Постанова

від 06.12.2023 по справі 2-591/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 2-591/11

провадження № 61-10233 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , Тисменицька міська рада Івано-Франківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну

скаргу ОСОБА_2 на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2023 року у складі судді Хоминець М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року

у складі колегії суддів: Томин О. О., Бойчука І. В., Мальцевої Є. Є.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської областіпро встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними.

Позовна заява мотивована тим, що рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2007 року у справі № 2-13/2007 позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_5 , який діяв в інтересах

ОСОБА_3 , задоволено, визнано недійсним видане на її ім`я свідоцтво про право на спадщину від 23 грудня 2005 року на будинковолодіння

АДРЕСА_1 . Визнано

за ОСОБА_2 право власності на літню кухню, 1987 року забудови, зазначеною «Б-1» по плану технічного паспорту, загальною площею 63,9 кв. м, вартістю 48 705 грн, що використовується під житло по

АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру

№ 2, яка складається з житлової кімнати, площею 15,16 кв. м, кухні, площею 8,38 кв. м, комори, площею 1,95 кв. м, коридору, площею 3,11 кв. м, загальною площею 28,5 кв. м, загальною вартістю 5 624 грн, будинковолодіння по АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлої матері

ОСОБА_6 . Визнано за нею право власності на квартиру № 1 , яка складається з житлової кімнати, площею 20,44 кв. м, кухні площею 13,52 кв. м, комори,

площею 2,35 кв. м, коридору, площею 2,75 кв. м, веранди площею 7,60 кв. м, загальною площею 46,66 кв. м, та приміщення літньої кухні, зазначеної літерою «Б» по плану технічного паспорту, площею 24,4 кв. м, загальною вартістю 27 758 грн, будинковолодіння по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_7 .

Після ухвалення судом вищевказаного рішення виникла необхідність встановлення порядку користування земельною ділянкою.

14 листопада 2007 року комісією за участю представників міської ради та спеціалістів земельного відділу складено акт, відповідно до якого зроблено розрахунок площі земельних ділянок для обслуговування співвласниками будинковолодіння по АДРЕСА_1 своїх часток будинковолодіння. Комісією було рекомендовано провести розподіл земельної ділянки, належної до будинковолодіння, загальною площею 0,1742 га, відповідно до часток у будинковолодінні, а саме: закріпити за ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1167 га, (для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га), за ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 0,0418 га,

за ОСОБА_3 - земельну ділянку, площею 0,0157 га. Вказана комісія працювала без її участі, як землекористувача, тому вона не може погодитися з її висновками.

Протягом 10 років вона користується земельною ділянкою, площею 0,07 га, що підтверджується квитанціями про сплату земельного податку, тому їй не може бути виділена земельна ділянка меншою площею.

Рішенням XV сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської областівід 22 грудня 2008 року затверджено акт комісії від 14 листопада 2007 року та надано дозвіл ОСОБА_2 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації щодо видачі державних актів на право власності на земельні ділянки для: а) будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,05 га, б) ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га.

Позивач вважала, що вищевказаним рішенням міської ради порушено її законні права та інтереси, як землекористувача, оскільки затверджено незаконний акт, складений без її участі.

Тисменицька міська рада Івано-Франківської області, знаючи про існування спору між сторонами, рішенням XXII сесії V скликання від 29 березня 2010 року затвердила матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та передала у приватну власність ОСОБА_2 дві земельні ділянки, а саме: площею 0,0500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку та площею 0,0667 га, для ведення особистого селянського господарства.

Зазначала про те, що у Тисменицької міської ради Івано-Франківської областібули відсутні правові підстави для передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га, оскільки цільове призначення земельної ділянки є обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно з генеральним планом (схемою) Івано-Франківського обласного бюро технічної інвентаризації станом на 29 листопада 1967 року по АДРЕСА_1 (після зміни назви АДРЕСА_1 ) розташована присадибна ділянка,

площею 1 686,70 кв. м. Тобто земельна ділянка відноситься до категорії земель громадської та житлової забудови, оскільки на ній розміщені два житлові будинки і господарські будівлі, тому передача у власність частини земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є незаконною. На підставі вказаного незаконного рішення XXII сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської областівід 29 березня 2010 року ОСОБА_2 отримав два державні акти серії ЯЛ № 271662, серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельні ділянки, площею 0,0500 га та площею 0,0667 га, які підлягають визнанню недійсними.

З врахуванням викладеного та заяв про збільшення позовних вимог

ОСОБА_1 просила суд:

- встановити порядок користування спірною земельною ділянкою, яка розташована біля будинковолодіння по АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним рішення XV сесії V скликання Тисменицької міської ради

Івано-Франківської областівід 22 грудня 2008, яким затверджено акт

комісії від 14 листопада 2007 року та надано дозвіл ОСОБА_2 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації;

- визнати нечинним рішення XXII сесії V скликання Тисменицької міської ради

від 29 березня 2010 року про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації та передачу у приватну власність ОСОБА_2 спірних земельних ділянок;

- визнати недійсними видані на ім`я ОСОБА_2 державний акт

серії ЯЛ № 271662 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0206 та державний акт серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0667 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0207.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 30 квітня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 05 липня 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 квітня 2010 року скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 26 січня 2011 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито, оскільки справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства та належить до юрисдикції адміністративного суду.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 березня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 26 січня 2011 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 16 листопада 2011 року провадження у справі зупинено до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2012 року провадження у справі відновлено.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 квітня 2013 року залучено до участі у справі правонаступника ОСОБА_3 -

ОСОБА_4 .

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2013 року провадження у справі зупинено до вирішення справи № 352/2369/13-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання права власності на 9/100 частки домоволодіння в порядку спадкування за заповітом.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2014 року відновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 02 жовтня 2014 року провадження у справі зупинено до вирішення справи № 352/1125/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділ в натурі частки домоволодіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Ухвалою Тисменицького районного суду від 26 грудня 2016 року відновлено провадження у справі та призначено її до судового розгляду.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 13 листопада 2017 року провадження у справі зупинено до завершення касаційного провадження у справі № 352/1125/14-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про виділ у натурі частки домоволодіння, зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтв про право власності.

Ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 вересня 2019 року відновлено провадження у справі.

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 16 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано недійсними рішення Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 22 грудня 2008 року «Про розгляд заяв» щодо затвердження акту комісії від 14 листопада 2007 року та надання дозволу ОСОБА_2 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки для: а) будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0500 га,

б) ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га;

від 29 березня 2010 року «Про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2 ».

Визнано недійсними видані ОСОБА_2 державні акти від 04 квітня

2011 року серії ЯЛ № 271662 на право власності на земельну ділянку,

площею 0,0500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0206; серії ЯЛ № 271663 на право власності на земельну ділянку, площею 0,0667 га, для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2625810100:01:016:0207. У позові про встановлення порядку користування земельною ділянкою відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірна земельна ділянка

по АДРЕСА_1 , площею

0,1742 га, яка розташована у центральній частині м. Тисмениця, має цільове призначення - присадибна ділянка та відноситься до земель житлової забудови з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується, у тому числі викопіюванням з генерального плану м. Тисмениця. Відсутні належні і допустимі докази, які б підтверджували зміну цільового призначення частини цієї присадибної земельної ділянки.

Рішення XV сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 22 грудня 2008 року «Про розгляд заяв» щодо затвердження акту комісії від 14 листопада 2007 року є недійсним, оскільки вказаний акт складено без участі позивачки, а викладені в ньому рекомендації щодо закріпленням

за ОСОБА_2 земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку і для ведення особистого селянського господарства суперечать положенням закону.

Рішенням XXII сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 29 березня 2010 року «Про затвердження матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок ОСОБА_2 » затверджено останньому матеріали земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельні ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , площею 0,0500 га, та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га, по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 отримав два державні акти на право власності на земельні ділянки.

Таким чином, зазначене рішення XXII сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 29 березня 2010 року винесено з порушенням положень земельного законодавства, оскільки відсутні докази зміни цільового призначення земельної ділянки з будівництва та обслуговування житлового будинку на ведення особистого селянського господарства, яким також порушено права позивачки, а отже, видані на підставі цього рішення два державні акти на право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_2 суперечать положенням земельного законодавства.

Акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки

від 29 березня 2010 року, в якому суміжні землекористувачі ОСОБА_9 та ОСОБА_1 погодили межі двох земельних ділянок ОСОБА_2 , на увагу не заслуговує, оскільки він поданий останнім до суду лише через одинадцять років після звернення позивачкою до суду з відповідною позовною вимогою.

