну земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_1 , та в подальшому 20.02.2020 на підставі договору купівлі продажу було зареєстровано за ОСОБА_3 , та 10.06.2022 на підставі договору купівлі продажу було зареєстровано за ОСОБА_2 . На спірній земельній ділянці та на суміжних ділянках було зведено нерухоме майно (базу відпочинку), яка з 2008 року перебуває у приватній власності. При цьому, володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

Отже,з урахуваннямнорм ст. 387 Цивільного кодексу України, а також з урахуванням висновків, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц, суд вважає обраний прокурором спосіб захисту неналежним.

Стосовно посилань прокурора на постанови Верховного Суду щодо способу захисту у подібних правовідносинах суд зазначає, що всі ці постанови є нерелевантними на підставі наступного:

- у постанові від 16.02.2022 по справі № 363/669/17 Верховний Суд визнав неналежним віндикаційний спосіб захисту, оскільки спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового фонду, у зв`язку з чим неможливо було витребувати всю земельну ділянку, в той час як у цій справі вся земельна ділянка належить до земель лісового фонду;

- у постанові від 12.05.2022 по справі № 372/4154/18 Верховний Суд визнав неналежним віндикаційний спосіб захисту, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель водного фонду, в той час як у цій справі земельна ділянка належить до земель лісового фонду;

- у постанові від 22.06.2022 по справі № 367/4140/16-ц Верховний Суд визнав неналежним віндикаційний спосіб захисту, при цьому станом на час розгляду справи державний акт про право власності на земельну ділянку та державну реєстрацію вказаного акту було скасовано (тобто, було відсутнє реєстраційне підтвердження фактичного володіння ділянкою), в той час як у цій справі реєстрація права власності на земельну ділянку за фізичною особою залишається чинною, а попередня реєстрація права власності за сільською радою ніким не була оскаржена;

- у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 по справі № 697/2434/16-ц не вказано про те, чи було зареєстровано право власності на спірні земельні ділянки, тобто чи було наявне реєстраційне підтвердження фактичного володіння ділянками.

Крім того, суд зазначає, що чіткі та зрозумілі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц стосовно належного способу захисту у справах щодо земель лісогосподарського призначення залишаються чинними. Відступу цих висновків Велика Палата не здійснювала. Навпаки, 18 січня 2023 року в рамках розгляду справи № 488/2807/17 у пункті 101 своєї постанови Велика Палата Верховного Суду підтвердила висновок, який був викладений у постанові від 23 листопада 2021 року по справі № 359/3373/16-ц.

Більш того,вищевказані висновкиВеликої Палативідповідають релевантнійпрактиці ЄСПЛу справах Gladysheva v. Russia та Turgut and Others v. Turkey, які наведені судом у пункті 3.5. цього рішення, та які відповідають обставинам цієї справи, в якій фактичне заволодіння спірною земельною ділянкою шляхом державного реєстраційного підтвердження та шляхом реального її зайняття є явним і тривалим.

В разі безпідставного відходу від вищенаведених висновків Великої Палати Верховного Суду, суд не тільки проігнорує процесуальні механізми забезпечення єдності судової практики та фактичні обставини справи, але й порушить правову визначеність у спірних правовідносинах, яка забезпечується, в тому числі, дотриманням практики найвищої палати суду касаційної інстанції.

4.6. В підсумку, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку з обранням неналежного способу захисту прав позивача, оскільки заявлений спосіб захисту не відповідає характеру порушення права та спричиненим цим діянням наслідкам.

При цьому, суд не вбачає підстав для розгляду питання про застосування строків позовної давності, оскільки в даному випадку у задоволенні позову відмовлено з підстав обрання неефективного способу захисту.

5. Розподіл судових витрат, вирішення інших процесуальних питань

5.1. Вирішуючи питанняпро розподілсудових витрату ційсправі судвраховує,що згідно зі статтею 141 ЦПК України ці витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку суд повністю відмовив у задоволенні позову, в той час як відповідачі та треті особи не заявили про наявність у них будь-яких документально підтверджених судових витрат. Отже, у цій справі відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 289, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити узадоволенні позовузаступника керівникаЧеркаської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіЧеркаської обласноївійськової адміністраціїдо Свидівоцькоїсільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15 березня 2023 року.

Суддя Д. Б. Баронін