Постанова

від 14.03.2023 по справі 160/25704/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 березня 2023 року м. Дніпросправа № 160/25704/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Ладас» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року в адміністративній справі №160/25704/21 (головуючий суддя першої інстанції Царікова О.В.) за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженої відповідальністю «Ладас» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач 15.12.2021 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю «Ладас», в якому просив стягнути з товариства додержавного бюджету податковий борг у сумі 589183,22 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у ТОВ «Ладас» виникла заборгованість перед бюджетом, у зв`язку з не сплатою відповідачем узгоджених сум самостійно визначених податкових зобов`язань з орендної плати з юридичних осіб та екологічного податку, який справляється за викид в атмосферне повітря двоокису вуглецю (далі екологічний податок), а також внаслідок не погашення визначеного контролюючим органом грошового зобов`язання за податковими повідомленнями-рішеннями, яке набуло статусу податкового боргу та по теперішній час не погашено відповідачем у добровільному порядку у зв`язку з чим підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Ладас» до бюджету податковий борг в сумі 589182 грн. 72 коп. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, що обслуговують такого платника податків.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та закрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вважає, що спір щодо орендної плати за землю між товариством та Дніпровською міською радою має розглядатися в порядку господарського судочинства. Крім того, скаржник зазначає, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області не є належним позивачем, оскільки борг з орендної плати за землю виник перед Дніпровською міською радою, яка є стороною договору оренди. В даних правовідносинах, на думку апелянта, права та законні інтереси позивача не порушені.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Позивач - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані їм Податковим кодексом України повноваження.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ладас» (код ЄДРПОУ 21940919) зареєстровано як суб`єкт підприємницької діяльності - юридична особа від 08.06.1995, про що 06.10.2006 року внесено запис №12241200000030164 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 5-7).

Відповідач не перебуває у стані припинення, на момент виникнення спірних правовідносин перебував на обліку у контролюючих органах як платник податків і зборів.

Відповідно до інформації з інтегрованих карток відповідача, станом на 13.12.2021 року у ТОВ «Ладас» обліковувався податковий борг у загальному розмірі 589183,22 грн., в тому числі:

1) борг з екологічного податку в сумі 0,50 грн., що виник 19.08.2021 року внаслідок несплати підприємством самостійно нарахованого грошового зобов`язання згідно розрахунку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення (Додаток 1 до податкової декларації екологічного податку №9224881113 від 09.08.2021) за 2-й квартал 2021 року (а.с. 42-48);

2) борг по податкового зобов`язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» в сумі 577024,80 грн., що виник внаслідок несплати підприємством самостійно нарахованого грошового зобов`язання згідно:

- податкової декларації з плати за землю №9025495494 від 19.02.2019 року на суму 34634,13 грн. (залишок несплаченої суми 9869,56 грн.), граничний термін сплати 30.12.2019 року;

- податкової декларації з плати за землю №9025495494 від 19.02.2019 року на суму 34634,13 грн., граничний термін сплати 30.01.2020 року (а.с. 9-11);

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 01.03.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.03.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.04.2020 року (а.с. 12-14);

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9089839556 від 27.04.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.04.2020 року (а.с.15);

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 29.06.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 29.06.2020 року (а.с.18-20);

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.06.2020 року;

- зменшено платником самостійно основного платежу згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.06.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.07.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.07.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 31.08.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 31.08.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.09.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.09.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.10.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.10.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.11.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.11.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,58 грн., граничний термін сплати 30.12.2020 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,75 грн., граничний термін сплати 30.12.2020 року;

- податкової декларації з плати за землю №9030457441 від 20.02.2020 року на суму 28878,53 грн., граничний термін сплати 01.02.2021 року;

- платником самостійно зменшено основний платіж згідно уточнюючої податкової декларації з плати за землю №9117488217 від 27.05.2020 року на суму 2325,7 грн., граничний термін сплати 01.02.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 02.03.2021 року;

-податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.03.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.04.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.05.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.06.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.07.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.08.2021 року;

- податкової декларації з плати за землю №9031678510 від 22.02.2021 року на суму 29473,56 грн., граничний термін сплати 30.09.2021 року (а.с. 21-23);

3) борг по сплаті грошового зобов`язання за платежем «Орендна плата з юридичних осіб» на загальну суму 12157,92 грн., що виник внаслідок несплати підприємством штрафних санкцій, нарахованих контролюючим органом згідно:

- з податковим повідомленням-рішенням №0032555030 від 21.04.2020 року на суму 10157, 92 грн., сформованого на підставі акта перевірки №15482/04-36-50-30/21940919 від 30.03.2020 року (акт отримано відповідачем - 07.04.2020 року) (а.с. 28-29);

- з податковим повідомленням-рішенням №0032565030 від 21.04.2020 року на суму 2000, 00 грн., сформованого на підставі акта перевірки №15482/04-36-50-30/21940919 від 30.03.2020 року (акт отримано відповідачем - 07.04.2020 року) (а.с. 26-27, 30).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були направлені на податкову адресу відповідача та отримані останнім 30.04.2020 року.

У судовому та/або адміністративному порядку вказані податкові повідомлення-рішення не оскаржені.

Наявність зазначених вище сум податкового боргу підтверджується роздрукуванням зворотного боку інтегрованих карток платника, у зв`язку з несплатою вищезазначених сум грошові зобов`язання відповідача набули статусу податкового боргу та у добровільному порядку відповідачем не погашені (а.с. 33-34).

У зв`язку з несплатою вищезазначених сум грошове зобов`язання відповідача набуло статусу податкового боргу та у добровільному порядку відповідачем не погашено, а тому позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що сума податкових зобов`язань ТОВ «Ладас» не була сплачена самостійно та своєчасно, відповідачем таких доказів не надано, вказана сума набула статусу податкового боргу. Також суду першої інстанції не надано доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, а також оскарження та/або відкликання податкової вимоги чи погашення податкового боргу за визначеними грошовими зобов`язаннями. Разом з тим, суд першої інстанції зазначив, що податковий борг відповідача з екологічного податку в сумі 0,50 грн., заявлений до стягнення в рамках означеного адміністративного позову, станом на 16.02.2022 року є погашеним, а тому суд відмовив у задоволенні цих позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно п.п.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із приписами п.36.1, п.36.2 ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Відповідно до п.49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із п.54.1 ст. 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

За приписами п.57.1 ст.57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 56.11 ст.56 ПК України визначено, що не підлягає оскарженню грошове зобов`язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до положень п.57.2 і п.57.3 ст.57 ПК України у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов`язання платника податків з причин, не пов`язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму податкового зобов`язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в статті 297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв`язку із порушенням строку сплати суми грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб, контролюючим органом 21.04.2020 року прийнято податкові повідомлення-рішення №0032565030 та №0032555030, які отримано відповідачем 30.04.2020 року (а.с. 26-30).

Доказів оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень в судовому та/або адміністративному порядку скаржником не надано ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.58.2. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У разі зменшення (збільшення) контролюючим органом суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платнику податків надсилаються (вручаються) окремі податкові повідомлення-рішення.

Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу (п. 58.3 ст. 58 ПК України).

Приписами п.42.2 ст.42 ПК України визначено, що документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Оскільки доказів оскарження платником вказаних вище податкових повідомлень-рішень не надано, сума заборгованості відповідача за цими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженою і набула статусу податкового боргу платника податків.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності) самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Так як відповідачем сума податкових зобов`язань не була сплачена своєчасно, вона набула статусу податкового боргу.

Позивачем сформовано та направлено відповідачу податкову вимогу за №47198-50/67 від 07.08.2019 року на загальну суму 25394,81 грн., яку отримано відповідачем 27.08.2019 року (а.с. 8).

Вказана податкова вимога на теперішній час не оскаржена та не відкликана, та відповідачем самостійно не погашено податковий борг за визначеними грошовими зобов`язаннями.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем фактично не заперечується наявність заборгованості з орендної плати з юридичних осіб, яка ґрунтується на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження.

Проте, скаржник вважає, що спірні правовідносини стосуються саме сторін договору оренди; Товариства з обмеженої відповідальністю «Ладас» та Дніпровської міської ради, а тому такі правовідносини мають господарсько-правовий характер.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Відповідно до п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

В межах спірних правовідносин не переглядається правомірність чи чинність договору оренди, не оскаржується невиконання умов такого договору однією із сторін договору.

Предметом спору в даній справі є саме стягнення в судовому порядку податкових зобов`язань з платника податку, які набули статусу податкового боргу.

Крім того, статтями 269 та 270 ПК України визначено відповідно платників плати за землю (платники земельного податку; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування; платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди) та об`єкти оподаткування платою за землю (земельні ділянки, які перебувають у власності; земельні частки (паї), які перебувають у власності; земельні ділянки державної та комунальної власності, які перебувають у володінні на праві постійного користування; об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди).

З аналізу зазначених норм вбачається, що ТОВ «Ладас» є платником плати за землю як платник орендної плати - землекористувач (орендар) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди, а об`єктом оподаткування платою за землю є об`єкт оподаткування орендною платою - земельна ділянка державної та комунальної власності, надана відповідачу в користування Дніпровською міською радою на умовах оренди.

Таким чином, твердження скаржника про господарсько-правовий характер спірних правовідносин та про необхідність розгляду вказаної справи у порядку господарського судочинства є необгрунтованими.

Відтак, підстави для закриття провадження у даній справі відсутні.

Посилання апелянта на те, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області є неналежним позивачем, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки в зазначеній справі контролюючий орган виступає не в інтересах Дніпровської міської ради як орендодавця земельної ділянки, а реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України в частині стягнення податкового боргу, про що зазначалось вище.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних та обгрунтованих юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційних скаргх, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю «Ладас» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року в адміністративній справі №160/25704/21 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2022 року в адміністративній справі №160/25704/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Чабаненко

суддяС.Ю. Чумак