Рішення

від 06.03.2023 по справі 279/3554/22

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/3554/22

Провадження № 2/279/53/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2023 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого- судді Коваленко В.П.

секретаря Лепесевицької В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Коростені цивільну справу №279/3554/22 за позовом ОСОБА_1 до Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень, про стягнення розрахункових коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів, зобов"язання видачі трудової книжки , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому уточнивши його, просила стягнути на її користь з Первинної Профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень 325416,59 гривень невиплачених при звільненні розрахункових коштів , а саме : одноразову матеріальну допомогу при звільненні в сумі 118116,00 гривень; додаткову матеріальну допомогу при звільненні у сумі 118116,00 гривень; компенсацію на оздоровлення у сумі 13620 гривень, компенсацію за невикористану відпустку в сумі 74764,59 гривень; розрахунок за зданий податковий звіт в сумі 800,00 гривень, а також середній заробіток за час затримки виплати розрахункових коштів 334268,28 гривень та судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що з 20 травня 2016 року працювала на вибраній посаді - головою Первинної профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень. Разом з тим, починаючи з червня 2018 року безкоштовно, сама вела бухгалтерію. 16 червня 2021 року відбулася звітно-виборна конференція, за результатами якої ОСОБА_2 було обрано головою профспілки. Після цього їй не повернули трудову книжку, наказу про звільнення, не виплачено матеріальну допомогу та додаткову матеріальну допомогу, на підставі розпорядження від 30 червня 2021 року її звільнили з роботи за п.2ст.36 КЗпП України.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Волков С.М. підтримали позовні вимоги з підстав , викладених в позовній заяві, просили вимоги задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 позовних вимог не визнав, надав заперечення проти задоволення позовних вимог, оскільки ОСОБА_1 не передала жодного документу, трудову книжку забрала із собою після конференції, матеріальна допомога не виплачена, оскільки ОСОБА_1 відмовилась писати заяву про вихід на пенсію, ніякої фінансової документації ОСОБА_1 не передала, а тому неможливо встановити кількість днів за невикористану відпустку, в результаті перевірки ревізійної комісії було виявлено факт незаконного привласнення коштів, матеріали передані до правоохоронних органів, внесено відомості до ЄРДР за ст.190ч.2 КК України.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення учасників, суд приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. При цьому способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (частина третя статті 16 ЦК України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є закінчення строку ( пункти 2 і 3 статті 23) , крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Статтею 118 КЗпП України передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Ці положення законодавства передбачають право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади на одержання попередньої роботи (посади) за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота.

При укладенні з працівником, прийнятим для заміщення вакантної посади, яка утворилася у зв`язку з обранням на виборну посаду, трудового договору на невизначений строк або на строк, що не закінчився до часу закінчення повноважень виборного працівника, поворотне прийняття на роботу у зв`язку із закінченням повноважень за виборною посадою за відсутності вакансії законодавством не передбачено.

До подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від 26 березня 2018 року у справі № 417/2027/16 (провадження № 61-8231св18), від 05 вересня 2018 року у справі № 537/3876/16 (провадження № 61-20554св18), від 19 серпня 2020 року у справі № 545/1684/19 (провадження № 61-7143св20), від 09 липня 2021 року у справі № 183/2102/20 (провадження № 61-2253св21), від 20 жовтня 2021 року у справі № 599/220/21 (провадження № 61-14456св21).

Статтею 252 КЗпП України встановлено гарантії для працівників підприємств, установ, організацій, обраних до профспілкових органів, зокрема частина п`ята цієї статті зазначає, що працівникам, звільненим у зв`язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що працівникам, звільненим з роботи у зв`язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення терміну їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника інша рівноцінна робота (посада).

Тобто трудовим законодавством закріплено гарантії трудових прав працівників, обраних на виборні посади.

Слово "гарантія" означає "забезпечення, запорука". Гарантувати - тобто "забезпечувати, ручатися, встановлювати гарантії". Крім того, термін "гарантія" вживається для позначення засобів, за допомогою яких здійснюється забезпечення. Називають гарантіями також умови, необхідні для реалізації тих чи інших прав.

Гарантії в трудовому праві - це передбачені правовими нормами правила, які гарантують права осіб у процесі виникнення, існування, зміни та припинення трудових правовідносин.

Гарантії здійснення (в тому числі охорони й відновлення) трудових прав громадян - це закріплені в законодавстві умови та засоби, що забезпечують суб`єктам трудових і похідних від них правовідносин реальні можливості для охорони, безперешкодного здійснення, відновлення (у разі порушення) їх суб`єктивних прав і належного виконання ними обов`язків. Вищезaзнaчені трудові гaрaнтії, що зaбезпечують реaлізaцію нaдaних працівникам прaв, мaють як немaтеріaльний (нaприклaд, збереження місця роботи, посaди), тaк і мaтеріaльний (збереження середнього зaробітку) хaрaктер. Признaченням грошових сум, що здійснюються зa цей чaс, є зaбезпечення збереження середнього зaробітку працівника (повністю чи чaстково), a тaкож попередження втрaти цього зaробітку.

Вищезазначеними нормами передбачено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Отже, збереження попередньої роботи (посади) після закінчення повноважень на виборній посаді у профспілковому органі відноситься до нематеріальних гарантій, що забезпечують фактичну реалізацію й усебічну охорону права на працю.

Зазначена норма законодавства передбачає право звільнених з роботи працівників внаслідок обрання їх на виборні посади на одержання попередньої роботи (посади) за умови, якщо вони звільнені з виборної посади після закінчення їх повноважень, а у підприємства ця посада є вакантною чи має стати такою з дотриманням вимог трудового законодавства, або є інша рівноцінна робота (посада).

Трудовим законодавством не передбачено механізму реалізації вказаної гарантії.

Аналіз статті 118 КЗпП України дає підстави для висновку, що обов`язок надати попередню роботу (посаду) покладено на підприємство, з якого працівника звільнено у зв`язку з обранням на виборну посаду. Такий обов`язок не може бути виконаний автоматично, а з дотриманням певних умов: 1) закінчення повноважень працівника на виборній посаді; 2) волевиявлення працівника обійняти посаду, яку він займав до обрання його на виборну посаду.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 КЗпП України та частини п`ятої статті 41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" працівникам, звільненим у зв`язку з обранням їх до складу виборних профспілкових органів, після закінчення строку їх повноважень надається попередня робота (посада) або за згодою працівника - інша рівноцінна робота (посада).

Гарантії, передбачені спеціальними нормами, а саме Законом України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" є аналогічними тим, які передбачені загальною нормою, а саме статтею 118 КЗпП України, з єдиною відмінністю наявністю спеціального суб`єкта. Працівник, звільнений з виборного профспілкового органу, маючи бажання зайняти попередню посаду, має звернутися до роботодавця, у якого він працював та сформулювати своє волевиявлення у будь-якій не забороненій законом формі.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 працювала бухгалтером Первинної профспілкової організації лінійних станцій Коростенської дирекції залізничних перевезень. 20 травня 2016 року була обрана головою вказаної профспілкової організації. 16 червня 2021 року відбулася звітно-виборна конференція, за результатами якої головою профспілкової організації обрано ОСОБА_2 .

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача як працівника до роботодавця з метою зайняти посаду бухгалтера , яку вона обіймала до зайняття виборної посади у профспілковій організації. В усній формі вона не погоджувалась із встановленою заробітною платою.

Суд звертає увагу на те, що сам факт припинення повноважень працівника на виборній посаді автоматично не поновлює його на попередній посаді без волевиявлення та бажання працівника зайняти таку посаду. Таким чином, відсутні підстави вважати, що роботодавець порушив гарантії, передбачені законодавством України, оскільки позивач з відповідною заявою безпосередньо до роботодавця не зверталася, що свідчить про те, що вона не скористалася своїм правом та гарантіями, передбаченими законодавством.

Виходячи з зазначеного, а також, враховуючи, що позивач з заявою про переведення її на посаду бухгалтера , яку вона обіймала до зайняття виборної посади у профспілковій організації, на підставі частини п`ятої статті 252 КЗпП України та частини п`ятої статті 41 Закону України "Про професійні спілки та гарантії їх діяльності" до роботодавця не зверталася, після переобрання ОСОБА_1 профком первинної профспілкової організації прийняв рішення про введення в штат посади бухгалтера з окладом в розмірі 0, 5 мінімальної зарплати по Україні в зв"язку з незагруженістю працівника на даній посаді. Від даної посади ОСОБА_1 в усній формі відмовилася, оскільки її не влаштовувала заробітна плата. В трудовій книжці ОСОБА_1 був відсутній запис про обрання на посаду за 2016 рік, а тому їй було рекомендовано зробити запис про обрання на посаду голови профспілки, а лише після цього ОСОБА_2 зробить запис про звільнення з посади, на що ОСОБА_1 забрала трудову книжку і місцезнаходження її невідоме.

Доказів передачі документів , в томй числі і трудової книжки, ОСОБА_2 суду не надано.

Оскільки сама ОСОБА_1 в судовому засіданні не заперечувала той факт, що вона в передбаченому законом порядку не передавала необхідної виробничої та фінансової документації, а тому встановити кількість днів невикористаної відпустки не представляється можливим.

Згідно п.8.12 Колективного договору (а.с.7, зворот) передбачено надавати матеріальну допомогу пенсіонерам-залізничникам, які вийшли на пенсію із Дирекції, відокремлених підрозділів, підпорядкованих Дирекції, оплату рахунків за лікування у випадках тяжких захворювань та за протезування.

Підставою для виплати такої допомоги є письмова заява пенсіонера, який виходить на пенсію . Проте, ОСОБА_1 відмовилась писати таку заяву і виходити на пенсію.

Крім того, в результаті перевірки ревізійною комісією з лютого 2019 року по квітень 2021 року (час виконання ОСОБА_1 обов"язків бухгалтера на громадських засадах ) було виявлено факт незаконного привласнення грошових коштів на суму 88692,50 гривень. Вказані матеріали передано до органів поліції, де внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу (частина перша); у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству (частина третя); у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу (частина п`ята).

Відповідно до роз`яснень, викладених в абзаці 3 пункту 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року №9 "Про практику розгляду судами трудових спорів", якщо внаслідок відмови у прийнятті на роботу або несвоєчасного укладення трудового договору працівник мав вимушений прогул, його оплата провадиться стосовно до правил частини другої статті 235 КЗпП України про оплату вимушеного прогулу незаконно звільненому працівникові.

Суд у межах спірних правовідносин не встановив фактів, з якими закон пов`язує виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Ненадання працівникові, раніше звільненому у зв`язку з обранням на виборну посаду, попередньої роботи (посади), а при її відсутності - іншої рівноцінної роботи (посади) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації, не тягне за собою обов`язку роботодавця відшкодувати працівникові неодержаний заробіток.

Позовних вимог про визнання розпорядження незаконним позивач не подавала, стверджувала, що вона не ознайомлена з розпорядженням, хоча суду надано акт про відмову ОСОБА_1 із ознайомленням з даним розпорядженням про звільнення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 263-268 ЦПК України, ст.ст. 47, 116, 117 КЗПП України , суд, -

У Х В А Л И В :

В позові ОСОБА_1 до Первинної профспілкової організації лінійних станції Коростенської дирекції залізничних перевезень, про стягнення розрахункових коштів, стягнення середнього заробітку за час затримки виплати розрахункових коштів, зобов"язання видачі трудової книжки , відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст виготовлений 16 березня 2023 року

Суддя В.П. Коваленко

Копія : з оригівнало згідно