Рішення

від 09.03.2023 по справі 926/186/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/186/22 Господарський суд Чернівецької області у складі судді Ярошенко В.П., за участю секретаря судового засідання Шехтер Є.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриналь» (58000, м. Чернівці, вул. Богуна Івана, 2, код ЄДРПОУ 35096718)

до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. О. Кобилянської, 3, код ЄДРПОУ 44388619)

про зобов`язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна

за участю представників сторін:

від позивача: Гелетка О.В. адвокат

від відповідача: Іванович Л.Є. уповнов. предст.

СУТЬ СПОРУ: 17.01.2022 до Господарського суду Чернівецької області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриналь» надійшла позовна заява до Управління комунальної власності Чернівецької міської ради про зобов`язання внести зміни до договору оренди нерухомого майна.

Позовні вимоги обґрунтовані відмовою відповідача внести зміни в п.1.5 Договору оренди № 117 від 12.09.2018 щодо збільшення строку дії оренди строком на 5 років з 12.09.2018 по 12.09.2023. З метою приведення договору у відповідність до вимог ч. 3 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

Господарський суд Чернівецької області рішенням від 07.04.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022, відмовив у задоволенні позову.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.11.2022 року рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.04.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 у справі № 926/186/22 скасовано, а справу №926/186/22 передано на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

За результатами проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.12.2022 справу № 926/186/22 передано на новий розгляд судді Ярошенко В. П., а відтак ця справа підлягає прийняттю до власного провадження.

Ухвалою суду від 13.12.2022 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 29.12.2022.

28.12.2022 за вх. № 5341 від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить викласти прохальну частину позову у наступній редакції:

«зобов`язати Управління комунальної власності Чернівецької міської ради внести зміни до договору оренди №117 нерухомого майна від 12 вересня 2018 року укладеного між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Кобилянської Ольги, б. 3, код 44388619) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриналь» (58000, м. Чернівці, вул. Богуна Івана, б. 2, код ЄДРПОУ 35096718) щодо збільшення строку дії оренди на строк не менше як 5 (п`ять) років уклавши договір в новій редакції.» та залучити заяву до матеріалів справи.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про уточнення позовних вимог, яка надійшла 28.12.2022 та просив залучити вищевказану заяву до матеріалів справи. Вищевказану заяву суд залучив до матеріалів справи.

29.12.2022 за вх. № 5361 від представника відповідача, на виконання ухвали суду від 13.12.2022 року, надійшли письмові пояснення, відповідно до яких остання просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

Зокрема, відповідач зазначив про неодноразове повідомлення позивача до закінчення строку дії договору про не продовження договору оренди та про необхідність звільнення приміщення після спливу строку дії договору. Так, 12.08.2021 позивач передав об`єкт оренди орендодавцю. Згідно наказу управління комунальної власності від 13.08.2021 №38-А позивачу відмовлено у внесені змін до договору оренди нерухомого майна від 12.09.2018 №177. Отже, договір оренди припинений, оскільки орендар повернув майно за актом приймання-передачі, а тому правові підстави щодо внесення змін в припинений договір відсутні.

Ухвалою суду від 29.12.2022 прийнято до розгляду заяву представника позивача про уточнення позовних вимог, відкладено підготовче засідання на 16.01.2023.

Ухвалою суду від 16.01.2023 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті на 26.01.2023.

Ухвалою суду від 26.01.2023 відкладено розгляд справи по суті на 09.02.2023.

Ухвалою суду від 09.02.2023 відкладено розгляд справи по суті на 22.02.2023.

22.02.2023 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 09.03.2023 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідачів у судовому засіданні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення і повідомлено представникам сторін про дату складення повного рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

12.09.2018 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бриналь» (Орендар) укладено Договір оренди нерухомого майна №117 (далі по тексту - Договір), за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення котельні літ. А та майстерні літ. Б, загальною площею 1771,50 кв. м., розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 41-Є з метою використання його під побутове обслуговування населення і надання ритуальних послуг населенню (далі Об`єкт оренди або Майно).

Згідно п.1.4 Договору, об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців і знаходиться на балансі МКП «Чернівціспецкомунтранс».

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 12.09.2018 до 11.08.2021 включно (п. 1.5 Договору).

Зміни та доповнення, що вносяться до цього договору, розглядаються Сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів та вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей Договір (п.7.5. Договору).

Відповідно до п.7.7 Договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов цього Договору протягом одного місяця після закінчення терміну його дії, Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором, якщо інше не встановлено законодавством. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору чи може укладатись новий договір.

12.09.2018 сторони Договору склали та підписали Акт передання-приймання об`єкта оренди.

У зв`язку з реорганізацією (перетворенням) Департаменту економіки Чернівецької міської ради, правонаступником якого є Департамент розвитку Чернівецької міської ради між сторонами укладений додатковий договір від 01.04.2019 до договору оренди нерухомого майна №117 від 12.09.2018.

01.07.2021 сторони уклали додатковий договір №б/н, яким внесли зміни до договору оренди нерухомого майна №117 від 12.09.2018 в частині зміни Орендодавця, а саме слова «Департамент розвитку Чернівецької міської ради», замінили словами «Управління комунальної власності Чернівецької міської ради…».

Згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 04.09.2007 виконавчим комітетом Чернівецької міської ради та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 01.10.2007, об`єкт оренди: нежитлові приміщення котельні літ. А та майстерні літ. Б, загальною площею 1771,50 кв. м., розташовані за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, 41-Є перебувають у власності територіальної громади м. Чернівців.

З метою приведення у відповідність Договору до Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019, який введено в дію з 01 лютого 2020 року в частині строку оренди, позивач звернувся 04.08.2021 до відповідача із заявою щодо внесення змін в Договір в частині збільшення строку дії оренди на строк не менше 5 років, уклавши договір в новій редакції.

13 серпня 2021 року відповідач за результатами розгляду заяви позивача, щодо внесення змін в Договір в частині строку оренди, надіслав письмову відповідь вих. № 14/03/274, якою відмовив у внесенні змін до Договору оренди нерухомого майна № 117 від 12 вересня 2018 року. Відмовляючи у внесенні змін до Договору, відповідач мотивує тим, що уповноважений орган управління, а саме Виконавчий комітет Чернівецької міської ради, до сфери управління якого належить балансоутримувач, а саме Департамент житлово-комунального господарства Чернівецької міської ради, листом від 13 серпня 2021 року вих. №01/01-11/2354 не погодив внесення змін до Договору оренди нерухомого майна № 117 від 12.09.2018 року.

05 жовтня 2021 року представником позивача на адресу Виконавчого комітету Чернівецької міської ради був направлений адвокатський запит з проханням надати інформацію про те, чи приймалось на засіданні Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, як уповноваженого органу управління, рішення про погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 117 від 12 вересня 2018 року щодо збільшення строку дії оренди.

11 жовтня 2021 року вих. № Г-2682-01/10-09 Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради було письмово повідомлено про те, що секретар Виконавчого комітету Чернівецької міської ради листом від 13 серпня 2021 року вих. № 01/02-11-2354 не погодив внесення змін в Договір в частині збільшення строку у відповідності із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальним строком.

17 листопада 2021 року позивачем на адресу відповідача була направлена повторна заява з проханням внести зміни до Договору з метою приведення строку Договору у відповідність із визначеним Законом України «Про оренду державного та комунального майна» мінімальним строком.

В свою чергу, листом від 22 листопада 2021 року №14/01/899 відповідач повідомив позивача про неможливість внести зміни до Договору оренди нерухомого майна № 117 від 12 вересня 2018 року з посиланням на письмову відповідь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради від 13 серпня 2021 року № 14/03/274.

Позивач зазначає, що на відповідному засіданні виконавчого комітету Чернівецької міської ради, як уповноваженого органу управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, не приймалось рішення про погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди нерухомого майна № 117 від 12 вересня 2018 року щодо збільшення строку дії оренди, а секретар Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, грубо порушивши законодавство, одноособово прийнявши рішення про непогодження у внесенні змін до договору.

За твердженням позивача, виконавчий комітет Чернівецької міської ради, як уповноважений орган управління, не приймав будь-якого рішення, а саме про погодження або відмову у погодженні на внесення змін до договору оренди у зв`язку з чим відсутність погодження або відмови у погодженні уповноваженого органу управління протягом 40 робочих днів з дати отримання заяви вважається погодженням уповноваженого органу управління рішення про задоволення заяви про внесення змін до договору оренди. Так, позивачем вчинено всі дії, передбачені законодавством, щодо внесення змін в п. 1.5. Договору оренди нерухомого майна №117 від 12 вересня 2018 року в частині продовження терміну дії Договору.

Дані обставини стали підставою для звернення позивача з позовною заявою до суду.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до ст. 16 ЦК України положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, якими встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, від 22.01.2019 у справі №912/1856/16 та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.08.2018 у справі №905/1926/16.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи свій висновок, слід виходити зі змісту відповідності суб`єктивного права, за захистом якого звернувся позивач, характеру порушення і чи може обраний спосіб забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно мати на увазі, що захист суб`єктивних цивільних прав здійснюється в межах правовідносин, які виникли між сторонами.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу шляхом прийняття судом рішення, зокрема, про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення, має містити конкретний перелік дій, які можуть бути використані у примусовому порядку та поновити порушене право позивача.

Спосіб захисту, який нерозривно пов`язаний із предметом позову, визначає і коло обставин, які мають значення для вирішення спору та є достатніми доказами у розумінні статті 79 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Предметом розгляду у даній справі, з урахуванням уточнень, зокрема, є зобов`язання Управління комунальної власності Чернівецької міської ради внести зміни до договору оренди № 117 нерухомого майна від 12 вересня 2018 року укладеного між Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриналь» щодо збільшення строку дії оренди на строк не менше як 5 (п`ять) років уклавши договір в новій редакції.

Суд констатує, що заявлена позивачем вимога фактично є спонукання відповідача вчинити дії щодо укладення з позивачем договору оренди нерухомого майна, в новій редакції.

Ефективність такої позовної вимоги викликає обґрунтований сумнів з огляду на об`єктивну неможливість сприяти відновленню порушеного права, а вказаний спосіб захисту за своєю суттю є суперечливим у співвідношенні до правовідносин, які склались між сторонами.

Виходячи з наведеного вище, обраний позивачем спосіб захисту його порушених прав або законних інтересів шляхом подання позову з вимогою про зобов`язання відповідача укласти договір не є ефективним та не сприятиме відновленню порушеного права позивача, а належним способом захисту у даному випадку є вимога про визнання договору укладеним.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2019 у справі № 922/3129/18.

Неправильно обраний спосіб захисту є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених обставин.

Такий же правовий висновок наведено Верховним Судом у постанові від 09.07.2019 у справі № 916/1668/18.

Поряд з цим, позивач просить укласти договір в новій редакції, що за наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись ч. 9 ст. 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Суд констатує, що позивач не виклав текст нової редакції договору та не додав його до заяви про уточнення позовних вимог.

Тобто, відсутні доказів викладення умов договору оренди в новій редакції згідно з примірним договором оренди, затвердженим відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту для відновлення свого порушеного права, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.

Згідно ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, що пов`язані з розглядом справи, крім судового збору, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 129, 232-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення 20.03.2023

Суддя Вікторія ЯРОШЕНКО

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/