УХВАЛА
24 вересня 2020 року
м. Київ
справа № 640/20778/19
адміністративне провадження № К/9901/24198/20
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Яковенка М. М., перевіривши касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19 за позовом Публічного акціонерного товариства Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
22 вересня 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19.
При вирішенні питання про наявність підстав для відкриття касаційного провадження за означеною скаргою, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно ж частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Отже зміст наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, в касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Окрім того, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення у ній норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Недослідження судами зібраних у справі доказів, як порушення норм процесуального права і підстава для скасування судових рішень, може бути підставою для касаційного оскарження судового рішення (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України) за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, про що прямо зазначено в пункті 1 частини другої статті 353 цього Кодексу.
У касаційній скарзі скаржник в якості підстави касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували вимоги підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 Податкового кодексу України та без врахування висновків Верховного Суду у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 826/15021/17.
Слід зазначити, що основним критерієм подібності правовідносин, як обов`язкової умови, за якої застосування судами норм матеріального (процесуального) права повинно відповідати висновку Верховного Суду, є юридичний зміст/права і обов`язки) учасників правовідносин.
Зазначаючи, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 квітня 2020 року у справі № 823/1389/16, від 15 вересня 2020 року у справі № 826/15021/17, у яких викладено позицію про необхідність підтвердження реальності господарських операцій як передумови для формування даних бухгалтерського обліку, скаржник не зазначає, в якій саме частині висновки судів попередніх інстанцій суперечать цьому висновку.
При цьому, наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаних постановах Верховного Суду, є безпідставними. Разом із тим, він не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.
Водночас, з огляду на зміст судових рішень у цій справі, саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи первинним документам у сукупності зі встановленими судами фактичними обставинами справи, суди дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з наданою судами правовою оцінкою встановлених обставин справи та досліджених доказів, що не узгоджується із формально зазначеною скаржником підставою для касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що як вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник вже звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19, проте ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2020 року (провадження № К/9901/22409/20) касаційну скаргу повернуто, оскільки остання не містила передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Зокрема, Суд звернув увагу, що посилання скаржника на постанову якої не існує та постанови в яких спірні правовідносини не є подібними зі справою, яка розглядається, предметом застосування в яких не була норма права покладена в основу збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток у цій справі є неприйнятним. Зазначення скаржником пункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, як норми права, яка неправильно (всупереч існуючих висновків Верховного Суду) застосована судами попередніх інстанцій є помилковим.
Звертаючись з даною касаційною скаргою відповідач жодним чином не виправив виявлені судом під час попередніх звернень недоліки касаційної скарги. Текст касаційної скарги є майже ідентичним попередній касаційній скарзі, та не містить передбачених КАС України підстав для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Зазначене свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз`яснень, які йому надавалися Верховним Судом щодо вимог до форми і змісту касаційної скарги в частині викладення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 лютого 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 640/20778/19 повернути скаржнику.
Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М. М. Яковенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 24.09.2020 |
Оприлюднено | 25.09.2020 |
Номер документу | 91752811 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Гончарова І.А.
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Яковенко М.М.
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ганечко Олена Миколаївна
Адміністративне
Шостий апеляційний адміністративний суд
Ганечко Олена Миколаївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні