Ухвала

від 12.06.2023 по справі 297/3270/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 червня 2023 року

м. Київ

справа № 297/3270/21

провадження № 61-5527ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що Берегівський районний суд Закарпатської області своїм рішенням від 02 травня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвав.

За час спільного проживання за спільні кошти подружжя набуло у власність земельну ділянку площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що була придбана ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 23 листопада 2006 року.

Берегівський районний суд Закарпатської області заочним рішенням

від 15 лютого 2019 року у справі № 297/1656/18 позов ОСОБА_1

до ОСОБА_2 , треті особи: ПАТ «Універсал Банк», ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя, задовольнив.

Здійснив поділ частини нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнав за ОСОБА_1 право власності на частину нежитлової будівлі за вказаною адресою.

Здійснив поділ домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнав за ОСОБА_1 право власності

на частину вказаного домоволодіння.

Здійснив поділ половини ( частини) земельної ділянки площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнав за ОСОБА_1 право власності на частину вказаної ділянки.

Закарпатський апеляційний суд своєю постановою від 12 березня

2020 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області

від 15 лютого 2019 року залишив без змін.

Верховний Суд своєю постановою від 07 жовтня 2020 року рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 лютого

2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 12 березня 2020 року залишив без змін (провадження № 61-6426св20).

Таким чином рішенням суду, яке набрало законної сили, встановлено, що земельна ділянка площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001) є спільним майном подружжя ОСОБА_1

та ОСОБА_2 , та за позовом ОСОБА_1 здійснено поділ частини вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просила суд здійснити поділ майна подружжя, а саме частини земельної ділянки площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Берегівський районний суд Закарпатської області своїм рішенням

від 22 квітня 2022 року (у складі судді Ільтьо І. І.) у задоволенні позову

ОСОБА_1 відмовив.

Закарпатський апеляційний суд своєю постановою від 07 березня

2023 року (у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.) рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року залишив без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що строк позовної давності за позовними вимогами ОСОБА_1 сплив, що є підставою для відмови у позові.

13 квітня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року,

в якій заявниця просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Верховний Суд своєю ухвалою від 26 квітня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., залишив без руху та надав строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропонував заявниці додати документ про доплату судового збору у відповідному розмірі з урахуванням ціни пред`явленого позову, зазначивши, що дана справа може відноситися до категорії малозначних. Попередив про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.

У травні 2023 року до Верховного Суду на виконання вимог ухвали суду

від 26 квітня 2023 року від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат

Мензак Ю. Ю., надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані документи про доплату судового збору у відповідному розмірі з урахуванням ціни пред`явленого позову, а також висновок про ринкову вартість земельної ділянки, про поділ якої заявляє ОСОБА_1 .

Таким чином, недоліки касаційної скарги, визначені в ухвалі Верховного Суду від 26 квітня 2023 року, усунуті.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року

у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала,

що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду

на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень

resjudicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, зокрема, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

З огляду на висновок про ринкову вартість земельної ділянки

площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , вартість спірної земельної ділянки становить 268 769 грн.

Предметом спору у даній справі є вимоги про поділ майна подружжя, а саме частини земельної ділянки площею 0,54 га (кадастровий номер 2110200000:01:050:0001), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Отже, ціна позову становить 134 384,50 грн ( ідеальна частка

від 268 769 грн), яка станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684 грн х 100 = 268 400 грн).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов`язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

(рішення у справі «Зубац проти Хорватії», заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа на підставі вимог закону відноситься

до малозначних і окремого визнання її такою не потребує.

Касаційна скарга містить посилання на те, що дана справа потребує перегляду Верховним Судом на підставі підпункту «а» пункту 2

частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема, щодо застосування позовної давності у випадку, коли був інший судовий розгляд, який унеможливлював звернення з іншим позовом.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду,

у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Перевіривши доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що наведені заявницею підстави є такими, що розгляд саме цієї справи судом касаційної інстанції потрібен для формування єдиної правозастосовчої практики та зводяться до її незгоди з оцінкою зібраних судами у справі доказів та встановлених обставин із одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, й в цілому до заперечення результату розгляду справи судами.

Крім того, у чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявницею не надано.

Розглянувши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Ю. Ю., колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 297/3270/21, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпункту «а» пункту 2

частини 3 статті 389 ЦПК України.

Інших підстав, які б спростовували віднесення цієї справи до категорії малозначних, касаційна скарга не містить і суд касаційної інстанції їх не встановив.

Європейський суд з прав людини зазначає, що застосування критерію малозначності справи у цій справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявник не продемонструвала наявності виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (рішення у справі «Азюковська проти України», від 09 жовтня 2018 року, заява № 47921/08).

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб,

так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип «правової визначеності» буде порушено.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню,

у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Зазначення у постанові Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для перегляду справи судом касаційної інстанції, оскільки такий перегляд не відповідатиме положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у частині права особи на розгляд справи судом, встановленим законом.

Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мензак Юлій Юлійович, на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 22 квітня 2022 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про поділ спільного майна подружжя.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

В. В. Сердюк

В. А. Стрільчук