Постанова

від 23.05.2023 по справі 707/2477/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/625/23Головуючий по 1 інстанціїСправа №707/2477/22 Категорія: 302010000 Баронін Д. Б. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2023 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Новіков О.М.секретарШирокова Г.М.

учасники справи:

позивачі заступник керівника Черкаської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації,

відповідачі Свидівоцька сільськарада, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (скаржник),

треті особи державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство»,Центрально-Західного міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства, Будищенська сільська рада, ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Тищенко Ю.П. та першого заступника керівника Черкаської обласної прокуратури О. Сидора на рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2023 (повний текст складено 15.03.2023, суддя в суді першої інстанції Бароніна Д.Б.) у цивільній справі за позовом заступника керівникаЧеркаської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіЧеркаської обласноївійськової адміністрації доСвидівоцькоїсільської ради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство»,Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Будищенської сільської ради, ОСОБА_3 , провизнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності, зобов`язання повернути земельну ділянку,

в с т а н о в и в :

у жовтні 2022 року заступник керівникаЧеркаської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіЧеркаської обласноївійськової адміністраціїзвернувся до суду з позовом, яким просив:

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом визнання незаконним та скасування рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 №61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам», в частині відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки за кадастровим №7124986000:03:001:0382, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради, в межах АДРЕСА_1 та зміни її цільового призначення;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні майном шляхом скасування державної реєстрації права власності №47035740 від 10.06.2022 на земельну ділянку за кадастровим №7124986000:03:001:0382, площею 0,1000 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 ;

- усунути перешкоди державі в особі Черкаської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою державного лісового фонду за кадастровим №7124986000:03:001:0382, площею 0,1000 га, що розташована в адміністративних межах Будищенської сільської ради, в межах АДРЕСА_1 , шляхом зобов`язання ОСОБА_2 повернути її на користь держави в особі Черкаської обласної військової адміністрації;

Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що рішеннясесії Свидівоцької сільської ради «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» № 61-25 від 10.04.2019, в частині передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим №7124986000:03:001:0382, площею 0,1000 га, та зміни її цільового призначення на землі рекреації підлягає визнанню незаконним та скасуванню, оскільки не відповідає вимогам чинного земельного та лісового законодавства, а саме з підстав: перевищення Свидівоцькою сільською радою наданих законом повноважень під час передачі у приватну власність земель державної власності - ліси 1 групи; передачі у приватну власність земельної ділянки без розроблення землевпорядної документації; відведення земельної ділянки без попереднього її вилучення у постійного лісокористувача - ДП «Черкаське лісове господарство»; порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення; не відшкодування втрат лісогосподарського виробництва у зв`язку із фактичним вилученням земель із постійного користування; не відшкодування збитків завданих постійному лісокористувачу, у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки; відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства на відведення у власність земельної ділянки.

Прокурор наголошує на тому, що спірназемельна ділянка в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» на момент прийняття сесією Свидівоцької сільської ради спірного рішення перебувала у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство» та відносилась доземель державного лісового фонду(лісогосподарського призначення), та після передачі у приватну власність своє цільове призначення не змінила.

Прокурор вказує, що в порушення законодавчо визначеної процедури, Свидівоцькою сільською радою без прийняття рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення та розроблення відповідного проекту землеустрою, яким мали б бути передбачені розрахунки розміру втрат лісогосподарського виробництва та збитків завданих постійному лісокористувачу, на підставі спірного рішення у приватну власність передано спірну земельну ділянку для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, тобто для не лісогосподарських потреб.

Рішенням Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2023 позовні вимоги у справі відхилено з підстав того, що прокурор обрав неефективний спосіб захисту порушеного права заявив негаторні вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності, при цьому зазначив, що належним способом захисту є звернення з віндикаційним позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції в частині мотивів відхилення позову, представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ТищенкоЮ.П. 28.03.2023 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду. Вказує, що суд помилково вказав, що спірні земельні ділянки відносяться до державної власності, адже їх власником є орган місцевого самоврядування після прийняття 16.05.2001 Черкаською районною радою рішення про розширення меж с. Свидівок Черкаського району.

У відзиві на апеляційну скаргу заступник керівника Черкаської окружної прокуратури вказав про недотримання процедури вилучення земель державного лісового фонду, що свідчить про необґрунтованість тверджень скаржника про віднесення відповідної земельної ділянки до земель комунальної власності та є підставою для відхиляння поданої відповідачем апеляційної скарги.

Також 14.04.2023 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції подано першим заступником керівника Черкаської обласної прокуратури в якій він, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням задовольнити позовні вимоги у справі. Вказує, що суд помилково послався на висновки ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин. Так у даній справі спірну земельну ділянку не було вилучено у законного користувача, а у справі, яку розглядала ВП ВС це мало місце. Крім того, згідно ст.1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, як помилково вказав суд у даній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник філії «Черкаське лісове господарство» просить апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити в повному обсязі.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що 16.05.2001 Черкаською районною радою за клопотанням Свидівоцької сільської ради було прийнято рішення про розширення меж с. Свидівок та с. Сокирно. Зокрема, вирішено включити в межі с. Сокирно земельні ділянки загальною площею 110,80 га.

Спірна земельна ділянка розташована саме серед вказаних земельних ділянок, що не заперечується учасниками справи.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 7-21 від 24.04.2003 «Про надання земельної ділянки ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку» у короткострокову оренду строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» надано земельну ділянку площею 4,1036 га в тому числі: 1,8845 га за рахунок земель Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, 2,2191 га за рахунок земель загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку.

На підставі вказаного рішення Свидівоцької сілської ради з ТОВ «Сокирна» 03.05.2003 укладено відповідний договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п. 1.4 зазначеного договору оренди, земельна ділянка загальною площею 4,1036 га передається без зміни цільового призначення. Проте, згідно п. 1.3 договору з моменту державної реєстрації цього договору земельна ділянка зараховується до земель, які використовуються для відпочинку. На останньому аркуші договору наявний запис про реєстрацію договору 07.08.2003 у відділі земельних ресурсів.

При цьому, директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев ТОВ «Сокирна» під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

15.02.2008 було проведено розрахунок розміру втрат лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням лісогосподарських угідь з лісових земель Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство» в адмінмежах Свидівоцької сільської ради ТОВ «Сокирно» під розміщення бази відпочинку. Вказаний розрахунок був затверджений заступником голови Черкаської обласної державної адміністрації та підписаний начальником відділу земельних ресурсів у Черкаському районі, представником ТОВ «Сокирна» та начальником головного управління земельних ресурсів у Черкаській області.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 20-11 від 25.04.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки під розміщення бази відпочинку» надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на продовження терміну оренди земельної ділянки площею 4,1036 га під розміщення бази відпочинку в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради в межах населеного пункту с. Сокирно терміном на 49 років з правом подальшого викупу при умові додержання обмежень у використанні земельної ділянки згідно зі ст. 61 ЗК України.

04.06.2008 Свидівоцька сільська рада та ТОВ «Сокирна» уклали договір оренди вищевказаної земельної ділянки на 49 років. Земельна ділянка згідно з договором передана в оренду як забудовані землі (землі, що використовуються для відпочинку). Саме так визначено цільове призначення земельної ділянки у пункті 12 договору. Даний договір оренди зареєстровано у Черкаському районному відділі регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» за № 040879600018 від 04.06.2008.

Згідно зрішенням Свидівоцької сільської ради № 92 від 25.06.2008 «Про надання дозволу ТОВ «Сокирна» на оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна» доручено ЧОБТІ провести реєстрацію та видати свідоцтво на право власності ТОВ «Сокирна» на об`єкти нерухомого майна існуючої бази відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , згідно технічної документації на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І), будинок відпочинку з мансардою (Б-І), будинок відпочинку з мансардою (В-І), будинок відпочинку з мансардою (Г-І), будинок відпочинку з мансардою (Д-І), будинок відпочинку з мансардою (Ж-І), будинок відпочинку з мансардою (З-І), будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д), вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 виданого 23.07.2008 Виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради на підставі рішення Свидівоцької сільської ради № № 92 від 25.06.2008, за ТОВ «Сокирна» зареєстровано право власності на базу відпочинку, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , на наступні об`єкти: на наступні об`єкти: будинок відпочинку з мансардою (А-І) площею 65,6 м2, будинок відпочинку з мансардою (Б-І) площею 64,4 м2, будинок відпочинку з мансардою (В-І) площею 62,1 м2, будинок відпочинку з мансардою (Г-І) площею 66,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Д-І) площею 67,5 м2, будинок відпочинку з мансардою (Ж-І) площею 54,8 м2, будинок відпочинку з мансардою (З-І) площею 63,7 м2, будинок охорони з прибудовою та підвалом (К-І, к, п/д) площею 65,8 м2, вбиральня (И), навіс (М), трансформаторна підстанція (Л), огорожа 1-5, 6, фонтан № 1.

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 29.08.2014 № 42-27 було надано дозвіл ТОВ «Сокирна» на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки площею 4,1036 га і формування нових земельних ділянок без зміни їх цільового призначення в АДРЕСА_1 , в тому числі і земельних ділянок для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення площами 0,9755 та 0,8951 га.

Згідно з витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які розташовані в с. Сокирно Черкаського району Черкаської області, вказані земельні ділянки з 16.01.2015 перебувають у комунальній власності. Державна реєстрація ділянок здійснена на підставі технічної документації із землеустрою від 22.12.2014, складеної ПП «Гарант» та ОСОБА_4 .

У якості цільового призначення вищевказаних ділянок вказано, що вони призначені для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення. Категорія земель землі рекреаційного призначення.

Згідно з копією технічної документації, виготовленої 19.10.2019 ФОП ОСОБА_5 , передбачено поділ земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, які сформовано за рахунок земель відведених у довгострокову оренду ТОВ «Сокирна» на підставі договору оренди землі № 040879600018 від 04.06.2008, на 12 нових земельних ділянок.

Відповідно до рішення Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-23 розірвано шляхом укладання додаткової угоди договір оренди, укладений 04.06.2008 між Свидівоцькою сільською радою та ТОВ «Сокирна».

Рішенням Свидівоцької сільської ради від 10.04.2019 № 61-24 затверджено ТОВ «Сокирна» технічну документацію із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 та земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га, на окремі земельні ділянки.

Внаслідок поділу земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:001:0393 площею 0,9755 га сформовано земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0373 площею 0,1219 га та земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0374 площею 0,8536 га.

За рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 7124986000:03:01:0294 площею 0,8951 га сформовано 10 нових земельних ділянок, зокрема: за кадастровим номером 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0381 площею 0,0688 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0378 площею 0,1000 га, за кадастровим номером 7124986000:03:001:0385 площею 0,0263 га.

Відповідно до рішення сесії Свидівоцької сільської ради № 61-25 «Про передачу земельних ділянок у власність громадянам» від 10.04.2019, у приватну власність громадянам відведено 8 земельних ділянок, з числа раніше сформованих за рахунок земель, які перебували у користуванні ТОВ «Сокирна», зокрема: 7124986000:03:001:0377 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_6 ), 7124986000:03:001:0383 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_7 ), 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_1 ), 7124986000:03:001:0380 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_8 ), 7124986000:03:001:0379 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_9 ), 7124986000:03:001:0384 площею 0,1000 га (відведена ОСОБА_10 ), 7124986000:03:001:0376 площею 0,1000. Дані земельні ділянки віднесено до категорії земель - землі рекреаційного призначення, які будуть використовуватися для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для реєстрації права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 7124986000:03:001:0382 площею 0,1000 га, слугували витяг з рішення Свидівоцької сільської ради №61-25 від 10.04.2019, відомості з Державного земельного кадастру № 9672191 від 16.04.2019.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 710 від 20.02.2020 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. до ОСОБА_3 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 51229765 від 20.02.2020, за ОСОБА_3 зареєстровано право власності за №35575696 від 20.02.2020.

Відповідно до договору купівлі-продажу № 1380 від 16.06.2022 укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 посвідченого приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. до ОСОБА_2 перейшло речове право на земельну ділянку за кадастровим номером 7124986000:03:001:0382.

Рішенням державного реєстратора реєстру речових прав на нерухоме майно, в особі приватного нотаріусу Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С. № 63831095 від 10.06.2022, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності за № 47035740 від 10.06.2022.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1298/02 від 10.10.2019, земельні ділянки 7124986000:03:001:0299, 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0300, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0377 перебувають на території лісового фонду ДП «Черкаське лісове господарство (квартал 5, виділ 1, 19 Свидівоцького лісництва), в той час як управлінням погодження щодо можливості вилучення з постійного користування ДП «Черкаське лісове господарство» земельних ділянок не надавалось.

Згідно з листом Черкаського обласного управління лісового та мисливського господарства № 1084/10 від 18.11.2019 земельні ділянки 7124986000:03:001:0376, 7124986000:03:001:0377, 7124986000:03:001:0378, 7124986000:03:001:0379, 7124986000:03:001:0380, 7124986000:03:001:0382, 7124986000:03:001:0383, 7124986000:03:001:0384, 7124986000:03:001:0385 відповідно до планово -картографічних матеріалів лісовпорядкування відносяться кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва, належать до категорії земель лісогосподарського призначення, та перебувають у постійному користування здійснюється ДП «Черкаське лісове господарство». До адміністрації ДП «Черкаське лісове господарство» звернень від фізичних чи юридичних осіб (в тому числі -від Свидівоцької сільської ради) щодо відчуження (вилучення зазначених ділянок із постійного користування чи зміну їх цільового призначення не надходило. Дозволів чи погоджень про їх вилучення підприємством не надавалося. За вказаним фактом незаконного вилучення земельних ділянок до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення № 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Згідно з протоколом огляду місця події від 19.02.2020 та додатків до нього, який був складений у кримінальному провадженні№ 42019251010000123 від 10.07.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України,інженером ДП «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», в присутності представника ДП «Черкаське лісове господарство», слідчого ГУНП в Черкаській областібуло здійснено огляд земельних ділянок із кадастровими номерами: 7124986000:03:001:0299,7124986000:03:001:0376,7124986000:03:001:0380,7124986000:03:001:0377,7124986000:03:001:0300,7124986000:03:001:0384,7124986000:03:001:0382,7124986000:03:001:0378,7124986000:03:001:0379,7124986000:03:001:0383,7124986000:03:001:0377, які знаходяться в межах кварталу 5, виділів 1, 19 Свидівоцького лісництва ДП «Черкаське лісове господарство».

Вважаючи, що спірні земельні ділянки не могли бути передані у приватну власність фізичним особам, прокурором заявлено позовні вимоги у даній справі.

Такими є фактичні обставини у справі. Правовідносини, які виникли між сторонами на їх підставі, мають таке правове регулювання.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 31 Лісового кодексу України (ЛК України) обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Відповідно до ч. 4 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» у районі, області військові адміністрації утворюються у разі нескликання сесії відповідно районної, обласної ради у встановлені ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» строки або припинення їх повноважень згідно із законом, або для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку. У разі прийняття рішення про утворення районних, обласних військових адміністрацій їх статусу набувають відповідно районні, обласні державні адміністрації, а голови районних, обласних державних адміністрацій набувають статусу начальників відповідних військових адміністрацій.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 68/2022 було, зокрема, утворено Черкаську обласну військову адміністрацію та постановлено, що у зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

В пункті 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006 до 16.01.2020) вказано, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

У чинній редакції вищевказаного пункту зазначено, що до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

У частинах 1, 4, 5 статті 6 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення першого договору оренди у спірних правовідносинах в 2003 році) вказано, що усі ліси в Україні є власністю держави.

Ради народних депутатів в межах своєї компетенції надають земельні ділянки лісового фонду у постійне користування або вилучають їх в порядку, визначеному Земельним та цим кодексами.

Надання земельних ділянок лісового фонду у тимчасове користування провадиться без їх вилучення у постійних користувачів у порядку, визначеному цим Кодексом.

У статтях 5, 8-11 Лісового кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) вказано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності на ліси реалізується територіальними громадами безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.

Ліси в Україні можуть перебувати у приватній власності.

Суб`єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право комунальної власності на ліси набувається при розмежуванні в установленому законом порядку земель державної і комунальної власності, а також шляхом передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 56, ч. 1 ст. 57 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та яка залишається чинною на теперішній час) землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 84 Земельного кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч. 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Згідно з ч. 8 ст. 122 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) Кабінет Міністрів України передає земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у випадках, визначених статтею 149 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1, 2, 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом.

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення та суб`єктів господарювання залізничного транспорту загального користування у зв`язку з їх реорганізацією шляхом злиття під час утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 Лісового кодексу України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі лісогосподарського призначення.

Відповідно до ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 4 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції, яка була чинною станом на час укладення договору оренди від 04.06.2008) зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для:

а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок;

в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною;

г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного прав. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пунткти 166 - 168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:

- втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу в національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними;

- якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, легітимна мета такого втручання може полягати в контролі за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або в забезпеченні сплати податків, інших зборів або штрафів;

- втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними із цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності.

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії (див., зокрема, пункти 40 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17).

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст. 387, ч. 3 ст. 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У постанові ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц вказано, що володіння приватними особами лісовими ділянками цілком можливе, оскільки вони можуть мати такі ділянки на праві власності.

У силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак таких земельних ділянок (якщо такі ознаки наявні) особа, проявивши розумну обачність, може і повинна знати про те, що земельна ділянка є лісовою земельною ділянкою. Це може свідчити про недобросовісність такої особи і впливати на вирішення спору, зокрема про витребування лісової земельної ділянки,але не може свідчити про неможливість володіння (законного чи незаконного) приватною особою такою земельною ділянкою.

Тому ВП ВС підтвердила свій висновок про те, щовимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України є ефективним способом захисту права власності.

Заволодіння земельними ділянками є неможливим лише в разі, якщо на такі ділянки в принципі, за жодних умов не може виникнути право власності. Якщо ж закон допускає набуття права власності на земельні ділянки, але обмежує їх використання лише з певною метою, то передання ділянок з порушенням такого обмеження може свідчити про те, що право власності порушника на земельну ділянку не виникло, але не свідчить про неможливість заволодіння (зокрема, неправомірного) земельною ділянкою.

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

З урахуванням зазначеної специфіки обороту нерухомого майна володіння ним досягається без його фізичного утримання або зайняття, як це властиво для багатьох видів рухомого майна (крім бездокументарних цінних паперів, часток у статутному капіталі ТОВ, інших нематеріальних об`єктів тощо), а державна реєстрація права власності на нерухоме майно підтверджує фактичне володіння ним.Тобто суб`єкт, за яким зареєстроване право власності, визнається фактичним володільцем нерухомого майна. При цьому державна реєстрація права власності на нерухоме майно створює спростовувану презумпцію наявності в суб`єкта і права володіння цим майном (як складової права власності).

Отже особа, за якою зареєстроване право власності на нерухоме майно, є його володільцем. У випадку незаконного, без відповідної правової підстави заволодіння нею таким майном, право власності (включаючи права володіння, користування та розпорядження) насправді і далі належатиме іншій особі - власникові. Останній має право витребувати це майно з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності.

Тому заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності (права володіння, користування та розпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно, без відповідної правової підстави, позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуває право володіння на відповідне майно, бо воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові. Саме тому він має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, ним заволоділа.

З огляду на викладене володіння нерухомим майном, яке посвідчується державною реєстрацією права власності, може бути правомірним або неправомірним (законним або незаконним). Натомість право володіння як складова права власності неправомірним (незаконним) бути не може. Право володіння як складова права власності на нерухоме майно завжди належить власникові майна.

Отже, особа, за якою зареєстроване право власності, є володільцем нерухомого майна, але право власності (включаючи право володіння як складову права власності) може насправді належати іншій особі. Тому заволодіння земельною ділянкою шляхом державної реєстрації права власності є можливим незалежно від того, набув володілець право власності (і право володіння) на таку ділянку чи ні.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підставі викладеного вище нормативно-правового регулювання, враховуючи правовий висновок ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, а також встановлені судом фактичні обставини з яких слідує, що право власності на спірну земельну ділянку, яка першочергово входила до земель лісового фонду, зареєстроване за відповідачем, а прокурор заявляє негаторний позов про усунення державі перешкод у користуванні цією земельною ділянкою, апеляційний суд приходить до таких висновків щодо заявлених в апеляційній скарзі вимог.

Так щодо земельних ділянок лісового фонду ефективним способом захисту порушеного права власності ВП ВС визначає віндикаційний позов, оскільки за вимогами законодавства землі лісового фонду за певних обставин можуть перебувати у приватній власності, відтак, саме вимоги про витребування земельної ділянки (а не усунення власнику перешкод у здійснення права власності, як помилково визначив прокурор) на користь власника, сприятимуть дійсному захисту права власності особи щодо земель лісового фонду.

У разі задоволення таких вимог спірна земельна ділянка лісового фонду буде повернута у власність особі, яка доводить про порушення своїх прав.

При цьому обрання позивачем неналежного способу захисту своїх правє самостійною підставою для відмови в позові правовий висновок ВП ВС від 06.04.2021 у справі №910/10011/19.

Таким чином суд першої інстанції, встановивши, що прокурором обрано невірний спосіб захисту порушеного права, саме з викладених підстав дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог у справі.

Так мають бути відхилені апеляційні посилання прокурора на те, що суд у цій справі помилково послався на висновки ВП ВС від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц, які зроблено за інших фактичних обставин (у даній справі спірну земельну ділянку не було вилучено у законного користувача, а у справі, яку розглядала ВП ВС це мало місце), оскільки за відповідачем ОСОБА_2 у цій справі було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, що відноситься до земель лісового фонду, на підставі договору купівлі-продажу, що також мало місце і при розгляді ВП ВС справи №359/3373/16-ц.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що згідно ст.1 ЛК України земельні ділянки вкриті лісом, які знаходяться в єдиному лісовому масиві та перебувають у постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства (як у даній справі), за жодних обставин не можуть переходити у приватну власність, отже належним способом захисту права є саме негаторний позов, а не віндикаційний, апеляційним судом оцінюються критично, оскільки за правовим висновком ВС у постанові від 16.02.2022 у справі №363/669/17 та від 18.01.2023 у справі №359/3373/16-ц, на який посилається прокурор у своїй скарзі, є неналежним віндикаційний спосіб захисту у разі, якщо спірна земельна ділянка лише частково накладалася на землі лісового фонду, у зв`язку з чим неможливо було витребувати всю земельну ділянку, в той час як у цій справі вся земельна ділянка належить до земель лісового фонду, що свідчить про можливість захисту порушеного права саме шляхом пред`явлення віндикаційних позовних вимог.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги представника відповідача щодо помилкової вказівки суду першої інстанції на те, що спірні земельні ділянки відносяться до державної власності, адже їх власником є орган місцевого самоврядування після прийняття 16.05.2001 Черкаською районною радою рішення про розширення меж с. Свидівок Черкаського району, апеляційний суд враховує таке.

Так зі змісту ст. 7 Лісового кодексу України вбачається, що за замовчуванням ліси відносяться до державної власності.

Згідно обставин цієї справи спірна земельна ділянка, право на яку зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , першочергово була сформована за рахунок іншої ділянки площею 4,1036 га за адресою: АДРЕСА_1 .

В свою чергу, вищевказана земельна ділянка площею 4,1036 га складалася з наступних частин: 1,8845 га землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) в адміністративних межах Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, та 2,2191 га землі загального користування Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області (піски) під розміщення бази відпочинку. При цьому, ділянка площею 0,8951 га була виділена у комунальну власність саме за рахунок землі Свидівоцького лісництва Черкаського держлісгоспу (ліси І групи) площею 1,8845 га.

Земельна ділянка площею 4,1036 га двічі, у 2003 та 2008 роках, надавалася в оренду ТОВ «Сокирна». Під час укладення першого договору оренди в 2003 році директором Черкаського держлісгоспу було надано висновок щодо погодження відведення вищевказаної земельної ділянки в користування строком на 5 років без права рубки дерев під розміщення бази відпочинку, а також було підписано акт погодження місця розташування земельної ділянки та акт прийому-передачі земельної ділянки.

Отже,згідноположень ч.ч.1,4,5ст.6ЛісовогокодексуУкраїни (вредакції,якабулачинною станомначасукладення першогодоговоруорендиу спірнихправовідносинахв2003році)спірназемельнаділянка булавласністюдержави,Черкаськийдержлісгоспбув їїпостійнимкористувачем,авідповіднасільська радавмежахсвоєї компетенціїмогланадаватиїї упостійнекористуванняз вилученнямвпорядку,визначеномуЗемельнимта Лісовимкодексами,абоутимчасове користуваннябезвилучення упостійногокористувача.

При цьому, запровадження з 29.03.2006 у Лісовому кодексі можливості набувати ліси у комунальну або приватну власність, не спричинило автоматичного переходу права власності на спірну земельну ділянку від держави до територіальної громади, оскільки в силу ст. 11 Лісового кодексу України право комунальної власності на ліси могло виникати лише у певному порядку шляхом розмежування земель державної і комунальної власності, передачі земельних ділянок з державної власності в комунальну та з інших підстав, не заборонених законом.

Крім того, факт належності спірної земельної ділянки до земель державної власності лісогосподарського призначення, що перебувають у постійному користуванні ДП «Черкаське лісове господарство», правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції яка була чинною з 29.03.2006, коли на законодавчому рівні було розмежовано державну, комунальну та приватну власність на ліси в Україні) підтверджується планово-картографічними матеріали лісовпорядкування (квартал 5, виділи 1, 19 Свидівоцького лісництва).

Доказів того, що спірна земельна ділянка з дотриманням порядку за ст. 11 Лісового кодексу України була переведена до земель комунальної власності матеріали справи не містять.

Разом з тим, як установив суд, спірна земельна ділянка була передана у приватну власність з порушеннями ч. 3, 4 ст. 142, ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній станом на 16.01.2015, коли було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність):

- без припинення права постійного користування земельною ділянкою державним підприємством;

- без наявності добровільної відмови вказаного підприємства від права постійного користування;

- без прийняття будь-яким суб`єктом рішення про припинення права постійного користування державним підприємством земельною ділянкою та наступного повідомлення про це органів державної реєстрації;

- без розпорядження Кабінету Міністрів України про вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб.

Також, всупереч ч. 2, 7 ст. 20 Земельного кодексу України (в редакції яка була чинною станом на час реєстрації 16.01.2015 комунальної власності на земельну ділянку, з якої виділено спірну земельну ділянку, та станом на 10.04.2019, коли спірну земельну ділянку було передано у приватну власність) зміна цільового призначення спірної земельної ділянки відбулася без затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачу цієї ділянки у власність та без погодження з Кабінетом Міністрів України.

Відтак, стверджувати про те, що спірна земельна ділянка з 16.05.2001 (як вказує представник відповідача ОСОБА_2 ) відносилася до земель комунальної власності, підстав не має, адже сторонами не надано доказів дотримання законодавчо визначеної процедури передачі земель з державної до комунальної власності.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2023 у даній справі слід залишити без змін, а подані апеляційні скарги без задоволення.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржниками.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційні скарги відхилити.

Рішення Черкаського районного суду Черкаської області від 15.03.2023 у цивільній справі за позовом заступника керівникаЧеркаської окружноїпрокуратури вінтересах державив особіЧеркаської обласноївійськової адміністраціїдоСвидівоцької сільськоїради, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача:державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Черкаське лісове господарство»,Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства, а також за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Будищенської сільської ради, ОСОБА_3 , провизнання незаконнимта скасуваннярішення,скасування державноїреєстрації прававласності,зобов`язання повернутиземельну ділянку залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржниками.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 24.05.2023.

Суддя-доповідач

Судді