Рішення

від 15.03.2023 по справі 908/1583/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/107/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2023 Справа № 908/1583/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИМУЛ-СІТІ», (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10/22)

до відповідача Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни, ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 319596,15 грн.

31.08.2022 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 30.08.2022 (вх. № 1741/08-07/22 від 31.08.2022) Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИМУЛ-СІТІ», м. Запоріжжя до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни, м. Запоріжжя про стягнення 319596,15 грн. заборгованості за договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020, в тому числі 132388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874,55 грн. пені, 2248,21 грн. 3 % річних та 21961,88 грн. інфляційних втрат.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 справу № 908/1583/22 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду тавідкрито провадження у справі № 908/1583/22 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/107/22, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Наразі строк, на який введено в Україні режим воєнного стану, продовжений до 20.05.2023.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 525, 526, 549, 610, 611, 625, 762 ЦК України, ст., ст. 193,230,283,286 ГК України, на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнуті з відповідача132388,52 грн. заборгованості з орендної плати, 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат, 14874,55 грн. пені, 2248,21 грн. 3 % річних та 21961,88 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 05.09.2022 у справі № 908/1583/22 відповідачу запропоновано у строк до 20.09.2022, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

У зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України та введенням на території України воєнного стану, доступ до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України: https://usr.minjust.gov.ua, обмежений.

З доступних відомостей, які знаходяться у вільному доступі у мережі Інтернет (зокрема, ресурси opendatabot.ua, youcontrol.com.ua, тощо), вбачається, що місцезнаходженням Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 , що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду від 05.09.2022 про відкриття провадження у справі № 908/1583/22, яка направлялася відповідачу на зазначену в позовній заяві адресу, повернулася до суду без вручення адресату з відміткою відділення поштового зв`язку: «Адресат відсутній за вказаною адресою».

За приписами ч. 4 ст. 120 ГПК України ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Частиною третьою статті 120 ГПК України передбачено, що виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Заяв про зміну відповідачем місцезнаходження на адресу суду не поступало.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком діяння (бездіяльності) відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/1583/22.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Відзив на адресу суду від відповідача у встановлений в ухвалі суду від 05.09.2022 у справі № 908/1583/22 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 05.10.2022 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, приймаючи до уваги військову агресію Російської Федерації проти України, ведення на території України режиму воєнного стану, складну безпекову ситуацією в місті Запоріжжі, постійні ракетні обстріли обласного центру і, відповідно, наявність обставин, що загрожують життю, здоров`ю та безпеці працівників апарата суду та відвідувачів суду в умовах збройної агресії проти України, рішення прийнято без його проголошення 15.03.2023.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

21.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СТИМУЛ-СІТІ» (Орендодавець, Позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем Основа Ілоною Юріївною (Орендар, Відповідач у справі) укладено договір оренди № 210920/51-Б (далі - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове платне користування частину нежитлового приміщення № XI першого поверху (літ.А-5), площею 434,5 кв.м., яке розташоване за адресою: Україна, місто Запоріжжя, вул. Перемоги 51 (надалі - Приміщення або Об`єкт оренди).

Пунктом 3.1. Договору Сторони визначили обов`язок Орендаря сплачувати орендну плату, розмір та порядок якої встановлено у Додатку №1, який є невід`ємною частиною Договору.

Так, згідно вказаного Додатку загальна сума орендної плати за Договором протягом одного місяця складає 35000,00 грн., у т.ч. ПДВ та підлягає внесенню не пізніше 10-го числа відповідного календарного місяця протягом 3-х робочих днів згідно з рахунком, виданим Орендодавцем.

Відповідно до підпунктів 3.2.1, 3.2.2, 3.2.3 пункту 3.2 Договору, додатково Орендар щомісячно сплачує/компенсує Орендодавцю плату та передбачені діючими тарифами авансові платежі за електроенергію відповідно до показників лічильника електроенергії, встановленого у Приміщенні, за інші комунальні послуги (водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій), Орендар сплачує/компенсує на підставі виставлених рахунків в повному обсязі. Компенсація за електроенергію, водопостачання, опалення, вивіз сміття, послуги з утримання будинків та споруд та прибудинкових територій відбувається за відповідними тарифами встановленими в м.Запоріжжя та згідно договірних відносин Орендодавця та Комунальними підприємствами м.Запоріжжя. Оплата за фактично надані комунальні послуги та авансові платежі здійснюється Орендарем за діючими розцінками до 20-го числа наступного за звітним місяця.

