Ухвала

від 07.09.2020 по справі 640/20778/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

07 вересня 2020 року

Київ

справа №640/20778/19

адміністративне провадження №К/9901/22409/20

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС

на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року

у справі № 640/20778/19

за позовом Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської

до Офісу великих платників податків Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2020 року до Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19, предметом розгляду якої є визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 09 серпня 2019 року № 00051014013, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України відповідно до пп. 20.1.19 п. 20.1 ст. 20, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України Товариству збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1972709, 00 грн., в тому числі 1578167,00 грн. за податковим зобов`язанням за порушення п. 5, п.7 П(С)БО 15 Доходи , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999р. №290, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 394 542, 00 грн.

Правовою підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, посилаючись на постанови Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2670/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/26692/15, оцінка доказів в яких не була врахована судами попередніх інстанцій, що призвело до невірного застосування підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що постанова Верховного Суду від 28 жовтня 2019 року у справі №400/2670/18 взагалі відсутня, положення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України не застосовувались при ухвалені постанов Верховним Судом від 31 січня 2020 року у справі №520/10953/18, від 15 квітня 2020 року у справі №826/26692/15, предметом розгляду спору у яких були правовідносини пов`язані з податком на додану вартість.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема за пунктом першим, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Посилання скаржника на постанову якої не існує та постанови в яких спірні правовідносини не є подібними зі справою, яка розглядається, предметом застосування в яких не була норма права покладена в основу збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток у цій справі є неприйнятним. Зазначення скаржником пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, як норми права, яка неправильно (всупереч існуючих висновків Верховного Суду) застосована судами попередніх інстанцій є помилковим. У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19 - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф.Ханова