Рішення

від 13.03.2007 по справі 2-120/2007р.

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ГОРЛІВКИ

Справа № 2-120/2007p

Справа № 2-120/2007p.

РІШЕННЯ

Іменем України

13

березня 2007 року Центрально - Міський районний суд міста Горлівки Донецької

області в складі:

судді  Зайченко С.В.

при секретарі

Воробйовій Н.С.

за участю

позивача ОСОБА_1 представників відповідачів Тильного В.М., Шатрова Ю.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Горлівка Донецької області цивільну

справу за позовомОСОБА_2 до приватної фірми «Досуг», Горлівського представництва Фонду державного майна

України про визнання угоди купівлі-продажу недійсною та визнання недійсним

свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 14 жовтня 2005

року звернувся до суду із позовною заявою, у якій посилається на те, що він є

власником квартириАДРЕСА_1. Одночасно він є власником допоміжних приміщень багатоквартирного

житлового будинку АДРЕСА_2, що підтверджується Рішенням Конституційного Суду

України від 02 березня 2004 року.

Підвальні

приміщення 55,7 кв.м поАДРЕСА_2 відповідно до угоди купівлі-продажу. № 454 від

10 грудня 1998року були відчуджені Фондом державного майна України ПІТ «Досуг», якій видано

свідоцтво про право власності.

Вважає,

що порушено його права як власника. Його позбавлено можливості користуватися та

розпоряджатися спірним майном.

Відповідачами

не виконано вимоги ст. 369 ЦК

України, тому зазначений договір може бути визнано недійсним.

На

момент укладення спірної угоди відповідачами він був неповнолітнім. Повну

цивільну дієздатність він набув 28 серпня 2003 року. Вважає, що причина

пропуску строку позовної давності є поважною, тому строк необхідно поновити.

Просить

визнати недійсною угоду купівлі-продажу № 454 від 10 грудня 1998 року, укладену

відповідачами. Визнати недійсним свідоцтво про право власності № 4 від 12 січня

1999 року, видане ПП «Досуг».

Відновити

положення, яке існувало до укладення спірної угоди між відповідачами.

У

судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, підтвердив вищезазначені

обставини, уточнивши, що просить поновити йому строк позовної давності,

зокрема, пояснивши, що зазначене ним Рішення Конституційного Суду України

поширюється на правовідносини, які виникли у 1998 році.

Представник

Горлівського представництва Фонду державного майна України позовні вимоги не

визнав, пояснивши, що позивачем пропущено строк позовної давності. Крім того,

відчудження спірного майна відбулося на законних підставах.

2

Представник

приватної фірми «Досуг» позовні

вимоги не визнав, пояснивши, що набув спірне майно на законних підставах.

Третя

особа - нотаріус ОСОБА_3 була повідомлена про місце та час розгляду справи.

Надала суду заяву, у якій просить розглянути справу за її відсутності, вважає

позовні вимоги безпідставними, так як привілегіроване право покупки частини у

праві сумісної власності не діє у випадках продажу майна на аукціоні (публічних

торгах). Нотаріальні дії здійснено відповідно до закону.

Заслухавши

доводи сторін, третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, давши їм

оцінку у їх совокупности

суд приходить до наступного висновку.

Відповідно

до наказу № 1777 від 27серпня 1998 року Донецького регіонального відділення

Фонду державного майна України Горлівському представництву Фонду державного

майна України доручено приватизувати спірне приміщення поАДРЕСА_2, площею 13,5

кв.м та 5,45 кв.м шляхом проведення аукціону з використання грошових коштів

(Наказ Фонду державного майна України від 27 липня 1998 року № 1478).

Відповідно

до вищезазначених наказів 23 жовтня 1998 року проведено аукціон з продажу

спірного приміщення.

Переможцем

аукціону є приватна фірма «Досуг».

За

підсумками аукціону між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу

спірного приміщення 10 грудня 1998 року та посвідчено приватним нотаріусом

ОСОБА_3 (реєстрація № 4804).

17

грудня 1998 року спірне приміщення було передано згідно акту прийому-передачі

приватній фірмі «Досуг».

Зазначена

угода була здійснена відповідно до Закону України «Про приватизацію майна

державних підприємств» від 04 березня 1992 року.

12 січня

1999 року приватній фірмі «Досуг»

було видано свідоцтво про право власності на вбудоване приміщення (55,7

кв.м) поАДРЕСА_2.

Позивач

є власником квартириАДРЕСА_1, відповідно до свідоцтва про право власності № 595

від 11 вересня 1997 року.

Позивачем було

досягнено повноліття 28 серпня 2003 року.

Відповідно

до Рішення Конституційного Суду України від 02 березня 2004 року в аспекті

конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої

статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію

державного житлового фонду» (2482-12) треба розуміти так:

1.                        

Допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища,

колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян

одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних

будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує

здійснення додаткових дій, зокрема, створення об'єднання співвласників

багатоквартирного будинку, вступу до нього.

2.                        

Власник (власники) неприватизованих квартир

багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень

нарівні з власниками приватизованих квартир.

Таким чином,

позивач на момент укладення спірної угоди є власником спірного приміщення.

При розгляді

даної справи суд керується законодавством, яке діяло на момент укладення

спірної угоди.

Відповідно до

ст. 112 ЦК України

( у редакції 1963 року) спірне приміщення с

спільною сумісною власністю позивача та відповідача.

Відповідно

до ст. 48 ЦК України

у редакції 1963 року (відсутня ст. 203 ЦК

України) недійсна угода, яка не відповідає вимогам закону, зокрема, така,

що порушує особисті та майнові права неповнолітніх дітей.

3

Згідно з

недійсною угодою кожна із сторін зобов'язані повернути іншій стороні все

отримане відповідно до угоди, а при неможливості повернення отриманого в натурі

- відшкодувати його вартість у грошовому вираженні, якщо інші наслідки недійсності

угоди не передбачені законом.

При

укладенні спірного договору купівлі-продажу не було враховано інтереси позивача

як власника.

Договір

купівлі-продажу укладено з порушенням вимог закону, тому є підстави для

визнання його недійсним відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК України 1963

року. Однак, визнання угоди недійсною за вищезазначених обставин тягне за собою

двосторонню реституцію.

Разом із

тим, відповідно до ст. 145 ч. 1 ЦК

України (у редакції 1963 року) якщо майно набуто відоплатно у особи, яка не

мала права його відсуджувати, про що набувач не знав, не повинен був знати

(сумлінний набувач), то власник вправі витребувати це майно від набувача тільки

у випадку, коли майно втрачено власником або особою, якій майно було передано

власником у володіння, або викрадено у одного чи іншого, або вибуло з їх

володіння іншим шляхом поза їх волі.

У даному випадку

приватна фірма «Досуг» є

сумлінним набувачем.

Таким

чином, у даному випадку немає підстав для визнання спірної угоди

купівлі-продажу недійсною. Необхідність відмови у визнанні недійсним договору

купівлі-продажу у випадку, коли покупець є сумлінним, випливає із змісту

підпункту «в» п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову

практику у справах приватної власності» такий договір не може бути визнаний

недійсним, тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Тому

немає підстав для визнання свідоцтва про право власності на вбудоване

приміщення поАДРЕСА_2, виданого 12 січня 1999 року приватній фірмі «Досуг» недійсним.

Посилання

позивача на ст. 369 ЦК України

(у редакції 2004 року) не може бути прийняті судом до уваги, оскільки

зазначеної норми не було у Цивільному Кодексі України (у редакції 1963 року),

тобто на момент укладення спірної угоди.

Крім того, суд

вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Відповідно

до п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004 року Правила Цивільного Кодексу України про

позовну давність застосовується до позовів, строк пред'явлення яких,

встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим

Кодексом. Відповідно до п. 7 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України 2004

року до позовів про визнання заперечуваного правочину недійсним і про

застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, право на пред'явлення

якого виникло до 01 січня 2004 року, застосовується позовна давність,

встановлена ля відповідних позовів законодавством, що діяло раніше.

На

момент набрання чинності ЦК

України 2004 року сплили строки позовної давності, тому посилання позивача

на ст. 261 ЦК України

не ґрунтуються на законі.

У задоволенні

позовних вимог слід відмовити у повному обсязі.

Питання судових

витрат необхідно вирішувати відповідно до ст. 88 ЩІК України.

Керуючись ст.

ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 218, 223 ЩІК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні

позовних вимогОСОБА_2 до приватної фірми «Досуг»,

Горлівського представництва Фонду державного майна України про визнання

угоди купівлі-продажу від 10 грудня 1998 року вбудованого нежитлового

підвального приміщення за адресою: АДРЕСА_2, укладеної між Горлівським

представництвом Фонду державного майна України та приватною фірмою «Досуг»

недійсною та визнання недійсним свідоцтва № 4 від 12 січня 1999 року про право

власності приватної фірми «Досуг» на вбудоване приміщення поАДРЕСА_2 відмовити.

4

Стягнути

зОСОБА_2 судовий збір на користь державну у розмірі 51 (П'ятдесят одна) гривні.

Стягнути

зОСОБА_2 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у

розмірі 300 (тридцять) гривень на користь Територіального Управління судової

адміністрації в Донецькій області

На

рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти

днів з дня проголошення рішення через Центрально - Міський районний суд міста

Горлівки Донецької області.

Апеляційна

скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження через Центрально - Міський районний суд міста Горлівки

Донецької області.

Рішення

суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було

подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у

строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо

його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним

судом.