Постанова

від 15.03.2023 по справі 127/30092/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 березня 2023 року

м. Київ

справа № 127/30092/21

провадження № 61-10313св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Спільне Українсько-Іспанське підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна»,

відповідачі: Держава Україна в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_1 , Товариство

з обмеженою відповідальністю «Чайма», Мале приватне підприємство «Гріф», Товариство з обмеженою відповідальністю «Елеваторпостач», Товариство

з обмеженою відповідальністю «Аналітика», ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінницький оптико-механічний завод», Подільське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру Державного науково-виробничого підприємства «Геосистема»,

треті особи: Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство», Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року

у складі судді Іщук Т. П., постанову Вінницького апеляційного суду

від 15 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Медведецького С. К.,

Голоти Л. О., Оніщука В. В., та додаткову постанову Вінницького

апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Медведецького С. К., Голоти Л. О., Оніщука В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2021 року Спільне Українсько-Іспанське підприємство у формі

Товариства з обмеженою відповідальністю «Сперко Україна» (далі -

СУІП ТОВ «Сперко Україна», підприємство) звернулося до суду з позовом до Держави Україна в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Чайма» (далі - ТОВ «Чайма»), Малого приватного підприємства «Гріф» (далі - МПП «Гріф»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Елеваторпостач» (далі - ТОВ «Елеваторпостач»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Аналітика» (далі -

ТОВ «Аналітика»), ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Вінницький оптико-механічний завод» (далі - ТОВ «Вінницький оптико-механічний завод»), Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру (далі - ДП «Поділлягеодезкартографія»), Державного науково-виробничого підприємства «Геосистема» (далі - ДНВП «Геосистема»), треті особи: Державне підприємство «Українське державне аерогеодезичне підприємство» (далі - ДП «УкрДАГП»), Департамент архітектурно-будівельного контролю Вінницької міської ради, про виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Позовну заяву мотивувало тим, що сторони у справі є співвласниками нерухомого майна, а саме комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 1511320805101), закріпленого за ними на праві спільної часткової власності

з визначеними частками кожного у такому праві. Частки співвласників визначені не лише як ідеальні частки, а й з описом фактичних приміщень спільного майна та їх площ, що до них входять.

Підприємству на праві спільної частково власності належить частка майна, яке складає окремо розташовану нежитлову будівлю (будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)»), іншим співвласникам належать приміщення в інших нежитлових будівлях.

У 2019 році за спільною заявою співвласників було здійснено перерахунок розміру ідеальних часток та вказані відомості частково внесені до Державного реєстру речових прав.

З метою виділити у натурі частку із спільного майна, що відповідала б розміру його частки у праві власності, позивач звертався до відповідачів

з пропозицією укласти відповідний договір у позасудовому порядку, однак не всі відповідачі надали згоду на забезпечення участі уповноважених представників при укладенні договору в нотаріальному порядку.

Позивач зазначив, що виділ частки з нерухомого майна - будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)», не призведе до зменшення часток інших співвласників, так як відбуватиметься у розмірі та за складом приміщень, що відповідають визначеній частці позивача. Такий виділ не порушить права інших співвласників у будь-який інший спосіб, оскільки вказані приміщення

з моменту придбання та станом на цей час перебувають у користуванні та володінні товариства, жодним чином не пов`язані з господарською діяльністю інших співвласників в інших приміщеннях спільного майна. Виділ не зумовить втрату функціонального призначення спільного майна та належну його експлуатацію іншими співвласниками.

Виділ частки із спільного майна є технічно можливий, оскільки приміщення, що входять на праві власності до складу його часток, складають окрему розташовану нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, відокремлену від інших будівель комплексу, що має окремий вихід на земельну ділянку, яка закріплена за ним, та окрему систему життєзабезпечення.

Оскільки в позасудовому порядку реалізувати своє право на виділ в натурі частки із спільного майна не можливо, СУІП ТОВ «Сперко Україна» просило суд виділити за рахунок належних йому часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель) загальною площею 20 015,2 кв. м, розташоване за адресою:

АДРЕСА_1 (реєстраційний номер у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 1511320805101), частку із майна (комплексу) в натурі, а саме нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, що складається з приміщень: в підвалі приміщення № 1: з № 1-1 до № 1-7 площею 89,7 кв. м, приміщення № 19: з № 19-1 по № 19-2 площею 61,8 кв. м; у цоколі приміщення № 20: № 20-1, № 20-2 площею

61,4 кв. м; на першому поверсі: приміщення № 2: з № 2-1 по № 2-5, № 2-7, № 2-8, № 2-10, № 2-11 площею 254,1 кв. м, № 2-6 (2-13), 2-9 (2-16) площею 10,2 кв. м, приміщення № 3: з № 3-2 по № 3-22, з № 3-38 по № 3-40 площею 705,2 кв. м, частина коридору № 3-1 площею 76,8 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею

5,5 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 55,7 кв. м, частина складу № 3-27 площею 52,4 кв. м, частина складу № 3-36 площею 18,9 кв. м, частина складу № 3-37 площею 28,4 кв. м, частина коридору № 3-1 площею 29,3 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею 2,1 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 21,2 кв. м, частина складу № 3-27 площею 51,0 кв. м, частина складу № 3-36 площею

