Ухвала

від 15.03.2023 по справі 359/4390/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 359/4390/18

провадження № 61-10914св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І.,

суддів: Карпенко С. О., Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження питання про поновлення касаційного провадження у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою виконувача обов`язків прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, в якому просив витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

Зазначений позов мотивований тим, що на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації (далі - Бориспільська РДА) № 316 від 09 травня 2003 року ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233193 від 02 березня 2010 року, згідно з яким він набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150, з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

13 травня 2016 року ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу відчужив вказаний об`єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_2 .

30 січня 2018 року ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу відчужив спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1

09 травня 2003 року Бориспільська РДА не приймала розпорядження № 316 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району, а бланк державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233193 від 02 березня 2010 року не передавався органам земельних ресурсів Київської області.

Зазначені обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності виключно у незаконний спосіб. Крім того, вказаний об`єкт нерухомого майна відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташовується в межах кварталу 3 Вишеньківського лісництва Державного підприємства «Бориспільський лісгосп» (далі - ДП «Бориспільський лісгосп»). Проте, ДП «Бориспільський лісгосп» не надавало згоди на вилучення спірної земельної ділянки з його користування, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про зміну цільового призначення вказаного об`єкту нерухомого майна.

Тобто, передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 відбулася з численними порушеннями земельного та лісового законодавства.

ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали права розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна.

ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку всупереч частини першої статті 319 ЦК України, тому зазначена земельна ділянка вибула з володіння держави поза волею Кабінету Міністрів України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Бориспільський міськрайонний суд Київської області рішенням від 30 липня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Київський апеляційний суд постановою від 09 червня 2020 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, залишив без задоволення, а рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року залишив без змін.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2020 року виконувач обов`язків прокурора Київської області подав касаційну скаргу на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що оскаржувані судові рішення прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також без застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, висловлених у постановах від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 663/1738/16-ц, від 08 квітня 20202 року у справі № 185/5164/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 373/1810/16-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3897/17.

Сам факт формування спірної земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення свідчить, що її дійсним власником в силу вимог статті 84, частини восьмої статті 122 ЗК України, статті 170 ЦК України є держава в особі Кабінету Міністрів України.

Будь-якого розпорядчого акта органу державної влади, яким спірну земельну ділянку надано у власність ОСОБА_3 не існує, а будь-яких доказів, які б спростували цей факт, учасниками справи не надано. В дійсності розпорядження Бориспільської РДА про передачу спірної ділянки ОСОБА_3 від 09 травня 2003 року № 316, як зазначена у бланку державного акта на право власності на земельну ділянку, оскільки за № 316 було видано розпорядження 06 червня 2003 року, яке стосується інших питань.

Бланк державного акта серії ПЛ № 233193 у 2002 році було передано Полтавському обласному управлінню земельних ресурсів.

Судами попередніх інстанцій проігноровано той факт, що через офіційну зміну форми бланків після 2008 року державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ПЛ № 233193 не міг бути виданий ОСОБА_3 уповноваженими органами земельних ресурсів та зареєстрований у передбаченому чинним законодавством порядку, що підтверджує той факт, що ОСОБА_3 в дійсності не набув речове права і в 2010 році це право у передбаченому чинним законодавством порядку не реєстрував, тому порушення прав держави на спірну землю не відбулося.

Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, зміну цільового призначення та подальше розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150, розташованою в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району, що перебуває до цього часу у постійному користуванні ДП «Бориспільське лісове господарство», не приймалися.

Також судами не враховано те, що будь-якого рішення, яким би власнику спірної земельної ділянки було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребування земельної ділянки судами не приймалося.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 жовтня 2016 року у справі № 359/6291/16-ц відмовлено у задоволенні позову про витребування спірної земельної ділянки на користь постійного користувача - ДП «Бориспільське лісове господарство», який є самостійним суб`єктом цивільних відносин з відповідними речовими правами на спірну земельну ділянку, та окремо реалізує їх захист на підставі положень статті 396 ЦК України.

Єдиним моментом, з якого фактично можна встановити факт наявності порушень права власності держави на спірну земельну ділянку є реєстрація права власності ОСОБА_3 на підставі державного акта серії ПЛ № 233193 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що вперше здійснена 07 квітня 2016 року.

Повернення земельної ділянки лісового призначення державі слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж всього часу тривання порушення прав законного володільця цієї ділянки, що узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 04 лютого, 05 лютого, 26 лютого 2020 року у справах №№ 911/3897/17, 911/3523/17, 911/3738/17, 911/2325/18, 911/3315/17, 911/3150/17, 911/3310/17, 911/3574/17, 911/3148/17, 911/3577/17, 911/3311/17, 911/3579/17.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У вересні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Стеценко О. С. подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі жодним чином не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не можуть бути підставою для їх скасування. ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку з істотним порушенням порядку, передбаченого статтями 118, 125 ЗК України, тому не мав права розпоряджатися цим об`єктом нерухомого майна. Водночас, ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку за відплатним договором купівлі-продажу. У матеріалах справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 знав та міг знати про те, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати вказаний об`єкт нерухомого майна. Ці обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 був добросовісним набувачем.

ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку. Він є законним власником вказаного об`єкта нерухомого майна, а не особою, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Задоволення ідентичного позову, пред`явленого першим заступником прокурора Київської області призведе до фактичного перегляду остаточного судового рішення, що набрало законної сили та свавільно порушить принцип юридичної визначеності.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 11 серпня 2020 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Бориспільського міськрайонного суду Київської області.

Справа № 359/4390/18 надійшла до Верховного Суду 18 серпня 2020 року.

Верховний Суд ухвалою від 16 лютого 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Верховний Суд ухвалою від 03 грудня 2021 року зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 461/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20).

Позиція та висновки Верховного Суду

Частиною першою статті 254 ЦПК України визначено, що провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

Велика Палата Верховного Суду постановою від 14 грудня 2022 року у справі № 466/12525/15-ц (провадження № 14-190цс20) касаційну скаргу Мармазюк Г. М. задовольнила частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спадщину за законом, відмову в задоволенні позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири і відмову в скасуванні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за набувачем (покупцем) за договором купівлі-продажу залишила без змін.

Постанову Львівського апеляційного суду від 06 березня 2020 року в частині позовних вимог про визнання спадщини відумерлою, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру за продавцем, передачу її територіальній громаді міста Львова, витребування квартири від покупця та в частині позовних вимог до державної нотаріальної контори скасувала. У цій частині залишила в силі рішення Галицького районного суду м. Львова від 29 листопада 2016 року, змінивши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Стягнула з Львівської міської ради у дохід Державного бюджету України 26 147,49 грн.

Вирішила питання про розподіл судових витрат.

Частиною другою статті 415 ЦПК України передбачено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом касаційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що перестали існувати обставини, які викликали необхідність зупинення провадження в цій справі, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про необхідність його поновлення.

Керуючись статтями 254, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити касаційне провадження у справі № 359/4390/18 за позовом першого заступника прокурора Київської області, який діє в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до ОСОБА_1 , третя особа - Державне підприємство «Бориспільське лісове господарство», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою виконувача обов`язків прокурора Київської області на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 09 червня 2020 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийА. І. Грушицький Судді:С. О. Карпенко І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Пророк