Постанова

від 15.03.2023 по справі 192/1822/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/300/23 Справа № 192/1822/21 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О.О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2023 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого Лаченкової О.В.

суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю.

при секретарі Піменовій М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2021 року до Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 05 грудня 2008 року по 14 серпня 2018 за місцем її реєстрації, що встановлено рішенням суду від 17.08.2020.

Після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) у складі земель колишнього КСП «Прогрес», вона є єдиним спадкоємцем за законом четвертої черги та звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса від 31 липня 2021 їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Посилалась на ст.ст.22, 23 Земельного Кодексу України, п.2 Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» щодо набуття права на земельний пай та зазначала, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю та одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Чоловік позивача ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01.02.1974, в 1998 році ОСОБА_2 звільнений з роботи з КСП «Прогрес» у зв`язку з виходом на пенсію, тобто на день передачі земель у колективну власність та отримання Державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл №000012 від 26.04.1995 колишнього КСП «Прогрес» був його членом та включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю та значиться за №140, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і Державний акт на його ім`я не виготовлявся. Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6.19 умовних кадастрових га.

Вважала, що її чоловік має право на земельну частку (пай), але за життя документів, які б підтверджували його право власності отримати не встиг, про наявність такого права у її чоловіка вона довідалася лише після його смерті, тому вона як спадкоємець звернулась до суду з позовом про визнання за нею права на земельну частку (пай) у розмірі 6.19 кадастрових гектарів у порядку спадкування за законом після смерті померлого ОСОБА_2 .

Просила визнати право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6.19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6.19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року Солонянська селищна рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишити без задоволення, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес просить залишити рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 16.08.2018 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно спадкової справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої 25.06.2020, із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась лише позивач ОСОБА_1 . Солонянською державною нотаріальною конторою було винесено дві постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25.06.2020 та від 31.07.2021 року.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 25 червня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті - ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв`язку з відсутністю доказів родинних та інших відносин зі спадкодавцем.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю позивача - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу. Рішення набрало законної сили 20.10.2020.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 31 липня 2021 року позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю Державного акут на право приватної власності на землю на ім`я померлого ОСОБА_2 .

Згідно копії трудової книжки колгоспника №390 та архівного витягу від 30.11.2021 №П-10 судом встановлено, що ОСОБА_2 прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01.02.1974 та звільнений з КСП «Прогрес» 31.12.1998 році у зв`язку з виходом на пенсію.

З листа начальника відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.11.2019 №212/115-19, наданого представнику позивача на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_2 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл №000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №140. Державний акт видано відповідно до рішення Микільської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1995 року №2. Розмір паю в ум.кад.га по Микільській сільській раді (КСП «Прогрес») становить 6.19 ум.кад.га.

Згідно Державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл №000012 від 26 квітня 1995 року акт на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському підприємству «Прогрес». У колективну власність передано 3709,1 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно рішення Микільської сільської ради народних депутатів від 17.02.1995 року №2. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №12.

Згідно додатку №1 до Державного акта ДП Сл. №000012 списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу чи товариства за №140 зазначений ОСОБА_2 .

Згідно архівної довідки №М-04 від 15.04.2021 архівного відділу №2 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за документами архівного фонду колгосп «Прогрес» с.Микільське на Дніпрі Солонянського району перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (КСП «Прогрес») (розпорядження голови райвиконкому від 27.02.1995р. №105-р). Відповідно даних журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с.Микільське-на-Дніпрі Солонянського району не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду №Б-14-207 від 02.07.1998 року). 19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП стало СТОВ «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02.04.1998р. №134-р.

Представником відповідача СТОВ «Прогрес» в обґрунтування викладеної у відзиві позиції щодо неналежності пред`явлення вимог до відповідача СТОВ «Прогрес» надано його Статут зі змінами.

Згідно Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» прийнятого зборами уповноважених товариства 28.02.1998 протокол №1 та зареєстрованого в Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області, реєстраційний №134-р від 04.04.1998 засновниками Товариства є Закрите акціонерне товариство «Приват-Сервіс», колектив КСП «Прогрес» /згідно списку в установчому договорі/.

Згідно п.5 Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» до майна товариства віднесена, зокрема земля, передана учасниками у користування.

Згідно п.7 Статуту сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» товариство набуває право власності на землю, зокрема внесення учасниками товариства земельних часток (паїв) в якості їх вкладів до його статутного фонду.

Згідно змін і доповнень до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15.04.2000, протокол №2, зміни і доповнення є невід`ємною частиною Статуту та Установчого договору від 06.04.1998 №141-р та зареєстрованого в Солонянській райдержадміністрації 19.04.2000р, реєстраційна справа №04052382-10-001514, засновниками Товариства є колектив фізичних осіб в кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які являються правонаступниками боргів і обов`язків колишнього КСП «Прогрес». Зі складу засновників виведено ЗАТ «Приват-Сервіс», внесено зміни до п.п.1.3 4.4, 4.9, 8.1, 9.2, 9.3 статуту.

Згідно довідки відповідача за результатами проведеної у лютому 2018 року процедури відновлення та інвентаризації засновницьких і статутних документів встановлено, що серед переданого СТОВ «Прогрес» майна наявні приміщення, споруди, промислове обладнання, силові та робочі машини, транспортні засоби, інструменти, многолітні насадження, худоба тощо. Земельні ділянки не передавались та не вносились до статутного фонду СТОВ «Прогрес». У складі колективу фізичних осіб (прим.530 чол.) ОСОБА_2 відсутній, як наслідок він ніколи не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства. СТОВ «Прогрес» невідомі будь-які обставини, факти, кількість та розмір, що стосуються земельних ділянок (паїв) КСП «Прогрес» у тому числі щодо ОСОБА_2 .

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Виходячи з наведених положень, враховуючи те, що чоловік позивача ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 право на земельну частку (пай) якого в порядку спадкування за законом просить визнати позивач, вперше позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 31.07.2021, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необґрунтованість заяви відповідача СТОВ «Прогрес» про застосування строку позовної давності та вирішення спору по суті заявлених вимог.

Відповідно допункту 11постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни від30травня 2008року №7«Про судовупрактику усправах проспадкування» привирішенні спорупро спадкуванняправа наземельну частку(пай)основним документом,що посвідчуєтаке право,є сертифікатпро правона земельнучастку (пай).Якщо спадкодавецьмав правона земельнучастку (пай),але зажиття неодержав сертифікатана правовласності наземельну частку(пай)або помилковоне буввключений (безпідставновиключений)до списку,доданого додержавного актапро колективнувласність наземлю відповідногосільськогосподарського підприємства,товариства тощо,при вирішенніспору проправо спадкуванняна земельнучастку (пай)суд застосовуєположення чинногона часіснування відповіднихправовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Згідно Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» паюванню підлягали сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Державний акт на право колективної власності на землю видано КСП «Прогрес» 26.04.1995 року, ОСОБА_2 , який зазначений у списку під №140 звільнився з КСП «Прогрес» в 1998 році у зв`язку з виходом на пенсію, а помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто через 20 років після звільнення з КСП «Прогрес».

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 за життя не встиг отримати сертифікат на право на земельну частку (пай) і Державний акт на його ім`я не виготовлявся. Причини з яких ОСОБА_2 не отримав сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачу не відомі.

Пред`явлення вимог до СТОВ «Прогрес» обґрунтовує тим, що правонаступником боргів КСП «Прогрес» стало СТОВ «Прогрес», а Солонянська селищна рада як орган місцевого самоврядування має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі.

Судом першої інстанції також встановлено, що 02.04.1998 було проведено державну реєстрацію відповідача - сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес», а 02.07.1998 року щодо КСП «Прогрес» порушено справу про банкрутство. Серед засновників сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» зазначений колектив КСП «Прогрес». В подальшому до установчих документів внесені зміни та засновниками визначено колектив фізичних осіб в кількості 530 чол. відповідно до установчого договору, які являються правонаступниками боргів і обов`язків колишнього КСП «Прогрес».

Відомості про час розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес», власників сертифікатів на земельну частку (пай), наявності не витребуваних паїв на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, наявності спорів спадкодавця з КСП «Прогрес» чи відповідними органами щодо паювання земель, виділення паю в натурі, матеріали справи не містять. Як не містять матеріали справи і відомостей про наявність спорів спадкодавця з правонаступником боргів і обов`язків бувшого КСП «Прогрес» - відповідачем у справі СТОВ «Прогрес».

За змістом ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст.ст.76-80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелює можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Колегія суддів, погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами порушено права позивача, окрім того, за життя ОСОБА_2 як член КСП «Прогрес» з часу передачі в 1995 році у колективну власність землі до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не оскаржував проведення розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес» і питання про виділення ОСОБА_2 земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалось.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що за таких обставин позивач безпідставно вважає, що успадкувала право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес», оскільки таке право на було набуто ОСОБА_2 за життя, тому не може входити до складу спадщини.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки саме на позивача покладено обов`язок із доведення факту дійсного порушення його прав, проте зазначені обставини доведені у встановленому порядку не були, факту порушення відповідачами прав позивача не встановлено.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , що вона успадкувала право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП Прогрес, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки таке право не було набуто ОСОБА_2 за життя, тому не може входити до складу спадщини.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів про те, який статус на час звернення з позовом у цій справі має КСП «Прогрес» (ліквідовано чи реорганізовано), а також доказів про те, чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання територіальної громади Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, або залишились у колективній власності чи у власності іншої особи, а отже належним чином не обґрунтовано позовні вимоги саме до територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №192/1045/19.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанцій, оскільки суд правильно застосував до правовідносин норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання апеляційної скарги на неврахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2019 року у справі №181/950/17, постанові Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі №171/2030/17, є безпідставним, оскільки висновки судів першої інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, якими з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, що не дає суду апеляційної інстанції підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді В.С.Городнича

М.Ю.Петешенкова