67,0 кв. м, частина складу № 3-37 площею 38,6 кв. м, № 3-25, № 3-26, з № 3-28 по № 3-35, з № 3-41 до № 3-54 загальною площею 1 132,0 кв. м, приміщення

№ 4: з № 4-1 по № 4-13 площею 349,8 кв. м; на другому поверсі: приміщення

№ 21: з № 21-1 по № 21-4 площею 273,5 кв. м, приміщення № 5: з № 5-1

по № 5-12 площею 282,1 кв. м, з № 6-1 по № 6-7 площею 179,4 кв. м; на третьому поверсі: приміщення № 7: № 7-2, з № 7-4 по № 7-10 загальною площею 243,2 кв. м, № 7-1 площею 17,1 кв. м, № 7-3 площею 8,5 кв. м, приміщення № 8: з № 8-1 до № 8-53 площею 1231,9 кв. м, приміщення № 9:

№ 9-1 площею 13,5 кв. м, з № 9-2 по № 9-12 площею 236,3 кв. м; на четвертому поверсі: приміщення № 10: з № 10-1 по № 10-7, № 10-10 площею 148,8 кв. м,

№ 10-8, № 10-9, № 10-11, № 10-12 площею 121,6 кв. м, приміщення № 11: № 11-1,

№ 11-2, № 11-5, № 11-7, № 11-8, № 11-9, № 11-10 площею 37,9 кв. м; № 11-3,

№ 11-4, № 11-6 площею 72,5 кв. м; на п`ятому поверсі: приміщення № 12:

з № 12-1 до № 12-15 площею 257,2 кв. м, приміщення № 13: з № 13-1 по № 13-45 площею 1 238,3 кв. м, приміщення № 14: з № 14-1 по № 14-15 площею

242,8 кв. м; на шостому поверсі: приміщення № 15: № 15-1 по № 15-24 площею 236,6 кв. м, приміщення № 16: № 16-1 по № 16-13 площею 170,7 кв. м, приміщення № 17: № 17-1 площею 30,4 кв. м.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду

від 15 вересня 2022 року, позов СУІП ТОВ «Сперко Україна» задоволено.

Виділено за рахунок належних СУІП ТОВ «Сперко Україна» часток у праві спільної часткової власності на нерухоме майно (комплекс нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав 1511320805101), частку із такого майна (комплексу) в натурі, а саме: нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що складається з приміщень: у підвалі приміщення № 1: з № 1-1 по № 1-7 площею 89,7 кв. м, приміщення

№ 19: з № 19-1 по № 19-2 площею 61,8 кв. м; у цоколі приміщення № 20: № 20-1, № 20-2 площею 61,4 кв. м; на першому поверсі: приміщення № 2: з № 2-1 по

№ 2-5, № 2-7, № 2-8, № 2-10, № 2-11 площею 254,1 кв. м, № 2-6 (2-13), № 2-9

(2-16) площею 10,2 кв. м, приміщення № 3: з № 3-2 по № 3-22, з № 3-38

по № 3-40 площею 705,2 кв. м, частина коридору № 3-1 площею 76,8 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею 5,5 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 55,7 кв. м, частина складу № 3-27 площею 52,4 кв. м, частина складу № 3-36 площею 18,9 кв. м, частина складу № 3-37 площею 28,4 кв. м, частина коридору № 3-1 площею 29,3 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею 2,1 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 21,2 кв. м, частина складу № 3-27 площею 51,0 кв. м, частина складу № 3-36 площею 67,0 кв. м, частина складу № 3-37 площею 38,6 кв. м, № 3-25, № 3-26, з № 3-28 по № 3-35, з № 3-41 по № 3-54 загальною площею 1132,0 кв. м, приміщення № 4: з № 4-1 по № 4-13 площею 349,8 кв. м; на другому поверсі: приміщення № 21: з № 21-1 по № 21-4 площею 273,5 кв. м, приміщення № 5: з № 5-1 по № 5-12 площею 282,1 кв. м, № 6-1

по № 6-7 площею 179,4 кв. м; на третьому поверсі: приміщення № 7: № 7-2,

з № 7-4 по № 7-10 загальною площею 243,2 кв. м, № 7-1 площею 17,1 кв. м,

№ 7-3 площею 8,5 кв. м; приміщення № 8: з № 8-1 по № 8-53 площею

1 231,9 кв. м; приміщення № 9: № 9-1 площею 13,5 кв. м, № 9-2 по № 9-12 площею 236,3 кв. м; на четвертому поверсі: приміщення № 10: з № 10-1

по № 10-7, № 10-10 площею 148,8 кв. м, № 10-8, № 10-9, № 10-11, № 10-12 площею 121,6 кв. м; приміщення № 11: № 11-1, № 11-2, № 11-5, № 11-7, № 11-8, № 11-9, № 11-10 площею 37,9 кв. м; № 11-3, № 11-4, № 11-6 площею 72,5 кв. м; на п`ятому поверсі: приміщення № 12: з № 12-1 по № 12-15 площею 257,2 кв. м, приміщення № 13: з № 13-1 по № 13-45 площею 1238,3 кв. м, приміщення № 14: № 14-1 по № 14-15 площею 242,8 кв. м; на шостому поверсі: приміщення № 15: № 15-1 по № 15-24 площею 236,6 кв. м, приміщення № 16: з № 16-1 по № 16-13 площею 170,7 кв. м, приміщення № 17: № 17-1 площею 30,4 кв. м.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 травня 2022 року виправлено описку, допущену в рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року у цій цивільній справі, а саме: «виключено з описової, мотивувальної та резолютивної частин рішення з переліку приміщень, які входять до складу другого поверху нежитлової будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , інформацію про «приміщення № 7-1, площею 17,1 кв. м».

В ухвалі про виправлення описки зазначено, що у судовому рішенні допущено описку, оскільки помилково вказано двічі приміщення № 7-1, площею

17,1 кв. м. в переліку приміщень, що входять до складу нерухомого майна - нежитлової будівлі виробничого корпусу літ «Т(В)». Вказане приміщення № 7-1 площею 17,1 кв. м, розміщене на третьому поверсі нежитлової будівлі, однак за текстом судового рішення було помилково повторно зазначено (продубльовано) як таке, що розміщене і на другому поверсі цієї нежитлової будівлі.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду мотивовані тим, що об`єкт нерухомого майна - виробничий корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, відповідає розміру частки позивача, відхилення від розміру частки відсутні. Всі приміщення входять до частки позивача, що відображено в його правовстановлюючих документах. Перепланування, які проведені в межах приміщень, не є самовільними, за технічними показниками будівля є відокремленою від інших будівель комплексу, підключена до міської централізованої мережі водопостачання та каналізації, має власну трансформаторну підстанцію електропостачання, газопостачання приміщень будівлі здійснюється з власної дахової котельні, будівля забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря, системою протипожежного захисту, має безпосередній доступ на вул. 600-річчя та проїзди, що виходять на вулицю Костянтина Василенка . Виділ не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу. Тобто виділ є технічно можливий.

Будівля виробничого комплексу літ. «Т(В)» використовується виключно позивачем, де розміщені виробничі потужності з виготовлення лікарських засобів, що не пов`язано із іншими будівлями комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи.

З висновку судової будівельно-технічної експертизи від 06 вересня 2021 року № 3146 слідує, що виділ у натурі належних СУІП ТОВ «Сперко Україна» часток

у праві спільної часткової власності на спільне майно - комплексу нежитлових будівель загальною площею 20 015,2 кв. м, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , технічно можливий.

Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року заяву адвоката Овчіннікової О. С. задоволено.

Стягнуто з Держави Україна в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь СУІП ТОВ «Сперко Україна» 80 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскільки за результатами перегляду справи в апеляційному порядку апеляційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру залишено без задоволення, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з особи, яка ініціювала апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції.

З урахуванням обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, виходячи з її конкретних обставин, апеляційний суд виходив з того, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі

80 000,00 грн не суперечить принципу розподілу судових витрат. При цьому Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру жодних заперечень щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу, їх зменшення не надала.

Апеляційний суд врахував результат розгляду цієї справи та заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь СУІП ТОВ «Сперко Україна» витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 80 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2022 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

У листопаді 2022 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру подала касаційну скаргу на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду

від 13 жовтня 2022 року, в якій просить її скасувати та відмовити

у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року, справу витребувано із суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на додаткову постановою Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року.

13 грудня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень, заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме: застосування судами норм матеріального права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 вересня 2022 року у справі № 127/22909/19 (провадження

№ 61-19050св20).

Також заявник посилається на те, що суд першої інстанції не вирішив питання про розгляд заявленого клопотання про зупинення провадження

у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі

№ 127/22909/19 на підставі частини шостої статті 251 ЦПК України через наявність подібних матеріально-правових вимог у даних судових справах.

Суди не врахували наявність на розгляді в суді іншої справи у подібних правовідносинах та не взяли до уваги результати її розгляду.

Суди попередніх інстанції не надали правової оцінки листу КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», з якого слідує, що загальна площа та нумерація приміщень змінилась у зв`язку з переплануванням. Поза увагою судів залишилось питання, чи не порушить виділ в натурі частки з майна позивача, що є у спільній частковій власності, прав інших співвласників, зокрема Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, ДП «Поділлягеодезкартографія» та ДНВП «Геосистема», через потенційну втрату їх цільового призначення.

Суди не врахували відсутність у позивача правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на приміщення, розташовані на першому поверсі, зокрема, приміщення № 4,3 № 4-1, № 4-13, загальною площею

348,9 кв. м, на другому поверсі - приміщення № 7-1 площею 17,1 кв. м.

При цьому свідоцтва про право власності, за індексними номерами

№ НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 16 вересня 2015 року, засвідчують факт права власності позивача на комплекс будівель та споруд площею 7 166,0 кв. м, проте задовольняючи позов, суди послалися на те, що приміщення,

які визначені в складі часток позивача та якими він користується, складають в цілому нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м.

За відсутності належних і допустимих доказів, суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, що комплекс нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , складається із самостійних нежитлових будівель, а тому його слід кваліфікувати

як подільну річ.

Невирішеним залишилось питання, чи не порушить виділ із частки майна позивача прав інших співвласників, зокрема, чи не призведе до утруднення фактичного користування іншими приміщеннями, що знаходяться у спільній частковій власності, та як наслідок призведе до потенційної втрати їх цільового призначення.

З наданого позивачем висновку експерта не вбачається, що на його вирішення було поставлено питання про можливе функціонування систем водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, опалення приміщень будівлі, порядку вентиляції та кондиціонування повітря, системи протипожежного захисту для можливої експлуатації іншого комплексу приміщень комплексу, що є спільною частковою власністю.

Також не надано правової оцінки факту наявності обтяжень на майно приміщень літ. «Т», належних позивачу, про що свідчать дані інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 26 квітня 2016 року № 58205323.

Суди неправильно встановили обставини, які мають значення для справи, внаслідок надання неправильної оцінки доказам, наявним в матеріалах справи, неправильно визначили відповідно до встановлених обставин характер спірних правовідносин сторін, у зв`язку з чим неправильно застосували норми матеріального права і допустили порушення норми процесуального права.

Крім того, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд стягнув з відповідача, як ініціатора апеляційного перегляду справи, недоплачений судовий збір, тобто без будь-якого попередження застосував перерахунок судового збору і стягнув цю суму безпосередньо після вирішення справи, не оголосивши при цьому перерву для надання заявнику можливості доплатити неоплачену суму або ж утриматись від такої оплати з подальшим залишенням апеляційної скарги без розгляду. Фактично суд апеляційної інстанції позбавив заявника можливості вибрати певний варіант поведінки, що порушує норми процесуального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження додаткової постанови Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносин, викладених

у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15, постановах Верховного Суду

від 13 лютого 2019 року у справі № 756/2114/17, від 08 квітня 2020 року

у справі № 922/2685/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 910/20852/20

та у додатковій постанові Верховного Суду від 07 листопада 2019 року

у справі № 905/1795/18.

Заявник посилається на те, що апеляційний суд при прийнятті додаткової постанови неправильно застосував норми, передбачені частиною четвертою статті 127 ЦПК України, зокрема не дослідив належним чином наявність підстав для задоволення заяви про відшкодування судових витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, а саме розмір зазначених витрат, їх співмірність з ринковими цінами адвокатських послуг та розумність цих витрат.

Доводи інших учасників справи

У поданому до Верховного Суду відзиві СУІП ТОВ «Сперко Україна» в особі представника Овчіннікової О. С. заперечує проти доводів касаційних скарг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та просить закрити касаційні провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 396 ЦПК України.

Інші учасники справи відзиви на касаційні скарги до Верховного Суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Комплекс нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, який знаходиться в АДРЕСА_1, реєстраційний номер 1511320805101, складається з: виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7706,5 кв. м; енергетичного корпусу літ. «Ж», загальною площею

1688,80 кв. м; ангару-2 (склад металевий) літ. «З», загальною площею

332,0 кв. м; механічного корпусу літ. «К», загальною площею 5 089,5 кв. м; виробничого корпусу літ. «К1», загальною площею 1 317,5 кв. м; боксів літ. «Л», загальною площею 62,6 кв. м; магазину побутових товарів

з адміністративно-побутовими приміщеннями літ. «Р», загальною площею 838,2 кв. м; адмінбудівлі літ. «Ф», загальною площею 2 065,5 кв. м; контрольно-пропускного пункту літ. «Р1», загальною площею 10,4 кв. м; виробничої будівлі літ. «Г», загальною площею 913,2 кв. м, та належить на праві спільної часткової власності:

СУІП ТОВ «Сперко Україна»:

- частка у розмірі 1/1000, до складу якої входить приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» на ІІІ поверсі № 7-1 площею 17,1 кв. м;

- частка у розмірі 19/1000, до складу якої входять приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» на ІІ поверсі: з № 6-1 по № 6-7 площею 179,4 кв. м;

на ІІІ поверсі: № 7-3 площею 8,5 кв. м, № 9-1 площею 13,5 кв. м; на ІV поверсі:

з № 10-1 по № 10-7, № 10-10 площею 148,8 кв. м, № 11-1, № 11-2, № 11-5, № 11-7, № 11-8, № 11-9, № 11-10 площею 37,9 кв. м, всього площею 388,1 кв. м;

- частка у розмірі 329/1000, до складу якої входять приміщення

у виробничому корпусі літ. «Т(В)» в підвалі приміщення № 1: з № 1-1 по № 1-7 площею 89,7 кв. м, приміщення № 19: з № 19-1 по № 19-2 площею 61,8 кв. м;

в цокольному приміщені № 20: № 20-1, № 20-2; площею 61,4 кв. м; на першому поверсі приміщення № 2: з № 2-1 по № 2-5, № 2-7, № 2-8, № 2-10, № 2-11 площею 254,1 кв. м, приміщення № 3: частина коридору № 3-1 площею 76,8 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею 5,5 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 55,7 кв. м, частина складу № 3-27 площею 52,4 кв. м, частина складу № 3-36 площею 18,9 кв. м, частина складу № 3-37 площею 28,4 кв. м, № 3-25, № 3-26, з № 3-28 по № 3-35, з № 3-41 по № 3-54, загальною площею 1 132,0 кв. м, приміщення № 4: з № 4-1 по № 4-13 площею 349,8 кв. м; на другому поверсі приміщення № 21: з № 21-1 по № 21-4 площею 273,5 кв. м, приміщення № 5:

з № 5-1 по № 5-12; площею 282,1 кв. м; на третьому поверсі приміщення № 7:

№ 7-2, з № 7-4 по № 7-10; загальною площею 243,2 кв. м, приміщення № 8:

з № 8-1 по № 8-53 площею 1 231,9 кв. м, приміщення № 9: з № 9-2 по № 9-12 площею 236,3 кв. м; на четвертому поверсі приміщення № 10: з № 10-8, № 10-9, № 10-11, № 10-12 площею 121,6 кв. м, приміщення № 11: № 11-3, 11-4, № 11-6; площею 72,5 кв. м; на п`ятому поверсі приміщення № 12: з № 12-1 по № 12-15 площею 257,2 кв. м, приміщення № 13: з № 13-1 по № 13-45 площею 1 238,3 кв. м, приміщення № 14: з № 14-1 по № 14-15 площею 242,8 кв. м, на шостому поверсі приміщення № 15: з № 15-1 по № 15-24 площею 236,6 кв. м, приміщення № 16: з № 16-1 по № 16-13 площею 170,7 кв. м, приміщення № 17: № 17-1 площею 30,4 кв. м; всього площею 6 585,9 кв. м;

- частка в розмірі 7/200, до складу якої входять приміщення у виробничому корпусі літ. «Т(В)» на першому поверсі: приміщення № 2-6 (2-13), 2-9 (2-16) площею 10,2 кв. м, частина коридору № 3-1 площею 29,3 кв. м, частина тамбура № 3-23 площею 2,1 кв. м, частина коридору № 3-24 площею 21,2 кв. м, частина складу № 3-27 площею 51,0 кв. м, частина складу № 3-36 площею

67,0 кв. м, частина складу 3-37 площею 38,6 кв. м, приміщення з № 3-2

по № 3-22, з № 3-38 по № 3-40 площею 705,2 кв. м. Всього площею 715,4 кв. м (а.с.24-31, 54 - 61, том 1).

ОСОБА_1 :

- частка в розмірі 29/1000, до складу якої входять приміщення у виробничій будівлі літ. «Г»: в підвалі: з № 1-1 по № 1-5 площею 67,2 кв. м, на першому поверсі: з № 2-1 по № 2-11 площею 129,3 кв. м, на другому поверсі: з № 3-1

по № 3-23 площею 310,7 кв. м, на третьому поверсі: з № 4-1 по № 4-7 площею

69,5 кв. м, загальною площею 576,7 кв. м (а. с. 24-31, том 1).

ТОВ «Вінницький оптико-механічний завод»:

- частка в розмірі 11/500, до складу якої входять приміщення в енергетичному корпусі літ. «Ж»: на першому поверсі: приміщення з № 2-1 по № 2-4 площею 211,8 кв.м, № 2-9 площею 134,7 кв.м, № 2-36, № 2-37 площею 16,7 кв. м, антресоль: № 3-21 площею 42,6 кв. м, № 3-22 площею 29,1 кв. м, № 3-23 площею 10,6 кв.м, всього 445,5 кв. м;

- частка в розмірі 112/1000, до складу якої входять:

- приміщення в енергетичному корпусі літ. «Ж»: в підвалі: № 1-1 по № 1-5 площею 414,1 кв. м, на першому поверсі: з № 2-5 по № 2-8, з № 2-10 по № 2-35 площею 562,0 кв. м, на другому поверсі: з № 3-1 по № 3-20 площею 267,2 кв. м, загальною площею 1243,3 кв. м;

- ангар-2 (склад металевий) літ. «З», загальною площею 332,0 кв. м;

- приміщення в механічному корпус літ. «К»: на першому поверсі частина

№ 1-1 площею 15,7 кв. м, частина № 1-2 площею 115,2 кв. м, з № 1- 23

по № 1-27 площею 437,9 кв. м; № 4-14 площею 71,2 кв. м, загальною площею

640,0 кв. м;

- контрольно-пропускний пункт літ. «Р1», загальною площею 10,4 кв. м, разом 2 225,7 кв.м (а.с. 24-31, том 1).

ТОВ «Чайма»:

- частка в розмірі 3/1000, до складу якої входять бокси літ. «Л», загальною площею 62,6 кв. м (а.с. 24-31, том 1).

ТОВ «Аналітика»:

- частка в розмірі 17/500 (після перерахунку - 109/1000), до складу якої входять приміщення в механічному корпус літ. «К»: на першому поверсі:

з № 4-1 по № 4-13 площею 870,4 кв. м, на антресолі: з № 2-1 по № 2-38 площею

1 321,0 кв. м, загальною площею 2191,4 кв. м (а.с. 24-31, 184-189, том 1).

ТОВ «Елеваторпостач»:

- частка в розмірі 13/500 (після перерахунку 21/500), до складу якої входить магазин побутових товарів з адміністративно-побутовими приміщеннями

літ. «Р»: перший поверх - приміщення № 1: з № 1 по № 16 площею 426,2 кв. м; другий поверх - приміщення № 1: з № 17 по № 26 площею 412,0 кв. м, загальною площею 838,2 кв. м (а.с. 24-31, 184-189, том 1).

ОСОБА_2 :

- частка в розмірі 81/1000, до складу якої входять приміщення механічного корпусу літ. «К»: на першому поверсі: частина приміщення № 1-1 площею

15,7 кв. м, частина приміщення № 1-2 площею 30,0 кв. м, приміщення з № 1-3

по №1-5 площею 69,4 кв. м, приміщення № 1-6 площею 74,2 кв. м, приміщення № 1-8, № 1-9 площею 161,4 кв. м, приміщення № 1-28 площею 266,7 кв. м, приміщення № 1-29 площею 14,8 кв. м, приміщення № 1-30 площею 15,7 кв .м, приміщення № 1-31 площею 21,5 кв. м, приміщення № 32 площею 2,2 кв. м, приміщення з № 1-33 по № 1-43 площею 100,2 кв. м, приміщення антресолі

№ 1-44 площею 40,1 кв. м, приміщення антресолі з № 3-2 по № 3-14 площею 201,0 кв. м, приміщення антресолі № 3-1 площею 3,2 кв. м, приміщення антресолі № 3-15 площею 249,1 кв. м, приміщення антресолі № 3-16 площею 142,2 кв. м, приміщення антресолі з № 3-17 по № 3-24 площею 111,1 кв. м, приміщення антресолі з № 3-25 по № 3-28 площею 104,6 кв. м, загальною площею 1 623,1 кв. м (а.с.24-31, том 1).

МПП «Гріф»:

- частка в розмірі 17/1000, до складу якої входять приміщення у виробничій будівлі літ. «Г» на першому поверсі: з № 5-1 по № 5-11 площею 278,7 кв. м, на другому поверсі: з № 6-1 по № 6-6 площею 57,8 кв. м, загальною площею

336,5 кв. м. Частка підприємства не перереєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Інформація щодо співвласника відображена у відомостях про первісний об`єкт, який перебуває в процесі виділу частки та існував до утвореного комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20015,2 кв. м, а також в заключенні Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації від 24 квітня 2019 року № 4023 (а. с. 184-189, том 1).

Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру, що закріплено на праві господарського відання у ДП «Поділлягеодезкартографія»:

- частка в розмірі 4/125, до складу якої входять приміщення в механічному корпусі літ. «К»: на першому поверсі: з № 5-1 по № 5-8, на другому поверсі:

з № 5-9 по № 5-25, площею 635,0 кв. м (вказаною часткою раніше володіло Державне науково-виробниче підприємство «Пошук», яке було реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Поділлягеодезкартографія».

Право державної власності на цю частку та похідне від нього право господарського віддання, що належать ДП «Поділлягеодезкартографія»,

не зареєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що також підтверджується листом ДП «Поділлягеодезкартографія» від 20 травня

2021 року № 116 (а.с. 227-228, том 1), заключенням КП ВМР «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» від 24 квітня 2019 року № 4023 (а.с.184-189, том 1) та листом Держгеокадастру від 08 червня 2021 року

№ 29-28-0.162-6763/2-21 (а.с. 106, том 1).

Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру,

що закріплено на праві господарського відання за ДП «Геосистема»:

- частка в розмірі 169/1000, до складу якої входять: адміністративна будівля літера «Ф» у складі приміщень: в підвалі: приміщення з № 1 по № 11 площею 321,5 кв. м, на першому поверсі приміщення № 2: з № 1 по № 29 площею

609,9 кв. м, на другому поверсі приміщення № 3: з № 1 по № 26 площею

615,6 кв. м, на третьому поверсі приміщення № 4: з № 1 по № 24 площею

509,5 кв. м, загальною площею 2 056,5 кв. м; виробничий корпусу літ. «К1»:

на першому поверсі приміщення № 4: з № 1 по № 9 площею 1063,4 кв. м, другий поверх приміщення № 5: з № 1 по № 11 площею 254,1 кв. м, загальною площею 1317,5 кв. м.

Право державної власності на цю частку та похідне від нього право господарського віддання, що належать ДНВП «Геосистема», не перереєстроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно.

Приміщення, які визначені в складі часток СУІП ТОВ «Сперко Україна» та якими воно користується, складають в цілому нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м.

Зі змісту додаткової угоди від 30 жовтня 2020 року про поновлення договору оренди земельної ділянки від 02 грудня 2010 року та угоди від 26 грудня

2021 року про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

від 02 грудня 2010 року слідує, що будівля виробничого корпусу літ. «Т(В)» розташована на земельній ділянці площею 0,509 га, кадастровий номер 0510136600:02:067:0024, з цільовим призначенням: для розміщення та експлуатації основних, підсобних допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, та перебуває в оренді в СУІП ТОВ «Сперко Україна».

Висновком Київської незалежної судово-експертної установи за результатом проведення будівельно-технічної експертизи щодо технічної можливості виділу у натурі об`єкта нерухомого майна від 06 вересня 2021 року № 3146 встановлено, що за технічними показниками об`єкт нерухомого майна - будівля виробничого комплексу літ. «Т(В)» відокремлена від інших будівель комплексу, підключена до міської централізованої мережі водопостачання та каналізації, електропостачання з використанням власної трансформаторної підстанції, розміщеної в приміщенні будівлі на першому поверсі, газопостачання з подачею газу на власну дахову котельню від якої здійснюється опалення приміщень будівель, а також будівля забезпечена власною системою вентиляції кондиціонування повітря, системою протипожежного захисту, що забезпечує можливість експлуатації будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» відокремлено від інших будівель комплексу. Виділ вказаної будівлі із комплексу нежитлових будівель не потребує перебудови (реконструкції) будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу, тому, не порушуючи будівельних норм та правил, може бути виділено в окремий об`єкт.

Виділ позивачу у натурі часток із майна, що є у спільній часткові власності,

а саме: будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» із комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, за адресою:

АДРЕСА_1 , за технічними показниками можливий без порушення будівельних норм.

У будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» розміщено виробничі потужності СУІП ТОВ «Сперко Україна» з виготовлення лікарських засобів,

що не пов`язано з іншими будівлями комплексу нежитлових будівель, загальною площею 20 015,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , тому виділ будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» не зумовить втрати функціонального призначення, не перешкоджатиме можливості здійснювати подальшу господарську діяльність і належну експлуатацію будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В)» та інших будівель комплексу (спільного майна) (а.с.22-56, том 2).

Позивач, маючи намір реалізувати своє право на виділення своєї частки із спільного майна, надіслав співвласникам листа з пропозицією укласти та нотаріально посвідчити договір про виділення частки у натурі.

Відповідачі ОСОБА_1 , ТОВ «Чайма», МПП «Гріф», ТОВ «Елеваторпостач», ТОВ «Аналітика», ОСОБА_2 , ТОВ «Вінницький оптико-механічний завод», надали згоду на виділення частки в натурі, проте відповідачі

Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

ДП «Поділлягеодезкартографія», ДНВП «Геосистема» утрималися від надання такої згоди, що підтверджується листами ДП «Поділлягеодезкартографія»

від 14 травня 2021 року № 111 (а. с. 100-101, том 1), ДП «Геосистема»

від 14 травня 2021 року № 1/328 (а. с. 104-105, том 1) та Держгеокадастру

від 08 червня 2021 року № 29-28-0.162-6763/2-21 (а. с. 106, том 1).

У позасудовому порядку позивач не може реалізувати своє право на виділ

в натурі частки із спільного майна, у зв`язку з чим звернувся до суду

з відповідним позовом про виділ частки.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає,

що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Право співвласника на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності передбачено частиною першою статті 364 ЦК України.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом

або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку

у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником

у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється.

Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається

у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

За змістом цієї норми виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частки в праві спільної власності й припинення для цієї особи права на частку

у спільному майні.

Відповідно до статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними.

Вид майна, що перебуває у спільній частковій власності, впливає на порядок виділу з нього частки.

Визначальним для виділу частки будинку в натурі, який перебуває

у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки будинку відповідно до часток співвласників.

У постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16 (провадження № 61-13434св19) зроблено висновок, що допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкта нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу.

З такого ж висновку виходив Верховний Суд у постанові від 17 травня

2022 року у справі № 570/2438/19 (провадження № 61-11448св20).

Таким чином, виділ з нерухомого майна частки як самостійного об`єкта повинен відповідати умовам, що передбачені чинними будівельними нормами, що, зокрема, встановлюється за результатами проведення будівельно-технічної експертизи та висновку щодо технічної можливості такого виділу.

Оскільки після виділу частки зі спільного нерухомого майна в порядку

статті 364 ЦК України право спільної власності припиняється, то при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи

і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77

ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми

є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному

та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази

не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність

і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним

у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Висновки експертизи є одним з засобів доказування (пункт 2 частини другої статті 76 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин,

що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій,

ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.

Частиною п`ятою статті 106 ЦПК України встановлено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно зі статтею 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток жилих будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18 червня 2007 року № 55, за змістом якої поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси (пункти 1.2, 2.1, 2.4).

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів.

У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня

2009 року № 5 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» судам роз`яснено, що висновок експертизи може бути доказом у справі лише

в тому разі, коли експертиза була проведена на підставі ухвали суду відповідними судово-експертними установами. Як експерт може залучатися особа, яка відповідає вимогам, установленим Законом України «Про судову експертизу».

Тобто наданий позивачем висновок експерта, отриманий в порядку статті 106 ЦПК України на замовлення позивача, мав бути оцінений судами як окремо, так і в сукупності з іншими доказами.

Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для

справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів,

з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Під час розгляду справи Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру вказувала на те, що у позивача немає правовстановлюючих документів на підтвердження права власності на приміщення, розташовані на першому поверсі, зокрема приміщення № 4,3,

№ 4-1, № 4-13 загальною площею 348,9 кв. м, а свідоцтва про право власності, за індексними номерами № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 16 вересня 2015 року засвідчують факт права власності позивача на комплекс будівель та споруд розміром 7 166,0 кв. м, проте задовольняючи позов, суди послалися на те,

що приміщення, які визначені в складі часток позивача та якими він користується, складають в цілому нежитлову будівлю виробничого корпусу літ. «Т(В)», загальною площею 7 706,5 кв. м, тобто площу більшу ніж за правовстановлюючими документами.

При цьому не перевірили і не встановили зазначених обставин, з урахуванням листа КП «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації», відповідно до якого загальна площа та нумерація спірних приміщень змінилась у зв`язку

з переплануванням. У довідці зазначено, що площа приміщень будівлі виробничого корпусу літ. «Т(В), що належить СУІП ТОВ «Сперко Україна», складає 6 990,80 кв. м.

Під час розгляду справи про виділ позивачу належної йому частки із спільної часткової власності в натурі суди мали перевірити і встановити,

чи не порушить такий виділ прав інших співвласників, зокрема

Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру,

ДП «Поділлягеодезкартографія» та ДНВП «Геосистема», зокрема,

чи не призведе до утруднення фактичного користування іншими приміщеннями, що знаходяться у спільній частковій власності, та як наслідок призведе до потенційної втрати їх цільового призначення.

З наданого позивачем висновку експерта не вбачається, що на його вирішення було поставлено питання про можливе функціонування систем водопостачання, каналізації, електропостачання, газопостачання, опалення приміщень будівлі, порядку вентиляції та кондиціонування повітря, системи протипожежного захисту для можливої експлуатації іншого комплексу приміщень, що є спільною частковою власністю.

Установлення зазначених обставин має істотне значення, оскільки при виділі частки зі спільного нерухомого майна власнику, частка якого виділяється, та власнику (власникам), частки яких залишаються, мають бути виділені окремі приміщення, які повинні бути ізольованими від приміщень іншого (інших) співвласників, мати окремий вихід, підведену систему водопостачання, водовідведення, опалення тощо, тобто складати окремий об`єкт нерухомого майна в розумінні статті 181 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, з огляду на положення статті 400 ЦПК України.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції допущені порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції у межах наданих йому повноважень не усунув зазначені порушення,

а суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанцій, судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, роз`яснити сторонам їх процесуальні права та обов`язки, зокрема право заявити клопотання про призначення судової будівлено-технічної експертизи;

у випадку подання відповідного клопотання призначити у справі таку експертизу, результатами проведення якої або в разі відмови від її проведення, розглянути заявлені позивачем вимоги відповідно до норм чинного законодавства.

Верховний Суд зазначає, що виділити в натурі нежитлове приміщення можливо виключно з урахуванням технічних умов, встановлених із застосуванням спеціальних знань та навичок, яких суд не має.

Вирішенню питання правового характеру передує встановлення обставин технічного характеру, внаслідок проведення будівельно-технічної експертизи.

Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права (не дослідження наявних у справі доказів) унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи,

а тому оскаржувані судові рішення щодо задоволення позовних вимог про виділення у натурі частки із спільної часткової власності підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки Верховний Суд скасовує судові рішення про задоволення позову

з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд, то додаткова постанова апеляційного суду про стягнення з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру судових витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу у розмірі 80 000,00 грн, також підлягає скасуванню.

Колегія суддів відхиляє клопотання представника позивача, викладене

у прохальній частині відзиву на касаційну скаргу, про закриття касаційного провадження з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 396 ЦПК України, оскільки зміст доводів касаційної скарги, підстави для відкриття касаційного провадження у цій справі, потребували перевірки під час касаційного перегляду справи.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України

у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими статтями 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141

ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь-яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки за наслідками перегляду справи Верховним Судом касаційна скарга Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру підлягає задоволенню частково, оскаржувані судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Разом з тим, оскільки ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року Державній служби України з питань геодезії, картографії та кадастру було відстрочено сплату судового збору за подання касаційної скарги до ухвалення судового рішення у справі, то несплачена сума судового збору у розмірі 373 591,16 грн підлягає стягненню на користь держави.

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 квітня 2022 року, постанову Вінницького апеляційного суду від 15 вересня 2022 року та додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 13 жовтня 2022 року скасувати.

Справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Стягнути з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру на користь держави судовий збір за перегляд справи

у касаційному порядку у розмірі 373 591 (триста сімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто одна) грн 16 коп.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець