Постанова

від 13.09.2023 по справі 192/1822/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

13 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 192/1822/21

провадження № 61-5386св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Прогрес», Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року у складі судді Тітової О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Прогрес» (далі - СТОВ «Прогрес»), Солонянської селищної ради про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 05 грудня 2008 року до 14 серпня 2018 року за місцем її реєстрації, що встановлено рішенням суду від 17 вересня 2020 року у справі № 192/1310/20.

Зазначала, що після смерті чоловіка залишилось спадкове майно, яке складається із земельної частки (паю) у складі земель колишнього КСП «Прогрес», вона є єдиним спадкоємцем за законом четвертої черги та звернулась до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на земельну частку (пай), але постановою державного нотаріуса від 31 липня 2021 їй відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документу, що посвідчує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Посилалась на статті 22, 23 ЗК України, пункт 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» щодо набуття права на земельний пай та зазначала, що особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання, включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю та одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Позивачка звертала увагу на те, що її чоловік - ОСОБА_2 був прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01 лютого 1974 року, в 1998 році він був звільнений з роботи з КСП «Прогрес» у зв`язку з виходом на пенсію, тобто на день передачі земель у колективну власність й отримання державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» був його членом та включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю, значиться за № 140, але сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримував і державний акт на його ім`я не виготовлявся. Розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Прогрес» складає 6,19 умовних кадастрових га.

Вважала, що її чоловік має право на земельну частку (пай), але за життя документів, які б підтверджували його право власності, отримати не встиг, про наявність такого права у її чоловіка вона довідалася лише після його смерті.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд визнати право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес» Солонянського району Дніпропетровської області в розмірі 6,19 умовних кадастрових гектарів в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року у складі судді Тітової О. О. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що відповідачами порушено її права.

При цьому районний суд зазначив, що 02 квітня 1998 року було проведено державну реєстрацію СТОВ «Прогрес», а 02 липня 1998 року щодо КСП «Прогрес» порушено справу про банкрутство. Серед засновників СТОВ «Прогрес» зазначений колектив КСП «Прогрес». У подальшому до установчих документів внесені зміни та засновниками визначено колектив фізичних осіб в кількості 530 чоловік відповідно до установчого договору, які є правонаступниками боргів і обов`язків КСП «Прогрес».

Суд взяв до уваги відсутність у матеріалах справи відомостей про час розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес», власників сертифікатів на земельну частку (пай), наявності невитребуваних паїв на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, наявності спорів спадкодавця з КСП «Прогрес» чи відповідними органами щодо паювання земель, виділення паю в натурі, про наявність спорів спадкодавця з правонаступником боргів і обов`язків бувшого КСП «Прогрес» - відповідачем у справі СТОВ «Прогрес».

Щодо заяви СТОВ «Прогрес» про застосування строку позовної давності районний суд зазначив, що підстав для застосування строку позовної давності немає, оскільки вперше позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - 31 липня 2021 року, відтак, звернувшись до суду з позовом у грудні 2021 року, позивач не пропустила строк позовної давності.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 25 квітня 2022 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з недоведеністю позовних вимог є правильними.

Апеляційний суд врахував, що за життя ОСОБА_2 як член КСП «Прогрес» з часу передачі в 1995 році у колективну власність землі до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 не оскаржував проведення розпаювання 3709,1 гектарів земель колективної власності КСП «Прогрес» і питання про виділення йому земельної частки (паю) і видачу правовстановлюючих документів які б підтверджували наявність у нього права на земельну частку (пай), за його життя не вирішувалось.

Отже, позивач безпідставно вважає, що успадкувала право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес», оскільки таке право не було набуто ОСОБА_2 за життя, тому не може входити до складу спадщини.

Крім того, апеляційний суд погодився з висновком районного суду про те, що позивачем належно не обґрунтовано позовні вимоги саме до територіальної громади в особі Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, оскільки ним не надано доказів про те, який статус на час звернення з позовом у цій справі має КСП «Прогрес» (ліквідовано чи реорганізовано), а також доказів про те, чи перейшли землі КСП «Прогрес» у відання територіальної громади Микільської сільської ради, правонаступником якої є Солонянська селищна рада, або залишились у колективній власності чи у власності іншої особи.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про відсутність підстав для застосування строку позовної давності, оскільки він позивачем не був пропущений.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У квітні 2023 року касаційна скарга надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мульком А. В., мотивована тим, що вона є спадкоємцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та з яким вона проживала однією сім`єю як чоловік та жінка без укладення шлюбу з 05 грудня 2008 року до 14 серпня 2018 року. За життя ОСОБА_2 набув право на земельну ділянку як учасник КСП «Прогрес», відтак, вона успадкувала право на земельну ділянку, яка повинна була бути надана ОСОБА_2 .

Отже, земельна ділянка повинна бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність, тому до участі у справі залучено територіальну громаду, яка розпоряджається землями запасу.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 171/2030/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 371/676/16-ц та від 30 листопада 2022 року у справі № 192/1045/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року СТОВ «Прогрес» подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило, що доводи касаційної скарги не містять підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, відтак касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Зазначає, що створення СТОВ «Прогрес» здійснено виключно колективом фізичних осіб (530 чоловік), які були колишніми членами КСП «Прогрес», та без участі майнових прав і обов`язків КСП «Прогрес», як юридичної особи. При цьому ОСОБА_2 не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства.

Звертає увагу на те, що КСП «Прогрес» не мало правонаступників, проти нього було порушено справу про банкрутство.

Оскільки СТОВ «Прогрес» не є правонаступником КСП «Прогрес», вважає, що СТОВ «Прогрес» є неналежним відповідачем у справі.

У серпні 2023 року СТОВ «Прогрес» повторно подало відзив на касаційну скаргу поза строками, встановленими в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 квітня 2023 року, відтак, зазначений відзив залишається без розгляду (частина перша статті 395 ЦПК України).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 16 серпня 2018 року ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з копією трудової книжки колгоспника № 390 та архівного витягу від 30 листопада 2021 року № П-10 ОСОБА_2 прийнятий в члени колгоспу «Прогрес» 01 лютого 1974 року та звільнений з КСП «Прогрес» 31 грудня 1998 року у зв`язку з виходом на пенсію.

Відповідно до державного акту на право колективної власності на землю серії ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року акт на право колективної власності на землю видано колективному сільськогосподарському підприємству «Прогрес». У колективну власність передано 3 709,1 гектарів землі в межах згідно з планом для ведення сільськогосподарського виробництва відповідно до рішення Микільської сільської ради народних депутатів № 2 від 17 лютого 1995 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 12.

Згідно з додатком № 1 до державного акта ДПСл. № 000012 списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу чи товариства за № 140 зазначений ОСОБА_2 .

Відповідно до листа начальника відділу у Солонянському районі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 листопада 2019 року № 212/115-19, ОСОБА_2 включений до списку до державного акту на право колективної власності на землю серія ДПСл № 000012 від 26 квітня 1995 року колишнього КСП «Прогрес» на території Микільської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за № 140. Державний акт видано відповідно до рішення Микільської сільської ради народних депутатів від 17 лютого 1995 року № 2. Розмір паю в умовних кадастрових гектарах по Микільській сільській раді (КСП «Прогрес») становить 6,19 умовних кадатрових гектарів.

З огляду на спадкову справу щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , розпочатої 25 червня 2020 року, із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернулась ОСОБА_1 .

Солонянською державною нотаріальною конторою було винесено дві постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 25 червня 2020 року та від 31 липня 2021 року.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 25 червня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю доказів родинних та інших відносин зі спадкодавцем.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 17 вересня 2020 року встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу.

Рішення набрало законної сили 20 жовтня 2020 року.

Постановою державного нотаріуса Солонянської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області 31 липня 2021 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у зв`язку з відсутністю державного акут на право приватної власності на землю на ім`я померлого ОСОБА_2 .

Згідно з архівною довідкою № М-04 від 15 квітня 2021 року архівного відділу № 2 Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області за документами архівного фонду колгосп «Прогрес» с. Микільське на Дніпрі Солонянського району перереєстровано в колективне сільськогосподарське підприємство «Прогрес» (КСП «Прогрес») (розпорядження голови райвиконкому від 27 лютого 1995 року № 105-р). Відповідно до даних журналу реєстраційних дій Солонянської райдержадміністрації КСП «Прогрес» с. Микільське на Дніпрі Солонянського району не мало правонаступників, коли проти нього було порушено справу про банкрутство (ухвала суду № Б-14-207 від 02 липня 1998 року). 19 квітня 2000 року правонаступником боргів КСП стало сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю (далі - СТОВ) «Прогрес» зареєстроване розпорядженням голови Солонянської райдержадміністрації від 02 квітня 1998 року № 134-р (а. с. 23).

Відповідно до статуту СТОВ «Прогрес» прийнятого зборами уповноважених товариства 28 лютого 1998 року протокол № 1 та зареєстрованого в Солонянській держадміністрації Дніпропетровської області, реєстраційний № 134-р від 04 квітня 1998 року засновниками товариства є Закрите акціонерне товариство «Приват-Сервіс», колектив КСП «Прогрес» (згідно зі списком в установчому договорі).

Згідно з пунктом 5 Статуту СТОВ «Прогрес» до майна товариства віднесена, зокрема земля, передана учасниками у користування.

Відповідно до пункту 7 Статуту СТОВ «Прогрес» товариство набуває право власності на землю, зокрема внесення учасниками товариства земельних часток (паїв) в якості їх вкладів до його статутного фонду.

Згідно із змінами і доповненнями до установчих документів С/Г ТОВ «Прогрес», затверджених на зборах засновників 15.04.2000, протокол №2, зміни і доповнення є невід`ємною частиною Статуту та Установчого договору від 06.04.1998 №141-р та зареєстрованого в Солонянській райдержадміністрації 19.04.2000р, реєстраційна справа №04052382-10-001514, засновниками Товариства є колектив фізичних осіб в кількості 530 чол., відповідно до установчого договору від 19.03.1998, які є правонаступниками боргів і обов`язків бувшого КСП «Прогрес». Зі складу засновників виведено ЗАТ «Приват-Сервіс», внесено зміни до п. п.1.3 4.4, 4.9, 8.1, 9.2, 9.3 статуту.

Відповідно до довідки СТОВ «Прогрес» за результатами проведеної у лютому 2018 року процедури відновлення та інвентаризації засновницьких і статутних документів встановлено, що серед переданого СТОВ «Прогрес» майна наявні приміщення, споруди, промислове обладнання, силові та робочі машини, транспортні засоби, інструменти, многолітні насадження, худоба тощо. Земельні ділянки не передавались та не вносились до статутного фонду СТОВ «Прогрес». У складі колективу фізичних осіб (прим. - 530 чол.) ОСОБА_2 відсутній, як наслідок він ніколи не був учасником СТОВ «Прогрес» та не приймав участь у формуванні статутного фонду товариства. СТОВ «Прогрес» невідомі будь-які обставини, факти, кількість та розмір, що стосуються земельних ділянок (паїв) КСП «Прогрес» у тому числі щодо ОСОБА_2 (а. с. 133).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мульком А. В., підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частинами другою, дев`ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 22 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів.

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Разом із тим, питання приватизації земель урегульовано, зокрема, статтями 25, 116, 118, 119, 121, 122 ЗК України, які регулюють правовідносини передачі у приватну власність земельних ділянок з державної або комунальної власності.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Установивши, що у ОСОБА_2 відсутній сертифікат на право на земельну частку (пай) у колишньому КСП «Прогрес», а інших доказів належності ОСОБА_2 на час смерті права на земельну частку пай у колективній власності на землю КСП «Прогрес» позивачем не надано, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 у порядку спадкування права власності на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач безпідставно вважає, що успадкувала право на земельну частку (пай) в землях колективної власності колишнього КСП «Прогрес», оскільки таке право не було набуто ОСОБА_2 за життя, тому не може входити до складу спадщини.

Зазначені висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, не узгоджуються із ЗК України, Указом Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», оскільки член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто висновки суду апеляційної інстанції про відсутність у ОСОБА_2 права на земельну частку (пай) суперечать встановленим у справі обставинам, зокрема, членству ОСОБА_2 у КСП «Прогрес», включення його до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП «Прогрес» державного акта.

Апеляційний суд не врахував, що право на земельну частку (пай) виникає з моменту видачі акта на право колективної власності на землю у членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, зазначених у списку, що додається до державного акта.

Наявне у ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) у колективній власності на землю КСП «Прогрес» є об`єктом спадкування після його смерті.

Законом України «Про виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», постановами Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1995 року № 801 та від 04 лютого 2004 року № 122, спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства сільського господарства и продовольства України та Академії аграрних наук від 04 жовтня 1996 року № 47/172/48, Рекомендаціями по складанню проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств і організацій, затвердженими 15 травня 1992 року Державним комітетом України по земельних ресурсах, Міністерством сільського господарства і продовольства України, Міністерством у справах роздержавлення власності і демонополізації виробництва України встановлено, що з числа земель, які підлягають роздержавленню та приватизації створюється резервний фонд.

Резервний фонд використовується у тому числі, для надання земельних ділянок особам, які незаконно були позбавлені права на земельну ділянку, до яких відносяться також громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради.

Крім того, статтею 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» також передбачається можливість наявності нерозподіленої земельної ділянки та невитребуваної земельної ділянки. Зокрема, нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).

Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю. У разі якщо до 01 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Зазначені норми передбачають право осіб, яким належить право на земельну частку (пай), та їх спадкоємцям отримати земельні ділянки в натурі до 01 січня 2025 року; виділення таких земельних ділянок здійснюється сільськими, селищними або міськими радами. Відтак саме сільська рада повинна здійснити заходи щодо відновлення права позивача.

Зазначені висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21).

Отже, неправильними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що Солонянська селищна рада Дніпровського району Дніпропетровської області, яка є правонаступником Микільської сільської ради, є неналежним відповідачем у справі.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскільки суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості під час розгляду справи в касаційному порядку встановлювати нові обставини або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, збирати та надавати правову оцінку новим доказам у справі, то усунути вказані недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду неможливо, тому, оскільки порушення норм процесуального права допущені апеляційним судом, справу необхідно передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належно оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.

Щодо судових витрат

У підпункті в) пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати із вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

У справі, що переглядається, касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково, а справа передається на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Тобто остаточного рішення по суті спору касаційним судом не було прийнято, а тому за таких обставин підстави для вирішення питання про розподіл судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Мульком Анатолієм Володимировичем, задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 березня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник О. В. Білоконь Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець