Постанова

від 09.03.2023 по справі 169/777/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 169/777/21 Головуючий у 1 інстанції: Тітівалов Р. К. Провадження № 22-ц/802/197/23 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2023 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

з участю:

секретаря судового засідання Губарик К. А.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Лавренчука О. В., ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , третя особа на стороні позивача без самостійних вимог щодо предмета спору Турійська селищна рада Волинської області, до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_4 про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора, за апеляційними скаргами відповідачів Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_4 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року ОСОБА_3 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16 березня 2020 року він подав заяву до сільської ради про відведення йому земельної ділянки. Рішенням Новодвірської сільської ради Турійського району Волинської області від 30 червня 2020 року № 28/22 йому, як учаснику бойових дій, надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0.12 га для ведення індивідуального садівництва в селі Поляна Турійського району Волинської області. Однак, при зверненні до геодезичної організації щодо розроблення технічної документації на вказану земельну ділянку йому стало відомо, що цій ділянці уже присвоєний кадастровий номер 0725583400:05:001:0010, технічна документація виготовлена. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-6710/15-20-СГ від 06 жовтня 2020 року затверджено проект землеустрою та надано зазначену земельну ділянку у власність ОСОБА_4 .

Позивач зазначав, що відповідач без погодження із Новодвірською сільською радою розпорядився земельною ділянкою, що розташована в межах населеного пункту села Поляна Новодвірської сільської ради, оскаржуваний наказ виніс всупереч вимогам законодавства, чим порушив його право на отримання спірної земельної ділянки у власність.

На підставі наведеного та з урахуванням уточнення та відмови від частини позовних вимог, позивач остаточно просив суд визнати протиправним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» № 3-6710/15-20-СГ від 06 жовтня 2020 року, яким передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0.12 га (кадастровий номер 075583400:05:001:0010), скасувати рішення державного реєстратора Відділу державної реєстрації Луцької міської ради Кучми І. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 54533294 від 12 жовтня 2020 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 075583400:05:001:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191342107255).

Рішенням Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Волинській області № 3-6710/15-20-СГ від 06 жовтня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення».

Скасовано рішення державного реєстратора виконавчого комітету Луцької міської ради Кучми І. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 54533294 від 12 жовтня 2020 року щодо реєстрації за ОСОБА_4 права приватної власності на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 075583400:05:001:0010 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2191342107255).

Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Волинській області та з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір в розмірі по 992 грн 40 коп. з кожного. Стягнуто з ГУ Держгеокадастру у Волинській області та з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі по 10000 грн та витрати, пов`язані з проведенням експертизи, в розмірі по 7575 грн. з кожного відповідача.

Не погодившись із даним рішенням суду, Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_4 подали апеляційні скарги, кожен зокрема, в яких просять його скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області вважає рішення суду незаконним та ухваленим із неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також ухваленим на підставі недоведених обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими. Просить його скасувати. Зазначає, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_4 площею 0,12 га у власність для індивідуального садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення за межами населених пунктів Новодвірської сільської ради Турійського району розроблений, погоджений та затверджений відповідно до вимог законодавства. Звертає увагу суду, що Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області на підтвердження того, що спірна земельна ділянка належить до державної форми власності як доказ було надано Проект встановлення меж сільських населених пунктів Новий Двір, Поляна, Ловища, Дожва Новодворської сільської ради народних депутатів Турійського району Волинської області, з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 075583400:05:001:0010розташована замежами населенихпунктів даноїсільської ради,а томурозпорядником земель згідноз ч.4ст.122ЗК Україниправомірно булоГУ Держгеокадастру у Волинській області. Також вказує, що висновок експерта судової земельно-технічної експертизи №СЕ-3 від 26.08.2022 не може бути належним доказом, оскільки є неповним та необґрунтованим.

На обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_4 зазначає, що судом при ухваленні судового рішення не було взято до уваги ряд суттєвих доводів, доказів, фактів та норм закону, які, на її думку, відіграють основоположну роль у вказаній справі. Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам апеляційної скарги ГУ Держгеокадастру у Волинській області, а саме, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області правомірно затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки, розташованої поза межами населених пунктів Новодворської сільської ради Турійського району, на підставі поданої нею заяви. Твердження суду, що дана земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Поляна і ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно видало наказ про затвердження документації із землеустрою та надання цієї ділянки гр. ОСОБА_4 є необґрунтованими та ніяким чином не порушує право позивача на отримання ним іншої земельної ділянки у власність.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_4 позивач ОСОБА_3 просить залишити їх без задоволення, а рішення суду - без змін. Вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною. Вказує, що відповідними доказами довів у суді неправомірність дій відповідачів та належність спірної ділянки до території населеного пункту, що підтверджено висновком експерта.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційні скарги не визнав, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

Представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_2 доводи апеляційних скарг підтримали з наведених у них підстав, просили їх задовольнити, а рішення суду - скасувати.

