Постанова

від 15.03.2023 по справі 216/63/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2481/23 Справа № 216/63/22 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 216/63/22

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання:Тимофєєва В.О.

сторонни:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс»

розглянувши у відкритому судовому засіданні,апеляційнускаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження, яке ухвалене суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, повне судове рішення складено 08 листопада 2022 року, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є власником транспортного засобу марки МАN, модель: 19.414, тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску: 1999, який вона придбала 16.06.2012 року.

Під час реєстрації автомобіля будь-яких обтяжень на ньому не було.

Позивач, звернувшись до нотаріуса з метою оформлення правочину щодо належного їй автомобіля, довідалась про заставу транспортного засобу, зареєстровану 06.10.2017 року за № 16503059 реєстратором: Кондратюк Наталією Сергіївною, філія міста Києва Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України, підстава обтяження: кредитний договір № 11319815000-З, виданого 24.03.2008 року, видавник АТ «Дельта-Банк», об`єкт обтяження автомобіль вантажний марки D 1, МАN, 1999 рік, червоний тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , номер реєстраційний номер НОМЕР_3 . Боржник: ОСОБА_2 .

Належний позивачу автомобіль був придбаний в червні 2012 року, зареєстрований Криворізьким ВРЕР ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області, з моменту виникнення в позивача права власності вона не знала про наявність обтяжень, та їй не відомий боржник за обтяженням.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просила суд усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом зняття обтяження.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області 08 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом зняття обтяження задоволено.

Усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні власністю транспортним засобом маркиМАN, модель: 19.414, тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску: 1999, шляхом виключення запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна: вид обтяження: приватне обтяження; тим обтяження: застава рухомого майна: транспортного засобу, тип реєстрації: поточна; зареєстрованого 06 жовтня 2017 року № 16503059 реєстратором Кондратюк Наталією Сергіївною, філія міста Києва та Київської області державного підприємства «Національні інформаційні системи»; документ підстава обтяження: договір застави транспортного засобу, серія та номер № НОМЕР_4 , виданого 24.03.2008, видавник АТ «Дельта-Банк»; об`єкт обтяження: автомобіль марки D.1, МАN, рік випуску 1999, колір: червоний, тип D.3 сідловий тягач Е, номер кузова: НОМЕР_1 , номер державної реєстрації: НОМЕР_5 ; обтяжувач: товариство з обмеженою відповідальністю«Укрдебт Плюс», боржник: ОСОБА_2 .

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзіТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог.

Узагальнення доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

В апеляційній скарзіТовариство з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відповідач вказує, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу, позивачем не надано Договору на підставі якого відбулось набуття права власності за нею.

Вказує, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не зазначено про доказ, який свідчив би про відсутність відомостей про обтяження майна на час його придбання позивачем.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони в судове засідання не з`явились, про час, місце та дату розгляду справи повідомлені належним чином.

Справу було призначено до розгляду на 9 годину 15 березня 2023 року.

15 березня о 9 годині 30 хвилин від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи через те, що представник відповідача помилково прибув до іншого суду.

Відповідно до ст.43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи, у разі неявки у судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням , коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що клопотання представника відповідача ОСОБА_3 надійшло до суду після розгляду справи воно не може бути розглянуто та залишається без розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом першої інстанції встановлено що, що 24 березня 2008 року між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком «УкрСиббанк» укладено договір споживчого кредиту № 11319815000, та договір застави транспортного засобу, а саме: марки D.1, МАN, рік випуску 1999, колір: червоний, тип D.3 сідловий тягач Е, номер кузова: НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 , 16.06.2012 року позивачем придбано транспортний засіб марки МАN, модель: 19.414, тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , рік випуску: 1999.

Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 06.10.2017 за номером 16503059, реєстратором Кондратюк Наталією Сергіївною, філії міста Києва Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерство юстиції України, накладено обтяження на вантажний автомобіль марки D 1, МАN, 1999 рік, червоний тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 . Боржник: ОСОБА_2 , обтяжувач: ТОВ«Укрдебт Плюс»; документ-підстава: договір застави транспортного засобу, серії та номер: № НОМЕР_4 , виданий: 24.03.2008, видавник: АТ «Дельта Банк».

07 листопада 2019 року Публічне акціонерне товариством «Дельта Банк» відступило право вимоги ТОВ«Укрдебт Плюс».

Позиція апеляційного суду

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС» на рішення Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області 08 листопада 2022 року залишити без задоволення.

Рішення Центрально-Міського районного суду Дніпропетровської області 08 листопада 2022 року залишити без змін.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час придбання позивачем спірного автомобіля у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про його обтяження, відповідно позивач є добросовісним набувачем автомобіляМАN, модель: 19.414, тип сідловий тягач Е, номер шасі (кузова рами): VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ,а тому відповідно достатті 391 ЦК Українимає право вимагати усунення перешкод у здійсненні нею права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При вирішені цього спору, суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За юридичною позицією Конституційного Суду України верховенство права - це панування права в суспільстві; верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо; всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України; справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права; у сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Конституційний Суд України в абзаці другому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 зазначив, що діяльність правотворчих і правозастосовчих органів держави має здійснюватися за принципами справедливості, гуманізму, верховенства і прямої дії норм конституції України, а повноваження - у встановлених Основним Законом України межах і відповідно до законів.

Конституційний Суд України у Рішенні від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010 вказав, що одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованого Верховною Радою України 17.07.1997 року (Закон № 475/97-ВР), визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно зі ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Приписами ст.321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні спірним автомобілем позивач вказувала, що на час придбання цього транспортного засобу у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна були відсутні відомості про обтяження цього майна.

Правове регулювання відносин, пов`язаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року № 1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання відповідних договорів.

Продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

У статті 34 Закону України «Про дорожній рух» встановлено обов`язкову державну реєстрацію, перереєстрацію, облік транспортних засобів та їх власників, що здійснюються відповідними підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху. Власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Згідно постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань реєстрації транспортних засобів» від 18 листопада 2015 року № 941, документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є зокрема, укладені та оформлені безпосередньо в сервісних центрах МВС у присутності адміністраторів таких органів договори купівлі-продажу (міни, поставки), дарування транспортних засобів, а також інші договори, на підставі яких здійснюється набуття права власності на транспортний засіб.

Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженим постановою Кабміну № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов`язок власників ТЗ та осіб, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представників, зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом 10 діб після придбання, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу не є документом, що підтверджує правомірність придбання транспортного засобу та те, що позивачем не надано Договору на підставі якого відбулось набуття права власності за нею, оскільки сам по собі договір на підставі якого здійснювалось набуття права власності на транспортний засіб, без реальної перереєстрації ТЗ у вищезазначеному порядку не породжує правових наслідків у вигляді переходу права власності від продавця до покупця.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 683/2694/16-ц.

Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні не зазначено про доказ, який свідчив би про відсутність відомостей про обтяження майна на час його придбання позивачем, колегія судів вважає безпідставними, оскільки, як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, 06.10.2017 за номером 16503059, накладено обтяження на спірний автомобіль, проте позивач зареєструвала вказаний автомобіль, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, 16.06.2012 року.

Інших належних доказів , що свідчать про те , що на час придбання позивачем спірного автомобіля 16.06.2012 року щодо нього існувало обтяження відповідач не надав.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України», (CASE OF SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE), рішення від10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - залишити без задоволення.

РішенняЦентрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: