Рішення

від 07.03.2023 по справі 911/2118/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2118/22

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., за участю секретаря судового засідання Налапко Ю.І., розглянув за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом

за позовом Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області

до Фермерського господарства «Журавушка»

про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав

за участю представників сторін:

прокурор: Лук`янчук А.В. (посвідчення №065766 від 03.11.2021);

від позивача: не прибув;

представник відповідача: Глущенко Є.М. (посвідчення адвоката №5353 від 30.01.2019, ордер серія ДН №075366 від 02.03.2020);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області звернулась Броварська окружна прокуратура Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області із позовною заявою до Фермерського господарства «Журавушка» (далі ФГ «Журавушка», відповідач), в якій просить суд:

-скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 51801699 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0024;

-скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 51801754 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0025;

-скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 518001823 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0026.

Крім того, прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь прокуратури судові витрати.

Позовну заяву прокурор обґрунтовує ст.ст. 16, 317, 328 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), ст.ст. 151, 122 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та вказує, що рішенням суду від 28.01.2021 у справі №911/431/20 визнано незаконним та скасовано п.1.2 розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2006 №315, яким передано у власність відповідачу земельну ділянку площею 4,9343га та відповідну державну реєстрацію зазначеного права. Під час розгляду зазначеної справи на підставі відповідної заяви власника про поділ земельної ділянки кадастровий номер 3221287000:04:008:0023 площею 4,9343га, державним реєстратором Богданівської сільської ради Броварського району Київської області Дахно В.Б. прийнятті відповідні рішення про державну реєстрацію трьох земельних ділянок з кадастровими номерами: 3221287000:04:008:0025 площею 2,00 га; 3221287000:04:008:0024 площею 2,00га; 3221287000:04:008:0026 площею 0,9343га. Вказує, що на момент звернення із заявою про поділ земельної ділянки, відповідач не був законним власником даної земельної ділянки, а відповідно не мав належних прав щодо поділу останньої на окремі об`єкти права власності.

Ухвалою від 27.10.2022 Господарський суд Київської області залишив позовну заяву Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області без руху, у зв`язку з недотриманням на момент подання позовної заяви вимог ст. 162, ч. 1 ст. 172, 174 ГПК України, надавши 10 днів з дня вручення ухвали суду на усунення недоліків.

07.11.2022 на адресу Господарського суду Київської області від Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області надійшла заява про усунення недоліків №52.5663 вих.22 від 02.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.11.2022 у справі №911/2118/22, зокрема, відкрито провадження за правилами загального позовного провадження, призначено справу до підготовчого засідання на 06.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.12.2022 у справі №911/2118/22, продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 31.01.2023.

10.01.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши про те, що прокурором не доведено права власності позивача на спірні земельні ділянки, не обґрунтовано підстав представництва прокуратурою Калинівської селищної ради Броварського району Київської та обрано неналежний спосіб захисту.

31.01.2023 на електронну адресу Господарського суду Київської області та 10.02.2023 через канцелярію суду від Броварської окружної прокуратури Київської області надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 зокрема відкладено підготовче засідання на 14.02.2023 о 15:30.

10.02.2023 через канцелярію суду від Броварської окружної прокуратури Київської області надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи

14.02.2023 через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив. (вх.№2915/23)

В судовому засіданні 14.02.2023 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи № 911/2118/22 по суті на 07.03.2023.

Прокурор у судовому засіданні 07.03.2023 року позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

07.03.2023 року, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням суду від 28.01.2021 у справі №911/431/20, яке залишено у силі постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2021: визнано незаконним та скасовано п.1.2 розпорядження Броварської районної державної адміністрації Київської області від 10.05.2006 №315, яким передано у спільну часткову власність ФГ «Журавушка» земельну ділянку загальною площею 5,7339га, з яких 4,9343га рілля, 0,7996га яри; визнано недійсним рішення державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Грабовецької Наталії Володимирівни №38464968 від 01.12.2017.

Як вбачається з рішення суду від 28.01.2021 у справі №911/431/20 судом встановлено, що відповідні земельні ділянки відводилися за рахунок земель, переданих на праві довічного успадкованого володіння землею Плаксі С.Л. на підставі державного акта серія Б №086344 на право постійного володіння землею.

Як зазначив прокурор, після звернення Броварською місцевою прокуратурою Київської області із позовом до суду, Фермерським господарством «Журавушка» на підставі заяви від 19.02.2020 № 148 здійснено поділ земельної ділянки із кадастровим номером 3221287000:04:008:0023, площею 4,9343 га, про що внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, про закриття об`єкту нерухомого майна на підставі рішення Державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Київської області Дахно Вадима Борисовича від 27.03.2020 № 51803334.

Далі, на підставі рішеннь державного реєстратора Богданівської сільської ради Броварського району Київської області Дахно Вадима Борисовича про державну Реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 27.03.2020:

-№ 51801699 за Фермерським господарством «Журавушка» зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0024 площею 2 га (номер запису про право власності 36105827 від 23.03.2020);

-№ 51801754 зареєстровано право приватної власності за Фермерським господарством «Журавушка» на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0026 площею 0,9343 га (номер запису про право власності 36106066 від 23.03.2020);

-№ 51801823 зареєстровано право приватної власності за Фермерським господарством «Журавушка» на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0026 площею 0,9343 га (номер запису про право власності 36106066 від 23.03.2020).

За твердженням прокурора, Фермерське господарство «Журавушка» на теперішній час являється власником земельних ділянок з кадастровими номерами 3221287000:04:008:0024, 3221287000:04:008:0025 та 3221287000:04:008:0026, які утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221287000:04:008:0023, відведеної у власність фермерського господарства на підставі пункту 1.2 розпорядження Броварської районної державної адміністрації № 315 від 10.05.2006, яке визнано недійсним та скасовано рішенням Господарського суду Київської області від 28.01.2021 у справі №911/431/20.

Враховуючи вказані обставини, прокурор звернувся до суду з даним позовом в інтересах власника спірних земельних ділянок - Калинівської селищної ради Броварського району Київської області, зазначивши про те, що рішення про державну реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки мають бути скасовані.

Згідно з п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Також питання представництва інтересів держави у суді врегульовано ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до ч. 1 ст. 23 вказаного Закону, представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У Постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 Велика Палата Верховного суду надаючи висновок щодо представництва прокурором держави в суді, зазначила, що звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423-IX, яким у розділі X «Перехідні положення» ЗК України доповнено п.24 такого змісту, зокрема: з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

Із матеріалів справи вбачається, що право державної власності на спірні земельні ділянки на момент набрання чинності зазначених законодавчих змін не зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а тому, перехід зазначених земельних ділянок із державної власності у комунальну власність відбувається автоматично на підставі закону (з 27.05.2021).

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» до складу Калинівської територіальної громади (з адміністративним центром територіальної громади у смт. Калинівка) входить Рожівська територіальна громада Броварського району.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» (підпункт 10 п. 1 Постанови) утворено в Київській області Броварський район (з адміністративним центром у місті Бровари) у складі територій Баришівської селищної, Березанської міської, Броварської міської, Великодимерської селищної, Зазимської сільської, Згурівської селищної, Калинівської селищної, Калитянської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221287000:04:008:0024, 3221287000:04:008:0025 та 3221287000:04:008:0026 наразі входять у межі Калинівської об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області.

У свою чергу, суд вважає безпідставними заперечення відповідача, що позивач не є власником спірних земельних ділянок, оскільки право власності не було перереєстроване у Державному реєстрі речових прав з огляду на наступне.

За ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Із офіційним визнанням державою права власності пов`язується можливість матеріального об`єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

З метою встановлення інформації про вжиті Калинівською об`єднаною територіальною громадою Броварського району Київської області заходи цивільно-правового характеру щодо захисту інтересів держави за викладеними у позовній заяві доводам, прокуратурою спрямовувались запити, у відповідь на які позивач зазначив про те, що у нього відсутня можливість звернутись до суду із позовом у зв`язку з недостатністю коштів на сплату судового збору.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем жодних дій з метою захисту інтересів держави не вжито, що свідчить у розумінні ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про не здійснення захисту інтересів держави та наявності підстав для звернення з відповідним позовом Броварської окружної прокуратури Київської області.

Отже суд вважає, що прокурор належним чином обґрунтував наявність порушення інтересів держави та необхідність представництва таких інтересів у суді прокуратурою в інтересах держави в особі Калинівської об`єднаної територіальної громади Броварського району Київської області з урахуванням конкретних, встановлених в даній справі, обставин та суб`єктного складу сторін.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Згідно приписів ст.ст. 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Земельні відносини в Україні регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується (ст. 1 Земельного кодексу України).

За приписами статті 2 ЗК України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час прийняття Господарським судом Київської області рішення від 28.01.2021 у справі №911/431/20 зазначено, що державну реєстрацію права приватної власності Фермерського господарства «Журавушка» на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0023 здійснено на підставі незаконного розпорядження Броварської районної державної адміністрації від 10.06.2006 № 315, як наслідок Рішення державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Грабовецької Наталії Володимирівни № 38464968 від 01.12.2017 також є недійсним.

Відповідно до наявного у матеріалах справи листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 10-10-0.223-844/2-23 від 02.02.2023, спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221287000:04:008:0024, 3221287000:04:008:0025 та 3221287000:04:008:0026 утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221287000:04:008:0023.

Враховуючи те що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3221287000:04:008:0024, 3221287000:04:008:0025 та 3221287000:04:008:0026 утворились внаслідок поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3221287000:04:008:0023, суд прийшов до висновку, що підстави виникнення права приватної власності на яку у Фермерського господарства «Журавушка» визнано судом недійсним, суд прийшов до висновку, що рішення про Державну реєстрацію права приватної власності на спірні земельні ділянки підлягають скасуванню.

Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 Цивільного кодексу України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту його прав та інтересів. Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника, та характеру правовідносин, які існують між позивачем та відповідачем.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а згідно зі статтею 13 Конвенції - право на ефективний спосіб захисту прав. Це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Частина 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачає, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати, зокрема, з договорів та інших правочинів, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної (творчої) діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інших юридичних фактів (наприклад, створення речей), безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування, настання або ненастання певної події. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб`єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов`язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно - господарських санкцій; застосування адміністративно - господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

У пункті 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» встановлено, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі України № 1952.

Аналогічні правові висновки наведені у постановах Верховного Суду? від 03 вересня 2020 року у справі № 914/1201/19, від 23 червня 2020 року у справах № 906/516/19, № 905/633/19, №922/2589/19, від 30 червня 2020 року у справі № 922/3130/19, від 14 липня 2020 року у справі №910/8387/19,?від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 03 лютого 2021 року у справі №278/3367/19 (провадження №61-13586св20).

Таким чином, суд дійшов висновку,?що обраний прокурором спосіб захисту - скасування рішення державного реєстратора, відповідає вимогам закону та є ефективним.

З урахуванням викладеного позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, отже підлягають задоволенню як правомірно заявлені.

Усі інші твердження та заперечення сторін не спростовують вищевикладених висновків суду.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, №4241/03, від 28.10.2010).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати Київської обласної прокуратури зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Заступника керівника Броварської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Калинівської селищної ради Броварського району Київської області до Фермерського господарства «Журавушка» про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав задовольнити у повному обсязі.

2.Скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 51801699 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0024.

3.Скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 51801754 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0025.

4.Скасувати рішення державного реєстратора за індексним номером 518001823 від 27.03.2020 про державну реєстрацію за ФГ «Журавушка» права приватної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221287000:04:008:0026.

5.Стягнути з Фермерського господарства «Журавушка» (07413, Київська область, Броварський район, с. Пухівка, вул. Рибальська, 2А, код 13705392) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 27/2, ідентифікаційний код 02909996) судовий збір у розмірі 7443 (сім тисяч чотириста сорок три) грн. 00 коп.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 16.03.2023

Суддя В.М. Антонова