Згідно із ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Критерії оцінки правомірності судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржуваний позивачем наказ ГУ Держгеокадастру від 06.10.2020 року, винесений відповідачем із перевищенням повноважень, є незаконним і підлягає скасуванню, а відповідно і рішення реєстратора, яким проведено реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за відповідачкою, яке прийняте на підставі незаконного наказу, також підлягає скасуванню.

Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 16 березня 2020 року ОСОБА_3 звернувся до Новодвірської сільської ради із заявою про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для садівництва орієнтовною площею 0.12 га в селі Поляна (а. с. 18 т. 1).

Рішенням Новодвірської сільської ради Турійського району № 28/22 від 30 червня 2020 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, орієнтовною площею 0,12 га, для ведення індивідуального садівництва в селі Поляна (а. с. 16 т. 1).

При зверненні до геодезичної організації з метою розроблення проекту землеустрою позивачу стало відомо, що зазначеній вище земельній ділянці вже присвоєно кадастровий номер, тобто, проект землеустрою на земельну ділянку вже виготовлений іншою особою, а земельна ділянка є сформованою в Державному земельному кадастрі.

Такий проект виготовлено на підставі наказу ГУ Держгеокадастру № 3-4654/15-20-СГ від 18 травня 2020 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою», яким дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної форми власності, розташованої за межами населених пунктів Новодвірської сільської ради Турійського району, орієнтовною площею 0,12 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва надано ОСОБА_4 (а. с. 29 т. 1), котра 28 квітня 2020 року звернулася до ГУ Держгеокадастру із відповідною заявою, додавши викопіювання з кадастрової карти, копії паспорта, РНОКПП та посвідчення УБД (а. с. 13 т. 1).

До винесення зазначеного наказу 06 травня 2020 року ГУ Держгеокадастру звернулося із запитом № 18-3-0.32-3507/2-20 до Новодвірської сільської ради Турійського району про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення проекту землеустрою відносно спірної ділянки для відповідачки (а. с. 20 т. 1).

Листом від 13 травня 2020 року Новодвірська сільська рада Турійського району повідомила, що вказане питання буде розглянуто на засіданні чергової сесії та про результат рішення сесії буде повідомлено додатково (а. с. 21 т. 1).

Рішенням Новодвірської сільської ради Турійського району «Про можливість надання дозволу на розроблення документації із землеустрою за межами населених пунктів» № 28/2 від 30 червня 2020 року на запит ГУ Держгеокадастру вирішено не погоджувати надання дозволу ОСОБА_4 на розробку проекту землеустрою земельної ділянки та залишити її в резерві для учасників АТО Новодвірської сільської ради та жителів Новодвірської сільської ради. (а. с. 17 т. 1).

Наказом ГУ Держгеокадастру № 3-6710/15-20-СГ від 06 жовтня 2020 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність без зміни цільового призначення» було затверджено виготовлений на ім`я ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 0725583400:05:001:0010, розташованої, як зазначено у наказі, за межами населених пунктів Новодвірської сільської ради Турійського району, орієнтовною площею 0,12 га, з цільовим призначеннямдля індивідуального садівництва, та надано зазначену земельну ділянку ОСОБА_4 у власність (а. с. 12 т. 1).

Зі змісту витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 227759679 від 12 жовтня 2020 року вбачається, що право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано 07 жовтня 2020 року на підставі наказу ГУ Держгеокадастру від 06 жовтня 2020 року № 3-6710/15-20-СГ за ОСОБА_4 (а. с. 55 т. 1).

Отже, предметом спору у даній справі є правовідносини, які виникли з приводу того, що, на думку позивача, спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту села Поляна , а тому ГУ Держгеокадастру незаконно видало наказ про затвердження документації із землеустрою та надання цієї земельної ділянки у власність відповідачу ОСОБА_4 , що, в свою чергу, порушує його право на отримання цієї земельної ділянки у власність.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Частиною першою статті 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

У частинах першій третій статті 116 ЗК України зазначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Цей орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову в його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проєктів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини дев`ятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.

Згіднозі ст.83ЗК Україниземлі,які належатьна правівласності територіальнимгромадам,є комунальноювласністю.У комунальнійвласності перебувають: а)усі землів межахнаселених пунктів,крім земельнихділянок приватноїта державноївласності; б)земельні ділянки,на якихрозташовані будівлі,споруди,інші об`єктинерухомого майнакомунальної власностінезалежно відмісця їхрозташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

У справі, що переглядається, суд першої інстанції правильно встановив, що земельна ділянка, яка передана у власність відповідачці ОСОБА_4 розташована частково у межах населеного пункту села Поляна Турійського району Волинської області, тобто належить до земель Новодвірської сільської ради Турійського району Волинської області. Факт належності спірної земельної ділянки до земель даного населеного пункту підтверджується висновком судової земельно-технічної експертизи № СЕ-3 від 26 серпня 2022 року, в якому встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 075583400:05:001:0010 площею 617 кв.м розташована в межах населеного пункту села Поляна Ковельського (колишнього Турійського) району Волинської області (а. с. 139-143 т. 2).

Відповідно до повідомлення Турійської районної ради № 113/02-26/2-20 від 28 липня 2020 року межі сільських рад Турійського району, в тому числі Новодвірської сільської ради, за період з 01 січня 2000 року по цей час не змінювалися (а. с. 28 т. 1).

Отже, враховуючи надані докази, суд дійшов обгрунтованого висновку, що спірна земельна ділянка частково(у більшій частині) знаходиться в межах населеного пункту села Поляна, тому відповідач ГУ Держгеокадастру не мало права розпоряджатися такою земельною ділянкою та надавати її у власність відповідачу ОСОБА_4 .

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку

про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Колегія суддів відхиляє аргументи апеляційних скарг про те, що висновок експертизи є неповним та необгрунтованим, а тому, на думку відповідачів, є неналежним та недостатнім доказом.

Суд встановив, що у цьому висновку визначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 5324081900:00:001:0072 розташована, хоча й частково, в межах населеного пункту.

Зі змісту висновку експерта вбачається, що при проведенні даної експертизи були проведені топографо-геодезичні роботи місця розташування об`єктів дослідження інженером-геодезистом, за результатами яких експерту було надано Технічний звіт. Також використовувались копії правовстановлювальних, технічних документів на дані земельні ділянки, топографо-геодезичне знімання, сформовано ситуацію розташування меж даних земельних ділянок згідно правовстановлювального документу та фрагменту графічних матеріалів щодо встановлення меж населеного пункту.

Експертом обґрунтовано свою позицію, чому ним взято до уваги Фрагмент графічних матеріалів щодо встановлення меж населеного пункту с.Поляна Турійського району, розробленого у 2020 році ВРФ ДП «Центр ДЗК» за договором на замовлення Новодвірської сільської ради, оскільки, на відміну від ряду інших наданих у справі матеріалів, у цьому доказі наявні топографо-геодезичні знімання в М 1:5000, каталог координат поворотних точок частини меж населеного пункту , опис меж, умовні позначення.

Технічні документи на спірну земельну ділянку також подані із відомістю вирахування дирекцій них і внутрішніх кутів координат землекористування, де містяться координати поворотних точок меж цієї ділянки, складені ПП «Сота нова» у 2020 році.

Таким чином, експерт вказав, що шляхом накладення і співставлення меж цих ділянок згідно каталогів координат ним зображено на плані, що частина спірної ділянки (617 кв.м) з 1200 кв.м розташована в межах населеного пункту с.Поляна.

Разом з тим, для забезпечення принципу повноти та всебічності врахування доказів, судом взято до уваги також інші докази, наявні в матеріалах справи, зокрема і графічні матеріали меж населених пунктів села Поляна Турійського району, пояснення свідків та технічні документи сусідніх земельних ділянок, зокрема належної ОСОБА_6 суміжної ділянки , яка повністю знаходиться в межах АДРЕСА_1 , та документи на приватизацію якої виготовлені у 2013 році на підставі рішення Новодвірської сільської ради.

Доводи апеляційних скарг щодо неврахування позиції Державного кадастрового реєстратора ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, яким внесено запис щодо спірної земельної ділянки із зазначенням номерів ділянки, що свідчать про знаходження її за межами населеного пункту, також не підлягають до задоволення, оскільки такі твердження не відповідають нормам законодавства щодо повноважень кадастрового реєстратора, визначених Порядком ведення Державного земельного кадастру від 17.10.2012 р. № 1051, та Законом України « Про Державний земельний кадастр». Так, встановлено, що державний кадастровий реєстратор не вправі встановлювати межі населених пунктів або визначати, чи належить ділянка до території певного населеного пункту. До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.03.2020 р. у справі № 367/6388/16-а.

Зазначене в сукупності доводить твердження позивача та висновок суду першої інстанції про те, що відповідач ГУ Держгеокадастру не мало права розпоряджатися такою земельною ділянкою та надавати її у власність відповідачу ОСОБА_4 , що в даному випадку виявилось у перевищенні його повноважень.

Покликання відповідача ГУ Держгеокадастру на неправильно обраний спосіб захисту та правову позицію Верховного Суду , висловлену у постанові Великої Палати від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вважає таке обґрунтування безпідставним з огляду на те, що позивач ще не є власником спірної земельної ділянки, а тому не може ставити вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом , зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. В тому числі, такий спосіб захисту є ефективним у випадку, коли спірні правовідносини мають приватноправовий характер, а метою пред`явлення вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень. Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-2510 цс15, Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 року у справі № 903/248/19.

Разом з тим, вимоги про скасування рішення державного реєстратора щодо внесення до Державного реєстру запису про набуття права власності на спірну ділянку відповідачкою ОСОБА_4 на підставі незаконного наказу ГУ Держгеокадастру, на думку колегії суддів, є правильними та відповідають нормам ст. 26 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952-ІУ (з наступними змінами).

Отже, врахувавши наведене, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області порушило встановлений законом порядок отримання у приватну власність земельної ділянки, не отримавши згоди Новодвірської сільської ради на виготовлення проєкту землевідведення, до відання якої належить спірна земельна ділянка.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) сформульовано висновок про те, що добросовісність це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Недобросовісність одного учасника цивільних відносин не повинна покладати негативні наслідки на інших учасників відносин, недобросовісність яких не доведена.

При вирішенні спору у цій справі суд першої інстанції правильно виходив із того, що ГУ Держгеокадастру у Волинській області, задовольняючи заяву ОСОБА_4 щодо надання у власність спірної земельної ділянки, не врахувала вимог статті 118 ЗК України, метою якої є уникнення конфлікту між заінтересованими особами на отримання земельної ділянки, положень статті 19 Конституції України щодо обов`язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян, та фактично порушила закон при відведенні земельної ділянки відповідачці.

Суд першої інстанції також обґрунтовано зазначив, що відповідно до пункту 14 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» учасникам бойових дій надаються пільги на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.

Апеляційні скарги не містять інших обґрунтованих доводів, а зводяться до свого власного тлумачення положень закону, яке не відповідає усталеній практиці Верховного Суду при вирішенні подібних спорів.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене без додержання норм матеріального і процесуального права.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку, а тому підстав для зміни чи скасування судового рішення немає.

Щодо клопотання позивача про стягнення з відповідачів понесених ОСОБА_3 витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції суд зазначає наступне.

В ході перегляду даної справи представником позивача адвокатом Симчуком Н. В. було подано клопотання про долучення доказів понесення позивачем витрат на правову допомогу, в якому він просив стягнути на користь ОСОБА_3 витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Головне Управління Держгеокадастру у Волинській області подало до суду апеляційної інстанції заперечення щодо заявленого клопотання, в якому вважає, що розмір витрат, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу, є необґрунтованими та непропорційними до предмета спору з урахуванням суті позову, значення справи для сторін, тому заявлена сума витрат не підлягає до задоволення.

У ЦПК України визначено види судових витрат. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша - друга статті 133 ЦПК України).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу представник ОСОБА_3 ОСОБА_1 подав акт приймання-передачі послуг від 01 лютого 2023 року, квитанцію від 01 лютого 2023 року № 9 та договір про надання правової допомоги №1/10-01/2023 від 10 січня 2023 року.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Апеляційний суд оцінив додані до клопотання документи, а саме: акт приймання-передачі послуг від 01 лютого 2023 року № 1, квитанцію від 01 лютого 2023 року № 9 та умови договору.

Також колегією суддів враховано заперечення відповідачів на клопотання.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, доводи позивача щодо заявленого клопотання та заперечення відповідачів з даного питання, апеляційний суд доходить висновку, що клопотання ОСОБА_3 підлягає до задоволення частково до стягнення з відповідачів на його користь підлягає 10000 грн понесених витрат на правничу допомогу, тобто по 5000 грн з кожного відповідача.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 375, 382,384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги відповідачів Головного Управління Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з відповідачів Головного управління Держгеокадастру у Волинській області та ОСОБА_4 понесені позивачем судові витрати за оплату правничої допомоги по 5000 (п`ять тисяч) гривень з кожного відповідача в користь ОСОБА_3 .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді