Ухвала

від 20.03.2023 по справі 569/18612/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

20 березня 2023 року

м. Київ

справа № 569/18612/21

провадження № 61-3392ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Луспеника Д. Д. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Рівненського міського нотаріального округу Торкунової Тетяни Анатоліївни, третя особа -

ОСОБА_2 , про визнання незаконними дій та постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним вище позовом.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У березні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку

ОСОБА_1 подано касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, у якій заявник просить оскаржувані судові рішення скасувати, за результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення по суті заявлених позовних вимог.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права

чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду,

в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку визначення заявником підставою касаційного оскарження судових рішень пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовної практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.

Таким чином оскаржуючи судові рішення, зазначені у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України як на підставу для касаційного оскарження судових рішень.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 904/3807/19.

Касаційна скарга ОСОБА_1 в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, проте касаційна скарга в повній мірі не відповідає вимогам закону, оскільки не містить чітку вказівку на норму права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду.

За таких обставин, ОСОБА_1 необхідно надіслати до суду касаційної інстанції уточнену редакцію касаційної скарги та її копії відповідно до кількості учасників справи, із зазначенням обов`язкових підстав для такого оскарження.

Крім того, не є виконанням вимог частини другої статті 389 ЦПК України посилання заявника у змісті касаційної скарги на постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у справі № 203/4823/20, оскільки відповідно до змісту пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеної норми, в касаційній скарзі зазначається саме постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований

в оскаржуваному судовому рішенні, про що зазначено вище.

Враховуючи наведене, заявникові необхідно уточнити касаційну скаргу

з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про

що суддею постановляється відповідна ухвала.

Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 листопада 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року залишити без руху.

Надати строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Д. Д. Луспеник