Постанова

від 19.12.2023 по справі 761/44867/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2023 року м. Київ

Справа № 761/44867/21

Провадження: № 22-ц/824/8869/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,

суддів Нежури В. А., Соколової В. В.,

секретар Сакалош Б. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну адвоката Чередніченка Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1

на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Осаулова А.А.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек», Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД», Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, визнання недійсним договору іпотеки,

у с т а н о в и в:

В грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.07.2003 року між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір №1647/322-65 (р) про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку, за яким сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та введення його в експлуатацію.

Запланованим строком закінчення будівництва і здачі об`єкта був ІV квартал 2005 р.

Замовником вказаного будівництва є ТОВ «Гіпек», яке 24.10.2001 р. уклало з ТОВ фірма «Консоль ЛТД» договір про спільну діяльність будівництва житлового громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

01 листопада 2007 року шляхом укладення додаткової угоди було змінено сторону договору, пайовиком став ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 .

Додатковими угодами вносились зміни до договору від 25.07.2003 року та в останній редакції визначено, що грошовий внесок (пай) у спільну діяльність складає 250 144,40 долари США, а ОСОБА_1 мала бути передана в натурі 4 кімнатна квартира АДРЕСА_2 .

20.12.2013 року позивачу було видано довідку про повну оплату пайового внеску в розмірі 1 352 456,32 грн, що еквівалентно 250 144,40 доларам США.

Зазначає, що він виконав зобов`язання за договором в повному обсязі, в зв`язку з чим у нього виникли майнові права на вказаний об`єкт інвестування.

Однак, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» не виконало зобов`язання щодо будівництва об`єкта інвестування та припинило свою діяльність.

Окрім того, йому стало відомо, що ТОВ «Гіпек» передало житлово-громадський комплекс по АДРЕСА_1 в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД» за договором від 26.02.2020 року.

За викладених обставин, просив визнати за ним майнові права на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , та визнати недійсним договір іпотеки серії та номер: 134 від 26.02.2020 р., укладений між ТОВ «Гіпек» та ТОВ «Преміум інвест ЛТД» в частині передання в іпотеку майнових прав на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 рокув задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Чередніченко М.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ним було виконано свій обов`язок зі сплати пайових внесків, що підтверджується відповідними документами, а саме квитанціями та довідкою про повну оплату. Відмітив, що додатковою угодою від 20 грудня 2013 року підтверджено розмір пайового внеску, який було сплачено, та визначено, що оплату було здійснено ним саме за квартиру №33 , на що суд першої інстанції не звернув уваги. Вказував, що Верховним Судом неодноразово розглядались справи щодо визнання майнових прав інших пайових учасників фінансування будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , однак суд першої інстанції не звернув уваги на висновки за результатами розгляду вказаних справ.

Ухвалами Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року та від 10 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

В судовому засіданні адвокат Чередніченко М.М. в інтересах ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Адвокати Лошадкіна В.О. та Платонова Г.В. в інтересах ТОВ «Гіпек» заперечили проти апеляційної скарги та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши пояснення учасників справи, які з`явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, 25.07.2003 р. між ОСОБА_2 та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» було укладено договір №1647/322-65 (р) про спільну діяльність з пайової участі у фінансуванні будівництва багатоквартирного будинку, за яким сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення спільної господарської мети: будівництва житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . та введення його в експлуатацію, за умовами якого пайовику в натурі має бути передано чотирикімнатну квартиру №31 на 15 поверсі проектною площею, 225,1 кв.м, в порядку виділу долі пайовика зі спільного майна. Розмір пайового внеску складає 270 120,00 доларів США, запланованим строком закінчення будівництва і здачі об`єкта був ІV квартал 2005 р. (т. 1, а. с. 40-42)

01.11.2007 року між ТОВ фірма «Консоль ЛТД» та ОСОБА_2 було укладено додаткову угоду до договору №1647/322-65 (р), за якою змінено сторону договору, пайовиком став ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 (т.1, а. с. 47)

Додатковими угодами від 18.11.2003 р., 24.09.2004 р., 23.02.2006 р., 18.12.2008 р., 07.07.2011 р., 04.07.2012 р., 11.11.2013 р. 20.12.2013 р. вносились зміни до договору №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. в частині пайового внеску та об`єкту передачі.

За умовами додаткової угоди від 20.12.2013 р. в якості внеску у спільну діяльність грошовий внесок (пай) складав 250 144,40 доларів США, а ОСОБА_1 мала бути передана в натурі 4 кімнатна квартира в буд. №33 на 15 поверсі, проектною площею 258,5 кв.м, у багатоквартирному житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки ТОВ фірма «Консоль ЛТД» від 20.12.2013 р. №26/13 за договором №1647/322-65 (р) від 25.07.2003 р. ОСОБА_1 була здійснена повна оплата пайового внеску в розмірі 1 352 456,32 грн, що еквівалентно 250 144,40 доларам США за 4 кімнатну квартиру АДРЕСА_6 (2 черга будівництва, 1 секція) (т. 1, а. с. 55).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність майна - багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 саме за номером 58б , в якому він просив визнати майнові права на чотирикімнатну квартиру №33 , загальною площею 258,5 кв.м. Окрім того, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази повної сплати вартості спірної квартири. Щодо вимоги про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2020 року в частині передання майнових прав на квартиру №33 , суд відмітив, що така вимога є похідною від вимоги про визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, яка задоволенню не підлягає, а тому в цій частині позов також не підлягає задоволенню.

Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів ураховує наступне.

За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним зі способів захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, є визнання права.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, при цьому майнові права визнаються речовими правами.

Згідно з частиною другою статті 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, споруди, тощо) виникає з моменту завершення будівництва. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

За положеннями пункту 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 461 від 13 квітня 2011 року, прийняття в експлуатацію об`єктів, що належать до І-ІІІ категорії складності, та об`єктів, будівництво яких здійснено на підставі будівельного паспорта, проводиться шляхом реєстрації Державною архітектурно-будівельною інспекцією України та її територіальними органами поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

Захист майнових прав здійснюється у порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, захист майнового права здійснюється на загальних підставах цивільного законодавства.

Згідно статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За правилом статті 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» майновими права визнаються будь-які права пов`язані з майном, відмінні від права власності, в тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (право на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо).

Майнове право можна визначити як «право очікування», воно є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому (позиція Верховного Суду України у справі №6-265цс16 від 30.03.2016).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 року (права №569/5399/20) зазначив, що у теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Виходячи з наведеного слідує, що майнове право на об`єкт незавершеного будівництва - це складова частина майна, як об`єкта цивільних прав, це - обумовлене в силу договору право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні і достатні для набуття речового права. Тобто, моментом виникнення майнових прав у їх носія вважається загально прийнятий момент набуття права власності, визначений ст. 328 ЦК України на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Виконання грошових зобов`язань за інвестиційною угодою, а саме повна сплата вартості об`єкта інвестування (стовідсоткова передоплата), свідчить про вчинення дій, спрямованих на виникнення юридичних фактів, необхідних і достатніх для отримання права вимоги переходу права власності на об`єкт будівництва або набуття майнових прав на цей об`єкт.

Колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи убачається, що сторонами договору неодноразово вносились зміни до договору №1647/322-65(р) від 25.07.2003 року.

Останні зміни до договору №1647/322-65(р) від 25.07.2003 року були внесені додатковою угодою від 20.12.2013 року .

20 грудня 2013 року ОСОБА_1 була видана довідка., якапідтверджує виконання ним зобов`язань за договором №1647/322-65(р) від 25.07.2003 року, зокрема, сплата пайового внеску в розмірі 1 352 456,32 грн, що еквівалентно 250 144,40 доларам США.

Окрім того, факт виконання зобов`язань за договором підтверджується також пунктом 1 додаткової угоди від 20.12.2013 року до договору №1647/322-65(р) від 25.07.2003 року, у відповідності до якого загальна сума договору становить 250 144,40 долари США в гривнях по офіційному курсу НБУ на момент оплати та внесена в строк до 20 грудня 2013 року.

Варто зауважити, що слушними є доводи скаржника про те, що сума в наданих ним квитанціях про оплату не співпадає із сумою, визначеною договором, у зв`язку із валютними коливаннями та сплатою ним платежів в еквіваленті до долару США у відповідності до курсу НБУ, при цьому, сторонами в подальшому було погоджено розмір внеску та його еквівалент до визначеної договором суми.

Отже, пунктом 1 додаткової угоди від 20.12.2013 року підтверджено факт здійснення оплати у визначеному розмірі, що узгоджується із вищевказаною довідкою від 20 грудня 2013 року та в сукупності спростовує посилання суду першої інстанції на відсутність доказів, які б свідчили про оплату позивачем коштів за вказаним договором в повному обсязі.

Варто також відмітити, що додатковою угодою від 20.12.2013 року також визначено об`єкт інвестування - квартира АДРЕСА_3 .

Встановивши під час розгляду справи, що ОСОБА_1 повністю сплатив вартість пайового внеску за нерухоме майно, а також ту обставину, що введення об`єкта будівництва в експлуатацію не відбулось у встановлені договором строки, а ТОВ «Фірма «Консоль ЛТД» припинило діяльність, що ставить під сумнів можливість виконання ним своїх зобов`язань за договором, вимоги про визнання майнових прав за позивачем на об`єкт інвестування, чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , підлягають задоволенню.

З приводу посилань суду першої інстанції на недоведеність факту наявності майна - багатоквартирного житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 саме з номером 58б, колегія суддів зазаначає, що вони є безпідставними, оскільки позивач звернувся до суду із визначеним позовом саме у зв`язку із визнання майнових прав на об`єкт нерухомості, який ще не добудований.

Варто відмітити і те, що можливість визнання майнових прав інвесторів будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 , узгоджується із висновками Верховного суду від 20 березня 2019 року (справа №761/20612/15-ц).

Щодо вимог позивача про визнання недійсним договору іпотеки від 26.02.2020 року в частині передання в іпотеку майнових прав на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 , колегія суддів виходить з наступного.

У розумінні положень статей 203, 215 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Об`єднана палата у постанові від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17 зазначила, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Верховний Суд України неодноразово наголошував (постанови від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15), що під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; для іпотекодавця та іпотекодержателя - фізичних осіб відомості про: для громадян України - прізвище, ім`я, по батькові, адресу постійного місця проживання та індивідуальний ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; для іноземців, осіб без громадянства - прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), адресу постійного місця проживання за межами України; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані. При іпотеці земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення; 4) посилання на видачу заставної або її відсутність. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Згідно зч. 1 ст. 576 ЦК України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 583 ЦК України заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За ст. ст. 1, 5 Закону України «Про іпотеку» у редакції, яка була чинною на час укладення Договору іпотеки, застава майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено, регулюється за правилами, визначеними цим Законом.

Предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва або інше, нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуття ним у власність відповідного нерухомого майна у майбутньому.

Передача в іпотеку майнових прав на об`єкт будівництва без згоди особи (зокрема, інвестора), яка вчинила необхідні дії, спрямовані на набуття майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва, або для набуття права власності на кінцевий об`єкт будівництва, порушує її права та не відповідає вимогам статті 583 ЦК України і статті 5 Закону України від 5 червня 2003 року N 898-ІУ «Про іпотеку» (постанови Верховного Суду України від 25 вересня 2013 року у справі N 6-91цс13, від 25 вересня 2013 року у справі N 6-85цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі N 6-98цс13).

З матеріалів справи убачається, що ТОВ «ГІПЕК» та ТОВ фірма «Консоль ЛТД» уклали договір про спільну діяльність будівництва житлового громадського комплексу за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною вказаного житлового громадського комплексу є друга черга будівництва, яка складається із односекційного будинку.

Загалом будівництво за адресою: АДРЕСА_1 включає дві черги будівництва, одна з яких, перша, була добудована.

ТОВ «ГІПЕК», згідно договору іпотеки від 26.02.2020 року, передало об`єкт незавершеного будівництва, житлово-громадський комплекс, що має відсоток готовності 40%, по АДРЕСА_1 , ІІ черги будівництва, літ. «Т», в іпотеку Товариству з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД».

Як вже було відмічено, житлово-громадський комплекс, за адресою АДРЕСА_1 має лише дві черги будівництва, перша із яких добудована, а друга недобудована. Відомостей про наявність іншої черги будівництва вказаного житлово-громадського комплексу матеріали справи не містять.

При цьому, у ОСОБА_1 наявні майнові права на чотирикімнатну квартиру №33 , загальною площею 258,5 кв.м, що знаходиться на 15 поверсі багатоквартирного житлового будинку, а саме в другій черзі незавершеногобудівництва.

ТОВ «ГІПЕК» передало в іпотеку об`єкт незавершеного будівництва, який включає в себе саме ІІ чергу будівництва. Визначення вказаної частини об`єкту незавершеного будівництва в договорі іпотеки, як будинку за літерою «Т» не спростовує того факту, що вказаний будинок та будинок, в якому ОСОБА_1 було проінвестовано будівництво квартири, є одним і тим самим об`єктом незавершеного будівництва.

Отже, враховуючи, що ОСОБА_1 набув майнові права на квартиру, а ТОВ «ГІПЕК» фактично їх передало в іпотеку ТОВ «Преміум інвест ЛТД» без згоди позивача, договір іпотеки в частині, що стосується передачі в іпотеку майнових прав на квартиру №33 , загальною площею 258,5 кв.м, що знаходиться на 15 поверсі в другій черзі незавершеногобудівництва підлягає визнанню недійсним.

Суд першої інстанції при вирішенні даної справи не належно дослідив наявні в матеріалах справи докази, та не звернув уваги на те, що надані позивачем докази підтверджують наявність у нього майнових прав на квартиру №33 в об`єкті незавершеного будівництвата той факт, що спірним договором іпотеки було порушено його права, як особи, що має майнові права на об`єкт будівництва.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За наведених підстав, рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову, а відтак апеляційна скарга адвоката Чередніченка М.М. в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідно ст. 141 ЦПК України, з ТОВ «Гіпек», ТОВ «Преміум інвест ЛТД», ТОВ фірма «Консоль ЛТД» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 30 645 грн в рівних частинах, тобто, по 10215 грн з кожного з відповідачів.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу адвоката Чередніченка Максима Миколайовича в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 10 березня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) майнові права на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Визнати недійсним договір іпотеки, серії та номер: 134 від 26.02.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Пісаренко М.О., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гіпек» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД» в частині передання в іпотеку майнових прав на чотирикімнатну квартиру АДРЕСА_3 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (ЄДРПОУ: 14354109, м.Київ, вул. Дмитрівська,46), Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум інвест ЛТД» (ЄДРПОУ: 43087336, смт. Сергіївка, м. Білгород-Дністровський, Одеської області, вул. Чорноморська,16), Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД» (ЄДРПОУ: 20676633, м. Сімферополь, АРК Крим, вул. Бородіна,16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 30645 грн, в рівних частинах.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 08 березня 2024 року.

Головуючий Т. О. Невідома

Судді В. А. Нежура

В. В. Соколова