Постанова

від 16.03.2023 по справі 807/1396/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 807/1396/17

адміністративне провадження № К/9901/52255/18

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 807/1396/17

за позовом Українського товариства охорони природи до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація «Закарпатське товариство охорони природи», про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Українського товариства охорони природи на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 (головуючий суддя Іванчулинець Д.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Пліш М.А., Макарик В.Я.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Українське товариство охорони природи звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Громадська організація «Закарпатське товариство охорони природи» про визнання протиправним та скасування наказу Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Закарпатській області від 05 серпня 2014 року № 197 «Про видалення з Реєстру громадських об`єднань запису про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи як місцевого осередку Всеукраїнської громадської організації та поновлення відомостей про нього як громадської організації в Реєстрі громадських об`єднань»; визнання протиправними дій Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Закарпатській області щодо видалення на підставі наказу Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Закарпатській області від 05 серпня 2014 року № 197 з Реєстру громадських об`єднань запису про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи як місцевого осередку Всеукраїнської громадської організації та поновлення відомостей про неї як громадської організації в Реєстрі громадських формувань; зобов`язання поновити у Реєстрі громадських об`єднань запис про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи (код ЄДРПОУ - 03920528) як місцевого осередку Всеукраїнської громадської організації «Українське товариство охорони природи» (код ЄДРПОУ - 00020221); зобов`язання поновити у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про Українське товариство охорони природи, як орган управління Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22 грудня 1993 року Закарпатська обласна організація Товариства охорони природи отримала свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за № 783800 серія А00. Державну реєстрацію громадської організації було проведено відповідно до вимог Закону України «Про об`єднання громадян» у редакції, яка була чинною станом на 22 грудня 1993 року, в Управлінні юстиції Закарпатської обласної державної адміністрації, та отримано свідоцтво про реєстрацію місцевого осередку за № 035 від 22 грудня 1993 року.

З часу реєстрації Закарпатська обласна організація Товариства охорони природи, як місцевий осередок Українського товариства охорони природи, проводила свою роботу відповідно до Статуту, що затверджений конференцією Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи 22 червня 1993 року та зареєстрований управлінням юстиції Закарпатської обласної державної адміністрації 22 грудня 1993 року.

У 2006 році конференцією Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи було внесено зміни та доповнення до Статуту, що перевірені на відповідність вимогам чинного законодавства та даним про юридичну особу в Єдиному державному реєстрі, і зареєстровані Головним управлінням юстиції у Закарпатській області 13 липня 2007 року наказом за № 227/01-06.

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який сформовано станом на 03 вересня 2013 року, у відомостях про органи управління юридичною особою Закарпатською обласною організацією Товариства охорони природи зазначено Українське товариство охорони природи.

Головним територіальним управлінням юстиції у Закарпатській області на адресу Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи було направлено лист № 8486/04.4-12/16 від 06 січня 2017 року, відповідно до якого реєстраційний запис щодо Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи, як місцевого осередку Українського товариства охорони природи, був видалений у зв`язку з розбіжностями даних в реєстраційній справі та Реєстрі громадських об`єднань, й було зазначено відомості про самостійну громадську організацію на підставі наказу Ужгородського управління юстиції від 05 серпня 2014 року № 197.

Згідно цього наказу Ужгородського управління юстиції від 05 серпня 2014 року № 197, підставою для прийняття рішення про видалення з Реєстру громадських об`єднань запису про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи, як місцевого осередку всеукраїнської громадської організації та внесення відомостей про неї, як громадської організації в Реєстрі громадських об`єднань стали норми Порядку ведення Реєстру громадських об`єднань та обміну відомостями між зазначеним Реєстром і Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року № 1212 (далі також - Порядок № 1212).

Вважаючи оскаржуваний наказ протиправним Українське товариство охорони природи звернулося до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ Реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції в Закарпатській області є актом індивідуальної дії, і стосується виключно інтересів, прав і обов`язків Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи і не породжує прав та обов`язків у позивача у справі - Українського товариства охорони природи; оскаржуваний наказ та дії відповідача не мають безпосереднього впливу на сферу правовідносин, у якій, як вважає позивач, порушені його права, при цьому їх дія на позивача як окремого суб`єкта господарських відносин не розповсюджується. Оскільки обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, то враховуючи, що оскаржуваними наказом та діями відповідача права та охоронювані законом інтереси позивача порушені не були, відсутні підстави для їх захисту.

З рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач та звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування касаційної скарги позивач посилається на те, що наказ Ужгородського управління юстиції № 197 від 5 серпня 2014 року про внесення змін до Єдиного державного реєстру щодо підпорядкованості Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи є протиправним, адже це товариство як місцевий осередок Українського товариства охорони природи було створено у Закарпатській області в грудні 1964 року без статусу юридичної особи. 22 грудня 1993 року Закарпатська обласна організація Товариства охорони природи отримала свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи № 873800. З часу реєстрації Закарпатська обласна організація Товариства охорони природи проводить роботу в системі Українського товариства охорони природи. Запис у Єдиному державному реєстрі, який був внесений ще у 1993 році відображав дійсний стан підпорядкованості Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи Українському товариству охорони природи і не міг бути видалений через «помилку реєстратора». Нормами Порядку ведення Реєстру громадських об`єднань та обміну відомостями між зазначеним Реєстром і Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 грудня 2012 року за № 1212 та Законом України «Про громадські об`єднання», не було передбачено можливості самостійного здійснення реєстратором будь-яких дій, в тому числі самовільного поновлення чи видалення записів. Приймаючи оскаржуване рішення, Ужгородське міськрайонне управління юстиції позбавило Закарпатську обласну організацію Товариства охорони природи статусу місцевого осередку Українського товариства охорони природи. При цьому при прийнятті рішення відповідач не відібрав пояснень та не витребував документи від зазначених організацій.

У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні касаційної скарги у повному обсязі та залишити рішення попередніх інстанцій без змін, обґрунтовуючи відзив тим, що реєстраційний запис щодо Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи, як місцевого осередку Українського товариства охорони природи, був видалений у зв`язку з розбіжностями даних в реєстраційній справі та Реєстрі громадських об`єднань, у зв`язку з чим було поновлено відомості про Закарпатську обласну організацію Товариства охорони природи як самостійну громадську організацію в Реєстрі громадських об`єднань.

Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Вирішуючи цей спір, суди виходили з того, що останній є публічно-правовим і підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом з тим, згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), тут і далі - у редакції, чинній на час звернення з позовом до суду та прийняття рішення судом першої інстанції, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

За визначенням пункту сім частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

В свою чергу, пунктом першим частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми права узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При цьому, визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі й обов`язок суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту першого статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 11-479апп18 (№ 805/4506/16-а)).

Як вбачається з обставин цієї справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, відповідач згідно оскаржуваного наказу № 197 від 05.08.2014 видалив з Реєстру громадських об`єднань запис про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи як місцевого осередку всеукраїнської громадської організації (через дію - помилка реєстратора) та поновив відомості про неї як громадську організацію в Реєстрі громадських об`єднань.

Мотивував відповідач своє рішення розбіжностями даних в реєстраційній справі та Реєстрі громадських об`єднань, адже відомості про приналежність Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи Українському товариству охорони природи в установчих документах громадської організації відсутні.

Спеціальним законом, який визначає правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань, є Закон України «Про громадські об`єднання».

Дія цього Закону поширюється на суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань в Україні (частина перша статті 2 Закону України «Про громадські об`єднання»).

Порядок приведення документів про внесення громадським об`єднанням змін до статуту або змін у складі керівних органів громадського об`єднання у відповідність із вимогами цього Закону регламентовано статтею 14 Закону України «Про громадські об`єднання» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Частиною двадцять другою статті 12 Закону України «Про громадські об`єднання» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність уповноваженого органу з питань реєстрації, прийняті (вчинені) на підставі цієї статті, можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому КАС України.

Поряд із цим, колегія суддів враховує, що станом на час вирішення цієї справи по суті в суді першої інстанції та постановлення апеляційним судом постанови, за наслідками апеляційного перегляду справи, статтю 12 було виключено із Закону України «Про громадські об`єднання» згідно із Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» № 835-VIII від 26.11.2015.

Тобто, пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ, була відсутня станом на час вирішення цієї справи у судах попередніх інстанцій.

Колегія суддів звертає увагу на те, що спір, пов`язаний з оскарженням громадським об`єднанням рішення уповноваженого органу з питань реєстрації стосовно змін у складі керівних органів, вже розглядався Великою Палатою Верховного Суду, яка у постанові від 13.11.2019 у справі № 826/2778/16 висловила правову позицію, згідно з якою така справа не підлягає вирішенню за правилами адміністративного судочинства.

З висловлених позивачем мотивів звернення до суду вбачається, що Українське товариство охорони природи вважає протиправним як сам наказ, так і дії щодо видалення на його підставі з Реєстру громадських об`єднань запису про реєстрацію Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи як місцевого осередку Всеукраїнської громадської організації, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що Закарпатська обласна організація Товариства охорони природи завжди була осередком Українського товариства охорони природи, що підтверджується зокрема Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який сформовано станом на 03 вересня 2013 року, згідно якого у відомостях про органи управління юридичною особою Закарпатською обласною організацією Товариства охорони природи зазначено Українське товариство охорони природи.

Тобто, істотним для вирішення даної справи є з`ясування питання щодо статусу Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи як місцевого осередку позивача із статусом юридичної особи чи як незалежної громадської організації, а також з`ясування наявності правового зв`язку з Українським товариством охорони природи як з органом управління юридичною особою.

Згідно з пунктом чотири частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній на час подання позову, господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, правами та обов`язками учасників (засновників, акціонерів, членів) такої особи, крім трудових спорів.

Відповідно до пунктів три та чотири частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів, а також справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, звернення Українського товариства охорони природи до суду із цим позовом пов`язане з наявністю у Закарпатської обласної організації Товариства охорони природи статусу місцевого осередку Українського товариства охорони природи, а не із захистом прав у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Такий висновок відповідає правозастосовчій практиці, викладеній у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 (провадження № 12-96гс18) та від 23.10.2019 у справі № 819/2895/14-а (провадження № 11-1502апп18).

Так, у постанові від 04.09.2018 у справі № 904/5857/17 Велика Палата Верховного Суду зазначає, що спір між учасниками юридичної особи або спір учасників юридичної особи з цією юридичною особою щодо скасування запису в ЄДР є корпоративним спором і підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства. Вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора з внесення в ЄДР відомостей, щодо достовірності яких виник корпоративний спір, має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту у ефективний спосіб.

У постанові від 23.10.2019 у справі № 819/2895/14-а Велика Палата Верховного Суду наголошує, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивача із прийнятими державними реєстраторами рішеннями про реєстрацію змін до відомостей про іншу юридичну особу й покликані фактично відновити попередню реєстрацію інформації про керівника КДКА. Отже, звернення НААУ до суду із цим позовом зумовлене необхідністю захисту порушених, на її думку, прав та інтересів позивача як засновника КДКА, а не прав у сфері публічно-правових відносин, що виключає розгляд цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

За правилами пункту п`ятого частини першої статті 349, частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина третя статті 341 КАС України).

В той же час, пунктом першим частини першої статті 238, частиною першою статті 239 КАС України передбачено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом першим частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасувати і закрити провадження у справі. При цьому, роз`яснити позивачу, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 239, 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українського товариства охорони природи задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 у справі № 807/1396/17 - скасувати.

Закрити провадження у справі № 807/1396/17 за позовом Українського товариства охорони природи до Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Громадська організація «Закарпатське товариство охорони природи», про визнання протиправним та скасування наказу і зобов`язання вчинити певні дії.

Роз`яснити позивачеві, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарських судів.

Роз`яснити позивачу про наявність права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук