Постанова

від 22.02.2024 по справі 216/3614/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2024 року

м. Київ

справа № 216/3614/21

провадження № 61-3858св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В.,

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна», товариство з обмеженою відповідальністю «На Канікули України»,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Остапенко В. О.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви

1. У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Україна» (далі - ТОВ «Музенідіс Тревел Україна»), товариства з обмеженою відповідальністю «На Канікули України» (далі - ТОВ «На Канікули України»), товариства з обмеженою відповідальністю «Музенідіс Тревел Дніпро» (далі - ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро»), фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг та моральної шкоди.

2. Позовна заява мотивована тим, що 31 січня 2020 року через турсубагента ФОП ОСОБА_2 , турагента ТОВ «На Канікули України» з туроператором ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» ним укладений договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386. Згідно з квитанціями ним сплачено наступні суми: 31 січня 2020 року - 20 000,00 грн, 03 лютого 2020 року - 41 447,52 грн, 31 травня 2021 року 6 845,00 грн, а всього 68 292,52 грн.

3. Позивач стверджував, що 17 червня 2021 року він подав заяву щодо повернення грошових коштів через анулювання туру до ФОП ОСОБА_2 , ТОВ «На Канікули Україна», ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», однак сплачені кошти за туристичні послуги згідно з договором повернуто не було.

4. Зазначав, що наявність між ним та відповідачами домовленостей щодо подорожі до о. Корфу Греція без укладання договору на туристичне обслуговування і без надання належної інформації про туристичний продукт та особу, що його сформувала, вказує на безпідставність отримання відповідачкою ФОП ОСОБА_2 коштів та відсутність правової підстави для їх набуття або збереження відповідачкою. Наполягав, що йому не було відомо про перерахування грошових коштів ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро», адже умовами договору передбачалось перерахування грошових коштів іншій юридичній особі, що також свідчить про неукладеність договору та безпідставне отримання грошових коштів ФОП ОСОБА_2 .

5. З огляду на вказане просив суд розірвати договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року; стягнути з

ФОП ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти, сплачені згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року у розмірі 68 292,52 грн через ануляцію туру за рішенням оператора; стягнути з ФОП ОСОБА_2 на свою користь моральну шкоду у розмірі 30 000,00 грн, а також розподілити судові витрати.

6. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 вересня 2022 року прийнято відмову позивача від позовних вимог до відповідачів: ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро», та закрито провадження в частині позовних вимог до цих відповідачів.

7. Ухвалою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 вересня 2022 рокузалучено до участі у цивільній справі №216/3614/21 в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

8. Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року у складі судді Кузнецова Р. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від

31 січня 2020 року в розмірі 68 292,52 грн.

Стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

9. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що саме ФОП ОСОБА_2 має нести відповідальність за невиконання умов договору про надання туристичних послуг у спірних правовідносинах, що передбачено пунктом 2.9. договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року, а тому стягнув з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , як замовника, грошові кошти, сплачені згідно з умовами договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року в розмірі 68 292,52 грн, та моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.

10. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Тимофієв Є. Л., задоволено.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року скасовано.

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг, та моральної шкоди - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, в сумі 1 362,00 грн.

11. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що туристичні послуги відповідно до умов договору мав надавати саме туроператор, а ФОП ОСОБА_2 діяла на підставі, від імені та за дорученням ТОВ «Музенідіс тревел Україна» (туроператор) згідно з агентським договором, тому вимоги позивача безпосередньо стосуються прав та обов`язків ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», яке порушило умови договору на туристичне обслуговування, проте останній залучений до участі у справі як третя особа, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

12. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у грудні

2022 року ОСОБА_1 звертався до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 29 грудня 2022 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг, та відшкодування моральної шкоди.

14. 26 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня

2022 року, яка надійшла до Верховного Суду 29 грудня 2022 року.

15. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.

16. 12 січня 2023 року ОСОБА_1 втретє звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року, оскаржуючи її в частині стягнення судових витрат.

17. Ухвалою Верховного Суду від 02 березня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року відповідно до пункту 3 частини другої статті 394 ЦПК України.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

18. Не погоджуючись з судовими рішеннями, у січні 2023 року ОСОБА_3 звернулася до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року, посилаючись на порушення оскаржуваним рішенням суду її прав та інтересів.

19. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року в задоволенні клопотання ОСОБА_3 про залучення в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, до участі у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, ТОВ «Музенідіс Тревел Україна», ТОВ «На Канікули України», про відшкодування збитків, завданих невиконанням умов договору про надання туристичних послуг, та моральної шкоди відмовлено.

20. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року закрито. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ФОП ОСОБА_2 судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу, у розмірі 5 000,00 грн.

21. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що станом на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду питання про права та інтереси ОСОБА_3 судом першої інстанції не вирішувалося, тобто вона не має передбаченого статтею 352 ЦПК України права на апеляційне оскарження рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня

2022 року, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

22. У березні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, подана через систему «Електронний суд».

23. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

24. У касаційній скарзі ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.Ухвалу суду апеляційної інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені стягнення витрат на правову допомогу.

25. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

26. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, оскільки суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

27. Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_3 зверталась до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції в частині незалучення її як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, оскільки саме вона сплачувала грошові кошти за туристичні послуги, які були її особистою приватною власністю.

28. Апеляційним судом не було належним чином оцінено дублікати квитанцій №0.0.1603843469.1 від 03 лютого 2020 року, №0.0.1601017762.1 від 31 січня

2020 року, які підтверджують, що саме нею було здійснено оплату за туристичні послуги.

29. Вважає, що апеляційним судом було винесено дві взаємовиключні ухвали щодо відмови у залученні третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та закриття апеляційного провадження.

30. Також зазначала, що доводи відповідача з приводу того, що він як субтурагент перерахував спірні кошти на рахунок турагента ТОВ «На Канікули Україна», а останній, діючи як турагент, в подальшому перерахував їх на користь туроператора ТОВ «Музенідіс Тревел Дніпро», і тому ці кошти не можуть бути стягнуті з відповідача, не заслуговують на увагу, оскільки для стягнення коштів на підставі статті 1212 ЦК України обставини подальшого відчуження безпідставно набутого майна не має правового значення, так як судом встановлено факт безпідставного набуття коштів саме відповідачем, що вчинено за відсутності договірних відносин позивача як з відповідачем, так і з будь-якими іншими третіми особами.

31. Проте вона була позбавлена права на заявлення своїх позовних вимог чи зміни предмету позову до відповідача внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження доказів та встановлення факту оплати саме ОСОБА_3 .

32. Також зазначає, що апеляційним судом не заслуховувалась її думка щодо розподілу судових витрат. У наданому відповідачем договорі про надання правової (правничої) допомоги відсутні умови щодо визначення порядку оплати, форми оплати тощо, він не підписаний з боку виконавця, що свідчить про його неукладеність.

33. Крім того, вона не набула статусу учасника у справі, тому стягнення з неї судових витрат не передбачено нормами ЦПК України.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу

34. У травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Тимофієва Є. Л. на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків апеляційного суду. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

35. Також у травні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, в якому він просить задовольнити касаційну скаргу

ОСОБА_3 , скасувати ухвалу апеляційного суду на направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Позивач погоджується з доводами касаційної скарги та вважає, що суди попередніх інстанцій помилково не залучили ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, адже саме нею було здійснено оплату за туристичні послуги.

36. У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду додаткові письмові пояснення, в яких зазначав, що рішенням Господарського суду міста Києва

від 28 квітня 2023 року у справі №910/969/22 розірвано договір на туристичне обслуговування від 31 січня 2020 року №МЗТ/18-254386, укладений між ним та ТОВ «Музенідіс Тревел України», стягнуто з ТОВ «Музенідіс Тревел України» на його користь 68 292,52 грн. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19 червня 2023 року у цій справі в цій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін, а також стягнуто з ТОВ «Музенідіс Тревел України» на його користь 20 000,00 грн моральної шкоди. Зазначає, що апеляційний суд в мотивувальній частині своєї постанови встановив, що на виконання умов договору саме ОСОБА_3 сплатила грошові кошти за надання туристичних послуг.

37. Про вказане також зазначав і представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Тимофієв Є. Л. у поданих на адресу Верховного Суду поясненнях від 26 червня 2023 року.

38. Також у жовтні 2023 року до Верховного Суду надійшли додаткові письмові пояснення ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

39. Апеляційним судом із рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 вересня 2022 року встановлено, що 31 січня 2020 року між ОСОБА_1 , іменованим у подальшому «Замовник», та «Музенідіс Тревел Україна», яке діяло на підставі ліцензії на туроператорську діяльність, від імені та в інтересах туристичних компаній MOUZENIDIS TRAVEL S.A., MOUZENIDIS TRAVEL CYPRUS LTD, MOUZENIDIS TRAVEL TBILISI LTD, MOUZENIDIS HUNGARY TRAVEL AGENCY Kft, іменоване у подальшому «Туроператор», від імені та за дорученням якого, на підставі агентського договору між ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» та ТОВ «На канікули Україна» №АДТА/17-KIV.01270 від 06 грудня

2017 року, на підставі субагентського договору з ТОВ «На Канікули Україна» (Турагент) №0541-НКУ від 12 жовтня 2016 року, укладено договір на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 з ТА «Турдом», в особі ОСОБА_2 (Турсубагент).

40. Згідно з пунктами договору №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року Туроператор через Турагента зобов`язався забезпечити комплекс туристичних послуг, а Замовник зобов`язався на умовах даного договору прийняти та оплатити його, послуги надаються Замовнику третіми особами - перевізником, готелем, страховою організацією, іншими особами, послуги, які входять до складу туристичного продукту потребують попереднього бронювання і підтвердження з боку третіх осіб, що надають такі послуги. Замовник зобов`язаний сплатити не менше ніж 50% від загальної вартості Турпродукту, яка складає 68 292,52 грн. Повернення коштів, внесених замовником як оплата Турпродукту за договором, здійснюється Турсубагентом в узгоджені сторонами строки, але не пізніше 10 робочих днів з дати отримання Турсубагентом заяви Замовника на повернення коштів.

41. Додатком №1 до договору на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року підтверджено заявку замовника на тур з 18 червня

по 02 липня 2021 року. Загальна сума Турпродукту - 68 292,52 грн.

42. З дублікатів квитанцій вбачається, що на рахунок ФОП ОСОБА_2 за туристичні послуги було сплачено: 31 січня 2020 року - 20 000,00 грн, 03 лютого 2020 року - 41 447,52 грн., 31 травня 2021 року - 6 845,00 грн.

43. 17 червня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено на електрону пошту про те, що MOUZENIDIS TRAVEL у зв`язку з операційними та технічними можливостями компанією MOUZENIDIS TRAVEL Греція, тимчасово в період з 18 по 26 червня

2021 року припиняється прийом і обслуговування нових клієнтів на території Греції, якщо про інше не повідомлено окремо по бронюванню. Запропоновано перенесення турів, заброньованих на зазначені дати, на період з 01 вересня

2021 року і далі, або на літній сезон 2022 року, за тим самим ціновим каталогом.

44. 17 червня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Музенідіс Тревел Україна» та ТОВ «На Канікули України», ФОП ОСОБА_2 про повернення грошових коштів за договором на туристичне обслуговування №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року в розмірі 63 654,33 грн.

45. З листа від 17 червня 2021 року вбачається, що ФОП ОСОБА_2 звернулась до директора ТОВ «На канікули Україна» з проханням повернути сплачені за тур кошти в розмірі 63 654,33 грн, у зв`язку з ануляцією туру.

Позиція Верховного Суду

46. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

47. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

48. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

49. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

50. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

51. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

52. Колегія суддів вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою та підстав для її скасування немає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

53. У пункті 8 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

54. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження судового рішення.

55. Європейський Суд з прав людини наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Проте, право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження не будуть сумісними з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо вони не мають легітимної мети та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення ЄСПЛ у справі «Bruаlla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року, п. 33).

56. Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

57. У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

58. Відповідно до частини першої статті 17, частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

59. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

60. Судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

61. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі

№ 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18, від 15 вересня 2023 року у справі

№ 756/9793/20 (провадження № 61-5524св23).

62. У постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі

№ 910/18705/17 вказано, що «відповідно до частини першої статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним».

63. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , яка не брала участі у розгляді справи, посилалася на те, що згідно з дублікатами квитанцій №0.0.1603843469.1 від 03 лютого 2020 року, №0.0.1601017762.1 від 31 січня

2020 року саме вона сплачувала грошові кошти за туристичні послуги на рахунок ФОП ОСОБА_2 , а тому вона має право заявляти вимоги про стягнення цих коштів з ФОП ОСОБА_2 .

64. Разом з тим, судами установлено, що стороною договору №МЗТ/18-254386 від 31 січня 2020 року (замовником) є ОСОБА_1 .

65. Апеляційним судом також установлено, що фактично доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 зводяться не до незгоди з висновками суду першої інстанції щодо предмету спору у цивільній справі №216/3614/21, а обґрунтовані наявністю у неї самостійного права вимоги до ФОП ОСОБА_2 , що, на її переконання, є правовою підставою для скасування рішення Центрально-Міського районного суду

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 08 вересня 2022 року, залучення до участі у справі ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, із прийняттям нового рішення у справі про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошових коштів, сплачених за туристичні послуги у розмірі 61 447,52 грн.

66. Відповідно до частини першої статті 52 ЦПК України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, подавши позов до однієї або декількох сторін.

67. З наведеного вбачається, що треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справі лише за власної ініціативи, подавши позов до однієї чи обох сторін, та лише в суді першої інстанції.

68. Суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями вперше розглядати питання щодо допуску до участі у справі на стадії апеляційного перегляду третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та розглядати по суті нові позовні вимоги, які не були предметом судового розгляду у суді першої інстанції. Враховуючи наведене, ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у задоволенні про клопотання ОСОБА_3 було правомірно відмовлено.

69. Колегія суддів зауважує, що апеляційний суд здійснює апеляційний перегляд рішень судів першої інстанції лише в тих випадках, коли такий перегляд ініціює особа, яка має право на апеляційне оскарження відповідно до вимог частини першої статті 352 ЦПК України. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 не є особою, яка має право на апеляційне оскарження судового рішення, оскільки нею не було реалізовано її право на звернення до суду з позовом на захист свого права, при розгляді цієї справи питання про її права та обов`язки не вирішувалося, оскільки суди вирішували, чи порушені права ОСОБА_1 діями ФОП ОСОБА_2 , а тому апеляційний суд вірно закрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою як апеляційною скаргою, поданою особою, права та обов`язки якої не вирішувались оскаржуваним судовим рішенням.

70. Верховний Суд наголошує, що вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку. Натомість у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю та, відповідно, питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не вирішується.

71. Доводи касаційної скарги на правильність висновку суду апеляційної інстанції не впливають, оскільки особа, яка зверталася з апеляційною скаргою, не довела, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки, і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

72. Також є й безпідставними доводи касаційної скарги ОСОБА_3 про те, що вона була позбавлена права на заявлення своїх позовних вимог чи зміни предмету позову до відповідача внаслідок порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині дослідження доказів та встановлення факту оплати туристичних послуг саме нею, оскільки до суду першої інстанції із заявою про допуск до участі у справі в якості третьої особи з самостійними вимогами вона не зверталась.

73. Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, про що зазначив у касаційній скарзі заявник.

74. Крім того апеляційний суд правильно врахував, що подача апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження вимагає від інших учасників справи вчинення дій на захист своїх інтересів та спонукає до здійснення певних дій, які б не були реалізовані за відсутності апеляційної скарги.Тому і у випадку закриття апеляційного провадження мають бути враховані судові витрати, які понесли інші учасники справи у зв`язку зі зверненням з апеляційною скаргою та відкриттям апеляційного провадження.

75. Загальні норми ЦПК України спрямовані на відшкодування судових витрат стороні, яка виграла справу, тобто права якої були невизнані, оспорені або порушені іншою стороною та поновлені лише в результаті розгляду справи судом.

76. Відповідачкою ФОП ОСОБА_2 на підтвердження понесених нею витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції надано копії: договору №14/07 про надання правової (правничої) допомоги від 14 липня 2021 року, додаткової угоди до цього договору від 30 грудня 2022 року, яка містить детальний опис наданих послуг та здійснених витрат у процесі надання правової допомоги на загальну суму 5 000,00 грн.

77. Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи в суді апеляційної інстанції, критерію необхідності підготовки процесуальних документів та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованими є витрати відповідачки ФОП ОСОБА_2 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 5 000,00 грн та їх стягнення не суперечить принципу розподілу судових витрат.

78. Проаналізувавши зміст ухвали апеляційного суду з точки зору застосування норм права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що судом постановлено оскаржуване рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер.

79. Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 916/542/18, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

80. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження

№ 14-446цс18).

81. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

82. Апеляційним судом повно встановлено відповідні обставини справи на підставі належної оцінки наявних у справі доказів, визначено норми права, які підлягали застосуванню.

83. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін, тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 14 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара Є. В. Синельников В. В. Шипович