Ухвала

від 06.12.2023 по справі 169/777/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

06 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 169/777/21

провадження № 61-17229ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Зайцева А. Ю., розглянувши касаційну скаргу адвоката Лавренчука Олександра Володимировича як представника ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, ОСОБА_1 , третя особа - Турійська селищна рада Волинської області, про визнання незаконним і скасування наказу, скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2023 року адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року з пропуском строку на касаційне оскарження.

Адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 звернувся з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження, яке мотивовано тим, що 10 квітня 2023 року ним було подано касаційну скаргу на оскаржувані судові рішення, проте ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків, зазначених в ухвалі Верховного Суду від 11 травня 2023 року. Однак, ухвалу від 11 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху ні ОСОБА_1 , ні її представник - адвокат Лавренчук О. В. не отримували. Ураховуючи наведене, заявник просить поновити строк на касаційне оскарження судових рішень.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

Зазначені адвокатом Лавренчуком О. В. як представником ОСОБА_1 обставини не можуть бути визнані судом поважними з наступних підстав.

Встановлено, що в постанові Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року відсутня дата складання її повного тексту, отже останнім днем для звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою було (з урахуванням вихідних днів) 10 квітня 2023 року.

Вперше з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 звернувся 10 квітня 2023 року, тобто в строк передбачений статтею 390 ЦПК України.

Як видно з матеріалів касаційного провадження № 61-5938ск23, ухвалою Верховного Суду від 11 травня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху та надано для усунення недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали, а саме - заявнику необхідно було подати до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, в якій вказати передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, а також навести належне обґрунтування цієї (цих) підстави (підстав) з урахуванням вищевикладених правових висновків Верховного Суду, і роз`яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, як долучені до матеріалів касаційного провадження № 61-5938ск23, за ідентифікаторами поштового відділення 0306309696281 та 0306309697202, ОСОБА_1 отримала ухвалу Верховного Суду від 11 травня 2023 року - 23 травня 2023 року, а її представник - адвокат Лавренчук О. В. - 22 травня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року касаційну скаргу визнано неподаною та повернуто заявнику у зв`язку з тим, що станом на 10 жовтня 2023 року вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2023 року заявником не виконані.

Вдруге адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення звернувся до Верховного Суду 01 листопада 2023 року.

Як видно з матеріалів касаційного провадження № 61-15689ск23, ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 рокукасаційну скаргу повернуто заявнику у зв`язку з тим, що адвокатом Лавренчуком О. В. не надано належним чином оформлений документ, який підтверджує його повноваження на представництво ОСОБА_1 у Верховному Суді.

Втретє з касаційною скаргою на оскаржувані судові рішення адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду 02 грудня 2023 року.

Ураховуючи наведене, доводи адвоката Лавренчука О. В. як представника ОСОБА_1 щодо причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження щодо того, що ні ОСОБА_1 , ні її представник не отримували ухвалу Верховного Суду від 11 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху не можна визнати поважними, оскільки спростовуються доказами, наявними в матеріалах касаційного провадження № 61-5938ск23.

Невиконання вимог ЦПК України та суду не є поважними причинами пропуску строку на касаційне оскарження. Заявник дійсно в силу норм ЦПК України має право на повторне звернення до суду касаційної інстанції, але це не означає безумовне поновлення строку касаційного оскарження. Тому заявник зобов`язаний довести, що саме перешкоджало йому виконати вимоги ухвали Верховного Суду від 11 травня 2023 року про залишення касаційної скарги без руху.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

При цьому безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначена конвенційна норма зобов`язує, щоб судові процедури були справедливі для обох сторін справи, а не лише для позивача, який не виконав вказівки Верховного Суду.

Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу.

У зв`язку з тим, що підстави пропуску строку на касаційне оскарження є неповажними, а безпідставне поновлення такого строку є порушенням вимог пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, а особі, яка її подала, - надати строк для звернення до суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести обґрунтовані підстави для поновлення цього строку, та надати відповідні докази на їх підтвердження.

Крім того, відповідно до пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Однак, адвокатом Лавренчуком О. В. як представником ОСОБА_1 в касаційній скарзі не зазначено відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету.

Також, відповідно до пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі має бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

В касаційній скарзі адвокат Лавренчук О. В. як представник ОСОБА_1 як на підставу скасування судових рішень зазначає пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази; пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; пункт 4 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного Суду, у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

Зазначаючи у касаційній скарзі підставою касаційного оскарження судових рішень відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України), особі, яка подала касаційну скаргу, необхідно вказувати щодо питання застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Тлумачення вказаних норм ЦПК України дозволяє зробити висновок, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених в пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, посилання у касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень на пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України (суд не дослідив зібрані у справі докази) має обов`язково вказуватися у взаємозв`язку із посиланням на пункт 1, 2 або 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.

Верховний Суд роз`яснює заявнику, що коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки за приписами частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Підстава (підстави) відкриття касаційного провадження зазначаються в ухвалі про відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що зазначення заявником підстав касаційного оскарження є обов`язковою умовою щодо оформлення касаційної скарги, яка необхідна для подальшого вирішення питання про відкриття касаційного провадження та для розгляду касаційної скарги.

Виконання наведених вимог необхідне для коректного зазначення підстав касаційного оскарження в ухвалі про відкриття касаційного провадження у справі.

Для усунення вказаного недоліку, а також з метою недопущення подвійного тлумачення змісту касаційної скарги, заявнику необхідно надіслати на адресу суду нову редакцію касаційної скарги оформлену відповідно до статті 392 ЦПК України, в якій згрупувати, систематизувати та чітко зазначити конкретну обов`язкову підставу (підстави) касаційного оскарження судових рішень у відповідності до визначеного статтею 389 ЦПК України переліку підстав для касаційного оскарження судових рішень та їх відповідне мотивування, надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, Верховний Суд повідомляє адвоката Лавренчука О. В., що з 18 жовтня 2023 року введено в дію Закон від 29 червня 2023 року № 3200-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Так, частиною п`ятою статті 14 ЦПК України встановлено, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки-повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат (частина шоста статті 14 ЦПК України).

Відповідно до частини сьомої статті 14 ЦПК України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд надсилає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє права на подання документів до суду в паперовій формі (частина восьма статті 14 ЦПК України).

Також Верховний Суд вважає за необхідне зауважити, що реєстрація ОСОБА_1 в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є добровільною.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

Отже, касаційну скаргу слід залишити без руху з наданням заявнику можливості усунути вищевказані недоліки.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Визнати підстави для поновлення процесуального строку на касаційне оскарження рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року та постанови Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року за клопотанням адвоката Лавренчука Олександра Володимировича як представника ОСОБА_1 неповажними.

Касаційну скаргу адвоката Лавренчука Олександра Володимировича як представника ОСОБА_1 на рішення Турійського районного суду Волинської області від 07 грудня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 09 березня 2023 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк десять днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А. Ю. Зайцев