Позовна вимога про встановлення порядку користування земельною ділянкою не підлягає задоволенню, оскільки суд позбавлений можливості визначити варіанти користування спірною земельною ділянкою відповідно до часток кожного з трьох власників будинковолодіння, а клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи позивачкою заявлено не було.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня

2023 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що на час переходу до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 права власності на частки будинковолодіння

по АДРЕСА_1 спірна земельна ділянка була віднесена до категорії земель для обслуговування житлового будинку і господарських споруд, тобто не могла містити частки земельної ділянки, призначеної для ведення особистого селянського господарства.

Доводи апеляційної скарги про те, що станом на час винесення Тисменицькою міською радою Івано-Франківської області рішення від 22 грудня 2008 року такої категорії земель, як присадибна ділянка вже не було, земельне законодавство після 1970 року було змінено, а суд брав до уваги призначення спірної земельної ділянки станом на 1967 рік, не заслуговують на увагу, оскільки присадибна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови і на вищевказану дату її цільове призначення не змінювалося. Разом з тим, у разі передачі у приватну власність земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності, цільове призначення якої змінюється, обов`язковим є розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Зміна цільового призначення земельної ділянки у встановленому законом порядку мала бути здійснена до надання цієї ділянки у власність відповідачу. Проте відсутні докази прийняття Тисменицькою міською радою Івано-Франківської області відповідного рішення щодо зміни цільового призначення спірної земельної

ділянки, розроблення проєкту землеустрою щодо зміни цільового призначення,

а отже, надання міською радою дозволу на передачу такої ділянки у приватну власність для ведення особистого селянського господарства здійснено з порушенням положень закону.

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про незаконність оспорюваного рішення XV сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 22 грудня 2008 року та виданих на ім`я ОСОБА_2 державних актів на право власності на земельні ділянки.

Посилання апеляційної скарги на те, що згідно з листами відділу регіонального розвитку містобудування і архітектури Івано-Франківської області від 30 грудня 2009 року №01-15/3253, управління Держкомзему в Тисменицькому районі

від 29 січня 2010 року № 05-10/0419 земельна ділянка, площею 0,0667 га, для ведення особистого селянського господарства відноситься до земель сільськогосподарського призначення, вид угіддя ділянки - рілля, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки у вказаних листах не зазначено про дотримання порядку зміни цільового призначення спірної земельної ділянки,

не вказано про те, що такі дії вчиняти не потрібно, а зазначено лише про відповідне оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування. Вищевказані висновки також спростовують посилання ОСОБА_2 на долучений до апеляційної скарги лист Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12 квітня 2023 року № 29-9-0.43-1556/0/2-23, оскільки у ньому так само зазначено про правовий статус земельних ділянок ОСОБА_2 згідно з внесеними відомостями після їх передачі останньому оскаржуваним рішенням міської ради, на підставі технічної документації про виконані роботи при підготовці та видачі державних актів на право власності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 2-591/11 з Тисменицького районного суду Івано-Франківської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 на праві власності належить 67/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 .

Актом від 14 листопада 2007 року комісії у складі депутата міської ради

Шкрумиди О. Р., спеціалістів земельного відділу ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , рекомендувала провести розподіл земельної ділянки, належної до будинковолодіння відповідно до часток співвласників, а саме: закріпити за ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1167 га, (для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га), за ОСОБА_1 - земельну ділянку, площею 0,0418 га, за ОСОБА_3 - земельну ділянку,

площею 0,0157 га. Отже, вказаний розподіл було проведено пропорційно ідеальних часток співвласників у будинковолодінні. Земельна ділянка виділена позивачці не приватизована та не накладається на земельні ділянки ОСОБА_2 .

Таким чином, позивачкою належними доказами не підтверджено факт порушення її прав діями, чи рішеннями відповідачів. Частка ОСОБА_2 у спірному будинковолодінні є більшою, ніж частка позивачки, тому відповідно він має права на більшу земельну ділянку, розмір якої відповідає його частці у праві власності

на житловий будинок.

Станом на час надання дозволу ОСОБА_2 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі актів на право власності для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,0500 га, і ведення особистого селянського господарства,

площею 0,0667 га, земельні ділянки були віднесені до земель сільськогосподарського призначення та житлової громадської забудови. Оскільки земельні ділянки передавались у приватну власність вперше, то прийняття окремого рішення про зміну їх цільового призначення законом не встановлювалося.

Доводи особи, яка подала відзив

У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Оскаржуване рішення міської ради та державні акти на право власності на земельні ділянки видані з порушенням положень земельного законодавства, унаслідок чого також порушено права інших землекористувачів спірної

присадибної земельної ділянки по АДРЕСА_1 , співвласників житлового будинку, який розташований на ній, у тому числі права ОСОБА_1 .

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до рішення виконавчого комітету Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 19 листопада 1998 року № 55 надано дозвіл

ОСОБА_2 , жителю АДРЕСА_1 використовувати літню кухню по АДРЕСА_1 під житло

(а.с. 207, т. 1). Рішенням Тисменицької міської ради Івано-Франківської області

від 20 травня 2002 року № К-10 надано дозвіл ОСОБА_7 на будівництво господарської будівлі (а.с. 219, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 16 грудня

1997 року, витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 18 грудня

2005 року № 9324516 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належали по 1/4 частки домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 30, 31, т. 3).

Відповідно до технічного паспорта на садибний (індивідуальний житловий будинок) АДРЕСА_1 від 16 червня 2007 року до цього будинковолодіння належать два житлові будинки, площею 75,0 кв. м

та 63,9 кв. м, літня кухня, площею 24,4 кв. м, сарай, площею 10,6 кв. м, сарай, площею 16,9 кв. м, вбиральня, сарай, площею 17,0 кв. м, сарай, площею 4,6 кв. м, вбиральня, вбиральня (а.с. 203-206, т. 1).

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 03 квітня 2007 року у справі № 2-13/2007 позов ОСОБА_2 та зустрічний позов ОСОБА_5 , який діяв в інтересах ОСОБА_3 , задоволено, визнано недійсним видане на ім`я ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину

від 23 грудня 2005 року на будинковолодіння АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на літню кухню 1987 року забудови, зазначеною «Б-1» по плану технічного паспорту, загальною площею 63,9 кв. м, вартістю 48 705 грн, що використовується під житло

по АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_3 право власності на квартиру № 2, яка складається з житлової кімнати, площею 15,16 кв. м, кухні площею 8,38 кв. м, комори, площею 1,95 кв. м, коридору, площею 3,11 кв. м, загальною площею 28,5 кв. м, загальною вартістю 5 624 грн, будинковолодіння по АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після померлої матері ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру № 1 , яка складається з житлової кімнати, площею 20,44 кв. м, кухні площею 13,52 кв. м, комори, площею 2,35 кв. м, коридору, площею 2,75 кв. м, веранди площею

7,60 кв. м, загальною площею 46,66 кв. м, та приміщення літньої кухні, зазначеної

літерою «Б» по плану технічного паспорту, площею 24,4 кв. м, загальною вартістю 27 758 грн, будинковолодіння по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після померлого батька ОСОБА_7 .

Згідно з інформацією з інвентаризаційної справи/розрахунку ідеальних часток в загальній власності на будинковолодіння Обласного бюро технічної інвентаризації від 16 червня 2007 року, за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 належить 24/100 частки, ОСОБА_2 - 67/100 частки,

ОСОБА_3 - 9/100 частки (а.с. 24, 47-49, т. 1).

ОСОБА_2 оформлено право власності на 67/100 частки зазначеного будинколодіння, про що свідчить копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 31 серпня 2007 року серії НОМЕР_1 (а.с. 211, т. 1).

ОСОБА_3 оформлено право власності на 9/100 частки вказаного будинколодіння, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29 серпня 2007 року серії НОМЕР_2 (а.с. 176, т. 2).

ОСОБА_1 оформлено право власності на 24/100 частки зазначеного будинколодіння, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 29 жовтня 2008 року (а.с. 215, т. 2).

Відповідно до копії генерального плану (схеми) присадибної ділянки

по АДРЕСА_1

від 03 травня 1955 року, виправлено 29 листопада 1967 року площа вищевказаної земельної ділянки становила 1 686,70 кв. м, з них: під забудовою - 124,30 кв. м,

під двором - 370,5 кв. м, під садом - 1 191,9 кв. м, залишки - 591,50 кв. м

(а.с. 192, 193, т. 3).

Згідно з кадастровим планом, складеним Тисменицьким районним відділом Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 2007 року, загальна площа цієї земельної ділянки - 0,1742 га, з них: 0,0090 га - капітальна (житловий будинок), 0,0048 га - капітальна (житловий будинок), 0,1604 га - прибудинкова територія (двір) (а.с. 28, т. 1).

Тисменицька міська рада Івано-Франківської області у відповіді від 30 вересня 2008 року № 444 зазначила, що згідно з земельно-обліковими книгами (початок реєстрації 2002 рік) міської ради за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 і ОСОБА_2 обліковуються земельні ділянки, площами по 0,07 га, кожна для будівництва та обслуговування житлового будинку, за які вказані землекористувачі сплачували земельний податок. Інших користувачів за зазначеною адресою не числиться (а.с. 10-12, 20-21, 88, 115, т. 1).

14 листопада 2007 року комісією у складі депутата міської ради, спеціалістів земельного відділу розглянуто заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_9

про розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 , та складено акт, в якому зазначено, що комісією зроблено розрахунок площі земельних ділянок для обслуговування часток будинковолодіння. Враховуючи надану документацію і бажання власників вирішено провести розподіл будинковолодіння по АДРЕСА_1 , загальною площею 0,1742 га, відповідно до розрахунку ідеальних часток бюро технічної інвентаризації, а саме: закріпити за ОСОБА_2 земельну ділянку, площею 0,1167 га, (для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,05 га, для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0667 га), за ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0418 га, і за ОСОБА_3 земельну ділянку, площею 0,0157 га (а.с. 8, т. 1).

Рішенням XV сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 22 грудня 2008 року затверджено вищезазначений акт комісії

від 14 листопада 2007 року. Надано дозвіл ОСОБА_2 на проведення земельно-кадастрової інвентаризації по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на вищевказані земельні ділянки відповідно до рішення Тисменицького районного суду від 03 квітня 2007 року Івано-Франківської області у справі № 2-13/2007 і пропорційного розрахунку ідеальних часток бюро технічної інвентаризації у вартості будівель і споруд

(а.с. 109, 114, т. 1).

Спеціалістами Тисменицького районного відділу Івано-Франківської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» в присутності представників сільської ради, Тисменицького районного відділу земельних ресурсів, землекористувача та суміжних землекористувачів проведено встановлення і відновлення в натурі меж земельної ділянки ОСОБА_2 ділянка НОМЕР_5 , площею 0,1000 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку та ділянка № НОМЕР_3 , площею 0,0167 га, для ведення особистого селянського господарства, про що складено відповідний акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки; складено кадастровий план цих земельних ділянок, технічну документацію (а.с. 26, 27, 29, т. 1; а.с. 130-146, т. 3).

Рішенням XXII сесії V скликання Тисменицької міської ради Івано-Франківської області від 29 березня 2010 року затверджено ОСОБА_2 матеріали земельно-кадастрової інвентаризації земельних ділянок по виготовленню технічної документації по видачі державних актів на право власності на земельні ділянки, площею 0,0500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 та площею 0,0667 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_1 ; передано такі ділянки йому у приватну власність (а.с. 99, т. 2).

04 квітня 2011 року ОСОБА_2 на підставі зазначеного вище рішення міської ради видано державні акти на право власності на вказані земельні ділянки, площею 0,0500 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1

(серії ЯЛ №271662) та площею 0,0667 га для ведення особистого

селянського господарства по АДРЕСА_1 (серії ЯЛ №271663)

(а.с. 80, 88-90, т. 2).

Згідно з копією свідоцтва про смерть від 28 вересня 2011 року серії НОМЕР_4 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 125, т. 2).

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області

від 24 березня 2014 року у справі № 352/2369/13-ц позов ОСОБА_4 задоволено, визнано за ОСОБА_4 право власності на 9/100 частки домоволодіння АДРЕСА_1 вартістю 10 618 грн у порядку спадкування за заповітом після померлого ОСОБА_3 (а.с. 187-189, т. 2).

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 29 червня 2016 року у справі № 352/1125/14-ц позов ОСОБА_4 задоволено частково. Виділено ОСОБА_4 , як власнику 9/100 частки домоволодіння

АДРЕСА_1 , загальною вартістю 585 927 грн: кухню 2-1, площею 8,38 кв. м, вартістю 11 498 грн, житлову кімнату 2-2, площею 15,16 кв. м, вартістю 20 800 грн, комору 2-3, площею 1,95 кв. м, вартістю 1 724 грн, коридор 2-4, площею 3,11 кв. м, вартістю 2 749 грн,

а всього приміщень по житловому будинку «А», загальною площею 28,6 кв. м,

загальною вартістю 36 771 грн, сарай «В», вартістю 8 847 грн, вбиральню «Д», вартістю 1 582 грн, а всього на загальну суму 47 200 грн, що становить

8/100 частки від загальної вартості домоволодіння.

Залишено ОСОБА_1 , як власнику 24/100 частки домоволодіння

АДРЕСА_1 , загальною вартістю 585 927 грн: житлову кімнату 1-1, площею 20,44 кв. м,

вартістю 28 045 грн, кухню 1-2, площею 13,52 кв. м, вартістю 18 550 грн,

комору 1-3, площею 2,35 кв. м, вартістю 3 224 грн, коридор 1-4, площею 2,75 кв. м, вартістю 2 385 грн, веранду 1-5, площею 7,6 кв. м, вартістю 6 590 грн, а всього приміщень по житловому будинку «А», загальною площею 46,66 кв. м, загальною вартістю 58 794 грн, літню кухню «Б», вартістю 61 874 грн, сарай «Г», вартістю

20 214 грн, вбиральню «Ж», вартістю 1 582 грн, а всього на загальну суму

142 464 грн, що становить 24/100 частки від загальної вартості домоволодіння.

Залишено ОСОБА_2 , як власнику 67/100 частки домоволодіння

АДРЕСА_1 , загальною вартістю 585 927,00 грн,: житловий будинок «Й», площею 101,8 кв. м, вартістю 338 725 грн, сарай «Е», вартістю 45 585 грн, сарай «Є», вартістю 8 906 грн, вбиральню «З», вартістю 3 047 грн, а всього на загальну суму 396 263 грн, що становить 68/100 частки від загальної вартості домоволодіння.

За відхилення від ідеальної частки стягнуто на користь ОСОБА_4 грошову компенсацію у розмірі 5 534 грн, а саме з ОСОБА_1 - 1 842 грн,

з ОСОБА_2 - 3 692 грн.

У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про визнання незаконними свідоцтв про право власності на нерухоме майно відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вищезазначеним вимогам закону не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів та дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Згідно зі статтею 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суди встановили, що ОСОБА_2 на праві власності належить

67/100 частки будинковолодіння по АДРЕСА_1 , а передана йому у власність земельна ділянка відповідає його частці у вказаному нерухомому майні.

Разом з тим у порушення вищевказаних положень закону суди не зазначили, якими саме доказами підтверджено факт порушення прав позивачки на земельну ділянку, так як розподіл спірної земельної ділянки здійснено пропорційно ідеальних часток співвласників у будинковолодінні, тобто оскільки частка ОСОБА_2 у спірному будинковолодінні є більшою, ніж частка позивачки, то відповідно він має права на більшу земельну ділянку, розмір якої відповідає його частці у праві власності на житловий будинок

Таким чином, ОСОБА_1 належними доказами не підтверджено факт порушення її прав діями, чи рішеннями відповідачів, що відповідно до вимог

статей 12, 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Верховний Суд звертає увагу на те, що судами не було здійснено ні розподіл спірної земельної ділянки між сторонами, ні визначено порядок користування земельною ділянкою, а заявлені вимоги ОСОБА_1 про визнання рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними не є ефективним способом захисту прав, оскільки задоволення таких вимог не призведе до відновлення прав позивачки. Разом з тим застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Проте судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Такі висновки сформульовані в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204 гс 19), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140 гс 19).

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення

у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд касаційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої та постанови суду апеляційної інстанцій і відмову у задоволенні позову, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути з ОСОБА_1 на користь

ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 76,50 грн та суді касаційної інстанцій

у розмірі 102 грн, а всього 178,50 грн.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 16 березня 2023 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 14 червня

2023 рокускасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_4 , Тисменицької міської ради Івано-Франківської області про встановлення порядку користування земельною ділянкою, визнання рішень міської ради та державних актів на право власності на земельну ділянку недійсними відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції у розмірі 76,50 грн та суді касаційної інстанцій

у розмірі 102 грн, а всього 178 (сто сімдесят вісім) грн 50 коп.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець