Постанова

від 16.03.2023 по справі 640/35633/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/35633/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції:

Аблов Є.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Костюк Л.О.;

суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.;

за участю секретаря: Несін К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» - Владики Віти Володимирівни на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року (розглянута за правилами загального позовного провадження, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 15 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2021 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» (далі- позивач, ТОВ «ЗФ Смарт») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 00595470704 від 06 серпня 2021 року.

В обґрунтування позовних вимог вказано, що податкове повідомлення-рішення від 06 серпня 2021 року № 00595470704, за результатами якого в інтегрованій картці платника податку за позивачем рахується податковий борг у розмірі 29 000 000,00 грн є протиправним, оскільки позивач дотримався усіх вимог, передбачених пунктом 200.4 Податкового кодексу України для отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким позов задоволити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, що на підставі направлень від 19.05.2021 №8804/26-15-07-04-02, №8799/26-15-07-04-02 та наказу від 17.05.2021 №3907-п, виданих ГУ ДПС у м. Києві на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, у період з 19.05.2021 по 01.06.2021, відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ЗФ Смарт» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за березень 2021 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.04.2021 №9091223425 сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку.

Перевіркою встановлено, що на порушення п. 200.4 ст. 200 ПК України, ТОВ «ЗФ Смарт» завищено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2021 року у розмірі 29 000 000,00 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень, контролюючим органом складено Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗФ СМАРТ» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за березень 2021 року №46830/26-15-07-0-02/40990824 від 15.06.2021 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2021 №00595470704.

Незгода позивача із вказаним податковим повідомленням-рішенням зумовила його звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 14.1.181 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України, передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим - третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 ПК України, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження. Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (абзац перший підпункту 200.7.1, підпункт 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно із пунктом 200.8 статті 200 ПК України, до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України, у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу (пункт 200.11 статті 200 ПК України).

Згідно із підпунктом «ґ» пункту 200.12 статті 200 ПК України, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 200.13 статті 200 ПК України визначено, що на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів.

Водночас, пунктом 200.12 статті 200 ПК України передбачено, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

З аналізу наведених норм Податкового кодексу України можна дійти висновку, що платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

При цьому, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності. До того ж, право на бюджетне відшкодування частини від`ємного значення виникає лише у разі фактичної сплати податку на додану вартість в ціні придбаного товару (робіт, послуг) отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг.

Як встановлено абзацом 5 статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин) (далі - Закон України №996-ХІV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, господарська операція повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України №996-ХІV, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За змістом частини 1 статті 9 Закону України №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону України №996-ХІV передбачені обов`язкові реквізити, які мають містити первинні та зведені облікові документи, а саме: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між тим, відповідно до пунктів 2.4, 2.15 та 2.16 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 (у редакції, чинній на час виникнення спірних взаємовідносин) (далі - Положення №88), Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання.

Колегія суддів зазначає, що вимоги до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлені реквізити, які мають бути обов`язково вказані при складанні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

При цьому, сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності включення сум витрат до податкового обліку, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. З метою податкового обліку господарські операції мають оформлюватися будь-якими первинними документами, але їх зміст та складання повинні відповідати не лише вимогам податкового законодавства, а й законодавчо установленим вимогам щодо оформлення такої операції.

Матеріалами справи встановлено, що причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту ТОВ «ЗФ Смарт» є: залишки комп`ютерних комплектуючих (материнські плати, відео карти, жорсткі диски, процесори;, карти пам`яті тощо) на складі відповідального зберігання за адресою: м. Київ, проспект Повітрофлотський, буд. 64.

Відповідно до наданих відомостей по рахунку « 28» станом на 31.03.2021 у ТОВ «ЗФ Смарт» обліковується залишок товару на складі у розмірі 259364105,84 гривень.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» (Покупець) та ТОВ «ЗФ Смарт» (Постачальник) укладено договір поставки №ТФ01-01/20 від 01.09.2020 (далі по тексту - Договір поставки), за умовами якого Постачальник, здійснюючи оптову торгівлю непродовольчими товарами, поставляє та передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає та оплачує товар (далі - Товар) згідно з умовами Договору, загальна кількість та асортимент якого вказується у накладних на Товар. Оплата поставки Товару здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника, відкритий в установі банку (пункт 2.3. Договору поставки).

Орієнтовна загальна сума цього Договору (ціна Договору) на момент його укладення становить 300 000 000,00 грн.. Вказана сума є приблизною та може змінюватися за згодою Сторін. Остаточна загальна сума цього Договору (ціна Договору) дорівнює сумі вартості партій Товару, поставленого Постачальником Покупцеві протягом дії цього Договору, та складається з вартості партій поставленого товару, зазначеній в усіх видаткових накладних, що додаються та є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.2. Договору поставки).

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору поставки встановлено: враховуючи, що Покупець та Постачальник користуються послугами складського обслуговування за адресою: місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 64, що надається кожному з них окремо третьою особою згідно відповідних договорів, поставка товару здійснюється шляхом відвантаження та прийняття Товару за процедурою, встановленою відповідним договором складського зберігання та надання складських послуг. Передача та приймання Товару за номенклатурою, кількістю, комплектністю та зовнішнім виглядом здійснюється Сторонами в місці поставки, зазначеному в пункті 3.1. цього Договору. Після підписання накладної представниками обох Сторін претензії щодо кількості, асортименту, комплектності та зовнішнього вигляду Товару не розглядаються та задоволення не підлягають.

Відповідно до пункту 5.1. Договір поставки, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до закінчення 2025 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором поставки.

Підтвердженням отримання TOB «ЗФ СМАРТ» в жовтні 2020 року Товару від ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» є видаткові накладні (копії яких долучено до матеріалів справи) на загальну суму 240 593 547,72 грн. з ПДВ та сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у розмірі 40 098 924,62 грн.

На виконання умов Договору, ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» (Постачальником) відповідно до ст. 201 п.201.1 ПК України, було у жовтні 2020 року виписано та зареєстровано податкові накладні на суму 240 593 547,72 грн., у т.ч. ПДВ 40 098 924,62 грн.з (паперові копії додаються).

Підтвердженням здійснення повного розрахунку ТОВ «ЗФ СМАРТ» (Покупець) з ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» (Постачальником) за поставлений у жовтні 2020 року на суму 240 593 547,72 грн., у т.ч. ПДВ 40 098 924,62 грн. є платіжні доручення та банківські виписки (копії додаються).

Розрахунки з ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» відображені в обороно-сальдовій відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за жовтень 2020 року - жовтень 2021 року (додається).

Рух товару відображено в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 281 «Товар на складі» за жовтень 2020 року - жовтень 2021 року (додається).

Окрім того, на підтвердження факту наявності та зберігання Товару, придбаного у ТОВ «ТФ РОЗВИТОК» за вищевказаним Договором поставки, позивачем надано копію договору складського зберігання і надання складських послуг від 09.12.2016 №SKO0216-02С (далі - Договір зберігання).

За умовами Договору зберігання, ТОВ «МБЛ Інтернешнл ІСТ Комп`ютерленд-Київ» (Оператор) зобов`язується надати ТОВ «ЗФ СМАРТ» (Замовник), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити певний комплекс послуг (далі - Послуги), пов`язані із зберіганням та складським обслуговуванням Товарів Замовника (прийом Товару, складування, зберігання, навантаження/розвантажування, відвантажування Товару, тощо) на умовах даного Договору.

В порядку та на умовах, визначених цим Договором, замовник передає Оператору на зберігання Товар (без передачі права власності), а Оператор приймає на себе зобов`язання забезпечити належним чином його зберігання, складське обслуговування та повернути Товар Замовнику на вимогу останнього (пункт 1.3. Договору зберігання).

У пункті 1.4. цього Договору вказано, що адресою зберігання Товару є 03151, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 64.

На підтвердження надання Послуг, які складають предмет цього Договору, Оператор надає Замовнику Акти приймання-передачі послуг. Кожний обліковий період складає 1 (один) місяць. За необхідністю та/або вимогою однієї із Сторін, можливе позачергове підписання Актів приймання-передачі. Замовник протягом 5 робочих днів після отримання акту приймання-передачі послуг, зобов`язаний направити Оператору підписаний Акт приймання-передачі послуг або мотивовану відмову від їх приймання. Підписаний Сторонами акт приймання-передачі послуг є підтвердженням належного надання Виконавцем Послуг і служить основою для проведення розрахунків за даним Договором (пункт 1.8 Договору зберігання).

У відповідності до пункту 2.2. Договору зберігання підставою для приймання та відвантаження Товару та надання послуг є розпорядження Замовника, яке надсилається Оператору в електронній формі.

Розділом 3 Договору зберігання передбачена процедура обліку, звіряння та інвентаризації. Так, Оператор здійснює облік руху Товару, переданих Замовником на зберігання на основі актів приймання-передачі Товару. В кінці облікового періоду Оператор передає Замовнику разом з Актом виконаних робіт Реєстр руху матеріальних цінностей, який підписується Сторонами. Сторони проводять щомісячну інвентаризацію залишків Товару на складі за обов`язкової участі представників Оператора і замовника. Дата проведення інвентаризації погоджується Сторонами додатково. За підсумками інвентаризації й після проведення всіх документів, що відображають рух товарів (на склад та зі складу) до дати інвентаризації, у тому числі коригувань по актах, що салися за поточний міжінвентаризаційний період, Сторони складають Акт інвентаризації матеріальних цінностей.

За умовами оплати, передбачені пунктом 6.2. Договору зберігання, розрахунки за надані послуги за Договором здійснюються на підставі рахунків Оператора 1 раз на місяць за зберігання та надані послуги у період з 1-го числа до останнього числа місяця (рахунком з датою останнього числа поточного місяця) в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування Замовником на рахунок Оператора суми, вказаної в рахунку, протягом 10 календарних днів з дати рахунку.

Підтвердженням здійснення оплати ТОВ «ЗФ СМАРТ» на користь ТОВ «МБЛ ІНТЕРНЕШНЛ ІСТ КОМП`ЮТЕРЛЕНД-КИЇВ» є платіжні доручення (копії додані до матеріалів справи).

Розрахунки з ТОВ «МБЛ ІНТЕРНЕШНЛ ІСТ КОМП`ЮТЕРЛЕНД-КИЇВ» відображені в обороно-сальдовій відомості по рахунку 631 за період: жовтень 2020 року - жовтень 2021 року.

Позивачем долучено до матеріалів справи копії актів надання послуг (із номенклатурою: «Зберігання товару на складі», «Адміністрування товару на вхід», Адміністрування товару на вихід»), реєстрів руху матеріальних цінностей, звітів по дням зберігання в розрізі товару за місяць, податкових накладних, платіжних доручень.

Колегія суддів зауважує, що надані позивачем документи, вказують на те, що за результатами господарських операцій ТОВ «ЗФ СМАРТ» та його контрагентів складено відповідні первинні документи, із дотриманням вимог законодавства щодо їх оформлення.

У той же час колегія суддів зазначає, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвічені первинними документами, які надано Позивачем, результатів їх відображення на бухгалтерських рахунках, що виключає штучне формування показників податкової звітності задля отримання податкової вигоди.

Також звертає увагу на обґрунтування позовної заяви в частині проведення інвентаризації відповідачем у ході документальної позапланової виїзної перевірки.

Із Акту перевірки вбачається, що під час проведення перевірки представнику ТОВ «ЗФ СМАРТ за довіреністю від 19.05.2021 Безручко Аллі вручено запит від 26.05.2021 щодо надання письмових пояснень щодо порядку організації роботи ТОВ «ЗФ СМАРТ» в частині оприбуткування зберіганні та вибуття запасів (ТМЦ) із зазначенням матеріально-відповідальних осіб на кожному етапі діяльності. Станом на день підписання Акта перевірки відповіді на запит не отримана.

Також а Акті зазначено, що у періоді, за який здійснювалась перевірка, на підставі наказу директора TOB «ЗФ СМАРТ» Седнєва Дмитра від 25.05.2021 №01-05/21, проведено інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей тощо.

Відповідно до підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право вимагати під час проведення перевірок від платників податків, що перевіряються, проведення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Згідно пункту 7 розділу І Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом від 02.09.2014 року № 879 Міністерства фінансів України (далі по тексту - Положення №879), проведення інвентаризації є обов`язковим на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації. У цих випадках інвентаризація має розпочатися у термін та в обсязі, зазначених у належним чином оформленому документі цих органів, але не раніше дня отримання підприємством відповідного документа.

З системного аналізу, даних норм випливає, що податковий орган має право направити вимогу на проведення інвентаризації, а юридичні особи, що отримали таку вимогу, за умови, що вона відповідає вимогам законодавства, зобов`язані провести таку інвентаризацію.

На підтвердження викладеного в Акті перевірки, до відзиву на позовну заяву представником відповідача додано, лист ГУ ДПС у Києві від 24.05.2021 №11134/І/26-15-07-04-02-14 щодо проведення інвентаризації, згідно якого, у відповідності до підпункту 20.1.9. пункту 20.1. статті 20 ПК України та пункту 7 Положення №879, відповідач просить провести інвентаризацію фактично наявних у ТОВ «ЗФ СМАРТ» товарно матеріальних цінностей, основних фондів та інших активів підприємства в присутності представника, що здійснює перевірку.

Відповідно до пункту 1 розділу II Положення № 879, для проведення інвентаризації на підприємстві розпорядчим документом керівника підприємства створюється інвентаризаційна комісія з представників апарату управління підприємства, бухгалтерської служби (представників аудиторської фірми, централізованої бухгалтерії, суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, яка здійснює ведення бухгалтерського обліку на підприємстві на договірних засадах) та досвідчених працівників підприємства, які знають об`єкт інвентаризації, ціни та первинний облік (інженери, технологи, механіки, виконавці робіт, товарознавці, економісти, бухгалтери). Інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства (його заступник) або керівник структурного підрозділу підприємства, уповноважений керівником підприємства.

У тих випадках, коли бухгалтерський облік ведеться безпосередньо керівником підприємства, інвентаризаційну комісію очолює керівник підприємства самостійно.

За рішенням керівника підприємства до складу інвентаризаційної комісії можуть бути включені члени ревізійної комісії господарського товариства.

У разі проведення інвентаризації за судовим рішенням або на підставі належним чином оформленого документа органу, який відповідно до закону має право вимагати проведення такої інвентаризації, посадові особи відповідного органу (за їх згодою) можуть бути присутні при проведенні інвентаризації.

Інвентаризація проводиться повним складом інвентаризаційної комісії (робочої інвентаризаційної комісії) та у присутності матеріально відповідальної особи.

Із матеріалів справи вбачається, що у період, за який здійснювалася перевірка, на підставі наказу директора позивача, проведено інвентаризацію основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та інших активів підприємства, що підтверджує виконання позивачем вимоги Головного управління ДПС у м. Києві.

У той же час, твердження відповідача про неможливість ідентифікації наявного на складі товару та встановити фактичний залишок товару позивача, грубнується, у тому числі, і на тому, що позивачем не надано відповіді на запит Головного управління ДПС у м. Києві щодо надання письмових пояснень щодо порядку організації роботи ТОВ «ЗФ «СМАРТ» в частині оприбуткування/зберігання та вибуття запасів (ТМЦ) із зазначенням матеріально-відповідальних осіб на кожному етапі діяльності. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо змісту такого запиту та його вручення представнику ТОВ «ЗФ «СМАРТ» відповідачем не надано, чим порушено вимоги частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також колегія суддів приймає до уваги твердження позивача щодо безпідставного неврахування відповідачем факту самостійного виправлення помилок ТОВ «ЗФ «СМАРТ» та подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість.

У Акту перевірки контролюючий орган зазначив, що під час оформлення результатів документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ЗФ «СМАРТ» подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2021 року (вх. від 11.06.2021 №9154917766), згідно якого ТОВ «ЗФ «СМАРТ» самостійно зменшено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2021 року у повному обсязі. Станом на час реєстрації Акта перевірки в інтегрованій картці платника ТОВ «ЗФ «СМАРТ» відсутня переплата по податку на додану вартість у розмірі 29 000 000, 00 грн. Заперечень з приводу вказаного факту відповідачем не надано. Вказаний факт відповідачем не заперечувався.

Зі змісту пункту 50.1 статті 50 ПК України вбачається, якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

При цьому, пункт 50.2 статті 50 ПК України містить наступне застереження - платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом. Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України.

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми Податкового кодексу України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податків може скористатись правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Аналогічне правозастосування в частині можливості подання уточнюючих розрахунків після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення, викладене і у постановах Верховного Суду від 19.09.2019 по справі №815/4013/14, від 21.08.2019 по справі №805/4187/16-а, від 24.02.2020 по справі № 440/4443/18.

Отже, подання позивачем уточнюючого розрахунку 11.06.2021 (у період, коли проведення перевірки закінчилося, а податкове повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки ще не було винесено Відповідачем) сприймається судом як належне виправлення помилки у розумінні положень статті 50 ПК України, що може впливати на прийняття податкового повідомлення-рішення. Проте, як вбачається із матеріалів справи, вказаний факт подання позивачем уточнюючого розрахунку проігноровано та не враховано контролюючим органом.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість позовним вимог, відтак податкове повідомлення-рішення від 06.08.2021 №00595470704 підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Надаючи оцінку всім доводам обох сторін, судова колегія також приймає до уваги рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до ст. 6 КАС України, ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено обставини справи у зв`язку з чим порушено норми матеріального та процесуального права та зроблено помилковий висновок щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ст. 139 КАС України підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з відповідачів.

Зі змісту частин 1-4 ст.атті242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до вимог частини 1 та 2 статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю та ухвалення нового рішення є, зокрема, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається, крім іншого, неправильне тлумачення закону.

Заслухавши у судовому засіданні доповідь головуючого судді, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню з прийняттям нового рішення.

Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 139, 143, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» - Владики Віти Володимирівни - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2022 року - скасувати.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 00595470704 від 06 серпня 2021 року.

Стягнути з Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНА ФІРМА СМАРТ» (адреса: 03151, м. Київ, вул. Очаківська, 5/6, ЄДРПОУ 409902824) витрати зі сплати судового збору понесені у суді першої та апеляційної інстанції, у розмірі 56 750 (п`яти десяти шести тисяч сімсот п`ятдесяти) грн. 00 коп., відповідно до платіжних доручень №139 від 30.11.2021 року та №247 від 05.12.2022 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України.

(Повний текст виготовлено - 16 березня 2023 року).

Головуючий суддя: Л.О. Костюк

Судді: Н.П. Бужак

М.І. Кобаль