Рішення

від 21.03.2023 по справі 910/14134/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.03.2023Справа № 910/14134/22за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Атлант-152"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс комфорт ЛТД»

про стягнення 161 988,11 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс комфорт ЛТД» про стягнення 170 415,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 у частині сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, з огляду на що позивач просив суд стягнути 161 988,11 грн, з яких: 124 410,00 грн основного боргу, 4 841,63 грн 3% річних, 32 147,41 грн інфляційних втрат та 589,07 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2022 позовну заяву залишено без руху.

03.01.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків разом з позовною заявою в новій редакції від 28.12.2022, в якій позивачем зменшено позовні вимоги про стягнення основного боргу до 124 410,00 грн та збільшено вимоги про стягнення інфляційних втрат до 32 147,41 грн внаслідок здійснення перерахунку позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

За наслідками розгляду позовної заяви в новій редакції від 28.12.2022 у частині зменшення позовних вимог до 161 988,11 грн, судом прийнято зазначену заяву до розгляду.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

08.02.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

13.02.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву.

09.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, відповіді на відзив та детальному описі робіт та відповідачем у відзиві, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням державної приймальної комісії був прийнятий в експлуатацію житловий будинок по Харківському шосе, 152 корпус 2 та автопаркінг на 243 машиномісця, що підтверджується актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 28.12.2006 року.

Відповідно до п. 1 та п. 1.1. Розпорядження №1571 від 29.12.2006 Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації затверджено акти Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту згідно з додатком, зокрема - житловий будинок на перетині Харківського шосе та вул. Тростянецької, корпус 2 (житлова частина) з паркінгом на 243 машиномісця, в Дарницькому районі м. Києва.

19.02.2011 власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку, що розташований за адресою: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 152 №453-610 відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» створено ОСББ «Атлант-152».

Судом встановлено, що між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152» (Об`єднання) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вітрікс комфорт ЛТД» (Товариство) укладено Угоду про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 (Угода), відповідно до п. 1.1. якої предметом цієї Угоди є співпраця Сторін та їхні дії в спільних інтересах стосовно утримання, експлуатації, ремонту внутрішньобудинкових та зовнішніх мереж, використання приміщення в підвалі ж/б для розміщення обладнання водяного пожежогасіння автопаркінгу в житловому комплексі за адресою вул.Харківське шосе 152, корпус 2 (далі - Житловий комплекс), забезпечення потреб в житлово-комунальних послугах, участь в утриманні дорожнього покриття, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх пов`язаних із цим платежів, передбачених законодавством та статутними документами Об`єднання.

Згідно п. 3.1. Угоди ТОВ «Вітрікс Комфорт ЛТД» сплачує Об`єднанню необхідні платежі та внески згідно Додатку №1 та інших Додатків до 10 числа поточного місяця за попередній місяць згідно Актів. Представник Власника може також здійснювати добровільні внески Об`єднанню для виконання останнім предмету цієї Угоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як вбачається з п.7 Протоколу загальних зборів ОСББ «Атлант-152» №2 від 21.12.2017, було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків для підземного паркінгу у розмірі 6 380,00 грн на місяць.

Позивач зазначає, що за період з вересня 2019 року по липень 2022 року Об`єднанням було виставлено Товариству рахунки-фактури на загальну суму 220 110,00 грн.

З наявних у матеріалах справи актів про співучасть в утриманні будинку та прибудинкової території вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за період з січня 2020 року по січень 2022 року без зауважень (акти містять підписи сторін та відтиски їх печаток).

Також, Об`єднанням (виконавцем) складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період лютий 2022 року - липень 2022 року, які не містять підпису представника Товариства.

Так, зі змісту листа №55 від 16.09.2022 вбачається, що Об`єднання просило Товариство підписати, поставити печатку та повернути 2-й екземпляр зазначених вище актів на адресу: 02091, м. Київ, Харківське шосе, 152 №453-610.

Лист №55 від 16.09.2022 (трекінговий номер 0209109393017) вручено адресату за довіреністю 16.09.2022, однак, акти зі сторони відповідача підписані не були, зауважень щодо кількості та якості наданих послуг, про які зазначено в актах не надано.

Поряд з цим, з наявних у матеріалах справи виписок за особовим рахунком вбачається, що зобов`язання зі сплати заборгованості відповідачем виконано частково, а саме сплачено позивачу 95 700,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 у частині сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій за адресою: м. Київ, Харківське шосе, буд. 152, з огляду на що позивач просить суд стягнути 161 988,11 грн, з яких: 124 410,00 грн основного боргу, 4 841,63 грн 3% річних, 32 147,41 грн інфляційних втрат та 589,07 грн пені.

Відповідач у відзиві частково визнає позовні вимоги, а саме у частині стягнення заборгованості у розмірі 19 140,00 грн за період квітень - червень 2020 року та просить відстрочити виконання рішення. Щодо задоволення інших позовних вимог відповідач заперечує.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, між Об`єднанням та Товариством укладено Угоду про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 (Угода) відповідно до п. 1.1. якої предметом цієї Угоди є співпраця Сторін та їхні дії в спільних інтересах стосовно утримання, експлуатації, ремонту внутрішньобудинкових та зовнішніх мереж, використання приміщення в підвалі ж/б для розміщення обладнання водяного пожежогасіння автопаркінгу в житловому комплексі за адресою вул.Харківське шосе 152, корпус 2 (далі - Житловий комплекс), забезпечення потреб в житлово-комунальних послугах, участь в утриманні дорожнього покриття, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх пов`язаних із цим платежів, передбачених законодавством та статутними документами Об`єднання.

Так, на виконання Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015, за період з вересня 2019 року по липень 2022 року Об`єднанням виставлено Товариству рахунки-фактури на загальну суму 220 110,00 грн.

З наявних у матеріалах справи виписок за особовим рахунком вбачається, що зобов`язання зі сплати заборгованості відповідачем виконано частково, а саме сплачено позивачу 95 700,00 грн.

При цьому, з актів про співучасть в утриманні будинку та прибудинкової території вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв послуги з утримання будинку та прибудинкової території, за період з січня 2020 року по січень 2022 року без зауважень (акти містять підписи сторін та відтиски їх печаток).

Також, Об`єднанням (виконавцем) складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період лютий 2022 року - липень 2022 року, які не містять підпису зі сторони Товариства.

Судом було встановлено, що позивач направляв відповідачу вищевказані акти (Лист №55 від 16.09.2022) та просив повернути по одному підписаному примірнику, однак, відповідачем акти повернуті не були, жодних обґрунтованих зауважень щодо їх змісту не висловлено.

Відтак, суд приходить до висновку, що роботи (послуги) за період лютий 2022 року - липень 2022 року прийняті відповідачем без зауважень.

Пунктом 3.1. Угоди визначено, що ТОВ «Вітрікс Комфорт ЛТД» сплачує Об`єднанню необхідні платежі та внески згідно Додатку №1 та інших Додатків до 10 числа поточного місяця за попередній місяць згідно Актів. Представник Власника може також здійснювати добровільні внески Об`єднанню для виконання останнім предмету цієї Угоди.

Як вбачається з п.7 Протоколу загальних зборів ОСББ «Атлант-152» №2 від 21.12.2017, було прийнято рішення про затвердження розміру щомісячних внесків для підземного паркінгу у розмірі 6 380,00 грн на місяць.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що позивачем період з вересня 2019 року по липень 2022 року належним чином виконувалися зобов`язання за Угодою, тоді-як, відповідачем зобов`язання зі сплати заборгованості виконані частково, а саме на суму 95 700,00 грн. При цьому, враховуючи, положення пункту 3.1. Угоди, суд зазначає, що строк сплати коштів за періоди квітень 2020 року - червень 2020 року, лютий 2021 року - січень 2022 року та березень 2022 року - липень 2022 року є таким, що настав.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів сплати позивачу грошових коштів у розмірі 124 410,00 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 124 410,00 грн, а відтак, задоволення позовних вимог щодо стягнення основного боргу в повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено до стягнення з відповідача 4 841,63 грн 3% річних та 32 147,41 грн інфляційних втрат за періоди починаючи з 11 числа місяця наступного за місяцем надання послуг та до 13.12.2022.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних суд зазначає, що визначені позивачем періоди нарахування є обґрунтованими, а розрахунок арифметично правильним, відтак, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 32 147,41 грн та 3% річних у розмірі 4 841,63 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 589,07 грн.

Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.4. Угоди при порушенні строків оплати сплачується пеня в розмірі 0,1% від суми боргу за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної сплати. Сума пені зазначається у платіжному документі окремим рядком.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, враховуючи приписи ч.6 ст. 232 ГК України, суд зазначає, що обґрунтованим періодом нарахування пені за квітень 2020 є період з 11.05.2020 по 11.11.2020, за травень 2020 - з 11.06.2020 по 11.12.2020, за червень 2020 - з 11.07.2020 по 11.01.2021 і так далі по кожному розрахунковому періоду.

Поряд з цим, перевіривши розрахунок пені, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 589,07 грн пені є обґрунтованими, відтак, підлягають задоволенню повністю.

Також, у відзиві відповідач просить суд відстрочити виконання рішення, щодо чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Так, на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02).

Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, підставою для розстрочення чи відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Разом з тим, відповідачем не доведено належними доказами наявності виняткових обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду у термін, встановлений законодавством.

Відтак, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

09.03.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшов детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених позивачем витрат, необхідних для надання правничої допомоги, у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 22 000,00 грн.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

В першій заяві по суті спору (позовній заяві) позивачем повідомлено, що ним понесено судові витрати у розмірі 8 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У зв`язку з розглядом справи позивач очікує понести судові витрати у сумі приблизно 20 000,00 грн, проте остаточна сума може бути більшою.

Суд зазначає, що зі змісту статті 129 Господарського процесуального кодексу України випливає, що судові витрати підлягають відшкодуванню за умови надання стороною належних доказів, що їх підтверджують.

До позовної заяви позивачем додано в копіях свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №3600 від 28.112013 та ордер на надання правничої допомоги серії АА №1257468.

До детального опису робіт позивачем додано в копіях Договір про надання правничої (правової допомоги) №19/08/2022 від 19.08.2022, Додаткові угоди №1 від 19.08.2022, №2 від 18.11.2022 №3 від 28.12.2022 та №4 від 07.02.2023, рахунки на оплату від 23.08.2022, 18.11.2022, від 28.12.2022 та від 07.02.2023, акти приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги №1 від 12.09.2022, №2 від 14.12.2022, №3 від 13.12.2022 та №4 від 15.02. 2023, а також платіжні доручення (інструкції) №219 від 31.08.2022, №281 від 18.11.2022, №328 від 28.12.2022 та №23 від 14.02.2023.

Так, з поданих документів, судом встановлено, що між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152» (Клієнт) та Адвокатським бюро «Штеренберг О.О.» (Виконавець) укладено Договір про надання правничої (правової допомоги) №19/08/2022 від 19.08.2022, відповідно до п. 1.1. якого предметом даного договору є забезпечення виконавцем усіма законними методами та способами захисту прав, свобод і законних інтересів Клієнта у всіх справах, які пов`язані із захистом та відновленням його порушених, невизнаних, оспорюваних прав та законних інтересів.

Згідно п. 5.1. Договору №19/08/2022 від 19.08.2022 розмір гонорару виконавця та порядок його оплати визначається у додатковій угоді, яка погоджується Сторонами та оформлюється Додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Так, між Клієнтом та Виконавцем укладено Додаткові угоди №1 від 19.08.2022, №2 від 18.11.2022, №3 від 28.12.2022 та №4 від 07.02.2023 до Договору №19/08/2022 від 19.08.2022.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №1 від 19.08.2022 Клієнт замовляє Виконавцю наступні послуги: підготування розрахунку заборгованості, що виникла у ТОВ «Вітрікс комфорт ЛТД» перед Клієнтом відповідно до Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 - 3500,00 грн; підготування, формування та відправка ТОВ «Вітрікс комфорт ЛТД» листа з пропозицією про досудове врегулювання спору щодо погашення заборгованості перед Клієнтом відповідно до Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 - 3 500,00 грн. Загальна вартість 7 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №2 від 18.11.2022 Клієнт замовляє Виконавцю наступні послуги: підготування, формування та надсилання до Господарського суду м. Києва позовної заяви в інтересах ОСББ «Атлант-152» до ТОВ «Вітрікс комфорт ЛТД» про стягнення заборгованості відповідно до Угоди про співпрацю та дії у спільних інтересах від 01.08.2015 - 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №3 від 28.12.2022 Клієнт замовляє Виконавцю наступні послуги: підготування, формування та надсилання до Господарського суду м. Києва заяви про усунення недоліків позовної заяви у справі № 910/14134/22, а також уточнення позовної заяви і розрахунку заборгованості ТОВ «Вітрікс комфорт ЛТД» - 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди №4 від 07.02.2023 Клієнт замовляє Виконавцю наступні послуги: підготування. формування та надіслання до Господарського суду м. Києва відповіді на відзив ТОВ «Вітрікс комфорт ЛТД» у справі № 910/14134/22 - 4 000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткових угод оплата послуг Виконавця здійснюється Клієнтом у безготівковому вигляді на підставі виставлених Виконавцем Рахунків

Загальна сума замовлених послуг відповідно до додаткових угод складає 22 000,00 грн.

Виконавцем виставлено рахунки на оплату від 23.08.2022 на суму 7 000,00 грн, 18.11.2022 на суму 8 000,00 грн, від 28.12.2022 на суму 3 000,00 грн та від 07.02.2023 на суму 4 000,00 грн. Загальна сума складає 22 000,00 грн.

Сторонам складено Акти приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги №1 від 12.09.2022 на суму 7 000,00 грн, №2 від 14.12.2022 на суму 8 000,00 грн, №3 від 13.12.2022 на суму 3 000,00 грн та №4 від 15.02. 2023 на суму 4 000,00 грн, згідно яких Виконавцем надано, а Клієнтом отримано послуги, які відповідають викладеним в Додаткових угодах №1 від 19.08.2022, №2 від 18.11.2022, №3 від 28.12.2022 та №4 від 07.02.2023 до Договору №19/08/2022 від 19.08.2022.

Загальна сума отриманих виконавцем послуг згідно актів приймання-передачі послуг з правничої (правової) допомоги складає 22 000,00 грн.

Клієнтом сплачено Виконавцю 22 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями (інструкціями) №219 від 31.08.2022 на суму 7 000,00 грн, №281 від 18.11.2022 на суму 8 000,00 грн, №328 від 28.12.2022 на суму 3 000,00 грн та №23 від 14.02.2023 на суму 4 000,00 грн.

Відтак, витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 22 000,00 грн підтверджуються належними доказами.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним щодо предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20, від 11.11.2021 у справі № 873/137/21 та від 04.10.2022 у справі №873/121/21

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

Суд зазначає, що надані виконавцем клієнту послуги по підготовці розрахунку заборгованості та підготовці, формуванню і надсиланню до Господарського суду м. Києва заяви про усунення недоліків позовної заяви фактично охоплюються наданою адвокатом послугою підготовки, формуванню та надсиланню позовної заяви.

Відтак, стягнення судових витрат на правничу допомогу за надання послуг по підготовці розрахунку заборгованості та заяви про усунення недоліків позовної заяви за своєю суттю є повторним стягненням витрат за надану послугу підготовки та подачі позовної заяви, а відтак не підлягають покладенню на відповідача.

Зважаючи на повне задоволення позову, суд приходить до висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 500,00 грн (22 000,00 грн - (3 000,00 грн + 3 500,00 грн)) покладаються на відповідача.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітрікс комфорт ЛТД» (02091, місто Київ, вулиця Харківське шосе, будинок 152; ідентифікаційний код: 37388112) на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Атлант-152» (02091, місто Київ, Харківське шосе, будинок 152, квартири №№435-610; ідентифікаційний код: 37560787) 124 410 (сто двадцять чотири тисячі чотириста десять) грн 00 коп. основного боргу, 32 147 (тридцять дві тисячі сто сорок сім) грн 41 коп. інфляційних втрат, 4 841 (чотири тисячі вісімсот сорок одна) грн 63 коп. 3% річних, 589 (п`ятсот вісімдесят дев`ять) грн 07 коп. пені, 15 500 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу та 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева