Постанова

від 09.06.2020 по справі 359/4390/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №359/4390/18

Провадження №22-ц/824/2753/2020

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2020 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Писаної Т.О.,

суддів: Приходька К.П., Журби С.О.

за участю секретаря судового засідання Костецької М. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у справі за позовом першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Бориспільське лісове господарство", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2018 року перший заступник прокурора Київської області звернувся до суду з вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що на підставі розпорядження Бориспільської РДА №316 від 9 травня 2003 року ОСОБА_3 був виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233193 від 2 березня 2010 року. У такий спосіб він набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району. 13 травня 2016 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 відчужив вказаний об`єкт нерухомого майна у власність ОСОБА_2 30 січня 2018 року за договором купівлі-продажу ОСОБА_2 відчужив спірну земельну ділянку у власність ОСОБА_1 .

Однак 9 травня 2003 року Бориспільська РДА не приймала розпорядження №316 про передачу у власність ОСОБА_3 земельної ділянки площею 2,0000 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованої в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району. Бланк державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233193 від 2 березня 2010 року взагалі не передавався органам земельних ресурсів Київської області. Ці обставини свідчать про те, що спірна земельна ділянка вибула з державної власності виключно у незаконний спосіб. Крім того, вказаний об`єкт нерухомого майна відноситься до земель лісогосподарського призначення та розташовується в межах кварталу 3 Вишеньківського лісництва ДП Бориспільський лісгосп . Водночас, ДП Бориспільський лісгосп не надавав згоду на вилучення спірної земельної ділянки з його користування, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про зміну цільового призначення вказаного об`єкту нерухомого майна. Ці обставини свідчать про те, що передача спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_3 відбулася з численними порушеннями земельного та лісового законодавства.

Отже ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не мали права розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 придбав спірну земельну ділянку всупереч частини 1 статті 319 ЦК України. Вона вибула з володіння держави поза волевиявлення Кабінету Міністрів України. Тому перший заступник прокурора Київської області просить суд витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство Бориспільське лісове господарство , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції Прокурором Київської області було подано апеляційну скаргу, у якій Прокурор просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги Прокурором зазначено, що обставини, які мають виключне значення для правильного вирішення справи не встановлено. Зокрема, судом першої інстанції проігноровано, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 площею 2 га сформована за рахунок земель лісогосподарського призначення. Спірна земельна ділянка відповідно до планово-картографічних матеріалів ДП "Бориспільське лісове господарство" 1993, 2003, 2014 років й до цього часу розташована у третьому кварталі Вишеньківського лісництва та вкрита лісом, що підтверджується витягами з проектів організації та розвитку лісового господарства ДП "Бориспільське лісове господарство" та актом обстеження лісової ділянки від 02 травня 2018 року.

На думку Прокурора саме факт формування спірної земельної ділянки за рахунок земель лісогосподарського призначення свідчить, що її дійсним власником і на даний час є держава в особі КМУ в силу вимог статей 84 та 122 ЗК України, статті 170 ЦК України та підтверджує наявність права на позов у органа, визначеного Прокурором у якості позивача.

Серед обставин, встановлених судом у оскаржуваному рішенні указано факт отримання 02 березня 2010 року ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233193 на підставі розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 09 травня 2003 року. Однак Прокурором зазначено, що відповідне розпорядження стосовно указаного питання 9 травня 2003 року Бориспільською районною державною адміністрацією не вирішувалось.

Судом першої інстанції протиправно не враховано, що підставою набуття права власності на земельну ділянку державної або комунальної власності станом на 02 березня 2010 року могло бути лише рішення уповноваженого органу державної виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, а виданий державний акт міг лише посвідчити право, яке попередньо виникло, за наявності законних підстав. Таким чином, 02 березня 2010 року державний акт на право власності серії ПЛ№233193 на підставі розпорядження Бориспільської районної адміністрації Київської області від 09 травня 2003 року ОСОБА_3 не видавався, не реєструвався та право власності у ОСОБА_3 на спірну земельну ділянку не виникло.

Крім того, у матеріалах справи наявний лист Секретаріату КМУ від 23 квітня 2018 року №5856/0/2-18, відповідно до якого Кабінетом Міністрів України рішення про вилучення, зміну цільового призначення та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3220880900: 09 :006 :0150, розташованої в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району, що перебуває у постійному користуванні державного підприємства "Бориспільське лісове господарство", не приймались.

За таких обставин, спірна земельна ділянка вибула з власності держави за відсутності рішення уповноваженого органу - поза волею власника. Указана обставина є обов`язковою для встановлення під час вирішення спору про витребування майна з володіння добросовісного набувача, що не було враховано судом першої інстанції. Таким чином, оскільки спірне майно вибуло з власності держави поза волею уповноваженого органу державної виконавчої влади, тому воно може бути витребуване на підставі пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України у добросовісного набувача.

У апеляційній скарзі Прокурор не погоджується з викладеними у оскаржуваному судовому рішенні висновками про наявність підстав для відмови у задоволенні позову з огляду на набрання законної сили рішенням у ідентичній справі №359/6291/16, оскільки судом не враховано, що спір у вказаній справі виник хоч і щодо того самого предмету, але між іншими сторонами щодо відмінного речового права на предмет спору - права постійного користування ДП "Бориспільське лісове господарство". Враховуючи, що Кабінет Міністрів України, що реалізує права власника спірного майна, не брав участі у розгляді справи №359/6291/16, і питання щодо витребування спірного майна у власність держави в особі Кабінету Міністрів України не було предметом розгляду, тому у цій справі вирішується інший спір, внаслідок чого є безпідставними посилання на принцип res judicata.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стеценко О.С. проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить оскаржуване рішення залишити без змін.

У обгрунтування викладених у відзиві доводів представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Стеценко О.С. зазначає, що є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки, так само як і попередній його власник ОСОБА_2 , який придбав спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 .

У відзиві наголошено також на тому, що перший заступник прокурора Київської області пред`явив позов у цій справі з тих же підстав, що і керівник Бориспільської місцевої прокуратури у справі №359/6291/16. Однак рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року, яке набрало чинності, керівнику Бориспільської місцевої прокуратури було відмовлено у задоволенні його позову про скасування запису про державну реєстрацію за ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району, а також витребування цього об`єкту нерухомого майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 . Відтак, задоволення ідентичного позову, пред`явленого першим заступником прокурора Київської області, призведе до фактичного перегляду остаточного судового рішення, що набрало законної сили, та порушить принцип юридичної визначеності, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.

До винесення судом першої інстанції рішення ОСОБА_1 подав заяву про застосування наслідків спливу трирічного строку позовної давності, яку обґрунтовано тим, що перший заступник прокурора Київської області пропустив вказаний строк для оскарження розпорядження Бориспільської РДА №316 від 9 травня 2003 року, а також оспорювання дійсності державного акта на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233193, виданого 2 березня 2010 року на ім`я ОСОБА_3 .

У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Інші учасники цивільного процесу відповідач ОСОБА_1 , адвокат відповідача Стеценко О .С. та представник ДП Бориспільський лісгосп у судове засідання не з`явились, були повідомлені у встановленому порядку про час та місце розгляду цивільної справи, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.

Відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково доданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із встановлених обставин про те, що ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку з істотним порушенням порядку, передбаченого статтями 118, 125 ЗК України. Тому ОСОБА_3 не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна. Водночас, ОСОБА_2 придбав спірну земельну ділянку за відплатним договором купівлі-продажу. В матеріалах цивільної справи відсутні беззаперечні докази на підтвердження того, що ОСОБА_2 знав та міг знати про те, що ОСОБА_3 не мав права відчужувати вказаний об`єкт нерухомого майна. Ці обставини на думку суду першої інстанції переконливо свідчать про те, що ОСОБА_2 був добросовісним набувачем. При вирішенні указаного спору судом першої інстанції було враховано рішення Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року, яким керівнику Бориспільської місцевої прокуратури, який діяв в інтересах держави, було відмовлено у задоволенні позову про витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 20 грудня 2016 року вказане судове рішення набрало законної сили. На підставі ч.1 ст.330 ЦК України ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

Оскільки станом на 30 січня 2018 року ОСОБА_2 мав право на власний розсуд розпоряджатись вказаним об`єктом нерухомого майна, тому договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений 30 січня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , не суперечив ч.1 ст.319 ЦК України. З огляду на ці обставини суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набув право власності на спірну земельну ділянку, внаслідок чого він є законним власником вказаного об`єкта нерухомого майна, а не особою, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. З огляду на це суд першої інстанції вважав, що підстави для витребування спірної земельної ділянки з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 відсутні.

Крім того, суд першої інстанції вважав, що не менш вагомою підставою для відмови першому заступнику прокурора Київської області у задоволенні пред`явленого ним позову є та обставина, що перший заступник прокурора Київської області пред`явив позов з тих же підстав, що і керівник Бориспільської місцевої прокуратури. Однак рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20 грудня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 червня 2017 року, керівнику Бориспільської місцевої прокуратури було відмовлено у задоволенні пред`явленого ним позову.

Колегія апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 2 березня 2010 року ОСОБА_3 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку серії ПЛ №233193. У такий спосіб він набув право власності на земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

Зі змісту вказаного правовстановлюючого документа вбачається, що він був виданий на підставі розпорядження Бориспільської РДА №316 від 9 травня 2003 року.

13 травня 2016 року ОСОБА_3 уклав з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_3 відчужив у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи рішенням Бориспільського міськрайонного суду від 24 жовтня 2016 року у цивільній справі №2/359/2165/16 за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" до ОСОБА_2 , треті особи ОСОБА_3 , Бориспільська районна державна адміністрація про визнання державного акта на право власності на земельну ділянку недійсним, скасування державної реєстрації права власності та витребування земельної ділянки було відмовлено.

Перевіряючи доводи позову та вирішуючи спір у вказаній цивільній справі №2/359/2165/16 суд першої інстанції, дійшов висновку про незаконність вибуття із власності держави спірної земельної ділянки та незаконність її набуття ОСОБА_3 у власність, однак у позові було відмовлено за наслідками пропуску позовної давності. Правильність висновків суду була предметом перевірки судів апеляційної та касаційної інстанції, якими рішення суду було залишене без змін.

30 січня 2018 року ОСОБА_2 уклав з ОСОБА_1 договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_2 відчужив у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0000 га з кадастровим номером 3220880900:09:006:0150 з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташовану в адміністративних межах Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району. Це підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №121192558 від 19 квітня 2018 року.

Звертаючись з позовом у цій справі в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, перший заступник прокурора Київської області обґрунтовує свій позов так саме незаконністю вибуття із власності держави земельної ділянки, яка є предметом цього спору у власність ОСОБА_3 , а саме поза волею власника і з істотним порушенням порядку, передбаченого статтями 118, 125 ЗК України. Тому ОСОБА_3 не мав права розпоряджатись цим об`єктом нерухомого майна та передавати його за відплатним договором на користь ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 відчужувати на користь ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи звернення з цим позовом до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про витребування спірної земельної ділянки на користь держави позивач керувався положеннями статті 388 ЦК України, відповідно до якої власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Однак, відчуження ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельної ділянки, яка є предметом цього спору, жодним чином не змінює правовідносини щодо незаконного вибуття її із власності держави, та цьому факту вже було надано оцінку у цивільній справі №2/359/2165/16.

Зокрема, у вказаній цивільній справі №2/359/2165/16 суд першої інстанції дійшов висновку, з чим погодились і суди апеляційної та касаційної інстанції, що право держави, як власника землі не підлягає судовому захисту внаслідок пропуску позовної давності.

Отже доводи апеляційної скарги про те, що жодного рішення, яким би власнику було відмовлено у задоволенні позовної вимоги про витребування спірної земельної ділянки судами не приймалось, не відповідають дійсності.

Відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

У цій справі, так само як і в цивільній справі №2/359/2165/16 прокуратурою були подані позови в інтересах однієї і тієї самої сторони - держави.

Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 367 , 374 , 375 , 381-384 ЦПК України , суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області, діючого в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 липня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та можебути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 10 червня 2020 року.

Головуючий Т.О. Писана

Судді К.П. Приходько

С.О. Журба