Постанова

від 14.03.2023 по справі 755/9186/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 березня 2023 року м. Київ

Справа № 755/9186/21

Провадження № 22-ц/824/4557/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Стрижеуса А.М.,

суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Петмарт»,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва 09 лютого 2022 року, ухваленого у складі судді Гончарука В. П. у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ТОВ «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Позов мотивовано тим, що 09 вересня 2019 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу до ТОВ «Петмарт» на посаду менеджера із збуту з оплатою праці в розмірі мінімальної заробітної плати.

13 березня 2020 року її було звільнено з займаної посади за власним бажанням. Але при звільненні роботодавець не повернув позивачу трудову книжку та після численних скарг та звернень до Головного управління Держпраці у Київський області їй була повернута трудова книжка тільки 13 квітня 2021 року.

Після проведеної перевірки за її скаргами на дії відповідача Головним управлінням Держпраці у Київський області було встановлені факти порушення статті 47 КЗпП України, про що складено відповідний акт, а також складено стосовно відповідальної особи протокол про адміністративне правопорушення.

Позивачка вказувала, що діями відповідача їй спричинені відповідні труднощі, так як вона не мала змоги працевлаштуватися та вона несла відповідні моральні страждання.

ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за час затримки у видачі трудової книжки у період з 13 квітня 2020 року по 13 квітня 2021 року в розмірі 65 282,28 грн, а також моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного провадження, з повідомленням сторін.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права.

Додатковим рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2021 року доповнено рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року у справі № 755/9186/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Петмарт» витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

Додаткове рішення мотивовано тим, що відповідачем було укладено з адвокатським об?єднанням договір про надання правничої допомоги і додаток до нього, в якому сторони обумовили види послуг правової допомоги, їх вартість, порядок розрахунку, склали акти приймання-передачі правової допомоги, в якому наведено детальний опис наданих послуг та здійснених витрат в процесі надання професійної правничої (правової) допомоги адвокатським об`єднанням в справі, а представник відповідача, в свою чергу, відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України до закінчення судових дебатів в суді зробив заяву про розмір судових витрат по справі та протягом п`яти днів після прийняття рішення звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення та надав докази на підтвердження розміру судових витрат.

01 серпня 2022 року ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що днем звільнення у разі затримки видачі трудової книжки є день видачі трудової книжки. Верховний Суд у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16 зробив висновок про те, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відшкодуванням, що передбачене за несвоєчасну видачу трудової книжки працівнику.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями

від 10 серпня 2022 року апеляційну скаргу разом із матеріалами справи передано судді-доповідачу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва 09 лютого 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Заявнику необхідно було подати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням підстав для її поновлення.

31 жовтня 2022 року на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 19 серпня 2022 року ОСОБА_1 надала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року клопотання представника ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року задоволено та поновлено його.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва 09 лютого 2022 року залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали.

Заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги.

04 січня 2023 року ОСОБА_1 на виконання вимог ували Київського апеляційного суду від 17 листопада 2022 року надала докази сплати судового збору у розмір, визначеному судом.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 січня 2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва 09 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2023 року справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки ціна позову у даній справі становить 75 282,28грн, яка станом на 01 січня 2022року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн).

А за правилами частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Петмарт» заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Порядок розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено статтею 368 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Ураховуючи те, що справа в силу своїх властивостей є малозначною, розгляд справи Київським апеляційним судом здійснюється в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з огляду на наступне.

Встановлено, що на підставі заяви позивача від 09 вересня 2019 року було видано наказ № МП-2к ТОВ «Петмарт» про прийняття ОСОБА_1 на посаду менеджера зі збуту.

28 лютого 2020 року позивачка звернулася з заявою до ТОВ «Петмарт» про звільнення її з займаної посади за власним бажанням.

13 березня 2020 року на підставі наказу № РМ 1-к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України.

З наказом про звільнення ОСОБА_1 була ознайомлена 13 березня 2020 року.

Відповідно до електронного звернення ОСОБА_1 від 24 грудня 2020 року на адресу Державної служби України з питань праці щодо порушення трудового законодавства відповідачем ТОВ «Петмарк» була проведена відповідна перевірка, яка виявила порушення вимог статті 47 КЗпП України.

З протоколу про адміністративне правопорушення від 29 березня 2021 року № КВ 840/37/АВ/ПТ вбачається, що ОСОБА_2 , директор ТОВ «Петмарт» вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП. В протоколі вказано, що на момент інспекційного відвідування трудова книжка із зазначенням про звільнення за власним бажанням гр. ОСОБА_1 не видавалась, чим порушено статтю 47 КЗпП України.

30 березня 2021 року на адресу позивача відповідачем ТОВ «Петмарк» скеровувався лист щодо отримання трудової книжки.

З ОСОБА_1 було здійснено розрахунок по заробітній платі на день звільнення, згідно до розписки позивач отримала трудову книжку 13 квітня 2021 року.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Відповідно до статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно пункту 1.1 частини 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 частини 4 Інструкції, у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

При цьому для осіб працездатного віку необхідно вказати час, тривалість та місце проходження підвищення кваліфікації, яке пройшов працівник за останні два роки перед звільненням.

Власник або уповноважений ним орган зобов`язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.

При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Суд вказує, що за приписами Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Такий висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 04 листопада 2020 року у справі № 812/390/16 (адміністративне провадження №К/9901/16011/18).

Частиною п?ятою статті 235 КЗпП України передбачено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зробив висновок про те, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду за захистом свого порушеного права, встановлено статтею 233 КЗпП України.

Проте, Київський апеляційний суд не погоджується з таким висновком з таких підстав.

За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Як вже зазначалось, що за приписами Інструкції при затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові сплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Згідно із частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Питання, чи можна вважати середній заробіток за час вимушеного прогулу складовою заробітної плати та чи поширюється на вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу положення частини першої статті 233 КЗпП України про тримісячний строк звернення до суду, досліджені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року в справі №755/12623/19 (провадження №14-47цс21), у якій, зокрема, зазначено, що Верховний Суд України у постанові від 26 жовтня 2016 року в справі № 362/7105/15-ц (провадження №6-1395цс16), проаналізувавши зміст частини другої статті 233 КЗпП України, зробив висновок про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутися до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто всіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат. Також Верховний Суд України указав, що позовна вимога про стягнення компенсації за вимушений прогул відноситься до вимог щодо порушення законодавства про оплату праці та відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду.

Суд першої інстанції наведеного не врахував, та зробив передчасний висновок щодо пропуску позивачем строку позовної давності у цій справі, так як за обставин цієї справи, враховуючи предмет спору (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу), строк позовної давності на спірні правовідносини не розповсюджується, так як вимога щодо порушення законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, Київський апеляційний суд зазначає таке.

Для застосування частини п?ятої статті 235 КЗпП України необхідна наявність таких умов: затримка у видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки.

З матеріалів справи відомо, що 13 березня 2020 року на підставі наказу № РМ 1-к ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Цього ж дня ОСОБА_1 була ознайомлена з наказом про звільнення.

Проте, трудової книжки в день звільнення вона не отримала.

Згідно до розписки позивач отримала трудову книжку лише 13 квітня 2021 року.

Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення від 29 березня 2021 року № КВ 840/37/АВ/ПТ вбачається, що ОСОБА_2 , директор ТОВ «Петмарт» вчинив адміністративне правопорушення, передбаченого частиною першою статті 41 КУпАП. В протоколі вказано, що на момент інспекційного відвідування трудова книжка із зазначенням про звільнення за власним бажанням гр. ОСОБА_1 не видавалась, чим порушено статтю 47 КЗпП України.

Звертаючись 25 травня 2021 року до суду з дійсним позовом, ОСОБА_1 просила стягнути з ТОВ «Петмарт» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, за час затримки у видачі трудової книжки у період з 13 квітня 2020 року по

13 квітня 2021 року в розмірі 65 282,28 грн.

Колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий відповідає Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року№100в межах суми заявлених позовних вимог.

Частиною першою статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральних втрат потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральними втратами потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

У пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи вищенаведена, беручи до уваги розумність та справедливість, характер та обсяг страждань, які полягали у несвоєчасній видачі трудової книжки позивачці, Київський апеляційний суд вважає, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди у сумі 10 000,00 грн є завищеним, а до стягненню підлягає саме сум в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Оскільки відповідачем не надано доказів, які б спростовували наявність його вини у несвоєчасній видачі позивачці трудової книжки, заявлені позивачкою позовні вимоги є обрятовані та підтверджуються належними та допустимими доказами, Київський апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року та ухвалення у справі нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої, частини другої статті 376 ПК України Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального права, що призвело до передчасного винесення рішення про відмову у задоволенні позову, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно з підпунктом б), в) пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення у справі нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати понесені ОСОБА_1 в сумі 264,30 грн за перегляд справи в апеляційному порядку підлягають стягненню ТОВ «Петмарт» на користь ОСОБА_1 .

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не було сплачено судовий бір за подання позову взагалі, в тому числі і за вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Таким чином Київський апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з

ОСОБА_1 в дохід держави 1 252,80 грн.

При цьому з ТОВ «Петмарт» в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 5 675,00 грн відповідно до статті 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 141, 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 390 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 лютого 2022 року скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Петмарт» про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петмарт» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 65 282,28 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петмарт» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Петмарт» в дохід держави 5 675,00 грн судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави 1 252,80 грн судових витрат.

Постанова Київського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня вручення такого судового рішення лише з підстав, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус

Судді: Л.Д. Поливач

О.І. Шкоріна