Постанова

від 16.11.2023 по справі 192/1822/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/9369/23 Справа № 192/1822/21 Суддя у 1-й інстанції - Тітова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Максюта Ж. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Барильської А.П., Красвітна Т.П.

за участю секретаря - Ніколиної А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні2021року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом доСільськогосподарського товаристваз обмеженоювідповідальністю «Прогрес»(далі СТОВ«Прогрес»),Солонянської селищноїради провизнання правана земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 05 грудня 2008 року до 14 серпня 2018 року за місцем її реєстрації, що встановлено рішенням суду від 17 вересня 2020 року у справі № 192/1310/20.

Зазначала, що після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) у складі земель колишнього КСП «Прогрес», вона є єдиним спадкоємцем за законом четвертої черги та звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса від 31 липня 2021 їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Посилалась на статті 22, 23 ЗК України, пункт 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» щодо набуття права на земельний пай та зазначала, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю та одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Позивачка звертала увагу на те, що її чоловік ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01 лютого 1974 року, в 1998 році він був звільнений з роботи з КСП «Прогрес» у зв`язку з виходом на пенсію, тобто на день передачі земель у колективну власність й отримання державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» був його членом та включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю, значиться за № 140, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і державний акт на його ім`я не виготовлявся. Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6,19 умовних кадастрових га.

Вважала, що її чоловік має право на земельну частку (пай), але за життя документів, які б підтверджували його право власності, отримати не встиг, про наявність такого права у її чоловіка вона довідалася лише після його смерті.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6,19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року у складі судді Тітової О. О. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами порушено її права.

При цьому районний суд зазначив, що 02 квітня 1998 року було проведено державну реєстрацію СТОВ «Прогрес», а 02 липня 1998 року щодо КСП «Прогрес» порушено справу про банкрутство. Серед засновників СТОВ «Прогрес» зазначений колектив КСП «Прогрес». У подальшому до установчих документів внесені зміни та засновниками визначено колектив фізичних осіб в кількості 530 чоловік відповідно до установчого договору, які є правонаступниками боргів і обов`язків КСП «Прогрес».

Суд взяв до уваги відсутність у матеріалах справи відомостей про час розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес», власників сертифікатів на земельну частку (пай), наявності невитребуваних паїв на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, наявності спорів спадкодавця з КСП «Прогрес» чи відповідними органами щодо паювання земель, виділення паю в натурі, про наявність спорів спадкодавця з правонаступником боргів і обов`язків бувшого КСП «Прогрес» відповідачем у справі СТОВ «Прогрес».

Щодо заяви СТОВ «Прогрес» про застосування строку позовної давності районний суд зазначив, що підстав для застосування строку позовної давності немає, оскільки вперше позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 31 липня 2021 року, відтак, звернувшись до суду з позовом у грудні 2021 року, позивач не пропустила строк позовної давності.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог є правильними.

Апеляційний суд врахував, що за життя ОСОБА_2 як член КСП «Прогрес» з часу передачі в 1995 році у колективну власність землі до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не оскаржував проведення розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес» і питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалось.

Не погодившись із такими судовими рішеннями ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Постановою Верховного Суду від 13 вересня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, задоволено частково, а постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасовано та справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Як вбачається із матеріалів справи, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року просить скасувати рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року Солонянська селищна рада просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишити без задоволення, а рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Прогрес просить залишити рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із того, що позивачем не надано доказів про те, який статус на час звернення з позовом у цій справі має КСП «Прогрес» (ліквідовано чи реорганізовано), а також доказів про те, чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання територіальної громади Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, або залишились у колективній власності чи у власності іншої особи, а отже належним чином не обґрунтовано позовні вимоги саме до територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, тому дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Із матеріалівсправи вбачається,що відповіднодо свідоцтвапро смертьсерії НОМЕР_1 від 16серпня 2018року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією трудової книжки колгоспника № 390 та архівного витягу від 30 листопада 2021 року № П-10 ОСОБА_2 прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01 лютого 1974 року та звільнений з КСП «Прогрес» 31 грудня 1998 року у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року акт на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському підприємству «Прогрес». У колективну власність передано 3 709,1 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Микільської сільської ради народних депутатів № 2 від 17 лютого 1995 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12.

Згідно з додатком № 1 до державного акта ДПСл. № 000012 списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу чи товариства за № 140 зазначений ОСОБА_2 .

Відповідно до листа начальника відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 листопада 2019 року № 212/115-19, ОСОБА_2 включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за № 140. Державний акт видано відповідно до рішення Микільської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1995 року № 2. Розмір паю в умовних кадастрових гектарах по Микільській сільській раді (КСП «Прогрес») становить 6,19 умовних кадатрових гектарів.

З огляду на спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої 25 червня 2020 року, із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась ОСОБА_1 .

Солонянською державною нотаріальною конторою було винесено дві постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 червня 2020 року та від 31 липня 2021 року.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 25 червня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю доказів родинних та інших відносин зі спадкодавцем.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу.

Рішення набрало законної сили 20 жовтня 2020 року.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 31 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю державного акут на право приватної власності на землю на ім`я померлого ОСОБА_2 .

Згідно з архівною довідкою № М-04 від 15 квітня 2021 року архівного відділу № 2 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за документами архівного фонду колгосп «Прогрес» с. Микільське на Дніпрі Солонянського району перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (КСП «Прогрес») (розпорядження голови райвиконкому від 27 лютого 1995 року № 105-р). Відповідно до даних журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с. Микільське на Дніпрі Солонянського району не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року). 19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП стало сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі СТОВ) «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р (а. с. 23).

Відповідно до статуту СТОВ «Прогрес» прийнятого зборами уповноважених товариства 28 лютого 1998 року протокол № 1 та зареєстрованого в Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області, реєстраційний № 134-р від 04 квітня 1998 року засновниками товариства є Закрите акціонерне товариство «Приват-Сервіс», колектив КСП «Прогрес» (згідно зі списком в установчому договорі).

Згідно з пунктом 5 Статуту СТОВ «Прогрес» до майна товариства віднесена, зокрема земля, передана учасниками у користування.

Відповідно до пункту 7 Статуту СТОВ «Прогрес» товариство набуває право власності на землю, зокрема внесення учасниками товариства земельних часток (паїв) в якості їх вкладів до його статутного фонду.

Згідно із змінами і доповненнями до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15.04.2000, протокол №2, зміни і доповнення є невід`ємною частиною Статуту та Установчого договору від 06.04.1998 №141-р та зареєстрованого в Солонянській райдержадміністрації 19.04.2000р, реєстраційна справа №04052382-10-001514, засновниками Товариства є колектив фізичних осіб в кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов`язків бувшого КСП «Прогрес». Зі складу засновників виведено ЗАТ «Приват-Сервіс», внесено зміни до п. п.1.3 4.4, 4.9, 8.1, 9.2, 9.3 статуту.

Відповідно до довідки СТОВ «Прогрес» за результатами проведеної у лютому 2018 року процедури відновлення та інвентаризації засновницьких і статутних документів встановлено, що серед переданого СТОВ «Прогрес» майна наявні приміщення, споруди, промислове обладнання, силові та робочі машини, транспортні засоби, інструменти, многолітні насадження, худоба тощо. Земельні ділянки не передавались та не вносились до статутного фонду СТОВ «Прогрес». У складі колективу фізичних осіб (прим. 530 чол.) ОСОБА_2 відсутній, як наслідок він ніколи не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства. СТОВ «Прогрес» невідомі будь-які обставини, факти, кількість та розмір, що стосуються земельних ділянок (паїв) КСП «Прогрес» у тому числі щодо ОСОБА_2 (а. с. 133).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має правов порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами другою, дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакці від 22 червня 1993 року) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема, статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Установивши, що у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП «Прогрес», а інших доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю КСП «Прогрес» позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов посилкового висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, оскільки такий висновок суперечить встановленим у справі обставинам, зокрема, членству ОСОБА_2 у КСП «Прогрес», включення його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП «Прогрес» державного акта.

Крім того, право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Наявне у ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП «Прогрес» є об`єктом спадкування після його смерті.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми процесуального та матеріального права, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи, що є підставою для його скасування з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Поряд з цим, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню, відповідно підлягають вирішенню питання розподілу судових витрат.

Згідно з частиною 1, 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин з відповідачів на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору при зверненні до суду з апеляційною скаргою у розмірі 1135 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес", Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП Прогрес Солонянського району, Дніпропетровської області в розмірі 6.19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Прогрес" (ЄДРПОУ 25523259) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1135,00 грн.

Стягнути з Солонянської селищної ради (ЄДРПОУ 04339652) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) судовий збір в розмірі 1135,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: А.П. Барильська

Т.П. Красвітна