Рішення

від 10.03.2023 по справі 761/44867/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/44867/21

Провадження № 2/761/4160/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Путря Д.В.

представника позивача: ОСОБА_3

представників відповідачів 1,3: Лошадкіної В.О., Пєвцової О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві в загальному позовному провадженні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, визнання недійсним договору іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, визнання недійсним договору іпотеки, в якому просив визнати за ним майнові права на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , визнати недійсним договір іпотеки серії та номер: 134 від 26.02.2020 р., укладений між ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Преміум інвест ЛТД» в частині передання в іпотеку майнових прав на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги вмотивовані тим, що 25.07.2003 р. між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір №1647/322-65 (р) про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку, за яким сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . та введення його в експлуатацію.

За умовами договору пайовику в натурі має бути передано чотирикімнатну квартиру на 15 поверсі проектною площею, 225,1 кв.м в порядку виділу долі пайовика зі спільного майна. Запланованим строком закінчення будівництва і здачі об`єкта був ІV квартал 2005 р. В якості внеску у спільну діяльність ОСОБА_2 повинен був сплатити грошовий внесок (пай) в розмірі 270120,00 дол. США.

01.11.2007 р. шляхом укладення додаткової угоди було змінено сторону договору, пайовиком став ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 .

Додатковими угодами від 18.11.2003 р., 24.09.2004 р., 23.02.2006 р., 18.12.2008 р., 07.07.2011 р., 04.07.2012 р., 11.11.2013 р. 20.12.2013 р. вносились зміни до договору №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. та в останній редакції в якості внеску у спільну діяльність грошовий внесок (пай) складав 250144,40 дол. США, а ОСОБА_1 мала бути передана в натурі 4 кімнатна квартира в буд. №33 на 15 поверсі, проектною площею 258,5 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

20.12.2013 р. позивачу було видано довідку про повну оплату пайового внесу в розмірі 1352456,32 грн, що еквівалентно 250144,40 дол. США.

Позивач зазначає, що він виконав зобов`язання за договором, в звязку з чим в нього виникла майнові права на вказаний об`єкт інвестування.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» не виконало зобов`язання щодо будівництва об`єкта інвестування, припинило свою діяльність.

Замовником вказаного будівництва є ТОВ «Гіпек», яке 24.10.2001 р. уклало з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договір про спільну діяльність будівництва житлового громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_2 .

Позивач дізнався, що ТОВ «Гіпек» передало житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_2 в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД» за договором від 26.02.2020 р.

Передача вказаного майна в іпотеку відбулась без згоди позивача, чим порушено майнові права позивача на квартиру, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

У відзиві на позов та запереченні ТОВ «Гіпек» заперечує щодо задоволення позову, зазначає, що з позивачем відсутні договірні правовідносини щодо квартири адресою: АДРЕСА_2 , грошові кошти від позивача не надходили. Звертає увагу, що ТОВ «Гіпек» не є замовником будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , договір про спільну діяльність будівництва житлового громадського комплексу стосувався житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Крім цього, позивачем не доведено виконання зобов`язань за договором про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку, оскільки довідка про повну оплату пайового внеску стосується квартири АДРЕСА_4 . Зазначає,що предметом іпотеки за договором від 26.02.2020 р. є об`єкти незавершеного будівництва: житлово-громадський комплекс, що має 40% готовності, по АДРЕСА_2 , ІІ черги будівництва, літ. «Т». Просить застосувати строк позовної давності до вимог позивача, оскільки з моменту припинення договору про спільну діяльність будівництва житлового громадського комплексу, укладеного між ТОВ «Гіпек», та ТОВ фірма «Консоль ЛТД», з березня 2014 р. позивач до ТОВ «Гіпек» не звертався.

В запереченні представник позивача зазначає, що строк позовної давності не пропущено, договір про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань та продовжує діяти до цього часу.

Ухвалою судді від 28.12.2021 р. відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 14.09.2022 р. витребувано у відповідача 1 - ТОВ «Гіпек» копію оспорюваного у цій справі договору іпотеки, що був укладений між ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Преміум інвест ЛТД», серія та номер 134 від 26.02.2020 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Пісаренко М.О. щодо будівлі АДРЕСА_2 ..

Ухвалою суду від 14.09.2022 р. відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача 1 про закриття провадження у цивільній справі №761/44867/21.

Протокольною ухвалою суду від 14.09.2022 р. залучено ТОВ фірма «Консоль ЛТД» до участі у справі в якості співвідповідача.

Протокольною ухвалою суду від 02.11.2022 р. закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити.

Представники відповідачів 1, 3 заперечили щодо задоволення позову.

Відповідач 2 в судове засідання своїх представників не направив, але про дату і час розгляду справи по суті повідомлявся належним чином, причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд, вислухавши пояснення присутніх учасників процесу, дослідивши зібрані в справі письмові докази, вважає за можливе позовні вимоги залишити без задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25.07.2003 р. між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір №1647/322-65 (р) про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку, за яким сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 . та введення його в експлуатацію, за умовами якого пайовику в натурі має бути передано чотирикімнатну квартиру №31 на 15 поверсі проектною площею, 225,1 кв.м, в порядку виділу долі пайовика зі спільного майна. Розмір пайового внеску складає 270120,00 дол. США, запланованим строком закінчення будівництва і здачі об`єкта був ІV квартал 2005 р. (а.с. 40-42)

01.11.2007 р. між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору №1647/322-65 (р), за якою змінено сторону договору, пайовиком став ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 (а.с. 47)

На а.с. 44-46, 48-54 - додаткові угоди від 18.11.2003 р., 24.09.2004 р., 23.02.2006 р., 18.12.2008 р., 07.07.2011 р., 04.07.2012 р., 11.11.2013 р. 20.12.2013 р., якими вносились зміни до договору №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. в частині пайового внеску та об`єкту передачі.

За умовами додаткової угоди від 20.12.2013 р. в якості внеску у спільну діяльність грошовий внесок (пай) складав 250144,40 дол. США, а ОСОБА_1 мала бути передана в натурі 4 кімнатна квартира в буд. №33 на 15 поверсі, проектною площею 258,5 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно довідки ТОВ фірма «Консоль ЛТД» від 20.12.2013 р. №26/13 за договором №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. ОСОБА_1 була здійснена повна оплата пайового внеску в розмірі 1352456,32 грн, що еквівалентно 250144,40 дол. США за 4 кімнатну квартиру АДРЕСА_6 (2 черга будівництва, 1 секція) (а.с. 55)

На а.с. 56-90 - квитанції до прибуткового касового ордеру, видані ТОВ фірма «Консоль ЛТД», про сплату пайових внесків за договором №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також визначено необхідність виконання зобов`язання належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Відповідно до статті 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Згідно зі статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Відповідно до частини першої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно зі статтею 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Аналізуючи вказані норми права, можна дійти висновку, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. Разом з тим не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року N 2658-III «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Такого висновку дійшов Верховний Суд від 21.12.2022 р. у справі №569/5399/20.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном» (пункт 98 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо прийнятності заяви у справі «Броньовські проти Польщі», заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України», заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, «легітимні очікування» та «майнові права» (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії», заява N 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» (N 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

Верховний Суд України у постанові від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12 визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі N 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15,від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі№ 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

З огляду на вказане, громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У разі невиконання забудовником належним чином взятих на себе зобов`язань, а також відсутності факту введення будинку в експлуатацію, з урахуванням повної та вчасної сплати пайових внесків учасником будівництва, ефективним способом захисту порушених прав останнього є визнання майнових прав на об`єкт інвестування.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 березня 2019 року у справі № 761/20612/15-ц, провадження № 14-39цс19), від 27 лютого 2019 року у справі № 761/32696/13-ц, провадження № 14-606цс18, Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 638/12414/17, провадження № 61-21546св19.

З огляду на викладене, при зверненні до суду з даними вимогами позивачем має бути доведено факт існування такого майна з нумерацією та адресою, вказаною в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В постановах Верховного Суду від 08.08.2019 р. у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 р. у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача.

Предметом позову у даній справі є визнання за ним майнові права на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .

Між тим, позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність майна - багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 саме з номером 58б. Клопотань про призначення експертизи у справі заявлено не було.

Посилання позивача на практику Верхового Суду, яка стосуються багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 суд не приймає до уваги, з огляду на положення ст. 81 ч.4 ЦПК України, за якою обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Ефективність обраного засобу юридичного захисту, з практичної та законодавчої точки зору є головним критерієм його обрання. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Під захистом права розуміється застосування державою примусу, спрямоване на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, компенсація витрат, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Як визначає Верховний Суд у постанові від 16 грудня 2020 року по справі № 676/58/17-ц, спосіб захисту права чи інтересу може бути визначено як вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи результату, право чи інтерес якої порушені, правового результату. При цьому спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що для суду важливо не просто ухвалити рішення за результатами вирішення спору, оскільки рішення має бути таким, щоб його можна було реально виконати.

Між тим, за недоведення позивачем факту існування майна за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 58б саме такою з нумерацією та адресою неможливо ухвалити рішення про визнання майнових прав на вказаний об`єкт нерухомості за позивачем.

Крім того, як було зазначено вище для визнання майнових прав на об`єкт інвестування необхідно довести повну та вчасну сплату пайових внесків учасником будівництва.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано квитанції до прибуткового касового ордеру, видані ТОВ фірма «Консоль ЛТД», платіжні доручення та довідку ТОВ фірма «Консоль ЛТД» від 20.12.2013 р. №26/13 про те, що за договором №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. ОСОБА_1 була здійснена повна оплата пайового внеску в розмірі 1352456,32 грн, що еквівалентно 250144,40 дол. США за 4 кімнатну квартиру АДРЕСА_6 (2 черга будівництва, 1 секція)

Між тим, довідка від 20.12.2013 р. №26/13 видана щодо квартири №36 , а предметом позову є визнання майнових прав на квартиру №33 .

До того, вказана довідка про оплату пайових внесків не є розрахунковим документом, який підтверджує повну оплату, оскільки не відповідає вимогам до розрахункового документа, визначеним законодавством, а вказана в довідці сума пайового внеску - 1352456,32 грн не відповідає наданим позивачем первинним документам, а саме: квитанціям до прибуткового касового ордера та платіжним дорученням, за якими було перераховано в загальному розмірі лише 1170456,32 грн.

З огляду на це, в матеріалах справи відсутні докази повної сплати вартості об`єкта нерухомості - квартири АДРЕСА_1 .

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи викладене вище, а також те, що позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні ЦПК України обставин, на які він посилається, підстав для визнання майнових прав на об`єкт нерухомості з нумерацією та адресою, вказаною в позові, а саме: чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , суд не вбачає.

Щодо заяви представника відповідача 1 про застосування строків позовної давності, то суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц, від 7 листопада 2018 року у справі № 575/476/16-ц).

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви про застосування строків позовної давності, оскільки судом відмолено у задоволенні позову по суті.

Суд також зауважує, що позивач не позбавлений можливості захистити своє порушене право у інший спосіб, зокрема заявивши позов про повернення йому сплаченої суми коштів.

Вимога про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2020 р. в частині передання майнових прав на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , в даному випадку є похідною від вимоги про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, яка задоволенню не підлягають, а тому в цій частині потрібно також залишити позов без задоволення.

Судом також враховано, що за договором іпотеки від 26.02.2020 р. передано в іпотеку майно: незавершене будівництво, Житлово-громадський комплекс, що має відсоток готовності 40 % по АДРЕСА_2 , ІІ черга будівництва, літ. Т, загальною площею 11462,9 кв.м, житловою площею 8383,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:1573741780000, а майнові права, які є предметом спору, стосуються об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_2 .

Оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, визнання недійсним договору іпотеки, потрібно залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 509, 525, 527, 530, 610, 629, 177, 179, 181, 190 ЦК України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 259, 263, 265, 280-283, 287 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості: квартиру АДРЕСА_8 та визнання недійсним договору іпотеки №134 від 26.02.2020 року, - залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_9 .

Відповідачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек», адреса: м.Київ, вул..Дмитрівська, 46.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», адреса: смт.Сергіївка, м.Білгород-Дністровський, Одеської області, вул..Чорноморська, 16.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», адреса: м.Сімферополь, АРК Крим, вул..Бородіна,16.

Повне рішення виготовлено 16.03.2023

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов