Постанова

від 08.03.2023 по справі 753/20733/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

08 березня 2023 року

м. Київ

справа № 753/20733/19

провадження № 61-14198св21

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),

Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року у складі колегії суддів: Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,

Федорчук Я. С.,

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне» (далі - ОСББ «Молодіжне») про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивувала тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 . 10 жовтня

2016 року Дарницький районний суд м. Києва видав судовий наказ, яким з неї на користь ОСББ «Молодіжне» стягнув заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 30 305,45 грн. Вказана заборгованість була сплачена 03 березня 2017 року і навіть було здійснено переплату, однак

ОСББ «Молодіжне» знову було визначено заборгованість.

При цьому зазначала, що з жовтня 2016 року їй було призначено субсидію на житлово-комунальні послуги, однак відповідач її не враховує. Крім того, послуги надаються неналежної якості, про що нею неодноразово подавалися скарги. ОСББ «Молодіжне» відмовляється проводити звірку взаєморозрахунків, а тому вона вимушена звернутись до суду.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії ОСББ «Молодіжне» щодо нарахування їй заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 069,61 грн; зобов`язати ОСББ «Молодіжне» зарахувати погашення поточної заборгованості за новий період у сумі

4 949,55 грн по квартплаті з серпня 2016 року; зобов`язати ОСББ «Молодіжне» зарахувати субсидію за житлово-комунальні послуги в повному обсязі з жовтня 2016 року; зобов`язати скасувати заборгованість за утримання будинку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року у складі судді Лужецької О. Р. позов ОСОБА_1 до ОСББ «Молодіжне» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

Зобов`язано ОСББ «Молодіжне» здійснити по квартирі АДРЕСА_2 перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2019 року.

В іншій частині позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що на спростування доводів позивача з приводу наявності підстав для перерахунку витрат за житлово-комунальні послуги та на утримання будинку та прибудинкової території відповідачем не надано належних та допустимих доказів, а тому суд дійшов висновку про зобов`язання ОСББ «Молодіжне» здійснити по квартирі АДРЕСА_2 перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2019 року.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСББ «Молодіжне» задоволено.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року скасовано та постановлено нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСББ «Молодіжне» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що з наданих позивачем квитанцій вбачається, що у графі «субсидія» її розмір не був визначений, однак у наданих відповідачем довідках щодо визначення розміру заборгованості значаться суми субсидій. При цьому позивачем не надаються дані про здійснені у цей період оплати послуг, проте ставиться вимога про скасування заборгованості. Таким чином, предмет спору, що виник між сторонами у справі становить саме визначення правильності нарахування відповідачем заборгованості позивачу. Однак, на час розгляду справи, відповідач в судовому порядку не заявляв вимог про стягнення заборгованості. А отже позивач вправі, у випадку пред`явлення до неї вимог про стягнення таких нарахувань, заперечувати стосовно них з наданням відповідних доказів. Наразі ж відсутнє порушене право позивача, яке б підлягало судовому захисту у визначений позивачем спосіб.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , на постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року, в якій заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, вказує, що суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 712/8916/17, від 17 лютого 2021 року у справі № 760/16111/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі

№ 750/12850/16-ц, від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16,

від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16, від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16, від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18,

від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 1 частини другої

статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивовано тим, щопри вирішенні цього спору слід врахувати, що стягненню з позивача за судовим наказом підлягала заборгованість у межах позовної давності, а тому зарахування

ОСББ «Молодіжне» суми переплати у рахунок погашення боргу, що виник станом на 30 червня 2013 року є неправомірним, оскільки виходить за межі позовної давності. Суд встановив, що предмет спору, який виник між сторонами у справі, становить саме визначення правильності нарахування відповідачем плати за житлово-комунальні послуги позивачу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її з суду першої інстанції.

У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2023 року справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСББ «Молодіжне» про захист прав споживача та зобов`язання вчинити дії призначено до судового розгляду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСББ «Молодіжне» на касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , у якому вона просила зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_1 та є власником особового рахунку по оплаті житлово-комунальних послуг з ОСББ «Молодіжне», що визнано сторонами у справі.

У позовній заяві позивач вказує, що нею були укладені окремі договори з надавачами комунальних послуг, а саме 01 березня 2017 року з

ПАТ «АК «Київводоканал», 08 липня 2017 року з ПАТ «Київенерго». Вказані обставини не заперечувались і стороною відповідача. Також у позові позивач вказує про наявність спірної заборгованості в період з серпня

2016 року по грудень 2017 року. За період з січня 2018 року по липень

2019 року, за твердженням позивача, сума оплати по квартплаті з відповідачем співпадають.

10 жовтня 2016 року Дарницький районний суд м. Києва видав судовий наказ, яким стягнуто зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «Молодіжне» заборгованість за житло-комунальні послуги у розмірі 30 305,45 грн, 3 % річних у розмірі 1 104,43 грн, пені 9 608, 19 грн, інфляційне збільшення суми боргу 7 806, 28 грн (а. с. 4, т. 1).

Згідно з квитанцією від 03 березня 2017 року № 30 позивачем сплачено на користь відповідача 35 255,00 грн.

У листі від 09 березня 2017 року б/н ОСББ «Молодіжне» повідомило начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, що правління ОСББ, згідно з протоколом засідання від 16 лютого 2017 року надало згоду ОСОБА_1 на сплату заборгованості за житлово-комунальні послуги в сумі 30 305,00 грн, а також суму судового збору, витрати на юридичні послуги. Всього сума до сплати складає - 35 255,00 грн. Вищезазначена сума погашена (оплачена) в повному обсязі на рахунок ОСББ «Молодіжне» 03 березня 2017 року (а. с. 7, т. 1).

У листі від 23 березня 2017 року б/н ОСББ «Молодіжне» повідомило начальника відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві, що «до нарахувань (3 % річних, пені, інфляції) в сумі 18 518,9 грн підприємство не має претензій. Заборгованість погашена (оплачена) у повному обсязі на рахунок ОСББ «Молодіжне» (а. с. 7, т. 1).

Із постанови Апеляційного суду м. Києва від 03 липня 2018 року апеляційне провадження № 22-ц/796/5444/2018 вбачається, що ОСОБА_1 оскаржувались дії державного виконавця щодо виконання судового наказу, виданого Дарницьким районним судом м. Києва 21 грудня 2016 року, а саме щодо відкриття виконавчого провадження. У задоволенні скарги відмовлено. Судом наведені пояснення ОСОБА_1 щодо зарахування

ОСББ «Молодіжне» сплаченої нею суми 4 949,55 грн не на поточну заборгованість, а за інший період, однак оцінка правомірності цих дій судом проводилась. При цьому судом було встановлено, що судовий наказ був змінений ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02 серпня 2017 року в частині стягнення пені, в цій частині відмовлено у задоволенні цих вимог, в решті наказ залишений без змін (а. с. 140-141, т. 1).

З рахунків-повідомлень про оплату комунальних послуг станом на 01 жовтня 2019 року вбачається нарахування відповідачем заборгованості за послуги з утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 4 069,61 грн (а. с. 3, 142, т. 1).

За період з серпня по грудень 2016 року заборгованість визначена в сумі

4 417,69 грн (а. с. 108, т. 1).

Згідно з квитанціями за період 2016-2019 роки відповідачем були визначені різні суми заборгованості, однак в графі «субсидія» відсутні дані про її врахування (а. с. 142-177, т. 1).

За даними Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації ОСОБА_1 було призначено житлову субсидію у період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року

(а. с. 9-21, 135-139, т. 1).

Позивач надала копії власних звернень до відповідача, в яких вона просила усунути недоліки нарахування заборгованості, вказувала на неналежну якість надання послуг з водопостачання (в листі від 19 вересня 2017 року) та без конкретизації таких послуг з посиланням на їх фіксацію працівниками

ПАТ «Київенерго» (в листі від 06 липня 2018 року) (а. с. 27-31, т. 1).

Із розрахунків, складених ОСББ «Молодіжне» вбачається, що по квартирі позивача рахується заборгованість з 2010 по 2018 роки (а. с. 71-72, 114, 178-179, 184-185, т. 1).

Згідно з довідкою ОСББ «Молодіжне» станом на серпень 2020 року має місце заборгованість у розмірі 56 149,19 грн, яка нарахована з 2007 року. При цьому вбачається, що у 2016 році не було жодних оплат, нараховано було

12 017,44 грн, у 2017 році сплачено 36 021,10 грн, нараховано 7 152,73 грн

(а. с. 130, т. 1)

На виконання рішення правління ОСББ «Молодіжне» від 08 серпня 2019 року № 47 комісією у складі: голови правління ОСОБА_4, головного бухгалтера ОСОБА_5, члена ревізійної комісії ОСОБА_6, члена правління ОСОБА_3 був складений акт взаєморозрахунків за житлово-комунальні послуги між ОСББ «Молодіжне» і співвласником квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 . За висновками комісії по послузі з утримання будинку та прибудинкової території (внескам) потрібно донарахувати суму боргу в розмірі 2 889,08 грн; по послузі ХВП переплата, яка виникла при взаєморозрахунках, у сумі 1 912,78 грн зарахувати на погашення наявної заборгованості по іншим послугам; по послузі ГВП наявний борг в сумі 33 929,73 грн потрібно сплатити на рахунок ОСББ, так як при переході на прямі договори, ОСББ повністю за рахунок власних коштів розрахувалось з Київенерго (а. с. 72-73, т. 1).

На виконання ухвали апеляційного суду відповідачем була надана інформація про зарахування коштів, сплачених ОСОБА_1 на виконання судового наказу, з якої вбачається, що сума в розмірі 4 949,55 грн була зарахована в погашення боргу, що виник станом на 30 червня 2013 року. Також надані дані щодо находження коштів по наданій ОСОБА_1 житловій субсидії щодо послуг з утримання будинку та прибудинкової території та її врахування при визначенні суми послуг (а. с. 39-41, т. 2).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником - ОСОБА_2 , підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року № 1875-IV, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

№ 1875-IV, у редакції Закону чинній на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Частинами другою - четвертою статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV передбачено, що учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, у постанові Верховного Суду від 18 травня 2020 року у справі № 176/456/17 (провадження

№ 61-63св18), у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 14-280цс18.

Разом із цим, за змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа, яка звернулася до суду, має право на захист її майнового права чи інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 04 червня 2019 року у справі

№ 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58),

від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня

2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3)).

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, примусове виконання обов`язку в натурі та припинення правовідношення (пункти 1, 5 і 7 частини другої статті 16 ЦК України).

Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої

статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов`язку (постанови Великої Палати Верховного Суду

від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.12) та від 26 січня

2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 57)).

Споживач має право одержувати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру ціни/тарифу, норми споживання, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (пункт 2 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Виконавець, тобто суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, зобов`язаний надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо (абзац 5 частини першої статті 1, пункт 4 частини другої статті 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Норми споживання - кількісні показники споживання житлово-комунальних послуг, затверджені згідно із законодавством відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування (абзац 13 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»

№ 1875-IV).

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У платіжному документі мають бути передбачені графи для зазначення поточних та попередніх показань засобів обліку споживання комунальних послуг, різниці цих показань або затверджених норм, ціни/тарифу на даний вид комунальних послуг і суми, яка належить до сплати за надану послугу (частини друга та четверта статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-IV).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку про те, що споживач має право знати, які норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газового лічильника існують станом на час надання йому послуги з постачання природного газу. Таке право постачальник (виконавець) забезпечує, зокрема, вказуючи відповідну норму у платіжному документі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (провадження № 14-137цс20) зроблено висновок, що вимога про визнання боргу безпідставним є вимогою про визнання відсутності права відповідача донарахувати обсяг спожитого природного газу та відсутності обов`язку позивачки, який кореспондує вказаному праву, з оплати боргу, що виник унаслідок донарахування. Така вимога є ефективним способом захисту інтересу позивачки в юридичній визначеності у спірних правовідносинах. Крім того, ефективним способом захисту прав є і вимога зобов`язати відповідача списати з особового рахунку донараховану заборгованість за спожитий природний газ. Така вимога є вимогою про примусове виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої

статті 16 ЦК України). Її можна заявити як разом із вимогою про визнання боргу безпідставним, так і окремо.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника списати з особового рахунку донараховану заборгованість може бути способом захисту права споживача на мирне володіння майном (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції). Якщо споживач не має наміру сплачувати борг (тому, що не згоден із його існуванням; тому, що постачальник пропустив позовну давність для стягнення боргу у судовому порядку, тощо), а постачальник і не списує борг з особового рахунку на вимогу споживача, і не звертається до суду за його стягненням, то споживач буде надалі одержувати від постачальника рахунки із зазначенням боргу. Таке відображення спірного боргу в особовому рахунку може спровокувати споживача на помилкову сплату коштів всупереч його волі.

Задоволення вимоги зобов`язати постачальника природного газу списати з особового рахунку споживача донараховану заборгованість унеможливить виставлення цим постачальником рахунків на суму боргу. Тоді як списання постачальником суми боргу з особового рахунку споживача на письмову вимогу останнього (у позасудовому порядку) не позбавляє постачальника права звернутися до суду з вимогою про стягнення боргу, якщо суд не визнав цей борг безпідставним.

Вимога про скасування боргу по суті є вимогою про припинення правовідношення (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України): якщо особа вважає, що її борг існує (тобто існує і правовідношення, змістом якого є право кредитора вимагати сплати боргу та кореспондуючий обов`язок боржника), вона може просити суд цей борг скасувати (тобто припинити зазначене правовідношення) з підстав, передбачених законом. Водночас у цій справі позивачка вважає, що борг відсутній.

Близький за змістом висновок Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду сформулював у постанові від 03 жовтня

2018 року у справі № 529/613/17-ц. Згідно з цим висновком у випадку порушення юридичною особою законодавства під час нарахування плати за централізоване постачання опалення споживач має право оскаржити у суді такі дії та вимагати провести відповідний перерахунок.

ОСОБА_1 є співвласником багатоквартирного будинку, управління та утримання якого здійснюється ОСББ «Молодіжне».

Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_1 просила суд визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 4 069,61 грн; зобов`язати відповідача зарахувати сплачені нею 4 949,55 грн на погашення поточної заборгованості з серпня 2016 року; зобов`язати зарахувати субсидію по житлово-комунальним послугам в повному обсязі з жовтня 2016 року; зобов`язати скасувати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території.

Відмовляючи у задоволенні позову у зв`язку з невірно обраним способом захисту права, суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що позов про скасування боргу узгоджується із частиною другою статті 16 ЦК України, яка передбачає можливість захисту цивільного права або інтересу іншим способом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за постачання централізованого опалення споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом України у постанові від 12 червня 2013 року в справі № 6-32цс13.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому, Верховний Суд приймає до уваги зазначені вимоги закону про те, що право обрати спосіб захисту, який позивач вважає ефективним, надано позивачу, а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статтею 16 ЦК України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Тому у випадку порушення юридичною особою законодавства при нарахуванні плати за житлово-комунальні послуги споживач має право оскаржити у судовому порядку такі його дії та вимагати здійснення відповідного перерахунку. Отже, зазначені позивачем у позові обставини про безпідставність нарахованих йому сум за надані йому житлово-комунальні послуги, та за наявності підстав для задоволення позовних вимог про необхідність здійснення постачальником послуг відповідного перерахунку і надання споживачу відповідної довідки може вплинути на права споживача щодо надання йому відповідних пільг по оплаті наданих послуг, чи, за наявності правових підстав, звільнити його від відповідних обов`язків по безпідставно, як він вважає, нарахованих сум у наданому розрахунку вартості за фактично надані йому послуги, і такий, обраний позивачем спосіб судового захисту при наведених обставинах цієї справи позивач вважає правильним та єдиним, на його думку, ефективним способом судово захисту, який узгоджується з судовою практикою, на час пред`явлення цього позову та на час вирішення указаного спору.

Тому висновки суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову з посиланням на те, що заявлені позивачем позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах закону, і чинним законодавством такий спосіб судового захисту, який обрав позивач, не передбачений законом є помилковими, а висновки суду про відсутність порушеного права позивача є необґрунтованими.

Оскільки на спростування доводів позивача з приводу наявності підстав для перерахунку витрат за житлово-комунальні послуги та на утримання будинку та прибудинкової території відповідачем не надано належних та допустимих доказів, тому суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання ОСББ «Молодіжне» здійснити по квартирі АДРЕСА_2 перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, утримання будинку та прибудинкової території за період з серпня 2016 року по жовтень 2019 роки.

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Розподіл судових витрат

Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами першою-другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частин шостої-сьомої статті 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Ураховуючи висновки Верховного Суду щодо задоволення касаційної скарги, скасування постанови апеляційного суду і залишення в силі рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору у цій справі на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», відповідно до частин першої та другої статті 141 ЦПК України, з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне» на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 536,80 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 15 липня 2021 року скасувати.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року залишити в силі.

Стягнути з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Молодіжне» на користь держави судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді касаційної інстанції у розмірі 1 536,80 грн.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович