Постанова

від 12.08.2020 по справі 640/20778/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20778/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В.,

Шурка О.І.,

за участі секретаря судового засідання Біднячук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09 серпня 2019 року № 0005101401.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби від 09 серпня 2019 року № 00051014013.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне дослідження обставин, що мають значення для розгляду справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити оскаржуване рішення без змін.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Акціонерне товариство Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської зареєстроване Голосіївською районною в м. Києві державною адміністрацією від 16.01.1995 № 10681050012001947 та прийнято на облік в контролюючих органах 01.07.1997 та станом на час перевірки перебувало на обліку в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.

23 липня 2019 року, на підставі направлень від 25.06.2019 за № 562 та від 25.06.2019 № 563, відповідно до п. п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п. п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п. п. 78.1.4 п. 78.1, п. 78.4 ст. 78 Податкового Кодексу України, на підставі наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 24.06.2019 № 1349, проведена позапланова виїзна документальна перевірка AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської (ЄДРПОУ 5523398) з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з ТОВ Іс-Буд (ЄДРПОУ 39149621) за період з березень - жовтень 2017 року - показників декларацій з податку на додану вартість, за 2017 рік - показників фінансової звітності з їх відображенням у деклараціях з податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт № 2264/28-10-14-01-03/5523398.

Висновками вказаного акта перевірки було встановлено порушення AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської п. 5, п. 7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого, за висновками контролюючого органу, платником податків було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 1578167 грн., в тому числі: - за 2017 у розмірі 1578167 гривень.

30 липня 2019 року AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської подано до Офісу ВПП ДФС України заперечення на акт перевірки від 23 липня 2019 року № 2264/28-10-14-01-03/5523398, проте листом від 08 серпня 2019 року за № 38912/10/28-10-14-01-03-12, їх було залишено без задоволення, а висновки акта перевірки без змін.

09 серпня 2019 року відповідачем, на підставі висновків акта перевірки, прийнято податкове повідомлення-рішення № 005101401, яким згідно з п. п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, відповідно до п. п. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, AT Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972709, 00 грн., в тому числі 1578167, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 394542,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Рішенням Державної фіскальної служби України № 5842/6/99-00-08-05-02 від 17.10.2019, скаргу позивача було залишено без задоволення, а вказані вище податкове повідомлення-рішення - без змін.

З урахуванням наведеного, позивач вважає, що податкове повідомлення рішення прийняте податковим органом безпідставно, без врахування фактичних обставин, на підставі хибних висновків акта перевірки та підлягає скасуванню, у зв`язку з чим, звернулося з позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:

- досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентом;

- відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на даних податкової інформації щодо спірних контрагентів, а не аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді по відношенню саме до позивача;

- наявність помилком/неточностей у документах на перевезення, не є визначальним для висновку про безтоварність господарських операцій, адже ТТН не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, а призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом;

- чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань;

- жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань;

- інформація на стадії досудового слідства, може бути визначена як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами п. п. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку). Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

За змістом п. 5 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 29.11.1999 № 290, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Згідно із п. 7 П(С)БО 15 Дохід , визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від не операційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-ХIV, визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до норм ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із положеннями ч. 3 ст. 9 Закону № 996-ХIV, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Так, первинний документ має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення, натомість сама собою наявність або відсутність окремих документів не свідчить про наявність факту порушення з боку платника податків, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Підставою документального підтвердження спірних сум податкового кредиту мають бути належним чином складені та підписані повноважними особами первинні документи в розумінні наведених норм законодавства. Умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат, є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Зі змісту акта перевірки вбачається, що у оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні донараховано грошове зобов`язання з податку на додану вартість за господарськими операціями позивача з ТОВ Іс-Буд .

Під час розгляду даного спору по суті в суді першої інстанції було досліджено, що за період з 01.01.2017 по 31.12.2017, AT ЗЗБК ім. Ковальської задекларовано в рядку 01 декларацій Дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку у сумі 1825590544 грн.

АТ Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської у перевіряємий період мало господарські взаємовідносини з ТОВ Іс-Буд на підставі укладених договорів поставки від 01.06.2016 року № 780, від 13.06.2017 року № 963, від 20.06.2017 року № 967, від 22.08.2017 року № 1003, від 01.10.2017 року від 1027, від 24.10.2017 року № 1033, за умовами яких, постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцю замовлений товар, відповідно до прайс-листа постачальника, на об`єкт, а покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар, та здійснити оплату на умовах даного договору. Предметом поставки є товар згідно попереднього замовлення.

Відповідно до п. 2 вказаних договорів, ціна, кількість товару, що підлягають виготовленню та поставці, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами визначаються у заявках Покупця, рахунках-фактурах постачальника та накладних (товарно-транспортних, фактичних або видаткових). Загальна кількість товару остаточно визначається по фактично прийнятій кількості, згідно видаткових накладних та товарно-транспортних накладних.

Відповідно до п. 5 вказаних договорів, поставка товару здійснюється відповідно до Міжнародних правил тлумачення термінів Інкотермс у редакції 2010 року, з врахуванням особливостей встановлених цим Договором. У разі виникнення розбіжностей між текстом договору та термінологією Інкотермс , перевага надається тексту договору. Поставка товару може здійснюватися постачальником на умовах EXW або FCA. При поставці товару на умовах поставки EXW товар передається покупцю зі складу постачальника та покупець самостійно власним автотранспортом доставляє товар до місця призначення. При даних умовах поставки покупець несе всі витрати і ризики у зв`язку з перевезенням товару зі складу постачальника до місця призначення. При поставці товару на умовах поставки FCA товар передається постачальником перевізнику, що здійснює свою діяльність на підставі окремого укладеного договору з постачальником, для доставки автомобільним транспортом покупцю до місця призначення. При даних умовах поставки покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість доставки товару. Під час поставки товару на умовах поставки FCA приймання товару здійснюється на складі (місці призначення) покупця.

При цьому, вказані договори від імені AT ЗЗБК ім. Ковальської підписано бухгалтером ОСОБА_1 та від імені ТОВ ІС - БУД - директором ОСОБА_2 .

В рамках виконання вказаних договорів поставки, AT ЗЗБК ім. Ковальської укладено окремі договори перевезення вантажу з наступними перевізниками: ПП "Автомікс-Спецтранс", ПП "Віво", ПП ОСОБА_3 договір від 03.01.2017 року № 2017-05, СПД ОСОБА_4 договір від 03.01.2017 року № 2017-06, СПД ОСОБА_5 договір від 03.01.2017 року № 2017-03, СПД ОСОБА_6 договір від 03.01.2017 року № 2017-04, СПД ФО ОСОБА_7 договір від 03.01.2017 року № 2017-09, СПД ОСОБА_8 , ТОВ "Автобудкомплекс-К", ТОВ "Бетон Автотрейд" договір від 03.01.2017 року № 2017-36, ТОВ "Бетон Плюс", ТОВ "ВК Сервіс" договір від 03.01.2017 року № 2017-38, ТОВ "ВП Столиця Сервіс" договір від 03.01.2017 року № 2017-47, ТОВ "Корвет" договір від 03.01.2017 року № 2017-15, ТОВ "Лідер Транс Груп", ТОВ "Кар`єр Транс Сервіс", ТОВ "Оріон-Транс" договір від 01.05.2017 року № 2017-53, ТОВ "Олпа Девелопмент", ТОВ "Спецтранс Сакура", ТОВ Прогрес Компані , ФОП ОСОБА_9 , ТОВ "Старт Авто", ФОП ОСОБА_10 , ФОП ОСОБА_11 договір від 03.01.2017 року № 2017-33, ФОП ОСОБА_12 договір від 03.01.2017 року № 2017-32, ФОП ОСОБА_13 договір від 03.01.2017 року № 2017-17, ФОП ОСОБА_14 договір від 03.01.2017 року № 2017-29, ФОП ОСОБА_15 договір від 03.01.2017 року № 2017-41, ФОП ОСОБА_16 договір від 03.01.2017 року № 2017-07, ФОП ОСОБА_17 договір від 03.01.2017 року № 2017-39 , ФОП ОСОБА_18 договір від 03.01.2017 року № 2017-50, ФОП ОСОБА_19 ,ФОП ОСОБА_20 , ФОП ОСОБА_21 , ФОП ОСОБА_22 договір від 03.01.2017 року № 2017-26, ФОП ОСОБА_23 договір від 03.01.2017 року № 2017-14, ФОП ОСОБА_24 договір від 03.01.2017 року № 2017-18, ФОП ОСОБА_25 договір від 03.01.2017 року № 2017-27, ФОП ОСОБА_26 договір від 03.01.2017 року № 2017-30, ФОП ОСОБА_27 договір від 03.01.2017 року № 2017-43, ФОП ОСОБА_28 договір від 03.01.2017 року № 2017-40, ФОП ОСОБА_29 ,ФОП ОСОБА_30 договір від 03.01.2017 року № 2017-35, ФОП ОСОБА_31 , ФОП ОСОБА_32 , ФОП ОСОБА_33 ,ФОП ОСОБА_34 , ФОП ОСОБА_35 ,ФОП ОСОБА_36 договір від 03.01.2017 року № 2017-20, ФОП ОСОБА_37 договір від 03.01.2017 року № 2017-28, ФОП ОСОБА_38 договір від 03.01.2017 року № 2017-13, ФОП ОСОБА_39 договір від 03.01.2017 року № 2017-22, ФОП ОСОБА_40 договір від 03.01.2017 року №2017-10.

