Рішення

від 16.03.2023 по справі 2-591/11

ТИСМЕНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-591/11

Провадження 2/352/1/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2023 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

у складі: головуючої судді Хоминець М. М.

з участю секретарів Гундич Г. В., Радишевської З. М.

позивачки ОСОБА_1

представників сторін ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Тисменицької міської ради Івано-Франківськоїобластіпро встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку,

у с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 у травні 2008 р. звернулася до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , Тисменицької міської ради про встановлення порядку користування земельною ділянкою.

У квітні 2009 р. позивачка збільшила позовні вимоги, просила визнати недійсним рішення Тисменицької міської ради від 22.12.2008 про затвердження акту комісії від 14.11.2007 та надання дозволу ОСОБА_4 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

У червні 2011 р. позивачка збільшила позовні вимоги, просила: 1) визнати нечинним рішення Тисменицької міської ради від 29.03.2010 про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачу в приватну власність ОСОБА_4 двох земельних ділянок; 2) визнати недійсними видані ОСОБА_4 державний акт серії ЯЛ № 271662 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0206 та державний акт серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельну ділянку площею 0,0667 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0207.

Заявлені вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 14.11.2007 комісією за участю представників міської ради та спеціалістів земельного відділу складено акт, згідно якого зроблено розрахунок площі земельних ділянок для обслуговування співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 своїх часток будинковолодіння. Комісією рекомендовано провести розподіл земельної ділянки, належної до будинковолодіння, загальною площею 0,1742 га відповідно до часток у будинковолодінні, а саме: закріпити за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1167 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,05 га, для ведення ОСГ площею 0,0667 га), за ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0418 га, за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0157 га. Дана комісія працювала без її участі як землекористувача, тому вона не може погодитися з її висновками. На протязі 10 років вона користується земельною ділянкою площею 0,07 га, що підтверджується квитанціями про сплату земельного податку, тому їй не може бути виділена земельна ділянка меншою площею. Рішенням Тисменицької міської ради від 22.12.2008 затверджено акт комісії від 14.11.2007 та надано дозвіл ОСОБА_4 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки для: а) будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,05 га, б) ведення ОСГ площею 0,0667 га. Вказаним рішенням порушено її законні права та інтереси як землекористувача, оскільки затверджено незаконний акт, складений без її участі, видача якого стала підставою для звернення її до суду з позовом. Тисменицька міська рада, знаючи про наявність судового спору, будучи відповідачем у даній справі, рішенням від 29.03.2010 затвердила матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передала в приватну власність ОСОБА_4 дві земельні ділянки, а саме: площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,0667 га для ведення особистого селянського господарства. Міська рада не могла передати у власність ОСОБА_4 земельну ділянку для ведення ОСГ площею 0,0667 га, оскільки цільове призначення земельної ділянки є для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Згідно генерального плану (схеми) Івано-Франківського ОБТІ станом на 29.11.1967 по АДРЕСА_3 (на даний час АДРЕСА_2 ) значиться присадибна ділянка площею 1686,70 кв.м. Тобто земельна ділянка відноситься до категорії земель громадської та житлової забудови, оскільки на ній розміщені два житлові будинки та господарські будівлі, тому передача у власність частини земельної ділянки для ОСГ є незаконною. На підставі вказаного незаконного рішення ОСОБА_4 отримав два державні акти, які слід визнати недійсними.

Позивачка та її представник адвокат Павликівська Г. М. у судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задоволити.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник адвокат Стецюк С. С. у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Оскаржувані рішення Тисменицької міської ради від 22.12.2008 про затвердження акту комісії від 14.11.2007 та надання дозволу ОСОБА_4 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки та рішення від 29.03.2010 про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачу в приватну власність ОСОБА_4 земельної ділянки є законними. Сторона позивача не надала належних і допустимих доказів на підтвердження незаконності цих рішень та недійсності виданих відповідачу державних актів. Передана у приватну власність ОСОБА_4 земельна ділянка площею 0,1167 га відповідає його частці в будинковолодінні АДРЕСА_2 , що складає 67/100. Просили відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Лютан З. Й. у судовому засіданні визнав позовні вимоги про визнання незаконними двох рішень Тисменицької міської ради та визнання недійсними виданих ОСОБА_4 двох державних актів; не визнав вимогу про встановлення порядку користування земельною ділянкою в зв`язку з відсутністю належних і допустимих доказів для вирішення даної вимоги. Вважає незаконним акт узгоджувальної комісії від 14.11.2007, який не містить підписів співвласників будинковолодіння АДРЕСА_2 ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Посилався на те, що узгоджувальна комісія узгоджує межі земельних ділянок суміжних землекористувачів, а не площі окремих земельних ділянок при розподілі земельної ділянки між співвласниками будинковолодіння, у цьому випадку має бути погодження всіх співвласників. Крім того, незаконною є передача у власність ОСОБА_4 частини земельної ділянки для ОСГ в зв`язку з відсутністю зміни цільового призначення земельної ділянки. Наголосив, що основним для вирішення даного земельного спору є рішення Тисменицького районного суду від 29.06.2016 про реальний поділ будинковолодіння АДРЕСА_2 між співвласниками ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Щодо часткового задоволення позову не заперечував.

В останні судові засідання представник відповідача ОСОБА_10 не з`явився, у поданій суду заяві від 08.11.2022 просив завершувати розгляд справи у відсутності сторони.

Представник відповідача Тисменицької міської ради в судове засідання не з`явився, у поданій суду заяві від 19.02.2021 відповідач просив розглядати справу без участі свого представника, заявлені до міської ради вимоги вважав необґрунтованими, просив відмовити в їх задоволенні та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Ухвалою від 16.11.2011 суд зупинив провадження в справі до залучення до участі в справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_6 .

Ухвалою від 05.10.2012 суд відновив провадження в справі.

Ухвалою від 02.04.2013 суд залучив до участі в справі правонаступника померлого відповідача ОСОБА_6 , яким є ОСОБА_5 .

Ухвалою від 17.09.2013 суд зупинив провадження в справі до вирішення цивільної справи № 352/2369/13-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 про визнання права власності на 9/100 частин домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою від 12.05.2014 суд відновив провадження в справі.

Ухвалою від 02.10.2014 суд зупинив провадження в справі до вирішення цивільної справи № 352/1125/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про виділ в натурі частки домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Ухвалою від 26.12.2016 суд відновив провадження в справі.

Ухвалою від 13.11.2017 суд зупинив провадження в справі до завершення касаційного провадження в цивільній справі № 352/1125/14-ц.

Ухвалою від 30.09.2019 суд поновив провадження в справі та призначив підготовче засідання в рамках розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою від 01.06.2021 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Заслухавши вступне слово сторін та їх представників, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з таких підстав.

Установлено, що рішенням від 03.04.2007 (т.1, а.с.6-7) Тисменицький районний суд Івано-Франківської області визнав право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а саме: за позивачкою ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_4 загальною площею 46,66 кв.м та літню кухню Б площею 24,4 кв.м у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_13 ; за відповідачем ОСОБА_4 на літню кухню Б-1, 1987 року забудови, загальною площею 63,9 кв.м, що використовується під житло по АДРЕСА_1 ; за первісним відповідачем ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_5 загальною площею 28,5 кв.м у порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_14 .

На час звернення позивачки до суду з даним позовом ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності від 31.07.2007 був власником 67/100 будинковолодіння по АДРЕСА_2 ; ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право власності від 29.08.2007 був власником 9/100 вказаного будинковолодіння; ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 29.10.2008 була власником 24/100 будинковолодіння. Права власності сторін зареєстровані Івано-Франківським ОБТІ в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

ОСОБА_5 після смерті свого батька ОСОБА_6 успадкував належні останньому 9/100 частин будинковолодіння, його право власності 15.04.2014 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Указані обставини встановлені рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29.06.2016 у справі № 352/1125/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про виділ у натурі частки домоволодіння та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_4 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно (т.2, а.с.212-220), яке набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Івано-Франківської області від 27.10.2016 та залишено без змін постановою Верховного Суду від 04.09.2019 (т.3, а.с.8-12).

Цим рішенням суд провів реальний поділ між сторонами будинковолодіння по АДРЕСА_2 та відмовив у позові ОСОБА_1 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

У рамках розгляду даної справи суд установив, що станом на час виникнення спірних правовідносин (листопад 2007 р.) земельна ділянка, яка належить до вказаного будинковолодіння, має площу 0,1742 га, що підтверджується кадастровим планом земельної ділянки за 2007 р., виготовленим Тисменицьким відділом Івано-Франківської регіональної філії ДП ЦДЗК (т.1, а.с.28). Згідно кадастрового плану 0, 0138 га (0,0090 + 0,0048) займають два житлові будинки, решту 0,1604 га прибудинкова територія.

Першим оскаржуваним рішенням від 22.12.2008 «Про розгляд заяв» Тисменицька міська рада затвердила акт комісії від 14.11.2007 та надала дозвіл відповідачу ОСОБА_4 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки для: а) будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0500 га, б) ведення особистого селянського господарства площею 0,0667 га (т.1 а.с.114).

Відповідно до акту від 14.11.2007, копія якого міститься на а.с.8 т.1, а належно засвідчена копія на а.с.136 (зв. ст.) т.3, комісією в складі депутата міської ради Шкрумиди О. Р., спеціалістів земельного відділу ОСОБА_15 , ОСОБА_16 розглянуто заяви громадян ОСОБА_4 і ОСОБА_12 про розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_2 (очевидно, мова йде за розподіл належної до будинковолодіння земельної ділянки). Після обстеження вказаного будинковолодіння та розгляду наданої документації, а саме: рішення Тисменицького районного суду від 03.04.2007, проведеного ОБТІ розрахунку ідеальних часток у загальній власності на будинковолодіння, кадастрового плану, виготовленого Тисменицьким відділом Івано-Франківської регіональної філії ДП ЦДЗК, комісія зробила розрахунок площі земельних ділянок для обслуговування своєї частки будинковолодіння на підставі ст. 120 ЗК України, згідно якої при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди. Комісія рекомендувала провести розподіл земельної ділянки, належної до будинковолодіння, загальною площею 0,1742 га відповідно до часток у будинковолодінні, а саме: закріпити за ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1167 га (для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,05 га, для ведення ОСГ площею 0,0667 га), за ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0418 га, за ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,0157 га.

Суд зазначає, що комісія розглядала заяви лише двох співвласників будинковолодіння, заява ОСОБА_1 не розглядалась, акт комісії складено без відома та участі позивачки як співвласника частини будинковолодіння і землекористувача.

Суд наголошує, що в акті від 14.11.2007 мова йде за розподіл присадибної ділянки для обслуговування співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_2 своїх часток будинковолодіння. Тому рекомендація комісії щодо закріплення за ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,1167 га, з якої 0,05 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,0667 га для ведення ОСГ, суперечить земельному законодавству.

Згідно генерального плану (схеми) від 12.09.1954 р., з виправленнями станом на 29.11.1967, копія якого підшита на а.с.192 т.3, а наданий позивачкою оригінал суд оглянув у судовому засіданні, по АДРЕСА_3 (на даний час АДРЕСА_2 значиться присадибна ділянка площею 1686,70 кв.м, що дорівнює 0,168670 га, користувачами якої були ОСОБА_17 та ОСОБА_13 (дід та батько позивачки і відповідача ОСОБА_4 ). Із вказаної площі земельної ділянки під будівлями 124,30 кв.м, двір 370,5 кв.м, під садом 1191,90 кв.м, у тому числі лишки 591,50 кв.м.

З копії генерального плану (схеми) (т.3, а.с.193) вбачається, що на підставі рішення виконкому районної ради в 1955 р. присадибна ділянка по АДРЕСА_3 площею 1095,20 кв.м 03.05.1955 зареєстрована за ОСОБА_17 . Станом на 1967 рік у користуванні останнього була присадибна ділянка загальною площею 1686,70 кв.м (1095,20 + 591,50 лишків).

При цьому суд зазначає, що генеральний план (схема), копія якого долучена ОСОБА_4 та міститься на а.с.108 т.1, не стосується спірної земельної ділянки.

З наявної у матеріалах справи (т.1, а.с.88) інформації Тисменицької міської ради від 30.09.2008 р. вбачається, що згідно даних земельно-облікових книг (початок реєстрації 2002 р.) міської ради за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та ОСОБА_4 обліковуються земельні ділянки площами по 0,07 га кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку, за які дані землекористувачі сплачували земельний податок.

Таким чином, суд установив, що спірна земельна ділянка по АДРЕСА_2 площею 0,1742 га, яка знаходиться в центрі м. Тисмениця, має статус присадибної ділянки та відноситься до земель житлової забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджує також викопіювання з генерального плану м. Тисмениця (т.1, а.с.30).

Другим оскаржуваним у рамках даної справи рішенням від 29.03.2010 «Про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_4 » Тисменицька міська рада затвердила відповідачу матеріали земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки та передала у приватну власність ОСОБА_4 земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 площею 0,0500 га, для ведення особистого селянського господарства площею 0,0667 га по АДРЕСА_1 (т.2, а.с.99).

На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідач ОСОБА_4 отримав два державні акти від 04.04.2011, які позивачка оспорює, а саме: державний акт серії ЯЛ № 271662 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0206 та державний акт серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельну ділянку площею 0,0667 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0207. Засвідчені копії державних актів підшиті на а.с.89-90 т.2.

Відповідно до вимог ст. 20 ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами державної влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування.

У рамках розгляду справи суд установив відсутність будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували зміну цільового призначення частини присадибної ділянки площею 0,1742 га, якою користуються сторони. Відповідачі ОСОБА_4 та Тисменицька міська рада, які посилались на законність оскаржуваних рішень, таких доказів, зокрема, відповідного рішення органу місцевого самоврядування, суду не надали.

З огляду на відсутність доказів щодо зміни цільового призначення частини присадибної ділянки, суд критично оцінює наявну в технічній документації відповідача довідку Тисменицької міської ради від квітня 2010 р. про землекористування ОСОБА_4 (т.3, а.с.143), згідно якої останній з 1997 р. користується земельною ділянкою площею 0,0667 га, наділеною для ведення особистого селянського господарства, та земельною ділянкою площею 0,0500 га, наділеною для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 .

Статтею 21 ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.

У відповідності з вимогами ч. 2, 3 ст. 152 ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а)визнання прав; б)відновлення стануземельної ділянки,який існувавдо порушенняправ,і запобіганнявчиненню дій,що порушуютьправа абостворюють небезпекупорушення прав; в)визнання угодинедійсною; г)визнання недійснимирішень органіввиконавчої владиабо органівмісцевого самоврядування; ґ)відшкодування заподіянихзбитків; д)застосування інших,передбачених законом,способів.

З урахуванням викладеного суд установив, що оскаржувані рішення відповідача Тисменицької міської ради та видані відповідачу ОСОБА_4 на підставі рішення від 29.03.2010 два державні акти суперечать вказаним вимогам земельного законодавства та порушують права інших землекористувачів присадибної ділянки на АДРЕСА_1 власників будинковолодіння, що знаходиться на цій земельній ділянці, зокрема позивачки ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що наявний у технічній документації відповідача ОСОБА_4 , засвідчену копію якої останній надав суду лише в кінці судового розгляду справи, тобто через одинадцять років після заявлення позивачкою відповідних вимог, акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 29.03.2010 (т.3, а.с.140), в якому суміжні землекористувачі ОСОБА_18 та ОСОБА_7 погодили межі двох земельних ділянок ОСОБА_8 , на що представник відповідача посилався на підтвердження законності передачі земельних ділянок у власність відповідачу, не має правового значення при вирішенні даного земельного спору.

Згідно правового висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 514/1571/14-ц, стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа акта погодження меж слід вважати, що погодження меж не відбулося. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсними оскаржуваних рішень органу місцевого самоврядування та виданих на підставі другого рішення державних актів.

Суд зазначає, що первісна позовна вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

У відповідності з вимогами ч. 4 ст. 120 ЗК України (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Відтак,право користуванняземельною ділянкоювизначається відповіднодо частоккожного звласників нерухомогомайна,яке знаходитьсяна ційземельній ділянці,якщо іншене буловстановлено домовленістюміж ними.

Однак, у будь якому випадку наявне в однієї особи право не може порушувати права іншої особи (ч. 5 ст. 319 ЦК України).

Відповідно до правового висновку, що міститься в постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 497/1137/17, при вирішенні спору, визначаючи варіанти користування земельною ділянкою, суд повинен виходити з розміру часток кожного зі співвласників на нерухоме майно, наявності порядку користування земельною ділянкою, погодженого власниками або визначеного на підставі відповідного договору, оформленого у встановленому законом порядку. Якщо суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку. Якщо ж погодженого або встановленого порядку користування земельною ділянкою немає, то суд установлює порядок користування земельною ділянкою з дотриманням часток кожного співвласника в нерухомому майні та забезпеченням вільного користування кожним зі співвласників належним йому майном.

Згідно вимог п. 22 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (з наступними змінами) у резолютивній частині рішення в такій справі суд залежно від її обставин повинен вказати розміри й межі тих ділянок, які має використовувати кожна зі сторін, і тих, які виділено для спільного користування, а також зазначити, як сторони мають проходити до будинку, будівель, споруд та на вулицю.

Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил тощо (п. 18-1 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7).

У рамках розгляду даної справи суд установив відсутність погодженого між сторонами порядку користування спірною земельною ділянкою. Однак, зважаючи на те, що позивачка під час підготовчого провадження не підтримала клопотання, яке вона заявила в первісній позовній заяві, про призначення земельно-технічної експертизи для встановлення порядку користування земельною ділянкою, вказану експертизу суд не призначав.

З огляду на це суд позбавлений можливості визначити варіанти користування спірною земельною ділянкою відповідно до часток кожного з трьох власників будинковолодіння.

При цьому суд критично оцінює посилання представника позивача на запропоновану стороною схему розподілу, яка міститься на а.с.166 т.2. Пропонований розподіл земельної ділянки, що виготовлений Прикарпатським земельним центром без урахування часток власників будинковолодіння, не може вважатись належним і допустимим доказом.

Таким чином, за результатами розгляду наявного між сторонами земельного спору суд відмовляє у задоволенні первісної позовної вимоги ОСОБА_1 про встановлення порядку користування земельною ділянкою та задовольняє позовні вимоги про визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування та виданих на підставі другого рішення державних актів.

На підставі наведеного, відповідно до ст. 20,21,120,152ЗК України, керуючись ст. 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , Тисменицької міської ради Івано-Франківськоїобластіпро встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання недійсними рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку задовольнити частково.

Визнати недійсними рішення Тисменицької міської ради:

-від 22 грудня 2008 року «Про розгляд заяв» щодо затвердження акту комісії від 14.11.2007 та надання дозволу ОСОБА_4 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки для: а) будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,0500 га, б) ведення особистого селянського господарства площею 0,0667 га;

-від 29 березня 2010 року «Про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_4 ».

Визнати недійсними видані ОСОБА_4 державні акти від 04 квітня 2011 року, а саме:

-державний акт серії ЯЛ № 271662 на право власності на земельну ділянку площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0206;

-державний акт серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельну ділянку площею 0,0667 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_6 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0207.

У позові про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , АДРЕСА_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: ОСОБА_2 , АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Представник відповідача: ОСОБА_3 , АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_5 , АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Представник відповідача: ОСОБА_10 , вул. Незалежності, 152, м. Івано-Франківськ.

Відповідач: Тисменицька міська рада Івано-Франківської області, вул. Галицька, 17, м. Тисмениця Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04356165.

Повне судове рішення складено 20.03.2023.

Суддя Марія ХОМИНЕЦЬ