Постанова

від 20.03.2023 по справі 520/20228/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2023 р. Справа № 520/20228/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Мінаєвої О.М. , Кононенко З.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/20228/21

за позовом Підприємства об`єднання громадян "Авторемсервіс" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Підприємство об`єднання громадян "Авторемсервіс" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення - рішення ГУ ДПС у Харківській області №00140341806 від 16.07.2021 винесене на підставі акту про результати камеральної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на поточний рахунок платника податку за квітень 2021 року № 10667/20-40-18-06-08/38774642 від 17.06.2021.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року адміністративний позов Підприємства об`єднання громадян "Авторемсервіс" громадської організації "Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю "Слов`янська єдність" задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі. Зазначив, що камеральною перевіркою підприємства податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2021 року встановлено порушення п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого відмовлено в наданні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2021 року у розмірі 97983 грн. Причиною виникнення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту є здійснення операцій, які оподатковуються за "0" ставкою згідно з п. 8. підрозділу 2 розділу XX ПК України. За результатами акту документальної виїзної перевірки від 28.12.2020 № 6983/20-40-07-07-09/39858356 зроблено висновок, що підприємством не здійснювалось виготовлення товарів за номенклатурою колеса автомобільні, змонтовані на диски, оскільки автомобільні диски підприємством не придбавались, а мало місце лише монтування придбаних шин на автомобільні диски замовника та фактично здійснено продаж автомобільних шин та послуг з монтування автомобільних шин на автомобільні диски, надані замовником (покупцем) з подальшим балансуванням.

Отже, фактично мало місце надання послуг лише з монтування автомобільних шин на автомобільні диски, надані замовником (покупцем), з подальшим балансуванням, і підприємство при складанні первинних документів повинно було окремими рядками зазначити товарні позиції автомобільних шин, автомобільних камер із зазначенням відповідного коду УКТ ЗЕД, та вартість наданої послуги із зазначенням коду 45201300 «Ремонтування шин автомобілів і маловантажних автотранспортних засобів, зокрема регулювання та балансування коліс» Державного класифікатора продукції та послуг.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки встановлено порушення нормип. 8 підрозділу 2 розділу XX ПКУ в частині застосування нульової ставки з ПДВ до обсягів з продажу та в порушення п. 194.1. ст. 194, п. 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України застосовано ставку ПДВ в розмірі 20 відсотків та донараховано податкові зобов`язання за період, що перевірявся, що в подальшому призвело до зменшення суми бюджетного відшкодування, в тому числі по декларації з ПДВ за жовтень 2020 року в повному обсязі.

Отже, у зв`язку з тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п. 8 підрозділу 2 розділу XX ПК України в частині застосування нульової ставки з ПДВ, що також є причиною виникнення бюджетного відшкодування у квітні 2021 року у контролюючого органу відсутня можливість для узгодження суми бюджетного відшкодування ПОГ «РЕМСЕРВІСПЛЮС»ГО «ХОООЗІ «СЄ» по податковій декларації з ПДВ за квітень 2021 року у розмірі 99756 грн.

Разом з тим, аналізом податкової звітності за червень 2021 року встановлено неправомірне включення до бюджетного відшкодування суми від`ємного значення ПДВ по взаємовідносинах з контрагентом з індивідуальним податковим номером 378722820319 на суму ПДВ - 1 126 грн., а саме: - у складі податкового кредиту червня 2021 р. (р.10.1 декларації з ПДВ, додаток № 1 до декларації з ПДВ) відсутня сума ПДВ у розмірі 1 126 грн. по взаємовідносинах з контрагентом з ІПН 378722820319; - до розрахунку суми бюджетного відшкодування (додаток № 3 декларації з ПДВ) включено суму ПДВ у розмірі 1126 грн. по зазначеному контрагенту.

Отже, згідно з додатком 3 до податкової звітності з ПДВ ПОГ «РЕМСЕРВІСПЛЮС» ГО «ХОООЗІ «СЄ» у порушення п. 200.1, п. 200.4 ст. 200 Кодексу у червні 2021 року безпідставно задекларовано до бюджетного відшкодування суму від`ємного значення ПДВ, сформовану у червні 2021 року по взаємовідносинам з постачальником з ІПН 378722820319 у розмірі 1126 грн., оскільки згідно з даними інформаційних баз ДПС платник з таким ІПН у квітні 2021 року не перебував у господарських відносинах, податковий кредит та від`ємне значення ПДВ по взаємовідносинам з таким постачальником у квітні 2021 року не формувались.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Головним управлінням ДПС у Харківській області було проведено камеральну перевірку Підприємства об`єднання громадян «Авторемсервіс» громадської організації «Харківське обласне об`єднання осіб з інвалідністю «Слов`янська єдність» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за квітень 2021 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №10667/20-4018-06-08/38774642 від 17.06.2021, згідно висновків якого камеральною перевіркою підприємства податкової звітності з податку на додану вартість за квітень 2021 року встановлено порушення п.200.1 п.200.4 ст.200 ПК України, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, внаслідок чого відмовлено в наданні суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку по податковій декларації з ПДВ за квітень 2021 року у розмірі 97983 грн.

На підставі акту перевірку ГУ ДПС у Харківській області 16.07.2021 винесено податкове повідомлення-рішення № 00140341806, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період квітень 2021 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за декларацією від 18.05.2021 (звітний період квітень 2021 року), сума на яку відмовлено 97983 грн., у т.ч. при наданні бюджетного відшкодування 97983 грн.

Не погоджуючись із прийнятим податковим повідомлення-рішенням, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки перевіряючих, викладені в акті перевірки №10667/20-4018-06-08/38774642 від 17.06.2021 є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00140341806 від 16.07.2021 прийняте на підставі висновків зазначеного акту є таким, що підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначені ст. 200 Податкового кодексу України.

Так, за змістом пунктів 200.1, 200.2 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу,

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктами 200.10, 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначаються, зокрема, передумови отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Згідно з цими пунктами у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу. Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання, провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування визначений відповідно до статті 209 цього Кодексу. Рішення про проведення документальної перевірки має бути прийнято не пізніше закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки.

Отже, платник податків має право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість у разі узгодження такої суми за результатами проведення камеральної або документальної перевірки.

При цьому за змістом пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: б) у разі пepeвищeння заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Приписами п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України визначено процедуру повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ, за якою сума податку, що підлягає сплаті бюджетному відшкодуванню, може бути повернута платнику податків (відшкодована) на розсуд та за ініціативою такого платника (якщо немає податкового боргу).

Пунктом 200.12 ст. 200 Податкового кодексу України передбачено, що заявлена до відшкодування сума може бути узгоджена за результатами фактично проведеної перевірки та відсутності порушень платника.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України для узгодження суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, проводиться камеральна перевірка даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання). Строк проведення такої перевірки становить 30 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації (уточнюючих розрахунків), а якщо такі документи були надані пізніше, - за днем їх фактичного подання, та не пізніше закінчення 1095 дня вказаних строків подання.

З аналізу вищевикладеного, слід дійти висновку, що камеральна перевірка є одним з видів податкових перевірок, встановлених п. 75.1 ст. 75 Податковим кодексом України, та за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства на підставі декларацій та інших документів податкової звітності та інформації, що наявна у контролюючого органу.

Зі змісту акту камеральної перевірки №10667/20-40-18-06-08/38774642 від 17.06.2021 встановлено, що у зв`язку з тим, що за результатами попередніх документальних позапланових виїзних перевірок проведених управлінням податкового аудиту підприємств (організацій) осіб з інвалідністю (пов`язаних осіб), які здійснюють аналогічну фінансову господарську діяльність та засновником у яких є одна юридична особа Харківське обласне об`єднання інвалідів «Слов`янська єдність» (п.н.25695291) встановлено порушення норми п.8 підрозділу 2 ХХ ПК України в частині застосування нульової ставки з ПДВ, а причиною виникнення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку задекларованого ПОГ «Авторемсервіс» ГО «ХОООЗІ «СЄ» (податковий номер 38774642) по податковій декларації за квітень 2021 року також є застосування нульової ставки з ПДВ згідно з п.8 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України.

При цьому, як зазначено контролюючим органом у вказаному акті, документальну позапланову виїзну перевірку неможливо провести через невідповідність вимогам п.п.78.1.8 п.78.1 ст.78 ПК України (від`ємне значення менше 100 тис. грн.) у контролюючого органу відсутня можливість для узгодження суми бюджетного відшкодування ПОГ «Авторемсервіс» ГО «ХОООЗІ «СЄ» (п.н. 38774642) за квітень 2021 року у розмірі 97983 грн.

Тобто, узгодженням сум менше 100 тис. грн. є тільки камеральна перевірка.

Під час судового розгляду справи встановлено, що під час проведення перевірки встановлено, що контролюючим органом встановлено порушення норми п. 8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в частині застосування нульової ставки з ПДВ до обсягів з продажу та в порушення п. 194.1 ст. 194, п. 8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України застосовано ставку ПДВ у розмірі 20 відсотків та донараховано податкові зобов`язання за період, що перевірявся, що призвело до зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування в повному обсязі. Враховуючи зазначене, платник податків при формуванні видаткових накладних, податкових накладних повинен був окремо зазначати номенклатуру товарів та послуги. У випадку застосування різних ставок при оподаткуванні обсягів продажу товарів (робіт, послуг) складаються та реєструються в Єдиному реєстрі податкових накладних окремі податкові накладні. При цьому, оскільки постачання придбаних товарів оподатковується на загальних підставах за ставкою ПДВ 20 відсотків, контролюючим органом нараховано податкове зобов`язання з податку на додану вартість на обсяги їх продажу, з урахуванням вимог п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України.

За твердженням податкового органу, у зв`язку з тим, що документальною позаплановою виїзною перевіркою встановлено порушення п. 8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України в частині застосування нульової ставки з ПДВ, що також є причиною виникнення бюджетного відшкодування у квітні 2021 року, у контролюючого органу відсутня можливість для узгодження суми бюджетного відшкодування ПОГ «Авторемсервіс» ГО «ХОООЗІ «СЄ» за квітень 2021 року у розмірі 97983,00 грн.

Позивачем в адміністративному позові зазначено, що підприємство за останні три роки в період з 2018 року по 2020 рік здійснює господарську діяльність за основним кодом 45.20 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. При цьому здійснювало виробництво автоколіс та постачання їх по прямим договорам поставки з замовниками та постачальниками. Продаж та постачання товару автоколіс здійснювалося на підставі видаткових накладних, підписаних сторонами, в яких зазначається поставка автоколіс в асортименті товару. Оскільки товар автоколесо виготовляється із складових частин (комплектуючих), а саме гумових автошин та (в деяких випадках гумових автокамер) автодисків шляхом їх перетворення в автоколеса. Підприємство здійснює постачання виготовлених власними силами автомобільних колес (шин, змонтованих на диски). При цьому, закуповує за прямими договорами поставки складові частин автоколіс, а саме гумові автошини різних типорозмірів, автокамери та автомобільні диски різних типорозмірів, на які монтує шини. В подальшому, в залежності від замовлень покупця, підприємство здійснює монтаж шин (а в деяких випадках із автокамери) на колісні диски (на шино-монтувальному обладнанні, яке належить підприємству на паві оренди), накачує їх повітрям до визначного тиску та здійснює їх балансування (на балансувальному обладнанні, яке належить підприємству на праві оренди), комплектує їх в партії та реалізує замовнику. Таким чином, така господарська діяльність і є перетворенням комплектуючих в готові вироби (інший товар) в розумінні вимог абз.2 п.8 під. 2 розд. ХХ ПК України.

У квітні 2021 року підприємство позивача при здійсненні постачання, безпосередньо виготовлених власними силами коліс автомобільних ходових, виробляло їх з автодисків та з шин лише з покупних автомобільних комплектуючих автодисків та автошини і не використовувало автомобільні диски замовника. У квітні 2021 року ПОГ «Авторемсервіс» ХОООЗІ «СЄ» виписало та зареєструвало податкові накладні на адресу покупців з наступною номенклатурою «колесо автомобільне ходове, виготовлене з автодисків та з шин та відбалансоване» за кодом УКТ ЗЕД 870870. При цьому автошини та автодиски безпосередньо купувалися підприємством у постачальників цих комплектуючих. Так, автодиски купувалися у ТОВ «Кременчуцькі колеса», а авошини купувались у ТОВ «Н.К.С.-13». Відповідно до руху запасних часин та комплектуючих по рахунку бухгалтерського обліку №20.7, відображалося використання цих комплектуючих для виробництва коліс автомобільних ходових у квітні 2021 року. Відповідачем в акті камеральної перевірки за квітень 2021 року зазначено про використання ПОГ «Авторемсервіс» ХОООЗІ «СЄ» покупних автодисків у ТОВ «Кременчуцькі колеса», вказавши інформацію в акті п.3.6 в таблиці на сторінках 5-6.

З метою підтвердження зазначених обставин позивачем до суду подано копії документів: видаткова накладна №84 від 08.04.2021; товарно-транспортна накладна №Р84 від 08.04.2021; сертифікат типу; рахунок 207 «Запасні частини та комплектуючі шини «Авторемсервіс» за квітень 2021 року.

Відтак, обставина використання автомобільних дисків замовника, на яку посилається контролюючий орган в акті і визначає порушення норм п.8 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, при здійсненні господарської діяльності у квітні 2021 року відсутня.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки №10667/20-4018-06-08/38774642 від 17.06.2021 є такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв`язку з чим податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00140341806 від 16.07.2021 прийняте на підставі висновків зазначеного акту є таким, що підлягає скасуванню.

Щодо вимог про відшкодування позивачу витрат на надання професійної правничої допомоги, судова колегія зазначає наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Аналіз долучених позивача до матеріалів справи доказів свідчить, що в обґрунтування заявленої вимоги до суду подано наступні копії документів: договір про правову допомогу №19-08/21 від 19.08.2021; платіжне доручення №155 від 11.10.2021 на суму 5000 грн.; ордер на надання правничої (правової) допомоги; детальний опис робіт виконаних адвокатом у справі №520/20228/21; акт приймання-передачі наданих послуг №1 до договору про правову допомогу №19-08/21 від 19.08.2021.

Відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц.

Разом з тим, суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що справа, по якій адвокатом надано послуги, є справою незначної складності, а отже складання адвокатом в рамках даної адміністративної справи документів, не є послугами значного обсягу. Крім того, справа слухалась у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, отже, представництво інтересів у судовому засіданні не потребувало витрат часу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у сумі 4000 грн.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 року по справі№ 520/20228/21 прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для його скасування не виявлено.

З урахуванням того, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, колегія суддів вважає, що відсутні в розумінні ст.139 КАС України правові підстави для розподілу судових витрат (в т.ч. витрат на професійну правничу правову допомогу) по даній справі.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.07.2022 по справі № 520/20228/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. Калиновський Судді О.М. Мінаєва З.О. Кононенко