Нарахування платежів починається з 1-го дня строку оренди (п.3.3 Договору).

У пункті 4.1 Договору Сторони узгодили, що Приміщення від Орендодавця до Орендаря передається за Актом приймання-передачі. Приміщення передається в оренду по 01.10.2021 року (включно).

Відповідно до п. 7.3 Договору, Сторони зобов`язані в останній день строку оренди або в день дострокового припинення Договору підписати Акт прийому-передачі Орендодавцю з описом стануприміщення. У момент підписання Акту прийому-передачі Приміщення Орендар передає Орендодавцю ключі від приміщення.

Згідно п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання та скріпленняпечатками Сторін.

21.09.2020за актом прийому-передачі Орендодавець передав, а Орендар прийняв в строковеплатне користування Об`єкт оренди.

01.09.2021між Орендодавцем та Орендарем укладено додаткову угоду № 2 до Договору, якоюсторони погодили з 01.09.2021 змінити загальний розмір орендної плати у бік збільшення тавстановити її на рівні 43450,00 грн. в т.ч. ПДВ, у зв`язку з чим п.3.1.Договору викластиу новій редакції.

Додатковою угодою № 3 від 01.10.2021 Сторонами строк дії Договору продовжено до 01.10.2022 року.

Відповідно до актів наданих послуг позивачу надані послуги з оренди нежитлового приміщення, за період з листопада 2021 по лютій 2022 включно на загальну суму 166041,07 грн., а саме:

- за актом наданих послуг №147 від 30.11.2021 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №156 від 31.12.2021 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №10 від 31.01.2022 на суму 43450,00 грн. з ПДВ;

- за актом наданих послуг №16 від 28.02.2022на суму 35 691,07 грн. з ПДВ.

Зазначені акти надання послуг узгодженні між позивачем і відповідачем, мають підписи уповноважених осіб сторін та скріплені печатками підприємств.

Також, на виконання умов договору відповідачу виставлені відповідні рахунки на оплату за оренду майна, за вказаній період.

Станом на20.05.2022, відповідачем за орендну платуне були сплачені наступні суми:

- за актом наданих послуг №147 від 30.11.2021 - не оплаченою є сума - 9797,45 грн;

- за актом наданих послуг №156 від 31.12.2021 - не оплаченою є сума - 43450,00 грн.;

- за актом наданих послуг №10 від 31.01.2022 - не оплаченою є сума - 43450,00 грн.;

- за актом наданих послуг №16 від 28.02.2022- не оплаченою є сума - 35 691,07 грн.

З урахуванням зазначеного, загальна заборгованість за орендну плату за договором складає132388,52 грн з ПДВ.

Як зазначив позивач,зважаючи на обставини, які наразі тривають на території України, у 2022 році Орендодавцем рахунки на внесення орендної плати виставлені Орендарю лише до початку війни, а саме: за січень 2022 на суму 43450,00 грн. та лютий 2022 на суму 35691,07 грн.

Також відповідно до умов п. 3.2 Договору відповідачу виставлені рахунки на оплату компенсації витрат за комунальні послуги, за період з жовтня 2021р. по квітень 2022р. на загальну суму 152 365,26 грн., а саме:№105 від 31.10.2021на суму 8 311,58грн.;№ 112 від 30.11.2021на суму31 931,99 грн.; №121 від 31.12.2021на суму24 779,00 грн.; №11 від 31.01.2022на суму 32478,70 грн.; №19 від 28.02.2022на суму 13588,02 грн.; №27 від 31.03.2022на суму 37482,40 грн.; №32 від 30.04.2022 на суму 3793,57 грн.

Як свідчать матеріалі справи, станом на 20.05.2022 заборгованість Орендаря зі сплати компенсації комунальних витрат складає 148122,99 грн. (неоплаченими залишились рахунки за: жовтень 2021 -у розмірі 4067,31 грн.; листопад 2021 - у розмірі 31933,99 грн.; грудень 2021 - у розмірі 24779,00 грн.; січень 2022 - у розмірі 32478,70 грн.; лютий 2022 - у розмірі 13588,02 грн.; березень 2022 - у розмірі37482,40 грн.; квітень 2022 -у розмірі 3793,57 грн.).

У зв`язку з невиконанням орендарем зобов`язань щодо погашення заборгованості, позивач з метою досудового врегулювання спору 23.06.2022направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість в загальному розмірі 280511,51грн. - 132388,52 грн. заборгованості з орендної плати та 148122,99 грн. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат.

Факт направлення зазначеної претензії підтверджується фіскальнім чеком від 23.06.2022, описом вкладення до цінного листа, скріпленій штемпелем поштового зв`язку за 23.06.2022 та поштова накладна № 6901801070662 від 23.06.2022.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Регулювання відносин, що виникають у зв`язку із орендою майна здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до п. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як було зазначено вище, сторонами підписано додаткову угоду до договору, якою строк дії договору продовжено до 01.10.2022р.

Підписавши додаткову угоду, сторони підтвердили свої наміри щодо продовження його дії.

Таким чином, договір оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020є чинним впродовж спірного періоду (листопад 2021- лютий 2022), за який стягується орендна плата.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з невиконанням ФОП Основою І.Ю. умов договору оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020в частині своєчасного та повного внесення орендної плати та сплати компенсації комунальних витрату відповідача існує заборгованість в розмірі 132388,52грн. зі сплати орендної платита сплати компенсації комунальних витрат в розмірі - 148122,99 грн.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та сплаті у встановлений договором строккомпенсації комунальних витрат, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з ФОП Основи І.Ю. заборгованості у розмірі 132388,52 грн. з орендної плати, та заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат у розмірі 148122,99 грн. обґрунтована та задовольняється судом.

Відповідно до змісту ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Неналежне виконання відповідачем грошового зобов`язання за Договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020підтверджено матеріалами справи.

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 6.7 Договору, яким сторони визначили, що у разі затримки Орендарем будь-якого платежу за цим Договором, останній сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме на момент нарахування пені, від суми заборгованості за кожен день затримки, починаючи з 6-го дня.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення 14874,55 грн. пені за період з 14.12.2021по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату орендної платі) та з 23.11.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату комунальних витрат). Нарахування пені позивачем здійснено за кожним актом/рахунком на оплату орендної плати та на оплату комунальних послуг окремо.

Наданий розрахунок пені судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний правильно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 14874,55 грн. пені за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Також позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 2248,21 грн. 3 % річних, за загальний період з 14.12.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату орендної платі) та з 23.11.2021 по 20.05.2022 (за несвоєчасну сплату комунальних витрат)та 21961,88 грн. інфляційних втрат за період з грудня 2021 по лютий 2022. Нарахування річних відсотків та втрат від інфляції позивачем також здійснено за кожним актом/рахунком на оплату орендної плати та на оплату комунальних послуг окремо.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться, зокрема зобов`язання сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три відсотки річних.

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Згідно рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем розрахунків по Договору оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлені позивачем обґрунтовано.

Наданий розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що ці розрахунки позивачем виконані правильно.

Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача 2248,21 грн. 3 % річних та 21961,88 грн. інфляційних нарахувань за порушення строків оплати за Договором заявлені до стягнення правомірно та підлягають задоволенню судом.

Відповідач проти наданих позивачем розрахунків не заперечив, свого контррозрахунку заявлених до стягнення сум суду не надав.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Доказів належного виконання зобов`язань за Договором оренди № 210920/51-Б від 21.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати орендних платежів та комунальних платежів за вказаний позивачем період, відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. ПозовТовариства з обмеженою відповідальністю «СТИМУЛ-СІТІ» до Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Основи Ілони Юріївни, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТИМУЛ-СІТІ», (69005, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, буд. 10/22, ідентифікаційний код 40933724) 132388 (сто тридцять дві тисячі триста вісімдесят вісім) грн. 52 коп. заборгованість з орендної плати, 148122 (сто сорок вісім тисяч сто двадцять дві) грн. 99 коп. заборгованості зі сплати компенсації комунальних витрат,14874 (чотирнадцять тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 55 коп. пені, 2248 (дві тисячі двісті сорок вісім) грн. 21 грн. 3 % річних,21961 (двадцять одну тисячу дев`ятсот шістдесят одну) грн. 88 коп. інфляційних втрат, 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 15» березня 2023 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.