Рішення від 16.03.2023 по справі 697/495/22

Справа № 697/495/22

Провадження № 2/697/35/2023

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Скирди Б.К.,

за участю помічника судді, який за дорученням судді виконує обов`язки секретаря судового засідання Нероди С.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Васяновича В.В.,

представника відповідачів адвоката Константінової Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивачка) звернулася в Канівський міськрайонний суд Черкаської області з позовом до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (далі також відповідачі), третя особа: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 працювала у Відокремленому структурному підрозділі «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на посаді викладача та концертмейстера.

Наказом від 29.06.2021 №15-к за п. 1 ст. 40 КЗпП України позивачку звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 (за скороченням штату працівників).

З наказом про звільнення її було ознайомлено 29.06.2021 під підпис, проте відсутнє підтвердження того, що у день звільнення їй видано копію наказу про звільнення, як того вимагає ст. 47 КЗпП України.

В ході інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Черкаській області встановлено, що вивільнення позивачки проведено з порушенням вимог ст. 42, ст. 47 та ст. 49-2 КЗпП України.

Фактичної підстави, вказаної в наказі про її звільнення (скорочення чисельності працівників) на момент звільнення не було, адже кількість працівників у відповідача з часу прийняття рішення про звільнення зменшилась всього на 1 особу.

Як зазначено позивачкою, з посилання на правові позиції Верховного Суду, в першу чергу перевага на залишення на роботі надається особам, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

При визначенні працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи.

Для виявлення працівників, які мають переважне право на залишення на роботі у разі скорочення посад, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки у довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі, тощо. Тобто, ці обставини повинен з`ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.

При цьому, при проведенні вивільнення роботодавець вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, за його згодою на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника.

Отже, основним критерієм для визначення наявності переважного права на залишенні на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. При вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці.

В даному випадку роботодавцем не надано жодних доказів проведеного аналізу кваліфікації та продуктивності праці працівників, однорідні посади яких скорочуються та які можуть бути звільнені з цих підстав.

Доказів щодо вищої кваліфікації та продуктивності праці позивачки в порівнянні з іншими працівниками підприємства, що залишилися на роботі відповідач позивачці не надав.

Також, як зазначено позивачкою, на момент її звільнення відповідач не пропонував усі наявні вакантні посади працівнику. Так, при вивільненні працівникові повинна бути запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю) і при відсутності такої роботи інша робота, що є на підприємстві.

Виходячи з вищевикладеного, позивачкою вказано про порушення відповідачем трудового законодавства при її звільненні, що свідчить про незаконність такого звільнення.

Позивачка також зазначає, що її середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 56 256,20 грн. Про порушення своїх трудових прав вона дізналася з листа Управління Держпраці у Черкаській області № М-617/14-08/01/7288 від 03.08.2021, в якому було зазначено, що в ході інспекційного відвідування встановлено, що вивільнення проведено з порушенням вимог ст. 42, ст. 47 та ст. 49-2 КЗпП України. Даний лист було відправлено позивачці 05.08.2021 та отримано 09.08.2021. Тобто, саме з 09.08.2021 позивачка довідалася, що її трудові права було порушено.

З огляду на вказані обставини, ОСОБА_1 просить визнати поважними причини пропуску строків позовної давності, установлених ст. 233 КЗпП України та поновити ці строки; визнати незаконним та скасувати наказ директора відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення її з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України; поновити її на посаді викладача та концертмейстера відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з 29.06.2021; стягнути з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу з розрахунку 200,20 грн. на день, починаючи з 29.06.2021 по день винесення рішення, розмір якого на момент звернення позивача до суду складає 56 256,20 грн., стягнути з відповідача на користь держави судовий збір та покласти на відповідача судові витрати; рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання.

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 20.04.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки позивачкою не сплачено судовий збір за заявленою позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (т.1 а.с.51-54).

Вказані в ухвалі суду недоліки позивачкою усунуто про що на адресу суду надано квитанцію про сплату судового збору (т.1 а.с.57).

Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 26.04.2022 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (т.1 а.с.58).

16.05.2022 представником відповідача Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» Потієнко Т.М. та 17.05.2022 представником Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» Кравченком Р.М. до суду подані відзиви на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких представники відповідачів, обґрунтовуючи свої заперечення на позовну заяву, зазначили, що у позовній заяві позивачкою зазначено підставу скорочення чисельності працівників, що не відповідає дійсності.

Скорочення штату працівників Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» проводилось протягом 2020-2021 років. Станом на квітень 2021 року було прийнято рішення про скорочення ще однієї штатної одиниці до вже скорочених у 2020 році. Дії роботодавця були обґрунтовані економічними обставинами, зменшенням кількості студентів, як наслідок, зменшення педагогічного навантаження на педагогічний колектив, відсутністю можливості забезпечити роботою весь педагогічний колектив за певним напрямом.

Підставою для звільнення саме позивача став аналіз кваліфікації та продуктивності всіх педагогічних працівників за класом фортепіано. Тільки після цього роботодавцем було прийнято відповідне рішення.

Продуктивність роботодавцем визначалась на підставі отриманих балів за рейтинговою системою. Вказаний аналіз проводився поетапно: обговорення продуктивності працівників на засіданнях предметної (циклової) комісії музичного мистецтва; вивчення кваліфікації викладачів фортепіано адміністрацією роботодавця; перевірка встановлених фактів та прийняття відповідного рішення.

Роботодавцем було складено порівняльну таблицю та встановлено, що позивач має найменшу продуктивність серед інших викладачів. До уваги було взято результати рейтингових балів викладачів з 2017 року. Окрім того було досліджено дипломи викладачів та встановлено, що всі викладачі мали вищу освіту, а тому у кваліфікації є рівними.

Також, як зазначено представниками відповідачів у поданих відзивах на позовну заяву, у роботодавця, як на момент звільнення, так і на даний час відсутні будь-які вакантні посади, а тому роботодавець не міг запропонувати позивачці вчителю фортепіано будь-яку іншу посаду в закладі освіти.

З аналізу змісту позовної заяви можна дійти висновку про те, що позивачка вважає звільнення незаконним через ненадання документів, що містять персональні дані інших працівників з метою підтвердження їх переважного права на залишення на роботі, а також неповідомлення позивачку про відсутність вакантних посад. Представник відповідача вказує, що звільнення позивачки проведено у повній послідовності з вимогами трудового законодавства.

З огляду на вказані обставини, представники відповідачів просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1

19.05.2022 від третьої особи Управління Держпраці у Черкаській області до суду надійшли письмові пояснення в яких представник третьої особи зазначив, що Управління Держпраці у Черкаській області за зверненням ОСОБА_1 проводило інспекційне відвідування Канівського коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини у період з 28.10.2020 по 04.11.2020, яким встановлено порушення ст.ст. 42, 43, 47, 49-2, 49-4 КЗпП України при звільненні ОСОБА_1 з 29.06.2020 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Канівського міськрайонного суду від 01.04.2021 наказ про звільнення ОСОБА_1 визнано незаконним, останню поновлено на роботі, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. На підставі звернення ОСОБА_1 від 06.07.2021 Управлінням Держпраці проведено позапланову перевірку коледжу щодо дотримання трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 , яку було звільнено з роботи 30.06.2021 за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Інспекційним відвідуванням Управлінням Держпраці встановлено порушення ст.ст. 42, 47, 49-2 КЗпП України, оскільки ОСОБА_1 ознайомлена з наказом про звільнення, проте відсутні відомості про його вручення, коледжем на надано порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі та тих, що підлягають звільненню, заявниці не пропонувалися усі посади відповідної кваліфікації, наказ про повторне скорочення посади викладача та концертмейстера має персональний характер і передбачає вивільнення конкретної особи ОСОБА_1 .

Судові засідання неодноразово відкладались та в судових засіданнях оголошувалися перерви.

У судовому засідання позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала, пояснила, що після першого звільнення, коли вона судом була поновлена на роботі, директор коледжу повідомив, що навантаження у неї буде в декілька годин, хоча в інших викладачів навантаження визначено на рівні 1,5 ставки. Щорічне навантаження на педагогів визначає директор, завуч з урахуванням думки завідуючого відділом музичного мистецтва, а їй кожен рік навантаження зменшували. На цикловій комісії її повідомили, що вона підлягає вивільненню, хоча у неї було переважне право на залишення на роботі. Вона працює вже близько 40 років, а у деяких викладачів, які залишились на роботі, немає навіть вищої освіти. Після звільнення їй видали трудову книжку, чи видавали наказ про звільнення не пам`ятає. Просить позов задовольнити.

Представник позивачки адвокат Васянович В.В. в судовому засіданні підтримав позов ОСОБА_1 з підстав, заявлених у ньому, просив позовні вимоги задовольнити. Суду пояснив, що за скороченням штату відповідач Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» звільнив тільки одну ОСОБА_1 . Після першого звільнення за скороченням штату суд поновив її на роботі, проте через півроку вона повторно була звільнена з цих же підстав. Директор та завуч розподіляли навантаження, а позивачці не надавали години, хоча в інших працівників навантаження становило 1,5 ставки. Щодо законності підстав звільнення, ОСОБА_1 звернулася до Управління Держпраці, яке встановило порушення трудового законодавства. Тільки після отримання відповіді з Держпраці позивачка дізналася про порушення і в неї виникло право на позов, тому наявні підстави для поновлення строку звернення до суду. Представник позивачки зазначає, що під час вирішення питання про скорочення штату не встановлювалося переважне право на залишення на роботі, факти не притягнення до відповідальності, освіта, нагороди. Відповідачем не доведено, що при скороченні штатів працівників було дотримано вимоги закону.

Представник відповідачів адвокат Константінова Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. Суду пояснила, що робота педагога залежить від наявності студентів. Оскільки кількість студентів в коледжі зменшилась, в минулому році було скорочено 10 осіб. Саме через це звільнено також ОСОБА_1 . Її звільнення відбулось з дотриманням законодавства про працю. Перед звільненням позивачка була повідомлена про те, що інших вільних посад немає. На цикловій комісії за результатами обговорення було прийнято рішення про скорочення позивачки, враховуючи продуктивність праці та кваліфікацію. Працівнику було також видано трудову книжку, копію наказу про звільнення, за отримання яких ОСОБА_1 поставила підпис в книзі обліку руху трудових книжок, особовій картці та самому наказі. Позивачка також приєднала копію наказу про звільнення до позовної заяви, що підтверджує, що копія наказу їй вручалася роботодавцем.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 пояснив, що працює заступником директора коледжу. У коледжі 7 спеціальностей, але 3-4 роки назад виникла проблема зі спеціальністю «музичне мистецтво». Для того, щоб була нормальна робота необхідне співвідношення між викладачами та студентами 1:3. Загальна кількість студентів трохи більше 40, викладачів же 32 особи. П`ять років назад було затверджено на педагогічній раді Положення про рейтингову систему, згідно з якою кожен викладач, крім викладацької діяльності доповнює та розкриває свій потенціал. Викладач бере участь у концертній діяльності, конкурсах, олімпіадах та додатково формує свій рейтинг. Кожні 5 років проводиться чергова атестація, де викладач підтверджує, підвищує категорію, або ж показує, що є недопрацювання. Якщо ж викладач має багато напрацювань він може вимагати провести позачергову переатестацію. Для цього кожен викладач має своє портфоліо, де містяться його напрацювання. Якщо викладач хворів, не працював, то для підтвердження категорії беруться показники за попередній період, може брати участь у наукових конференціях. Для того щоб показати підготовку студента викладачу необхідно витратити щонайменше 2 роки, в цей період викладач для підвищення балів рейтингу бере участь у концертній діяльності в якості соліста, може виступити на педагогічній раді, публікує статті, показує інші свої напрацювання. Педагогічне навантаження залежить від напрацювань викладача, його участі у конференціях, концертній діяльності, інших заходах. Якщо цього немає викладач залишається з мінімумом навантаження. Голова комісії розподіляє навантаження та нових студентів в залежності від напрацювань викладача. Зараз державне замовлення на музикантів падає, студентів дуже мало, викладачів за цією спеціальністю 12, але має бути лише 7, тому гостро постало питання про скорочення. Разом з ОСОБА_1 було звільнено 4 особи. Між викладачами склалася здорова конкуренція. Єдиний вихід із ситуації є рейтингова система. У ОСОБА_1 в портфоліо майже немає напрацювань. Після поновлення на роботі ОСОБА_1 їй на квітень-травень 2021 року було надано 50 концертмейстерських годин, які залишилися. Професійна підготовка в коледжі є специфічна, а тому вкінці року забрати студента від іншого викладача, який добросовісно виконує свою роботу та чомусь уже навчив цього студента неможливо. При оцінці викладача береться не тільки педагогічне навантаження, бажаною умовою є розроблення навчальних програм. Всі викладачі в коледжі мають вищу освіту, для оцінки викладачів бралися продуктивність самого викладача. ОСОБА_1 була атестована у 2017 році, їй треба було показати профорієнтаційну роботу після цього. Групи викладачів та концертмейстерів укомплектовуються за доповідною запискою заступником директора коледжу. 27.04.2021 голова комісії зачитала витяг з протоколу засідання циклової комісії від 26.04.2021, назвала показники кожного з викладачів. Всі інші викладачі працюють, виступають на концертах, хоч і заочно, показують свої напрацювання. Щодо ОСОБА_1 бачив її напрацювання за 2012 рік, але з 2017 року у неї має бути своє портфоліо. При оцінці викладачів брали до уваги рейтингові показники, є викладачі з меншим стажем роботи, ніж ОСОБА_1 , але стаж роботи не впливає на продуктивність, у неї мають бути конкретні напрацювання. Рейтинги почали використовувати з 2019 року, які ігнорувати не можна.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона працює викладачем у Відокремленому структурному підрозділі «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», є головою циклової комісії музичного мистецтва. На початку кожного року працівники отримують педагогічне навантаження, враховуючи рейтинг кожного з них, залишок годин за попередній рік та кількість студентів. Кожен педагог за 2 місяці до закінчення року подає звіт і рейтингову книжку де відображаються кількість балів за досягнення педагога, його участь у заходах, суспільному житті. Після цього формуються рейтингові таблиці, де зазначаються бали за публікації, творчу, виховну, організаційну роботу, враховуються досягнення та недоліки. ОСОБА_1 звіт за 2019-2020 рік не здала та має низький рейтинг. На цикловій комісії 26.04.2021 було розглянуто залишок навантаження. Оскільки викладач та концертмейстер працюють спільно та їх робота окремо один від одного неможлива, вирішувалося питання щодо педагога, який би працював спільно з ОСОБА_1 . Проте ніхто не виявив бажання працювати разом з нею. 27.04.2021 було проведено повторно засідання циклової комісії з тих же питань, оскільки позивачка на попереднє засідання комісії не з`явилася. Навантаження викладача і концертмейстера залежить одне від одного, оскільки викладачі працювати з ОСОБА_1 бажання не висловили, навантаження у неї відсутнє.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив, що працює директором відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини». З приводу звільнення позивачки пояснив, що вона була звільнена з роботи в коледжі, оскільки кількість студентів в навчальному закладі значно зменшилася і педагогічне навантаження визначалося відповідно до тієї кількості студентів, які фактично навчалися. При звільненні позивачки було дотримано вимог законодавства про працю. Склад комісії на кінець навчального року аналізував роботу викладачів і прогнозувався наступний навчальний рік. Наступний навчальний рік показував, що кількість студентів буде значно зменшена і для того, щоб отримати навантаження треба було набрати необхідну кількість педагогічних годин. Їх не було фізично, тому цикловою комісією колегіально із погодженням з навчальною частиною було прийняте рішення про скорочення ОСОБА_1 та ще двох осіб. Надалі сподівалися, що кількість студентів буде збільшуватися, однак в дійсності було навпаки кількість студентів ще зменшилася, тому й приймали рішення про скорочення працівників. Вказав, що в першу чергу рішення про скорочення приймалися з огляду на ситуацію про зменшення кількості студентів. Для того, щоб сформувати педагогічне навантаження, необхідно в першу чергу мати контингент, потім кожна комісія аналізує роботу кожного викладача і бере до уваги рейтингову систему, яку станом на сьогодні вони користуються. Голови циклових комісій коли формується педагогічне навантаження на наступний рік запрошують до співпраці, але голови циклових комісій не запросили ОСОБА_1 до співпраці, тому що її робота не влаштовувала колег, тому змушені були прийти до такого рішення. Також зазначив, що у зв`язку зі зменшенням контингенту студентів була скорочена не лише ОСОБА_1 , а й інші особи. Крім цього, деякі викладачі звільнялися і за власним бажанням у зв`язку з відсутністю педагогічного навантаження. Цикловою комісією в першу чергу бралася до уваги якість роботи за рейтинговою системою. Під час скорочення обов`язково бралася також до уваги кваліфікація викладачів та продуктивність їхньої праці. Всі викладачі мають вищу освіту, тому у кваліфікації є рівними. Стаж роботи не відіграє важливої ролі при залишенні викладача на роботі, а вирішальне значення має якість роботи, професійність, участь в різних заходах. Стаж роботи не впливає на продуктивність і кваліфікацію. Особам, які підлягали скороченню в інших підрозділах робота не пропонувалася, оскільки вакантних місць не було. Також зазначив, що звертався до адміністрації Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, однак адміністрація університету повідомила, що вакантних посад за даною спеціальністю немає, про що було повідомлено позивачку.

Представник третьої особи Управління Держпраці у Черкаській області в судове засідання не з`явився, був повідомлений про судове засідання належним чином - засобами електронного зв`язку, про причини неявки суд не повідомив, в матеріалах справи наявні письмові пояснення щодо позовних вимог ОСОБА_1 (т.1 а.с.200-206).

Заслухавши в судовому засіданні думку учасників процесу, показання свідків, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачку ОСОБА_1 22.01.1981 було прийнято на посаду викладача фортепіано та концертмейстера Канівського культурно-освітнього училища, що підтверджується записом в її трудовій книжці від 02.08.1971 (т.1 а.с.11) та копією наказу № 17 від 22.01.1981 «Про прийом на роботу ОСОБА_5 (т.1 а.с.17).

Відповідно до довідки Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 14.06.2021 № 167, Канівське культурно-освітнє училище згідно наказу № 205 від 28.11.1990 перейменоване в Канівське училище культури, яке відповідно до наказу № 239 від 27.12.2001 перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв, та відповідно до наказу № 76/1 від 15.05.2010 перейменоване в Канівське училище культури і мистецтв Черкаської обласної ради, яке відповідно до наказу №1-к від 14.02.2014, наказу №105 від 05.02.2014 МОН України перейменоване в Канівський коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини відокремлений структурний підрозділ університету, та відповідно до наказу № 1-к від 17.02.2021, наказу № 1573 від 29.12.2020 МОН України перейменований у Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» (т.1 а.с.24).

Згідно з наказом Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського педагогічного університету імені Павла Тичини» № 9-к від 30.04.2021 внесено зміни до тарифікаційного навантаження викладачів коледжу з 30.06.2021, а саме: скоротити посаду викладача та концертмейстера, попередити викладача та концертмейстера ОСОБА_1 (не пізніше, ніж за два місяці) про вивільнення її посади відповідно до чинного законодавства України про звільнення за п. 1 ст. 40 КЗпП України (т.1 а.с.19).

Відповідно до повідомлення № 126 від 30.04.2021 вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про скорочення штату працівників, у зв`язку з відсутністю педагогічних та концертмейстерських годин. У повідомленні також зазначено, що в коледжі відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані їй для подальшого працевлаштування (т.1 а.с.18).

Відповідно до наказу відповідача № 15-к від 29.06.2021, ОСОБА_1 звільнено з посади викладача та концертмейстера коледжу з 30.06.2021 за ст. 40 п. 1 КЗпП України (т.1 а.с.20), що також підтверджується записом у трудовій книжці позивачки (т.1 а.с.16).

Позивачка ознайомлена з вказаним наказом 30.06.2021, про що свідчить її особистий підпис (т.1 а.с.20).

Не погоджуючись з прийнятим наказом про звільнення ОСОБА_1 , вважаючи його незаконним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася до суду з позовом про визнання такого наказу незаконним, поновлення її на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд застосовує джерела правового регулювання у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та зважає на таке.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, частини 1 статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання в порядку, встановленому ЦПК України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений змістом статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частин другої, третьої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з правовими висновками, висловленими Верховним Судом у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц (провадження № 61-312св17), від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц (провадження № 61-1214св18), суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність і правомірність скорочення штату та чисельності працівників. Право визначати чисельність і штат працівників належить виключно власнику або уповноваженому ним органу, суд зобов`язаний тільки з`ясувати наявність підстав для звільнення.

Отже, суд при розгляді спору про поновлення працівника на роботі зобов`язаний, зокрема перевірити наявність підстав для звільнення (чи мало місце скорочення або чисельності працівників), але він не наділений повноваженнями обговорювати питання про доцільність скорочення чисельності або штату працівників.

З вказаних вище письмових доказів вбачається, що у відповідача дійсно мало місце скорочення чисельності і штату працівників. Так, згідно Наказу від 23.01.2014 № 60 Міністерства освіти і науки України «Про затвердження Типових штатних нормативів вищих навчальних закладів І-ІІ рівнів акредитації» (із змінами згідно з наказом Міністерства освіти і науки України № 948 від 03.07.2017) та згідно Протоколу засідання викладачів циклової комісії «Музичне мистецтво» № 12 від 27.04.2021 «Про педагогічне навантаження викладачів комісії станом на 27.04.2021 (кінець 2020-2021 н.р.)» посада викладача та концертмейстера циклової комісії «Музичне мистецтво» підлягала скороченню через недостатню кількість студентів.

Попереджено викладача та концертмейстера ОСОБА_1 (не пізніше, ніж за два місяці) про вивільнення її з посади, наказом № 9-к від 30 квітня 2021 року, та через два місяці з дня ознайомлення з наказом про скорочення штату працівників, її звільнено із займаної посади.

Статтею 49-2 КЗпП України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо (правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15).

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Оскільки обов`язок щодо працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Належним виконанням порядку вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації праці є персональне попередження про наступне вивільнення працівника і надання пропозиції щодо іншої роботи на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.05.2020 у справі № 182/1268/18-ц та постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України, при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до частин другої та третьої статті 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім`ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; 4) працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; 5) учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; 6) авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; 7) працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; 8) особам з числа депортованих з України, протягом п`яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; 9) працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби.

Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Тобто, частина друга та третя статті 42 КЗпП України визначають обставини, які мають враховуватися в разі вирішення питання про залишення на роботі працівника при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що визначальним критерієм для визначення наявності переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці є саме рівень кваліфікації працівника та продуктивність праці. Тому при вирішенні питання про звільнення працівника роботодавець зобов`язаний перевірити наявність у працівників, посади яких скорочуються, більш високої чи більш низької кваліфікації і продуктивності праці. І лише, якщо кваліфікації та продуктивність праці працівників є рівноцінними, то перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені у частині другій статті 42 КЗпП України.

Для такої перевірки повинні досліджуватися документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про винаходи і раціоналізаторські пропозиції, авторами яких є відповідні працівники, про тимчасове виконання обов`язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо.

Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників. При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.

Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 161/7196/19 (провадження № 61-4375св20), від 12 травня 2021 року в справі № 561/1030/19 (провадження № 61-8403св20), від 26 січня 2022 року в справі № 671/875/20 (провадження № 61-2163св21).

У постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 333/4222/19 (провадження № 61-2971св21) зазначено, що «за змістом статті 42 КЗпП України коло працівників, серед яких визначаються особи, які мають переважне право на залишення на роботі, та які не мають такого права, стосується всіх працівників, які займають таку ж посаду. При визначенні працівників із більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, використовуються ознаки, які в сукупності характеризують виробничу діяльність працівників: наявність певної освіти, стаж і досвід роботи, ставлення до роботи, якість виконуваної роботи тощо. Кваліфікаційний рівень робіт, що виконуються, визначається залежно від вимог до освіти, професійного навчання та практичного досвіду працівників, здатних виконувати відповідні завдання та обов`язки. Для висновку про наявність переваги при залишенні на роботі працівника перш за все повинно бути з`ясовано, чи є рівними кваліфікація та продуктивність праці вивільненого працівника порівняно із залишеним на роботі, за яким роботодавцем визнане переважне право. Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен провести порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. У випадку, коли роботодавцем при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці звільнено працівника з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці, суд може констатувати порушення положень статті 42 КЗпП України і, як наслідок, незаконність звільнення дій роботодавця».

При цьому, слід зазначити, що лише роботодавець оперує достатньою інформацією для визначення продуктивності праці будь-якого працівника, оскільки це є прерогативою виключно роботодавця, який володіє повною інформацією про результативність праці, що характеризує ефективність її витрат у виробництві та сфері послуг. Отже, визначення працівників з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці є компетенцією роботодавця (постанова Верховного Суду від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/1607/17-ц (провадження № 61-25068св18).

Як встановлено судом, у протоколі засідання предметної (циклової) комісії «Музичне мистецтво» № 12 від 27.04.2021, відповідно до якого навантаження ОСОБА_1 станом на 27.04.2021 складає 10 педагогічних годин та 50 концертмейстерських годин, прогнозоване навантаження на 2020-2021 навчальний рік - 0 педагогічних та 0 концертмейстерських годин (т.1 а.с.143-146).

Відповідно до витягу з протоколу засідання викладачів циклової комісії «Музичне мистецтво» від 27.04.2021 надано порівняльну таблицю діяльності викладачів та концертмейстерів у відповідності до рейтингової шкали, де навпроти прізвища позивачки за 2019-2020 навчальний рік зазначено 259, за 2021-2021 - 0 (т.1 а.с.147-149).

Крім цього, як встановлено судом, наказом відповідача про скорочення штату працівників від 30.04.2021 № 9-к внесено зміни до тарифікаційного навантаження викладачів коледжу з 30.06.2021 шляхом скорочення посади викладача та концертмейстера та попереджено лише одного викладача та концертмейстера ОСОБА_1 про її вивільнення з цієї посади (т.1 а.с.19).

Суду не надано доказів того чи проводився порівняльний аналіз кваліфікації усіх працівників, які займають посаду, що скорочується, враховуючи їхній освітній рівень, стаж і досвід та ставлення до роботи, досягнення, нагороди, стягнення.

Натомість такий аналіз було зроблено лише щодо ОСОБА_1 , у зв`язку з чим комісією не здійснено порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право інших працівників перед позивачкою на залишення її на роботі.

Слід зазначити, що оцінювання викладачів проводилось у відповідності до рейтингової шкали, що затверджена Положенням «Про рейтингову систему діяльності викладачів та концертмейстерів коледжу».

Також, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підтвердили, що під час засідання циклової комісії проводився лише порівняльний аналіз рейтингових показників кожного з викладачів.

Відповідно до показань свідків продуктивність праці працівників, в тому числі ОСОБА_1 встановлювалася на підставі рейтингової таблиці викладачів та концертмейстерів, складеної на підставі звітів, які кожен з педагогів подає на кінець року. Рейтингові показники ОСОБА_1 за 2020-2021 н.р. становить 0, оскільки нею не було здано звіт.

Однак, судом враховується, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 вона була звільнена з посади викладача та концертмейстера коледжу за п. 1 ст. 40 КЗпП України з 26.06.2020. Наказом №8-к від 07.04.2021 згідно рішення Канівського міськрайонного суду від 01.04.2021, ОСОБА_1 поновлена на посаді викладача та концертмейстера коледжу (а.с.13).

Враховуючи ту обставину, що позивачка не працювала на роботі в період, за який проводилася оцінка продуктивності працівників та визначення їх рейтингу, та відповідно, не мала об`єктивної можливості подавати звіти та інші документи, визначені внутрішніми документами коледжу, брати участь у заходах, перерозподіл навантаження на 2021-2022 навчальний рік після її поновлення на роботі не здійснювався, суд приходить до висновку про те, що роботодавцем не було дотримано справедливих умов при оцінюванні працівників за їх рейтингами за відповідний період.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу Управління Держпраці у Черкаській області від 26.07.2021 №439-Н та направлення для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) №443 від 26.07.2021 головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів Управління Держпраці у Черкаській області Опаріном К.В. у період з 27.07.2021 по 09.08.2021 здійснено позапланове інспекційне відвідування коледжу з питань додержання законодавства про працю в частині трудового договору.

В ході позапланової перевірки Управлінням Держпраці у Черкаській області складено акт перевірки від 02.08.2021 №ЧК411/1493/АВ у якому встановлено порушення коледжем законодавства про працю, а саме: відсутність підтвердження видачі ОСОБА_1 у день звільнення копії наказу про звільнення, відсутність порівняльного аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі та тих, які підлягають звільненню, відсутність доказів того, що ОСОБА_1 запропоновано іншу посаду відповідної кваліфікації. (т.1 а.с.35-45).

Перевіркою, зокрема, встановлено, що при складенні рейтингової шкали комісією в першу чергу бралась до уваги кількість годин викладання та концертмейстерських годин на кожного працівника. Однак, вказаний показник залежить від рішення коледжу і є необ`єктивним.

При цьому, цикловою комісією не бралось до уваги те, що ОСОБА_1 займала не тільки посаду викладача фортепіано, а ще й посаду концертмейстера, тому застосовування частини таблиці рейтингової шкали у якій проводилось оцінювання лише викладачів предмета «фортепіано» є необґрунтованим.

Крім цього, враховуючи те, що позивачка працювала у Відокремленому структурному підрозділі "Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету ім. Павла Тичини" з 1981 року, а відповідачами не доведено, що не звільнені викладачі мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці, звільнений працівник мав переважне право залишення на роботі.

Доказів того, що позивачка неякісно виконувала свої посадові обов`язки, мала зауваження чи стягнення, мала нижчу кваліфікацію роботи порівняно з іншими працівниками суду не надано.

Таким чином, звільнення позивачки ОСОБА_1 відбулося з порушенням вимог ст. 42 КЗпП України. Рішення про її звільнення у зв`язку зі скороченням штату було прийняте виходячи лише з рейтингових показників, не враховуючи її кваліфікацію, стаж та переважне право залишення на роботі, а тому, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

У зв`язку із задоволенням основної вимоги позивачки підлягає також задоволенню похідна позовна вимога про поновлення її на роботі на посаді викладача та концертмейстера Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини».

Вирішуючи питання щодо дати поновлення ОСОБА_1 на роботі, суд зазначає наступне.

У відповідності до п. 2.27. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 зі змінами та доповненнями, днем звільнення вважається останній день роботи.

Як вбачається з наказу Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення ОСОБА_1 та записів трудової книжки, позивачку звільнено з роботи з 30.06.2021, який є останнім робочим днем.

За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі не з дня видачі наказу про звільнення, а з 01.07.2021.

Щодо позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середнього (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновленні на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно з ч. 2 ст. 48 ЦПК України, позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права.

Звертаючись до суду з позовом в зазначеній частині, позивачка просить стягнути з відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середній заробіток (середню заробітну плату) за час вимушеного прогулу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження».

Статтею 96 ЦК України передбачено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов`язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов`язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законами.

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України, до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 5 частини другої статті 67-1 цього Кодексу), належать видатки у тому числі на освіту.

В ході розгляду вказаної справи представником відповідачів в судових засіданнях зверталась увага на самостійність відповідача Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» у праві формування штату працівників та фінансовій самостійності відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини.

Так, згідно з п. 42 Положення про Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» затвердженого на засіданні вченої ради УДПУ імені Павла Тичини від 15.01.2021, фінансово-господарська діяльність коледжу провадиться відповідно до Закону України «Про фахову передвищу освіту» (т.1 а.с.80).

Статтею 27 Закону України «Про фахову передвищу освіту» від 6 червня 2019 року

№ 2745-VIII, з метою реалізації цілей та завдань таким структурним підрозділам, у тому числі відокремленим, надаються окремі права фінансово-господарської самостійності: право вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби, мати печатку і штамп тощо.

Згідно з п. 18 ч. 3 ст. 30 вказаного Закону, заклади фахової передвищої освіти мають рівні права, що становлять зміст їх автономії та самоврядування, у тому числі мають право здійснювати фінансово-господарську та іншу діяльність відповідно до законодавства та установчих документів закладу фахової передвищої освіти.

Відповідно до п. 2 наказу Міністерства освіти і науки України від 29.12.2020 № 1573 «Про перейменування відокремленого структурного підрозділу Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», надано Відокремленому структурному підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» окремі права фінансово-господарської діяльності, зокрема права вести окремий баланс, відкриття реєстраційного рахунку в органах Державної казначейської служби з правом мати код мережі, мати печатку та штамп.

Згідно з п. 4 зазначеного наказу, Департаменту фінансування державних і загальнодержавних видатків, управлінню бухгалтерського обліку та звітності наказано забезпечити фінансування Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з урахуванням бюджетних асигнувань, що затверджені для Канівського коледжу культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини (т.2 а.с.75-76).

Згідно довідки УДКСУ від 18.02.2021 та реєстраційної картки розпорядника коштів (одержувача бюджетних коштів), Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» включений до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів з присвоєнням йому коду 087750 (т.2 а.с.77, 78, 79).

Крім того, з наданих представником відповідачів кошторисів Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» на 2022, 2023 роки вбачається, що затверджуються вони не Уманським державним педагогічним університетом імені Павла Тичини, а безпосередньо Міністерством освіти і науки України, фінансування проводиться з державного бюджету (т.2 а.с.80-81, 83-84).

У відповідності до довідки про доходи ОСОБА_1 , яка видана Відокремленим структурним підрозділом «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» її заробітна плата за два останніх місяці перед звільненням складала: за квітень 2021 року - 2008,98 грн., травень 2021 року - 2104,66 грн. (т.1 а.с.160).

Тобто, як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів та зазначено представником відповідачів в судовому засіданні, заробітна плата викладачам коледжу виплачується Відокремленим структурним підрозділом «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», якому надано окремі права фінансово-господарської самостійності.

Крім цього, як вбачається з вказаної вище довідки про доходи ОСОБА_1 (т.1 а.с.160), їй також була раніше виплачена сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за попереднім рішенням суду про поновлення на роботі саме відповідачем Відокремленим структурним підрозділом «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», а тому заявлення позовних вимог про стягнення середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу до відповідача Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини є безпідставними.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Таким чином, Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини не є належним відповідачем в частині заявлених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку (середньої заробітної плати) за час вимушеного прогулу, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.

Стосовно клопотання ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строків позовної давності, встановлених ст. 233 КЗпП України, суд зазначає наступне.

Положеннями частин першої, другої статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного і тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з`ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи права і обов`язки сторін.

З позовом про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду 15 квітня 2022 року, тобто поза межами встановленого місячного строку з дня вручення копії наказу про звільнення та з дня видачі трудової книжки.

Водночас, 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Цим Законом Кодекс законів про працю України доповнено главою ХІХ Прикінцеві положення, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11 березня 2020 року "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами), з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин, який неодноразово безперервно продовжувався, і продовжений також Постановою Кабінету Міністрів України від 27 травня 2022 року № 630 до 31 серпня 2022 року.

Отже, як на дату звільнення позивача (29.06.2021), так і на час звернення з цим позовом до суду (15.04.2022), був встановлений карантин, у зв`язку з чим, визначені ст. 233 КЗпП України строки продовжуються, а тому не можуть бути застосовані судом у разі їх пропуску як підстава для відмови у позові.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позивачкою не пропущений строк звернення до суду з позовними вимогами.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінивши докази, подані сторонами, встановивши характер спірних правовідносин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а саме в частині визнання незаконним та скасування наказу директора Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України та поновлення її на посаді викладача та концертмейстера Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з 01 липня 2021 року. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Стосовно викладених в позовній заяві вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача понесених нею судових витрат, суд вважає, що у задоволенні такої вимоги необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Згідно зі статтею 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, частини другої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача.

Крім цього, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св 19).

Також, у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св 20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою надано лише договір (угоду) № 30 про надання професійної правничої допомоги адвоката від 17.05.2022 (т.1 а.с.191) та ордер про надання правничої (правової) допомоги адвокатом Васяновичем В.В. серії СА № 1029632 від 17.05.2022 (т.1 а.с.192). Проте доказів на підтвердження понесених нею судових витрат позивачка не надає.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи актів приймання-передачі наданих послуг, квитанцій до прибуткових касових ордерів або інших документів, підтверджуючих сплату коштів за надання правничої допомоги, суд вважає, що у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на її користь понесених нею судових витрат, необхідно відмовити.

Крім цього, суд також звертає увагу й на те, що позивачкою не уточнено ні в позовній заяві, ні в судових засіданнях в ході розгляду даної справи з якого конкретно відповідача вона просить стягнути понесені судові витрати, зважаючи, що її позовні вимоги заявлені до двох відповідачів Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини та Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини».

Стосовно стягнення з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплаченого судового збору в сумі 992,40 грн. (т.1 а.с.57), який нею сплачено на виконання вимог ухвали суду про залишення позовної заяви без руху (т.1 а.с.51-54), то суд вважає в цій частині позивачці відмовити, оскільки вказана сума сплачена за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в задоволенні якої суд вважає за необхідне відмовити з підстав викладених вище.

Таким чином, у зв`язку з відмовою у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, сплачений нею судовий збір за цю позовну вимогу покладається на позивачку.

16.03.2023 в судовому засіданні представником відповідачів адвокатом Константіновою Т.М. до суду подано клопотання про намір подати докази сплати правової допомоги протягом 5 днів після проголошення рішення, у відповідності до абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України.

Як визначено ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, представнику відповідачів адвокату Константіновій Т.М. необхідно подати докази щодо розміру понесених відповідачами судових витрат на правову допомогу протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини, Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», третя особа без самостійних вимог: Управління Держпраці у Черкаській області про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ директора Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» від 29.06.2021 № 15-к про звільнення ОСОБА_1 з посади викладача та концертмейстера за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді викладача та концертмейстера Відокремленого структурного підрозділу «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини» з 01 липня 2021 року.

Рішення суду в частині поновлення на роботі підлягає до негайного виконання.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Представнику відповідачів адвокату Константіновій Тетяні Миколаївні протягом п`яти днів після ухвалення рішення подати до суду докази щодо розміру понесених відповідачами судових витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкриті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення складено 21.03.2023.

Відомості про учасників справи:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач 1 Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, код ЄДРПОУ 02125639; місцезнаходження: вул. Садова, 2, м. Умань, Черкаська область, 20301;

Відповідач 2 Відокремлений структурний підрозділ «Канівський фаховий коледж культури і мистецтв Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини», код ЄДРПОУ 39088920; місцезнаходження: вул. Юрія Іллєнка, буд. 24, м. Канів, Черкаська область, 19003;

Третя особа Управління Держпраці у Черкаській області, код ЄДРПОУ 39881228; місцезнаходження: бульвар Шевченка, 205, м. Черкаси, 18001.

Головуючий Б . К . Скирда