Постанова

від 07.03.2023 по справі 297/3270/21

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 297/3270/21

П О С Т А Н О В А

Іменем України

07 березня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі :

головуючого судді Джуги С.Д.

суддів : Кожух О.А., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря : Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року у складі судді Ільтьо І.І. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в :

30 грудня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом.

Позов обґрунтовує тим, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року у цивільній справі № 297/201/18 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвано. За час спільного проживання за спільні кошти подружжя набуло у власність земельну ділянку, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 площею 0,54 га, що була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВЕІ № 761812 від 23.11.2006 р. за № 8222, що посвідчений приватним нотаріусом Секереш Н.В. В подальшому видано державний акт на право власності на дану земельну ділянку серії ЗК № 057774 від 12 травня 2007 року. Рішенням Берегівського районного суду від 15 лютого 2019 року у цивільній справі № 297/1656/18 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено та здійснено поділ трьох об`єктів нерухомого майна, що належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .. В ході розгляду справи було подано заяву про зменшення позовних вимог, а саме взамін початкових вимог про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 ставилась вимога про поділ 1/2 частини вказаної земельної ділянки. Дана заява була подана на прохання ОСОБА_3 , так як існувала усна домовленість про те, що ОСОБА_2 подарує першому половину ділянки.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 ухиляється від виконання усної домовленості, а тому позивач просила здійснити поділ майна подружжя, а саме 1/2 частину земельної ділянки, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 площею 0,54 га.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року у позові ОСОБА_1 відмовлено, у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про сплив строків позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізналася значно пізніше після подачі заяви про зменшення позовних вимог від 19.01.2019 року, а саме, коли ОСОБА_2 відмовився від підписання угоди дарування частини земельної ділянки ОСОБА_3 .

У відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

В судове засідання апелянт, його представник ОСОБА_4 , третя особа ОСОБА_3 жодного разу не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності.

В судовому засіданні представники відповідача просять апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні заявленого позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущені строки позовної давності.

З такими висновками погоджується апеляційний суд, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст.82 ЦПК України).

Матеріалами справи встановлено, що рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 02 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 25 квітня 1987 року - розірвано.

У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 , про поділ спільного сумісного майна подружжя (справа №297/1656/18).

Зазначала, що за час спільного проживання за спільні кошти подружжя набуло у власність три об`єкти нерухомого майна:1) 1/2 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 ; 2) домоволодіння (житловий будинок) за адресою : АДРЕСА_3 ; 3) земельну ділянку з кадастровим номером з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 площею 0,54 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки ВЕІ № 761812 від 23.11.2006 р. за № 8222, що посвідчений приватним нотаріусом Секереш Н.В., в подальшому на яку видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 057774 від 12 травня 2007 року, та просила здійснити поділ даних об`єктів нерухомого майна.

22.01.2019 року у справі №297/1656/18 ОСОБА_1 подала заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила, зокрема, здійснити поділ половини (1/2) земельної ділянки з кадастровим номером з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 площею 0,54 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочним рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у справі №297/1656/18 позов ОСОБА_1 задоволено.

Здійснено поділ 1/2 частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 .

Здійснено поділ домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини вказаного домоволодіння.

Здійснено поділ половини (1/2) земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001, площею 0,54 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/4 вказаної ділянки.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року у справі №297/1656/18 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року у справі №297/1656/18 залишено без змін.

Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 є спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , та за позовом ОСОБА_1 здійснено поділ частини вказаної земельної ділянкою.

Відповідно до ч.2 ст.72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

У пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», зазначено, що до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки. Позовна давність обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідно дост.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257ЦК України)

Згідно із ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України.)

Пунктом 1статті 6 Конвенціїпро захист прав людини і основоположних свободпередбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Вищенаведеними матеріалами справи, а також оглянутою судом апеляційної інстанції справою №297/1656/18 доведено, що позов про поділ майна подружжя позивач подала 06.08.2018 року, в якому, зокрема, нею заявлена і вимога про поділ земельної ділянки з кадастровим номером 2110200000:01:050:0001 площею 0,54 га, за адресою: АДРЕСА_1 , яка є предметом спору у даній справі.

Тобто, станом на 06.08.2018 року позивач знала про порушення свого права, здійснила своє право на зверення до суду із позовною заявою про поділ майна подружжя, і саме з 06.08.2018 року почався перебіг строку позовної давності, коли вона вперше звернулася до суду про поділ поділ майна подружжя.

Із даним позовом про поділ поділ майна подружжя - 1/2 частини цієї ж земельної ділянки позивач звернулася 30.12.2021 року, тобто після спливу встановленого законом строку.

З урахуванням наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду.

Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимогстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як правова визначеність.

Подібні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2020 року у справі № 390/1740/18.

Доказів про поважність причин пропуску трирічного строку позовної давності, позивачем суду не надано.

Доводи апелянта, що про порушення свого права вона дізналася значно пізніше після подачі заяви про зменшення позовних вимог від 19.01.2019 року, а саме, коли ОСОБА_2 відмовився від писання угоди дарування частини земельної ділянки ОСОБА_5 не заслуговують на увагу, оскільки жодними належними, допустимими, достовірними доказами не доведені, і є голослівними. Окрім того, право звернення позивача до суду за захистом своїх прав щодо поділу спільного майна подружжя не може бути поставлене в залежність від наявності чи відсутності правовідносин відповідача з третіми особами та впливати на строки звернення до суду.

Таким чином, рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.374,375,382-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 17 березня 2023 року.

Головуючий :

Судді: