Рішення

від 06.03.2007 по справі 2-120/2007р.

КРЮКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 2-120/2007 p

Справа №  2-120/2007 p.

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

6 березня 2007 року Крюківський районний суд м.

Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Сьоря С.І., при

секретарі Бокатюк Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці

цивільну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до

юридичної особи ТОВ «Деревообробний комбінат «Україна» про стягнення

заборгованості по виплаті заробітної плати і сум, що підлягають виплаті при

звільненні та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся

до суду з позовом відповідно до якого просив суд ухвалити рішення яким стягнути

з ТОВ «Деревообробний комбінат «Україна» на його користь суму заборгованості по

виплаті заробітної плати та іншим платежам, що належать працівнику при

звільненні за липень 2006 року та компенсаційні виплати за невикористанні

відпустки за період 2003-2006 р.

Свої

вимоги мотивував тим, що з 10.06.2003 р. по 03.07.2006 р. він працював на ТОВ

«Деревообробний комбінат «Україна» на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1. При звільненні

відповідач не виплатив йому заробітну плату за червень та липень місяць 2006

року та компенсацію за невикористану відпустку за період з 2003 року по 2006

року, що підтверджується довідкою про нарахування та виплату заробітної плати

та копіями розрахункових листків і є порушенням трудового законодавства. Крім

того, зазначив, що вказаними неправомірними діями відповідача йому спричинено і

моральну шкоду, яка виразилася в моральних переживаннях, стресових станах та

позбавленні можливості  реалізувати свої

бажання.

В судовому

засіданні позивач позовні вимоги доповнив та остаточно просив суд позов

задовольнити та стягнути з відповідача ТОВ «Деревообробний комбінат «Україна»

на його користь заборгованість по заробітній платі за липень 2006 р. з

урахуванням компенсації за невикористані відпустки за період з 2003 р. по 2006

р. на загальну суму 1660,99 грн. та 5000 грн. моральної шкоди.

Відповідач

в останнє судове засідання свого представника не направив з невідомих суду

причин, хоча належним чином був повідомлений.

Відповідно

письмових пояснень та пояснень даних в період судового розгляду представник

відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що позивачем не надано доказів

щодо звернення до підприємства про отримання невиплачених сум, крім того

позивач ухиляється від їх отримання і тому вважає, що відсутній предмет спору.

Також зазначив, що підприємство не оспорює наявність заборгованості по

заробітній платі, яка депонована на відповідний рахунок підприємства ще в липні

2006

Суд,

вислухавши думку позивача, який не заперечував проти ухвалення заочного

рішення, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе розглянути справу на

підставі наявних у справі доказів у відсутність відповідача.

Вислухавши

позивача, свідків, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи суд встановив наступне.

Свідок

ОСОБА_2 в судовому засіданні вказав, що на момент звільненні обхідний лист на ОСОБА_1. він підписував

і ніяких претензій до позивача як керівника підприємства він не має.

Свідок

ОСОБА_3. зазначила, що ОСОБА_1.

вимагав у неї видати йому трудову книжку, але вона відмовила і печатку в ній

вона не ставила.

Свідок

ОСОБА_4. дав пояснення, що кошти які вимагає позивач були нараховані вчасно і

йому невідомо, чому ОСОБА_1. не

прийшов за ними на підприємство. Після того як позивач забрав трудову книжку на

підприємстві більше не з»являвся.

ОСОБА_1. з

10.06.2003 року по 03.07.2006 року працював на посаді ІНФОРМАЦІЯ_1 ТОВ

«Деревообробний комбінат «Україна», що підтверджується наказом про прийняття на

роботу НОМЕР_1 від 10.06.2003 року та наказом про звільнення за власним

бажанням від 3.07.2006 року НОМЕР_2.

Згідно

ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов»язаний в день

звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з

ним розрахунок у строки визначені в ст.116 КЗпП України.

Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата

всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться

в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені

суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення

звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні

працівникові при звільненні власник або уповноважений ним орган повинен

письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору

про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений

ним орган в усякому випадку повинен у зазначений в статті строк виплатити не

оспорювань ним суму.

Згідно ст. 83 КЗпП України та ст.24 Закону України

"Про відпустки" у разі звільнення працівника йому виплачується

грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також

додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Відповідно до довідки про нарахування та виплату заробітної

плати з розрахунками виплат ОСОБА_1

при звільненні за період з 01.06.2006 року та розрахункових листків за

період червень -липень 2006 року, що були надані суду, за відповідачем мається

заборгованість перед позивачем по виплаті заробітної плати в сумі 629 грн. 66

коп. та компенсації за невикористані відпустки в сумі 1031,33 грн.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо

порушення строків виплати заробітної плати та належних при звільненні сум.

Твердження представника відповідача щодо не доведення

позивачем факту звернення до підприємства про виплату заборгованості суд не

приймає до уваги, оскільки чинним законодавством передбачається тільки

обов»язок власника у встановлені строки виплатити суми, що належать працівнику

при звільненні і не встановлений обов»язок працівника щодо його звернення до

підприємства про отримання невиплачених сум.

Крім того, відповідно довідки від 13.02.2007 р. за вих.

НОМЕР_3 заробітна плата ОСОБА_1

була депонована на рахунок НОМЕР_4 ще в липні 2006 р., тому відповідач мав

можливість перерахувати невиплачені суми на банківську картку позивача.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає, що позовні

вимоги щодо стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації та

невикористані відпустки підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 237-1 КЗпП України

відшкодування моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення

його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих

зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Невиплата відповідачем позивачу у встановлений законом

строк заборгованості по заробітній платі та компенсаційних виплат за

невикористані відпустки, завдало останньому моральних страждань, які виразилися

в психічних переживаннях, пов'язаних з неможливістю використати кошти на

реалізацію власних бажань.

Зважаючи на тривалість моральних страждань позивача, їх

характер, суму заборгованості, ступінь вини відповідача, суд приходить до

висновку , що вимоги позивача щодо виплати йому моральної шкоди підлягають

частковому задоволенню.

Оскільки позов задоволено то суд вважає за необхідне

стягнути з відповідача на користь держави судові витрати.

Керуючись ст.ст. 10,11,60,212,213,214, 215, 226 ЦПК

України, ст.ст.47, 83, 116 КЗпП України, ст.24 Закону України „Про

відпустки", суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Деревообробний комбінат «Україна» про

стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати і сум, що належать

працівнику при звільненні з підприємства та моральної шкоди задовольнити

частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

«Деревообробний комбінат «Україна» на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті

заробітної плати в сумі 629 грн. 66 коп., компенсацію за невикористані

відпустки в сумі 1031 грн. 33 коп. та 2000 грн. в рахунок відшкодування

моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю

«Деревообробний комбінат «Україна» на користь держави державне мито в сумі 59

грн. 50 коп. та 30 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення розгляду

цивільної справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його

ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення

може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду

Полтавської області на протязі 20 днів  

з дня подачі в 10-денний термін заяви про апеляційне оскарження рішення

суду.