Постанова

від 16.03.2023 по справі 624/448/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа №624/448/17

адміністративне провадження № К/9901/121/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 (судді - Калиновський В.А., Кононенко З.О., Бондар В.О.)

у справі за його позовом до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про скасування рішення,

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення від 05.07.2017 №201-ДК/ та закриття справи про адміністративне правопорушення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 07.02.2017 закінчився строк дії укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки площею 62,9739 га від 07.02.2007.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 22.11.2017 у справі №624/271/17 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору оренди землі від 07.02.2007 поновленим та додаткової угоди укладеною.

Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області видано наказ від 07.06.2017 №201-ДК «Про здійснення державного контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності», яким, відповідно до вимог Земельного кодексу України, Законів України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», «Про охорону земель», Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 №308, на підставі доповідної записки головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Зачепилівському, Кегичівському, Красноградському, Нововодолазькому, Сахновщинському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Котенка М.О. від 06.06.2017, наказано здійснити державний контроль за дотриманням вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, розташованої (за межами населеного пункту) на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області.

Виконання цього наказу було покладено на головного спеціаліста відділу контролю за використанням та охороною земель у Зачепилівському, Кегичівському, Красноградському, Нововодолазькому, Сахновщинському районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Харківській області Котенка М.О. та провідного спеціаліста зазначеного відділу Мізіна А.О. /а.с. 64-65/.

На виконання наказу від 07.06.2017 №201-ДК зазначеними спеціалістами за участю ОСОБА_1 21.06.2017 обстежено земельну ділянку.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки № 201-ДК/ від 21.06.2017, в якому зафіксовано, що ОСОБА_1 використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 13 га із земель ДРФ на території Мажарської сільської ради Кегичівського району Харківської області для вирощування сільськогосподарської продукції без будь-яких правовстановлюючих документів, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України /а.с. 6/.

Також 21.06.2017 було складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою №201-ДК/ в якому зафіксовано використання ОСОБА_1 зазначеної земельної ділянки, що є порушенням вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України /а.с. 5/.

У зв`язку із виявленим порушенням вимог земельного законодавства щодо ОСОБА_1 та в безпосередній його присутності складено протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2017 №201-ДК/, ознайомившись зі змістом якого, ОСОБА_1 відмовився його підписати, про що зроблено відмітку у самому протоколі /а.с. 7-8/.

Керуючись ч. 1 ст. 5, статтями 6 і 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», ч. 1 ст. 19 Закону України «Про охорону земель» ОСОБА_1 було видано обов`язковий для виконання припис від 21.06.2017 №201-ДК, яким визначено 30-ти денний термін для припинення порушення вимог земельного законодавства, а саме порушення статей 125, 126 Земельного кодексу України /а.с. 4/.

26.06.2017 позивачем отримано припис від 21.06.2017 №201-ДК/, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 21.06.2017 №201-ДК/, акт обстеження земельної ділянки від 21.06.2017 №201-ДК/, протокол про адміністративне правопорушення від 21.06.2017 №201-ДК/, складені державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Котенком М.О.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.07.2017 №201-ДК/ ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. /а.с. 9/.

Не погодившись із постановою про накладення адміністративного стягнення від 05.07.2017 №201-ДК, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Постановою Кегичівського районного суду Харківської області від 26.09.2017 позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення від 05.07.2017 №201-ДК/.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 скасовано рішення суду першої інстанції.

В задоволенні позову відмовлено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено дотримання вимог ст. ст. 254, 256, 268, 276, 283-285 КУпАП під час складання матеріалів перевірки та оскаржуваної постанови, оскільки оскаржувану постанову було складено на підставі матеріалів перевірки у відсутність позивача.

Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що укладений з позивачем договір оренди земельної ділянки не містить кадастрового номеру земельної ділянки, а наказ на перевірку не містить площі земельної ділянки, у зв`язку з чим, зв`язок між земельної ділянкою, зазначеною в наказі, та земельною ділянкою у договорі встановити неможливо.

З огляду на такі суперечливі дані, суд дійшов висновку про недоведеність наявності підстав для складання матеріалів про адміністративне правопорушення щодо позивача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк дії укладеного з позивачем договору оренди земельної ділянки закінчився, в судовому порядку у його продовженні відмовлено, таким чином, у позивача відсутнє право на користування земельною ділянкою.

Також суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач повідомлявся про день, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги позивач покликається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, неправильно встановлено обставини справи, внаслідок чого суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Зокрема, покликається на те, що перевірку проведено щодо іншої земельної ділянки з кадастровим номером 6323182500:02:000:0347 ніж щодо якої було призначено перевірку - з кадастровим номером 6323182500:15:001:0421.

Також покликаєтся на те, що матеріали про адміністративне провопорушення складені з порушенням вимог Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та статті 268 КУпАП.

Просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у її задоволенні, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст. 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

За правилами ст. 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV (далі - Закон №963-IV) визначає правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Відповідно до статті 1 Закону №963-IV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Статтею 4 Закону №963-IV визначено, що об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №963-IV державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, зокрема, шляхом проведення перевірок.

Відповідно до статті 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення самовільне зайняття земельної ділянки тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем використовується земельна ділянка без правовстановлюючих документів, що свідчить про самовільне зайняття земельної ділянки і є підставою для притягнення до адміністративної відповідальності на підставі статті 53-1 КУпАП.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо законності оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та прийняв рішення про відмову у задоволенні позову.

Покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на те, що відповідачем проведено перевірку земельної ділянки, щодо якої не було призначено перевірку є безпідставним, оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що порушення вимог земельного законодавства виявлено щодо земельно ділянки площею 13 га, яка входить до складу земельної ділянки щодо якої призначено перевірку.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування касаційної скарги на порушення відповідачем під час перевірки вимог Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем заходи нагляду (контролю) за господарською діяльністю позивача не здійснювались.

Також безпідставним є покликання позивача на порушення вимог статті 268 КУпАП, оскільки апеляційним судом встановлено, що позивача належним чином повідомили про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, про що в матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанцій, а їх зміст зводиться до додаткової перевірки доказів, що в силу приписів частини другої статті 341 КАС України, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наслідками касаційного перегляду порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення судом апеляційної інстанції не встановлено, тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 356, 359 КАС України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.12.2017 у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук