Ухвала

від 16.03.2023 по справі 357/10226/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 березня 2023 року

м. Київ

справа № 357/10226/19

провадження № 61-13043св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач - перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний горизонт», Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2019 року перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний горизонт» (далі - ТОВ «Земельний горизонт»), Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» (далі - ТзДВ «Узинський цукровий комбінат»), про скасування державної реєстрації та витребування земельних ділянок.

Позовна заява перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури мотивована тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 42019111030000196 від 18 липня 2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статтею 358 КК України, встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення у власність ОСОБА_2 земельних ділянок для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території міста Узин Білоцерківського району Київської області. Земельні ділянки площею 44,483 га з кадастровим номером 3220410500:05:0023:0001, площею 29,3443 га з кадастровим номером 3220410500:05:006:0022, площею 17,784 га з кадастровим номером 3220410500:05:005:0016, площею 8,4846 га з кадастровим номером 3220410500:05:006:0026, площею 4,3899 га з кадастровим номером 3220410500:05:005:0018 вибули зі спільної власності територіальної громади міста Узин у приватну власність без жодних рішень Узинської міської ради.

Відповідно до державного акта на право постійного користування землею від 14 лютого 1997 року № 000494, виданого на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1996 року № 86 та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 64, право постійного користування спірними земельними ділянками належало Акціонерному товариству відкритого типу «Узинський цукровий комбінат» (далі - АТВТ «Узинський цукровий комбінат»), яке змінило назву на ТзДВ «Узинський цукровий комбінат».

Рішенням реєстратора комунального підприємства «Реєстрація нерухомості» (далі - КП «Реєстрація нерухомості») Дещук А. С. від 10 грудня 2018 року № 445085115 право власності на вищезазначені земельні ділянки було зареєстровано за ОСОБА_2 . Цього ж дня за актами прийому-передачі право власності на ці земельні ділянки перейшло від ОСОБА_2 до ТОВ «Земельний горизонт». В подальшому на підставі договорів купівлі-продажу від 11 лютого 2019 року № № 162, 166, 170, 160, 152 право власності на земельні ділянки набув ОСОБА_4 , що підтверджується інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому листом КП «Реєстрація нерухомості» від 27 серпня 2019 року № 105 прокурору Білоцерківської місцевої прокуратури було повідомлено, що реєстраційні справи за спірними земельними ділянками у КП «Реєстрація нерухомості» відсутні, відомості про направлення цих реєстраційних справ за місцезнаходженням майна також відсутні, а повідомити причини їх відсутності не виявляється можливим у зв`язку зі звільненням реєстратора ОСОБА_5 . Листом Управління адміністративних послуг та державної реєстрації Білоцерківської районної державної адміністрації від 19 серпня 2019 року № 122/05/17 також повідомлено, що реєстраційні справи за земельними ділянками з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, 3220410500:05:006:0022, 3220410500:05:005:0016, 3220410500:05:006:0026, 3220410500:05:005:0018 до управління не надходили. Наведене свідчить про те, що спірні земельні ділянки вибули з комунальної власності територіальної громади міста Узин на підставі підроблених документів, за відсутності рішення Узинської міської ради про передачу цих ділянок у приватну власність.

Узинська об`єднана територіальна громада створена рішенням Узинської міської ради від 25 вересня 2017 року № 21-131/2017 і є правонаступником територіальної громади міста Узин, тобто є власником спірних земельних ділянок.

Враховуючи викладене, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури просив суд:

- скасувати рішення державного реєстратора Дещук А. С. про реєстрацію права власності: № 44507451 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 44,483 га, кадастровий номер 3220410500:05:023:0001; № 44506033 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 29,3443 га, кадастровий номер 3220410500:05:006:0022, № 44507160 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 17,7824 га, кадастровий номер 3220410500:05:005:0016; № 44508965 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 8,4846 га, кадастровий номер 3220410500:05:006:0026; № 44508115 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку площею 4,3899 га, кадастровий номер 3220410500:05:005:0018;

- витребувати на користь Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради із власності ОСОБА_4 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001 (площа 44,483 га), 3220410500:05:006:0022 (площа 29,3443 га), 3220410500:05:005:0016 (площа 17,784 га), 3220410500:05:006:0026 (площа 8,4846 га), (3220410500:05:005:0018 площа 4,3899 га), цільове призначення яких - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, розташовані на території міста Узин Білоцерківського району Київської області.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_4 заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що під час здійснення державної реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, державний реєстратор перевірив законність набуття права власності на земельні ділянки та діяв відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». В матеріалах справи відсутні докази оскарження дій державного реєстратора та визнання його дій незаконними, а також - докази притягнення державного реєстратора до кримінальної, дисциплінарної чи цивільно-правової відповідальності за вчинені незаконні реєстраційні дії. Тому припущення прокурора щодо незаконно здійсненої державної реєстрації є необґрунтованими. Крім того, позовні вимоги про скасування рішень державного реєстратора ОСОБА_5 про реєстрацію права власності заявлені до нього як єдиного відповідача, однак він є останнім набувачем спірних земельних ділянок та не має жодного відношення до державної реєстрації права власності, що здійснена реєстратором ОСОБА_5 . Він набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу, укладених 11 лютого 2019 року між ним та ТОВ «Земельний горизонт». На час укладення цих договорів жодних обмежень, обтяжень щодо земельних ділянок не було, і нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапов М. Ю. під час посвідчення договорів вчинив усі передбачені дії щодо встановлення реальності та законності угод та здійснив державну реєстрацію його речового права на земельні ділянки. Отже, він є законним та добросовісним набувачем земельних ділянок. Він не знав та не міг знати, що попередні власники діяли недобросовісно. Позивач не надав суду жодних доказів того, що попередні власники набули право власності на спірні земельні ділянки з порушенням вимог чинного законодавства. Тому підстави для витребування цих земельних ділянок з його володіння відсутні.

12 листопада 2020 року керівник Білоцерківської місцевої прокуратури подав до суду клопотання, в якому просив замінити первісного відповідача у справі ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_1 , посилаючись на те, що за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на підставі договорів купівлі-продажу від 23 липня 2019 року №№ 1439, 1441, 1447, 1438, 1443 спірні земельні ділянки були відчужені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 . Державна реєстрація вказаного права відбулася 26 грудня 2019 року, і з цього моменту ОСОБА_1 набув право власності на спірні земельні ділянки.

Короткий зміст судових рішень ухвалених у справі

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 02 грудня 2020 року клопотання керівника Білоцерківської місцевої прокуратури було задоволено, замінено у справі первісного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_1 .

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позивач не навів обставин, яким чином АТВТ «Узинський цукровий комбінат», що змінило назву на ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», було позбавлене свого права користування спірними земельними ділянками. До того ж суду не надано для огляду в судовому засіданні оригінал державного акта на право постійного користування землею від 14 лютого 1997 року № 000494, виданий АТВТ «Узинський цукровий комбінат» на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1996 року № 86 та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 64. Листом ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» повідомило суд, що такий акт в нього відсутній.

Позивач не надав доказів на підтвердження незаконного відчуження спірних земельних ділянок.

Натомість судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 набув право власності на земельні ділянки за оплатною цивільно-правовою угодою, укладеною в установленому законом порядку, тобто ОСОБА_1 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) місцевий суд виходив з того, що втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Позбавлення ОСОБА_1 права власності на земельні ділянки матиме ознаки непропорційного втручання держави в його право власності, оскільки він набув це право на підставі оплатних договорів купівлі-продажу в особи, яка також набула земельні ділянки у власність за договором купівлі-продажу, відтак не можуть вважатися законними та обґрунтованими вимоги позивача щодо витребування майна та похідні вимоги про скасування державної реєстрації права власності.

Постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури залишено без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2021 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального права.

Обставини вибуття спірних земельних ділянок з комунальної власності підтверджуються проведеними реєстраційними діями. У випадку встановлення відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мало бути прийняте рішення про відмову у вчинені таких дій, що державним реєстратором не було вчинено.

Відповідач набув право власності на спірні земельні ділянки на підставі оплатних договорів купівлі-продажу, зареєстрував своє право власності у визначеному чинним законодавством порядку, на момент вчинення реєстраційних дій були відсутні дані про незаконність попередніх реєстраційних дій чи заборони на вчинення подальших дій.

Крім того, позивач не спростував і фактично не заперечував обставин добросовісного набуття відповідачем ОСОБА_1 права власності на спірні земельні ділянки

Постановою Верховного Суду від 21 вересня 2022 року скасовано постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2022 року, асправу передано на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Направляючи справу на новий судовий розгляд, Верховний Суд вказав про те, що вирішуючи спір, суд апеляційної інстанції в порушення вимог статей 263-265, 367, 382 ЦПК України, не спростував доводи позивача про відсутність волевиявлення органу місцевого самоврядування на розпорядження спірними земельними ділянками, а саме про те, що Узинська міська рада не приймалабудь-яких рішень про передачу цих ділянок у приватну власність.

Встановивши, що відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 000494, виданого на підставі рішення виконкому Узинської міської ради народних депутатів від 10 вересня 1996 року № 86 та зареєстрованого в Книзі записів державних акті на право постійного користування землею за № 64, з 1996 року спірні змелені ділянки перебували в постійному користуванні АТВТ «Узинський цукровий комбінат», яке змінило назву на ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», апеляційний суд не з`ясував, чи надавало це товариство згоду на вилучення з його постійного користування спірних земельних ділянок, а також, чи вирішувала Узинська міська ради питання про вилучення вказаних ділянок з його постійного користування.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не встановив з достатньою повнотою фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення скарги, достовірно не з`ясував правових підстав набуття ОСОБА_2 права власності на спірні земельні ділянки, не перевірив правомірності вилучення цих ділянок з постійного користуванняАТВТ «Узинський цукровий комбінат», яке змінило назву на ТзДВ «Узинський цукровий комбінат», у зв`язку з чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення місцевого суду без змін.

У справі, яка переглядається, перший заступник керівника Білоцерківської місцевої прокуратури заявив позовні вимоги з підстав, передбаченихчастиною першою статті 388 ЦК України, та просив витребувати спірні земельні ділянки із власності відповідача на користь Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради, яка є їх власником. Тому, з огляду на правові висновки, викладені у вищенаведених постановах Верховного Суду, в цій справі необхідно встановити, чи з волі Узинської міської ради спірне майно вибуло у володіння ОСОБА_2 .

Наявні в матеріалах справи довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, сформовані 23 серпня 2019 року, не містять відомостей про те, з яких саме правових підстав ОСОБА_2 набув право власності на спірні земельні ділянки. Тому висновки апеляційного суду про те, що у випадку встановлення відсутності підстав для здійснення державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно мало бути прийняте рішення про відмову у вчинені таких дій, що державним реєстратором не було вчинено, ґрунтуються на припущеннях, що в силу частини шостої статті 81 ЦПК України, є недопустимим.

Постановою Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 03 червня 2021 року та ухвалено нове рішення, яким задоволено позовні вимоги Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради.

Скасовано рішення державного реєстратора КП «Реєстрація нерухомості» Дещук А. С. про реєстрацію права власності:

- № 44507451 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:023:0001, площею 44,483 га на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44506033 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44507160 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:005:0016, площею 17,7824 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44508965 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області;

- № 44508115 від 10 грудня 2018 року на земельну ділянку 3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Витребувано на користь Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради із власності ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими номерами 3220410500:05:0023:0001, площею 44,483 га, 3220410500:05:006:0022, площею 29,3443 га, 3220410500:05:005:0016, площею 17,784 га, 3220410500:05:006:0026, площею 8,4846 га, 3220410500:05:005:0018, площею 4,3899 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості на території м. Узин Білоцерківського району Київської області.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалюючи нове рішення у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що первісна реєстрації права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки була вчинена 10 грудня 2018 року шляхом внесення державним реєстратором КП «Реєстрація нерухомості» Дещук А. С. відповідного запису про право власності ОСОБА_2 на вказані земельні ділянки.

Разом з тим, державний реєстратор ОСОБА_5 була звільнена з посади державного реєстратора 26 жовтня 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстрі прав власності на нерухоме майно в частині проведення первісної реєстрації права власності ОСОБА_2 щодо подання останнім рішення органу місцевого самоврядування - Узинською міською радою рішень про передачу у власність вище вказаних спірних земельних ділянок не подавалося. Тобто підстави для внесення вказаних відомостей щодо права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки були відсутні.

Встановлено, що у КП «Реєстрація нерухомості» відсутні відповідні реєстраційні справи щодо оформлення права власності на вказані земельні ділянки. Відомості про передачу вказаних реєстраційних справ до реєстраційної служби за місцезнаходженням майна також відсутні.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про незаконність внесення 10 грудня 2018 року відомостей про реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірні земельні ділянки, тому вимоги прокурора в частині скасування рішення державного реєстратора Дещук А. С. від 10 грудня 2018 року є доведеними та обґрунтованими.

Враховуючи той факт, що спірні земельні ділянки вибули із власності Узинської територіальної громади поза їх волею, то остання як власник має право на їх витребування в порядку, визначеному статтею 388 ЦК України.

Заволодіння приватними особами земельними ділянками з порушення порядку набуття права власності визначеного чинним законодавством може зумовити конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і конституційним правом всіх інших осіб територіальної громади, якій ця земельна ділянка належить згідно чинного законодавства, а тому втручання держави у приватні права осіб переслідує законну мету.

ОСОБА_1 у силу зовнішніх, об`єктивних, явних і видимих природних ознак спірної земельної ділянки, проявивши розумну обачність, міг і повинен був знати про те, що вона знаходиться в межах земель промисловості на території відповідної громади, а тому вибула з володіння територіальної громади з порушенням вимог закону, що ставить під обґрунтований сумнів його добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність.

ОСОБА_1 мав можливість встановити розумні сумніви щодо правомірності реєстрації такого права та проявити розумну обачність при укладенні договорів купівлі продажу із попереднім власником ОСОБА_4 .

Зважаючи на викладене, втручання у право відповідача апеляційний суд вважає таким, що відповідає принципу пропорційності та не свідчить про порушення гарантованого статтею 1 Першого протоколу до Конвенції права особи мирно володіти своїм майном.

Суд апеляційної інстанції вказав про те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої прав пред`явивши відповідні позовні вимоги до попереднього власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом повно і всебічно не з`ясовано обставини справи.

Заявник набув право власності на спірні земельні ділянки за відплатними договорами, без будь-яких обмежень чи обтяжень щодо предметів договорів купівлі-продажу, є добросовісним набувачем.

Намагання виправити допущену в минулому органом влади помилку не може мати наслідком непропорційного втручання у право заявника та перекладення на останнього негативних наслідків такої помилки.

Задоволення позову з формальних підстав покладає надмірний індивідуальний тягар та порушує справедливий баланс інтересів.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішення у справі ухвалено апеляційним судом без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц та постановах Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 21 грудня 2018 року у справі № 922/901/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, віл 16, 17, 18 квітня у справах № 925/650/18, 923/560/18, 923/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, від 30 вересня 2019 року у справі № 802/4083/15-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 23 жовтня 2018 року у справі № 906/240/18, від 01 листопада 2018 року у справі № 910/18770/17, від 07 грудня 2018 року у справі № 924/1256/17, від 25 вересня 2019 року у справі № 201/5279/16, від 04 вересня 2019 року у справі № 372/1688/17-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 460/762/16-ц, від 21 вересня 2022 року у справі № 372/2109/20.

Вважає, що у даній справі прокурор не мав права здійснювати представництво. Суд не перевірив підстав для такого представництва, а прокурор, всупереч положенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», не навів достатніх підстав. Бездіяльність Узинської міської ради не встановлена. У листі від 30 серпня 2019 року Узинська міська рада вказала про те, що не вбачає підстав для звернення до суду у зв`язку з відсутністю беззаперечних доказів неправомірного вилучення спірних земельних ділянок.

Крім того, заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Зокрема заявник вказує про те, що суду не було надано оригіналу наказу про звільнення ОСОБА_5 та державного акта на право постійного користування 11-КВ №000494 від 14 лютого 1997 року.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року були витребувані з КП «Реєстрація нерухомості» наказ про звільнення ОСОБА_5 , з Міськрайонного управління Держгеокадастру у Білоцерківському районі міста Біла Церква та ТзДВ «Узинський цукровий комбінат» - оригінал державного акта на право постійного користування 11-КВ №000494 від 14 лютого 1997 року, однак ухвала суду не була виконана.

Разом з цим, апеляційним судом було прийнято копії вказаних документів.

Позивачем у даній справі не надано суду доказів на підтвердження відсутності волевиявлення міської ради на відчуження спірних земельних ділянок.

Провадження у суді касаційної інстанції

16 січня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Зупинено дію постанови Київського апеляційного суду від 21 грудня

2022 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

15 березня 2023 року, у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., у касаційному провадженні № 61-13043св22, на підставі службових записок судді Сердюка В. В., було здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Суддею-доповідачем у зазначеній справі визначено Сердюка В. В., суддями, які входять до складу колегії, визначено Стрільчука В. А. та Фаловську І. М.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Заступник керівника Київської обласної прокуратури О. Ткаленко у відзиві на касаційну скаргу вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Позиція та висновки Верховного Суду

Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно із частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про проведення підготовчих дій та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів встановила відсутність підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, а тому призначає справу до судового розгляду.

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Керуючись статтями 34, 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом Першого заступника керівника Білоцерківської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Узинської об`єднаної територіальної громади в особі Узинської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Земельний горизонт», Товариство з додатковою відповідальністю «Узинський цукровий комбінат» про скасування реєстрації та витребування земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_3 , на постанову Київського апеляційного суду від 21 грудня 2022 року призначити до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Інформацію про дату розгляду справи і персональний склад колегії суддів оприлюднити на офіційному веб-порталі судової влади.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді В. В. Сердюк В. А. Стрільчук І. М. Фаловська