Ухвала

від 14.03.2023 по справі 216/3614/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/2652/23 Справа № 216/3614/21 Суддя у 1-й інстанції - Кузнецов Р.О. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

УХВАЛА

Іменем України

14 березня 2023 року м. Кривий Ріг

Справа № 216/3614/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Зубакової В.П.

суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.

секретар судового засідання - Гладиш К.І.

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

особа, яка подає апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року, яке ухвалено суддею Кузнецовим Р.О. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 08 вересня 2022 року, -

В С Т А Н О В И В:

В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Україна" (надалі - ТОВ «Музенідіс Тревел Україна»), Товариства з обмеженою відповідальністю "На Канікули України" (надалі - ТОВ «На канікули України»), Товариства з обмеженою відповідальністю "Музенідіс Тревел Дніпро" (надалі ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро"), Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі - ФОП ОСОБА_2 ) про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2020 року, через турсубагента ФОП ОСОБА_2 , турагента ТОВ «На канікули України», з туроператором ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ним укладений договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386. Згідно із квитанціями позивачем сплачено наступні суми: 31 січня 2020року 20000,00 грн., 03 лютого 2020 року41447,52 грн., 31 травня 2021 року 6845,00 грн., на загальну суму 68292,52 грн. 17 червня 2021 року позивач подав заяву щодо повернення грошових коштів через анулювання туру до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «На канікули Україна», ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», однак, сплачені кошти за туристичні послуги згідно із договором повернуто не було. Наявність між позивачем та відповідачами домовленостей щодо подорожі позивача до Корфу Греція, без укладання договору на туристичне обслуговування і без надання належної інформації про туристичний продукт та особу, що його сформувала, вказує на безпідставність отримання відповідачкою ФОП ОСОБА_2 від позивача коштів та свідчить про відсутність правової підстави для набуття або збереження відповідачкою грошових коштів позивача, вказані кошти відповідачка ФОП ОСОБА_2 набула за рахунок позивача (потерпіла особа), вказані дії відповідачки ФОП ОСОБА_2 з набуття коштів спричинили ОСОБА_1 шкоду у вигляді погіршення його майнового стану на суму коштів, що були внесені відповідачці ФОП ОСОБА_2 , згідно з квитанцією до прибуткового касового ордеру, а отже наявні всі ознаки безпідставності отримання майна. Разом з цим, позивачу не було відомо про перерахування грошових коштів ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро», адже умовами договору передбачалось перерахування грошових коштів іншій юридичній особі, що також свідчить про неукладеність договору та безпідставне отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_2 .

Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідачів: ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", ТОВ "На Канікули України", ТОВ "Музенідіс Тревел Дніпро" та закрито провадження в частині позовних вимог до цих відповідачів.

Позивач просив суд: розірвати договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти сплачені згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року у розмірі 68292,52 грн., через ануляцію туру за рішенням оператора; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 30000,00 грн, а також розподілити судові витрати.

Ухвалою Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від06вересня 2022року залучено до участі у цивільній справі №216/3614/21 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди, в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ "Музенідіс Тревел Україна", ТОВ "На Канікули України».

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року в розмірі 68292,52 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Із вказаним судовим рішенням не погодилась відповідачка ФОП ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тимофієв Є.Л., та оскаржила його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тимофієв Є.Л., задоволено.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг, та моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1362,00 грн.

03 січня 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року, посилаючись на порушення оскаржуваним рішення суду її прав та інтересів.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, адже в матеріалах справи №216/3614/21 міститься дублікат квитанції №0.0.1603843469.1 від 03.02.2020 року про сплату ОСОБА_3 41447,52 грн. ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги, дублікат квитанції №0.0.1601017762.1 від 31.01.2020 року про сплату ОСОБА_3 20000,00 грн. ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги. Договір на туристичне обслуговування з ОСОБА_3 не укладався. ОСОБА_3 була позбавлена права на заявлення своїх позовних вимог чи зміни предмету позову до відповідача, внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в частині дослідження доказів та встановлення факту оплати за туристичні послуги саме ОСОБА_3 .

Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року, залучити до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошові кошти сплачені за туристичні послуги у розмірі 61447,52 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу, до якого додано докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, відповідачка ФОП ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Тимофієв Є.Л., просить закрити апеляційне провадження, а у разі розгляду апеляційної скарги по суті залишити без змін постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.

Також, просить суд розподілити судові витрати, понесені ФОП ОСОБА_2 в цьому апеляційному провадженні на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000,00 грн., згідно Договору №14/07 про надання правової (правничої) допомоги від 14 липня 2021 року, Додаткової угоди від 30 грудня 2022 року до Договору №14/07 про надання правової (правничої) допомоги від 14 липня 2021 року.

Заслухавши суддю-доповідача, особу, яка подала апеляційну скаргу, ОСОБА_3 та її представника адвоката Волошину Н.А., які, кожна окремо, підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, представника відповідачки ФОП ОСОБА_2 адвоката Тимофієва Є.Л., який заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив закрити апеляційне провадження, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 нарішення Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від09вересня 2022року підлягає закриттю, з наступних підстав.

Згідностатті 362ЦПК України,суд апеляційноїінстанції закриваєапеляційне провадження,якщо: 1)після відкриттяапеляційного провадженняособа,яка подалаапеляційну скаргу,заявила клопотанняпро відмовувід скарги,за виняткомвипадків,коли єзаперечення іншихосіб,які приєдналисядо апеляційноїскарги; 2)після відкриттяапеляційного провадженнявиявилося,що апеляційнускаргу непідписано,подано особою,яка немає процесуальноїдієздатності,або підписаноособою,яка немає праваїї підписувати; 3) після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в Главі 1 Розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, повністю або частково.

З аналізу вказаної норми закону витікає, що особа, яка не брала участі у справі має право оскаржити в апеляційному порядку лише те судове рішення, яке безпосередньо встановлює, змінює або припиняє її права та обов`язки, тобто завдає їй шкоди, що виражається в несприятливих для неї наслідках.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 листопада 2019 року у справі №2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі №705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов`язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі №2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі №646/6461/17,особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов`язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов`язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов`язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов`язки цієї особи.

У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов`язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Таким чином, апеляційний суд, розглядаючи подану ОСОБА_3 апеляційну скаргу на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди, наділений повноваженнями лише на з`ясування питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов`язки заявниці, та, відповідно, до з`ясування цього питання законність та обґрунтованість судового рішення не перевіряється.

Як вбачається із рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року, судом першої інстанції встановлено, що 31 січня 2020 року між ОСОБА_1 , іменованим у подальшому «Замовник», та «Музенідіс Тревел Україна», діючи на підставі ліцензії на туроператорську діяльність, від імені та в інтересах туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A., MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, MOUZENIDIS HUNGARY TRAVEL AGENCY Kft, іменоване у подальшому «Туроператор», від імені та за дорученням якого, на підставі агентського договору між ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» та ТОВ «На канікули Україна» №АДТА/17-KIV.01270 від 06 грудня 2017 року, на підставі субагентського договору з ТОВ «На Канікули Україна» (Турагент) №0541-НКУ від 12 жовтня 2016 року, уклав Договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 з ТА «Турдом», в особі ОСОБА_2 , надалі Турсубагент.

Згідно з пунктами Договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року, Туроператор, через Турагента, зобов`язався забезпечити комплекс туристичних послуг, а Замовник зобов`язується на умовах даного договору прийняти та оплатити його, послуги надаються Замовнику третіми особами - перевізником, готелем, страховою організацією, іншими особами, послуги, які входять до складу туристичного продукту потребують попереднього бронювання і підтвердження з боку третіх осіб, що надають такі послуги. Замовник зобов`язаний сплатити не менше ніж 50% від загальної вартості Турпродукту, яка складає 68292,52 грн. Повернення коштів, внесених замовником як оплата Турпродукту за договором, здійснюється Турсубагентом в узгоджені сторонами строки, але не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Турсубагентом заяви Замовника на повернення коштів.

У випадку ненадання або неналежного надання Замовнику належно оплачених туристичних послуг, Туроператор зобов`язується відшкодувати йому вартість ненаданих чи неналежно наданих послуг, за винятком випадків, коли ненадання послуг відбулося з вини Замовника та в інших передбачених цим договором випадках.

У випадку виникнення обставин, що роблять неможливим надання Замовнику послуг з вини Туроператора (за винятком випадків форс-мажорних обставин та відмов консульських установ у видачі замовнику та/або особам, які з ним подорожують), у разі не вжиття заходів для заміни замовлених послуг на альтернативні, повернути кошти, оплачені замовником, за винятком понесених Туроператором або Турагентом витрат (а.с. 3-20 том 1).

Відповідно доДодатку№1додоговоруна туристичнеобслуговування№МЗТ/18-254386від31січня2020рокупідтвердженнязаявки замовниканатурз 18 червня 2021 року по 02 липня 2021 року. Загальна сума Турпродукту 68292,52 грн. (а.с. 21 том 1).

З дублікатів квитанцій вбачається, що ОСОБА_1 сплатив ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги 31 січня 2020 року - 20000,00 грн., 03 лютого 2020 року - 41447,52 грн., 31 травня 2021 року - 6845,00 грн. (а.с. 28, 29, 30 том 1).

17 червня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено на електрону пошту про те, що MOUZENIDIS TRAVEL у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією MOUZENIDIS TRAVEL Греція, тимчасово, в період з 18 червня 2021 року по 26 червня 2021 року, припиняється прийом і обслуговування нових клієнтів на території Греції, якщо про інше не повідомлено окремо по бронюванню. Запропоновано перенесення турів, заброньованих на зазначені дати, на період з 01 вересня 2021 року і далі, або на літній сезон 2022 року, за тим самим ціновим каталогом (а.с. 34 том 1).

17 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» та ТОВ «На Канікули України», ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року в розмірі 63654,33 грн. (а.с. 32-33 том 1).

З листа від 17 червня 2021 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 звернулась до директора ТОВ «На канікули Україна» з проханням повернути сплачені за тур кошти в розмірі 63654,33 грн., у зв`язку з ануляцією туру (а.с. 27, том 1).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що саме ФОП ОСОБА_2 має нести відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах, що передбачено пунктом 2.9. Договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року, а тому стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 ,як замовника,грошові кошти,сплачені згідноз умовамидоговору натуристичне обслуговування№МЗТ/18-254386від 31січня 2020року врозмірі 68292,52грн. та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

Тобто,судом першоїінстанції невирішувалося питанняпро правата обов`язки ОСОБА_3 ,й церішення суду безпосередньо не впливає на обсяг її прав та обов`язків щодо предмету спору у цивільній справі №216/3614/21.

ОСОБА_3 , звернувшись до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на ухвалене судом першої інстанції рішенням у цій справі, в обґрунтування своєї позиції щодо порушення її прав, вказувала, що в матеріалах справи №216/3614/21 міститься дублікат квитанції №0.0.1603843469.1 від 03.02.2020 року про сплату ОСОБА_3 41447,52 грн. ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги, дублікат квитанції №0.0.1601017762.1 від 31.01.2020 року про сплату ОСОБА_3 20000,00 грн. ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги, а тому вона має право заявляти вимоги про стягнення цих коштів з ФОП ОСОБА_2 .

Тобто, фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зводяться не до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо предмету спору у цивільній справі №216/3614/21, а обґрунтовані наявністю у неї самостійного права вимоги до ФОП ОСОБА_2 , що, на її переконання, є правовою підставою для скасування рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року, залучення до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, із прийняттям нового рішення у справі про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, сплачених за туристичні послуги у розмірі 61447,52 грн., тоді як суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на залучення до участі у справі, на стадії апеляційного перегляду, третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та розгляду по суті нових позовних вимог, які не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції, у зв`язку з чим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у задоволенні цього клопотання було відмовлено.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини - справа "Желтяков проти України" (п.42-43) Європейський суд з прав людини наголосив, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (див. рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII). Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (див. рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Таким чином, станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду, питання про права та інтереси ОСОБА_3 судом першої інстанції не вирішувалося, тобто, вона не має передбаченого ст. 352 ЦПК України, права на апеляційне оскарження рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Як у суді першої інстанції, так і при апеляційному перегляді справи, учасники справи мають право на професійну правничу допомогу, що закріплено положеннямистатті 59 Конституції України.

Витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи (стаття 133 ЦПК України). Відповідно достатті 137 ЦПК Українизазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктом 3.2Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягомта формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 1Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За частиною другоюстатті 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу частини третьоїстатті 141 ЦПК Україниможна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостоїстатті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та постанові від08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс).

Відповідачкою ФОП ОСОБА_2 на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано копії: Договору №14/07 про надання правової (правничої) допомоги від 14 липня 2021 року, Додаткової угоди до цього Договору від 30 грудня 2022 року, яка містить детальний опис наданих послуг та здійснених витрат у процесі надання правової допомоги на загальну суму 5000,00 грн.

Загальні нормиЦПК Україниспрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

ЦПК Українимістить норми щодо розподілу судових витрат у разі ухвалення судового рішення (частина другастатті 141 ЦПК України) та у випадках, коли вимоги позивача судом по суті не розглядалися, але справа провадженням закінчується у зв`язку із закриттям такого чи залишенням справи без розгляду (стаття 142 ЦПК України).

Перегляд судових рішень (як рішень, постанов та ухвал) у апеляційному та касаційному порядках унормовано спеціальними статтямиЦПК України. Доступ до апеляційного та касаційного переглядів є одним із принципів цивільного процесу і передбачений у пункті 8 частини третьої статті2та статті17 ЦПК України.

За результатами апеляційного та касаційного переглядів, відповідно, суд має право, як на певні висновки щодо розгляду справи по суті (статті374,409 ЦПК України), так і певні процесуальні висновки, які унеможливлюють подальший апеляційний чи касаційний розгляд (статті362та396 ЦПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що апеляційне провадження має певні етапи, які вимагають, як дій суду, так і дій інших учасників справи.

А саме: суд апеляційної інстанції перевіряє відповідність апеляційної скарги щодо форми і змісту вимогамстатті 356 ЦПК України, дотримання строку, встановленогостаттею 354 ЦПК України, повноважень особи, яка подала таку скаргу, сплату судових витрат та постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

З цією процесуальною дією суду пов`язано право учасників справи подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого апеляційним судом в ухвалі про відкриття апеляційного провадження (частина першастатті 360 ЦПК України).

У частинах другій, четвертійстатті 360 ЦПК Українивстановлено вимоги до форми та змісту відзиву та вказано на необхідність надання доказів надсилання його копій та документів, доданих до нього, іншим учасникам справи.

Тобто надання відзиву на апеляційну скаргу є реалізацією принципу змагальності сторін (пункт 4 частини третьої статті2та стаття12 ЦПК України).

Подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.

Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що обґрунтованими є витрати відповідачки ФОП ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн. та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

На підставі викладеного і керуючись ст. 362 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 нарішення Центрально-Міськогорайонного судуміста КривогоРогу Дніпропетровськоїобласті від09вересня 2022року - закрити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 17 березня 2023 року.

Головуючий:

Судді: