Постанова

від 16.03.2023 по справі 640/20778/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 640/20778/19

касаційне провадження № К/9901/28305/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року (головуючий суддя - Ганечко О.М.; судді - Кузьменко В.В., Шурко О.І.)

у справі № 640/20778/19

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської»

до Офісу великих платників податків ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

У жовтні 2019 року Публічне акціонерне товариство «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (далі - ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської», позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Офісу великих платників податків ДПС (далі - Офіс ВПП ДПС, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0005101401.

В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Іс-Буд» (далі - ТОВ «Іс-Буд») підтверджена належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року, позов задоволено.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції дійшли висновку, що реальність господарських операцій, проведених позивачем із контрагентом, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, тому висновки податкового органу про порушення платником вимог податкового законодавства є безпідставними.

Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Офіс ВПП ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з ТОВ «Іс-Буд». Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 15 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Офісу ВПП ДПС.

12 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову перевірку ПАТ «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні при взаємовідносинах з ТОВ «Іс-Буд» показників декларацій з податку на додану вартість за період березень - жовтень 2017 року та показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств за 2017 рік, за результатами якої складено акт від 23 липня 2019 року № 2264/28-10-14-01-03/5523398.

Відповідно до висновків акта перевірки відповідачем встановлені порушення пункту 5, пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Доходи», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 578 167,00 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався на наявну податкову інформацію щодо ознак ризиковості ТОВ «Іс-Буд», протокол допиту засновника та керівника контрагента, а також на відсутність підтвердження транспортування товару, дефектність первинних документів, відсутність ланцюга подальшої реалізації товарів, отриманих від платника.

На підставі висновків названого акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0005101401, яким платнику збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 1 972 709,00 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 1 578 167,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 394 542,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податків на формування даних податкового обліку наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з реалізації товарів (робіт, послуг), що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватися належним чином оформленими первинними документами.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту здійснення господарської операції.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, судові інстанції встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій і господарський характер понесених за ними витрат, а саме: актів виконаних робіт; видаткових накладних; виписок за банківським рахунком платника; товарно-транспортних накладних; копій довіреностей, виданих ТОВ «Іс-Буд», на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податків або можливої фіктивності його контрагента, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Твердження податкового органу, що по ланцюгу постачання не встановлено подальше використання товарно-матеріальних цінностей, придбаних у платника, обґрунтовано не прийнято судами попередніх інстанцій, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо такого підприємства та дослідження відповідних первинних документів.

Судами обґрунтовано не взято до уваги покликання контролюючого органу на наявність недоліків у товарно-транспортних накладних, оскільки неналежне оформлення зазначеного документа не може бути самостійною підставою для висновку про відсутність здійснення господарської операції. Крім того, товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку руху товарів та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Щодо посилань відповідача на те, що згідно з інформацією, яка міститься в базі АС «АРМ НАІС ДАІ», встановлено відсутність зареєстрованого транспорту який, зазначено в товарно-транспортних накладних, а також на невідповідність транспортних засобів цільовому призначенню Суд зазначає, що такі твердження не підтверджені жодними належними та допустимими доказами.

Доводи контролюючого органу на протокол допиту засновника ТОВ «ІС-Буд» (досудове розслідування в рамках кримінального провадження), обґрунтовано не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сам факт отримання свідчень (пояснень) посадової особи суб`єкта господарської діяльності не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника і реально отримати від нього товари (роботи/послуги), незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

Таке правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

Покликання податкового органу на негативну податкову інформації щодо контрагента платника, як на підставу для висновку про порушення товариством податкового законодавства, правильно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки така інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах, носить виключно інформативний характер, сформована без використання та аналізу первинних документів контрагента, а отже не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Щодо посилань скаржника на постанови Верховного Суду від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 826/15021/17, то слід зазначити, що правова позиція, висловлена у вказаних судових рішеннях, не суперечить висновкам судових інстанцій, зробленим у цій справі. Висновки у кожній із цих справ здійснені за результатами оцінки доказів, які підтверджують обставини, пов`язані з правами та обов`язками учасників справи. У кожних окремих правовідносинах при застосуванні судами одних й тих самих норм права в залежності від фактичних обставин справи, оцінки судами доказів або відсутності певних доказів, висновки судів можуть бути відмінними від тих, що здійснені судами у даній справи, проте це не свідчить про неправильне застосування норми матеріального права, а вказує на відмінність фактичних обставин та доказової бази.

За таких обставин доводи судових інстанцій про необ`єктивність висновку відповідача про неправомірність відображення позивачем даних податкового обліку за оспорюваними господарськими операціями ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Офісу ВПП ДПС без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді С. С. Пасічник

Р. Ф. Ханова