На виконання умов вказаних договорів поставки між AT ЗЗБК ім. Ковальської та ТОВ Іс -Буд складено акти виконаних робіт.

Також, AT ЗЗБК ім. Ковальської було виписано на адресу ТОВ Іс -Буд видаткові накладні на реалізацію товарів та надання транспортних послуг, які складено у зведені накладні.

Факт оплати за вказаними договорами підтверджується виписками за банківським рахунком позивача, а доставка товару товарно-транспортними накладними.

Крім того, позивачем було долучено копії довіреностей, виданих ТОВ Іс-Буд на отримання ТМЦ. (а.с. 18-25 т. 6)

Натомість, згідно висновків акта перевірки та доводів контролюючого органу, за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 встановлено їх заниження на загальну суму 8767592 грн., оскільки укладені договори між AT ЗЗБК ім. Ковальської та ТОВ Іс-Буд не опосередковувалися реальним виконанням операції, яка становить його предмет. Фактично, AT ЗЗБК ім. Ковальської , на думку контролюючого органу, здійснено безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції із вищезазначеним контрагентом покупцем та всупереч норм частини першої ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п. п. 2.1 і 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за № 168/704.

Зазначені висновки податковим органом було здійснено на підставі інформації в Єдиному реєстрі податкових накладних, програми АІС Суб`єкти фіктивного підприємництва щодо наявності ознак ризиковості ТОВ Іс-Буд , протоколу допиту засновника та керівника, а також, у зв`язку з відсутністю підтвердження транспортування товару, дефектністю первинних документів, відсутністю ланцюга подальшої реалізації товарів отриманих від AT ЗЗБК ім. Ковальської .

Зокрема, контролюючим органом під час перевірки встановлено, що згідно інформації, що міститься в АІС Податковий блок , ТОВ Іс-Буд перебуває на обліку в ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з 26.03.2014 року з обліковим станом 0 - платник податків за основним місцем обліку; свідоцтво платника ПДВ № 200170731 від 01.05.2014 року; основний вид діяльності - 41.20 - будівництво житлових і нежитловий будівель; керівником та головним бухгалтером ТОВ Іс-Буд є ОСОБА_41 ( НОМЕР_1 ); згідно податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) ТОВ Іс -Буд чисельність працівників - 6 чол.

Також встановлено, що повідомлення за формою № 20-ОПП щодо наявності об`єктів оподаткування до ДПІ за основним обліком не подавались, що дало контролюючому органу для встановлення висновку про відсутність на підприємстві власного майна (земельні ділянки, офіси, склади та інше), передбачено ст. 63 ПК України.

Згідно АІС СФП встановлено, що ТОВ Іс -Буд внесено 27.06.2017 року до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва як СГ, що зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінасово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників, про що свідчить протокол допиту директора ТОВ Іс-Буд ОСОБА_2 від 05.01.2019. (а.с. 249-254 т. 5)

У частині посилань податкового органу на наявність неточностей/невідповідностей у документах на перевезення товарів, слід врахувати, що не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій на недоліки, які наявні в ТТН на транспортування товару, адже товарно-транспортна накладна/подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, натомість, останні

призначені саме для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

Колегія суддів вважає правильним зазначення судом першої інстанції про те, що відсутність ТТН та їх неналежне оформлення не може бути самостійною підставою для того, щоб вважати господарську операцією такою, що не відбулася, за умови, що інші первинні документи є повними, відображають суть та зміст операцій, а також, у разі якщо податковим органом не буде доведено наявності у платника податків умислу на зменшення бази оподаткування.

У той же час, колегія суддів враховує, що залучені до матеріалів справи первинні документи підтверджують, що отримання/надання товарів/послуг між позивачем та та його контрагентом відповідає меті та видам їхньої господарської діяльності, а також, платником податків надано платіжні доручення, які підтверджують рух активів, при тому, що суми коштів відповідають зазначеним в додатках до договорів та актах надання послуг.

Колегія суддів бере до уваги те, що чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, а сам по собі факт недекларування контрагентом позивача у поданій податковій звітності результатів таких окремих господарських операцій та/або наявних трудових ресурсів, не впливає на платника податків, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, зокрема, від фактичної сплати контрагентом у ланцюгу постачання податку до бюджету.

Також, посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента позивача, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставним, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні вимог процесуального законодавства. Дана податкова інформація з бази АІС Податковий блок вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків контрагентами позивача.

Проте, зазначаючи в акті перевірки та під час розгляду спору в суді про інформацію з баз даних податкового органу, відповідач лише переніс таку інформацію, проте не аналізував та не досліджував, як зазначена інформація могла вплинути на господарські взаємовідносини позивача з вказаним контрагентом.

Щодо посилань апелянта на протокол допиту засновника ТОВ ІС-Буд (досудове розслідування в рамках кримінального провадження), колегія суддів враховує, що відповідно до приписів ч. 6 ст. 78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, протоколи допиту, пояснення, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді та встановленні у вироку суду обставин нереальності/фіктивності господарської діяльності, у обов`язковому розрізі з аналізом господарських операцій.

При цьому, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Крім того, про наявність кримінальних справ, чи тим більше наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагентів суду першої інстанції надано не було. Апеляційна скарга також не містить інформації про наявність вироків, що набрали законної сили, які б підлягали врахуванню в даних правовідносинах.

Тобто, як вірно зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, в матеріалах даної справи відсутні вироки суду, які набрали законної сили, та якими було б встановлено здійснення господарських операцій між позивачем та названим контрагентом з метою, яка порушує публічний порядок, вчинення господарських операцій з метою, що суперечать інтересам держави і суспільства, так само і ухилення від сплати податків за наслідками виконання господарських зобов`язань з боку позивача.

У частині посилань апелянта на те, що за ТТН якими перевозився товар за замовленням контрагента ТОВ ІС-Буд , згідно бази АС АРМ НАІС ДАІ встановлено відсутність зареєстрованого транспорту за 10 ТТН, а також, транспортні засоби є легковими і не мають відповідного призначення для перевезення автомобілями, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять запитів, скріншотів або відповіді на вказані запити.

Так, під час розгляду апеляційної скарги, представником податкового органу було зазначено, зокрема те, що ПП Благодір не мав можливості надавати послуги з перевезення, оскільки його транспортний засіб є легковим. Проте, в матеріалах справи наявне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , з якого вбачається, що транспортний засіб зареєстрований на водія ОСОБА_42 (водій зазначений в ТТН як працівник ПП Благодір) має номерний знак НОМЕР_3 (зазначений в ТТН) марка автомобілю ЗИЛ , вантажний самоскид, 1991 року випуску. Отже, твердження представника податкового органу не підтвердились під час розгляду апеляційної скарги. (а.с. 200-201 т. 1)

Наведені в апеляційній скарзі доводи є загальними, відображають зміст акта перевірки, проте не містять належно обгрунтованої правової позиції податкового органу, з чітким посиланням на докази, що мають бути прийнятими до уваги судом, та до апеляційної скарги не було надано жодного доказу на спростування встановлених судом обставин, а тому, не можуть спростовувати фактичне здійснення операцій таким суб`єктом господарювання. Викладений в акті перевірки висновок, ґрунтується виключно на припущеннях податкового органу.

Таким чином, під час розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування/зміни оскаржуваного рішення.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.02.2020 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Повний текст постанови складено 14.08.2020.