ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 549/248/22 Номер провадження 22-ц/814/2587/23Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 березня 2023 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Одринської Т.В., Панченка О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,
представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Приймак А.О.,
розглянувши упорядку спрощеногопозовного провадженняз повідомленнямучасників справи апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Приймак А.О., на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавської області про визнання права на земельну частку (пай)
УСТАНОВИВ:
короткого змісту позовних вимог і рішення суду першої інстанції;
06 вересня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Приймак А.О., звернувся до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай) у розмірі 1,66 умовних кадастрових гектарів, без визначення меж цієї частки в натурі на території Чорнухинської селищної ради, як за колишнім членом КСП «Україна».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач 15.07.1995 був прийнятий в члени КСП «Україна», а також на роботу столяром відповідно до протоколу № 6 від 25.06.1995.
08 серпня 1995 року прийнятоУказ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», пунктом другим якого визначено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства.
У зв`язку з цим позивач підпадає під категорію осіб, що мають право на земельну частку пай.
27 травня 2005 року до Державного реєстру внесено запис про припинення юридичної особи ТОВ «Україна», код ЄДРПОУ 21048442, номер запису 15811170002000080, правонаступники відсутні.
Згідно з записом № № 2, 3 трудової книжки ОСОБА_1 , він 18.02.2000 прийнятий у члени КСП з моменту реєстрації ТОВ в райдержадміністрації, КСП «Україна» реорганізовано у ТОВ «Україна» 18.02.2000.
На період розпаювання земель КСП «Україна», внесення в список громадянчленів колективного сільськогосподарського підприємства, видачі сертифікатів на право на земельну частку (пай), позивач перебував на строковій військовій службі - призваний на строкову військову службу 14.12.1998, звільнений 20.04.2000, знятий з військового обліку у зв`язку з вибуттям у м. Севастополь 12.01.2010.
Згідно з додатком № 1 до розпорядження № 307 від 29.11.1996 голови районної державної адміністрації «Про затвердження розміру вартості земельної частки (паю) по КСП ім.Сковороди, ім.Суворова, «Україна», «Більшовик», по КСП «Україна» загальна площа земель переданих у колективну власність в (га) складає896,4; кількість осіб, що мають право на земельну частку (пай) складає492 чол.; розмір земельної частки (паю) в ум.кад.га)1,66 га.
Листом Управління надання адміністративних послуг відділу № 3 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 19.07.2022 №1897/15-22 повідомлено, що:
- розмір земельної частки (паю) по колишньому КСП «Україна» на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області становить 1,66 умовних кадастрових гектари;
- список громадян членів КСП «України», які мають право на земельну частку (пай) на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області у відділі наявний, громадянин ОСОБА_1 до даних списків не включений;
- відповідно до книг реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) на ім`я ОСОБА_1 сертифікат на право на земельну частку (пай) не виготовлявся;
- вартість земельної частки (паю) по колишньому КСП «Україна» на території Постав-Муківської сільської ради станом на 01.01.2018 становить 39 239,00 грн;
- у відділі відсутні статут КСП «Україна» та витяг з протоколів зборів про прийняття у члени КСП ОСОБА_1 ;
- розпорядником земель колишнього КСП «Україна» на території Постав-Муківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області являється Чорнухинська селищна рада.
Позивач вважає, що він, будучи членом КСП «Україна» на період розпаювання земель помилково не був включений у список громадян- членів колективного сільськогосподарського підприємства, які мають право на земельну частку пай на території Постав-Муківської сільської ради, та в подальшому не було видано сертифікат на право на земельну частку (пай).
Позивачу невідомо, з яких причин його не було включено у цей список та залишено без сертифікату; наразі такі сертифікати не видаються.
У зв`язку з цим, вважає, що має право в судовому порядку встановити своє право на земельну частку (пай).
Сам факт членства у КСП «Україна» вважає правовою підставою для визначення права позивача на земельну частку (пай); необхідною умовою для отримання земельної частки (паю) є членство, а невнесення його до зазначеного вище списку на час передачі у власність землі не може позбавити його права на земельну частку (пай).
Додатково зазначає, що:
- законодавство не встановлює строків для реалізації громадянином свого права на земельну частку (пай) шляхом отримання земельної ділянки в натурі (на місцевості), окрім нормистатті 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», у разі якщо до 01.01.2025 власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки;
- право позивача є триваючим у часі і строк позовної давності для захисту цього права розпочинає перебіг не з дня виникнення права, а з дня, коли інша особа порушила, не визнала чи оспорила таке право особи;
- позивач звертається до суду не за захистом вже порушеного чи оспореного права, а за визнанням права, оскільки для подальшої реалізації цього права особа повинна мати правовстановлюючий документ, що посвідчує таке право (відповідно до Закону таким документом може бути, крім іншого, сертифікат або рішення суду);
- Верховний Суд зазначав, що оскільки право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акту про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай), це право є непорушним, строк на його реалізацію законодавством не встановлено, а відтак воно підлягає захисту без обмеження строком позовної давності. (постанова від 29.09.2021 у справі №181/257/19).
- у постанові від 23.09.2021 у справі №563/1407/19 Верховний Суд зауважив, що особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством (КСП) акта на право колективної власності на землю вона: 1) працювала в цьому підприємстві; 2) була його членом; 3) була включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до зазначеного списку чи виключено з нього, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання, а у разі недосягнення згодиспір вирішується в судовому порядку. У такому випадку особа має право звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) у КСП.
Позивач вважає, що розпаювання і видача сертифікатів вже проведено, звернутися до загальних зборів КСП «Україна» з питанням внесення його до відповідного списку та здійснити по-новому перепаювання на момент звернення до суду та в умовах, що склалися у державі, є неможливим.
Оскільки права позивача, як члена колишнього члена КСП «Україна» на одержання безоплатно своєї земельної частки (паю) є невизнаними, порушеними, вони підлягають судовому захисту шляхом визнання за ним права на земельну частку (пай) орієнтовним розміром 1,66 в умовних кадастрових гектарах, як за колишнім членом КСП «Україна», за рахунок земель запасу на території Чорнухинської селищної ради.
Рішенням Чорнухинського районногосуду Полтавськоїобласті від09листопада 2022року у задоволенні позову ОСОБА_1 доЧорнухинської селищної ради Лубенського району Полтавськоїобласті провизнання правана земельнучастку (пай) відмовлено.
короткого змісту вимог апеляційної скарги; узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу;
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 прохав рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про задоволення його позовних вимог.
Вказував, що рішення місцевого суду ухвалено з порушення норм матеріального та процесуального права; судом не враховано, що чинним законодавством не встановлено строки для реалізації громадянином свого права на земельну частку (пай); право позивача є триваючим, тому строк позовної давності розпочинає свій перебіг з дня коли інша особа порушила, не визнала чи оспорила таке право особи. При вирішенні спору місцевим судом не було враховано правові позиції Верховного Суду, висловлені у постановах: від 23.09.2021 року у справі №563/1407/19, від 05.02.2020 у справі №389/896/19 та інших аналогічних справах. Застосовані місцевим судом постанови Верховного Суду, на думку скаржника, є нерелевантними.
Вважає, що місцевий суд невірно встановив обставини для обчислення строку позовної давності.
узагальнених доводів та заперечень інших учасників справи;
У відзиві на апеляційну скаргу Чорнухинська селищна рада прохала рішення місцевого суду залишити без змін.
встановлених судомпершої інстанціїта неоспоренихобставин,а такожобставин,встановлених судомапеляційної інстанції,і визначенихвідповідно доних правовідносин;доводів,за якимисуд апеляційноїінстанції погодивсяабо непогодився звисновками судупершої інстанції; мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з 15.07.1995 до 18 лютого 2000 року був членом КСП «Україна», яке у2000році реорганізовано у ТОВ «Україна».
14вересня 1996 року на підставі рішення Постав-Муківської сільської ради народних депутатів від Чорнухинського району Полтавської області колективному сільськогосподарському підприємству «Україна» видано Державний акт на право колективної власності на землю серії ПЛ 10. (а.с. 39-40)
Згідно з Додатком 1 до цього Державного акту списку громадянчленів колективного сільськогосподарського підприємства «Україна», ОСОБА_1 у зазначеному списку відсутній (а.с. 39-54).
Розпорядженням Чорнухинської районної державної адміністрації №307 від 29.11.1996 на виконанняУказу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям»затверджено розмір і вартість земельної частки (паю) по колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» - 1, 66 га (а.с.16-17).
Сертифікати на право на земельну частку (пай) розміром 1,66 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі членам колективного сільськогосподарського підприємства «Україна» с. Постав-Муки Чорнухинського району Полтавської області видавались у грудні 1996 року та реєструвались відділом Держгеокадастру у Чорнухинському районі у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) (а.с. 14).
З довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №13/38 від 28.07.2022 вбачається, що ОСОБА_1 був призваний на строкову службу 14.12.1998, звільнений 20.04.2000, знятий з військового обліку у зв`язку з вибуттям у м. Севастополь 12.01.2010 (а.с. 15).
З огляду на викладене, місцевий суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 на момент розпаювання землі був членом КСП «Україна», однак не включений до списку громадян - членів КСП, що додавався до державного акту від 14 вересня 1996 року на право колективної власності на землю, він мав право на отримання земельної частки (паю) з дня видачі цього акту.
Розпаювання земель колишніх колгоспів розпочалось з 1993 року і ці події є загальновідомими.
Позивач, як член колгоспу, повинен був дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай) ще з часу видачі КСП «Україна» зазначеного вище державного акту на землю у вересні 1996 року.
На цей момент ОСОБА_1 виповнилося 18 років, тобто він був повнолітнім, а в іншу місцевість вибув у 2010 році, тобто через 14 років після видачі державного акту.
Враховуючи те, що право на позов у ОСОБА_1 виникло у 1996 році, оскільки про порушення свого права на земельну частку (пай) позивач, як член колгоспу, міг у 1996 році довідатись про видачу КСП «Україна» державного акту на право колективної власності на землю, ознайомитись з документами, які у 2022 році додав до позовної заяви, оспорити невключення його до відповідного списку, а отже міг дізнатись про порушення свого права на земельну частку (пай), строк позовної давності за його вимогами закінчився у вересні 1999 року.
З позовом до суду ОСОБА_1 звернувся майже через 26 років після початку розпаювання КСП «Україна», а саме у вересні 2022 року, тобто з пропуском строку позовної давності та поважних причин пропуску цього строку не навів, отже місцевий суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з підстав пропуску позивачем позовної давності.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.
У частині другій статті 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до Закону.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента України № 720 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства; паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (абзаци 2, 3).
У пункті 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» вказано, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського товариства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акту на право колективної власності на землю.
Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Частиною дев`ятоюстатті 5 Земельного кодексу України 1990року(у редакції, чинній на 1995-1996 роки) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомоюстатті 6 цього Кодексу.
Згідно з частиною першоюстатті 22ЗКУкраїни 1990року право власності на землю виникає після одержання документа, що посвідчує це право.
У частині другійстатті 23ЗК України1990рокузазначено, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.
Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року в справі № 612/401/19 (провадження № 61-4633св20) зроблено висновок, що: «за змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року)особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи,яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
Місцевий суд установив, що позивач у справі, ОСОБА_1 , як член КСП «Україна» мав право на отримання земельної частки (паю).
Сторони у справі зазначений висновок місцевого суду не оспорили.
Щодо строку позовної давності.
Відповідно до пункту 6 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України 2003 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких установлений законодавством, що діяло раніше, не закінчився до набрання чинності зазначеним Кодексом.
Згідно зі статтею 71 ЦК Української РСР 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.
Відповідно до статті 75 ЦК Української РСР позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін.
Згідно з вимогами статті 76 ЦК Української РСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд, арбітраж або третейський суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові (стаття 80 ЦК Української РСР).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 зазначено, що можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює у неї цю можливість знати про посягання на права.
Місцевим судом установлено, що на час отримання 14 вересня 1996 року КСП «Україна» Державного акта на право колективної власності на, та складання списків на отримання земельної частки (пай) позивач був членом КСП «Україна», тому на дату припинення його членства в КСП «Україна» (18.02.2000) йому було відомо (або могло бути) про порушення його права, зокрема невключення до списку осіб, який додано до вказаного Державного Акту.
З позовомпро визнання права власності на земельну частку (пай) позивач звернувся до суду у вересні 2022 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Механізм застосування позовної давності повинен корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення від 20 грудня 2007 року за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
Місцевий суд дійшов правильного висновку про те, що право на позов у ОСОБА_1 виникло ще у вересні 1996 році, а тому трирічний строк позовної давності, встановлений статтею 71 ЦК Української РСР, минув до набрання чинності ЦК України 2003 року, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Враховуючи те, що строк звернення із цим позовом до суду закінчився до набрання чинностіЦК України, тому суд зобов`язаний самостійно застосувати наслідки його спливу і без подання відповідної заяви сторонами спору.
Схожі висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №611/10/17 (провадження №61-30708св18), від 21 січня 2020 року у справі №567/814/18 (провадження №61-4841св19), від 29 вересня 2021 року у справі №686/14921/19 (провадження№61-3107св20), від 08 листопада 2021 року у справі №615/870/20 (провадження №61-4437св21), від 13 листопада 2020 року у справі №530/1367/18 (провадження № 61-19378св19), від 24 листопада 2021 року у справі №274/7508/20 (провадження 61-16112св21).
Також, місцевий суд дійшов обґрунтованих висновків про відсутність поважних причин пропуску строку позовної давності. Зазначений висновок гуртується на обставинах справи та наявних в матеріалах справи доказах.
Позивач зазначає на ту обставину, що він з 1998 року проходив строкову службу в армії до 2000 року, а після демобілізації з лютого 2000 року виїхав до Автономної Республіки Крим (Україна).
Апеляційний суд зазначає, що дійсно період служби в армії є поважною причиною для визнання причин пропуску строку позовної давності поважними, однак за період з лютого 2000 року позивачем не наведено жодних обставин та не надано жодних доказів на їх підтвердження, які б свідчили про визнання причин пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом поважними.
Причини пропуску строкуєповажними, якщо обставини які зумовили такіпричиниє об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення певних дій та підтверджені належними доказами.
Доводи апеляційної скарги в зазначеній частині та в частині, що строк позовної давності на вказані правовідносини не поширюється, є безпідставними та правильності висновків місцевого суду не спростували.
Є необґрунтованими і доводи апеляційної скарги в частині нерелевантного застосування місцевим судом висновків Верховного Суду та незастосування висновків Верховного Суду у справі від №389/896/19.
В цій справі «Згідно з додатком № 1 до державного акта КР-З № 000012 - списку громадян - членів КСП «Батьківщина» ОСОБА_1 внесена досписку членівКСП «Батьківщина»під №229, що підтверджується листом відділу у Знам`янському районі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській областівід 01 лютого 2019 року № К-5/0-0.24-5/142-19», тобто позивач мав право реалізувати своє право на отримання земельної частки, паю без обмеження строків.
У дані справі, що переглядається, позивач не був включений у списки осіб, які мають право на земельну частку (пай), та не порушував питання щодо визнання за ним права на земельну частку (пай) в межах передбаченого законом строку позовної давності.
Тобто, фактичні обставини справ є різними, що виключає застосування висновків Верховного Суду щодо строків позовної давності у зазначеній вище справі.
Крім того,у справі № 389/896/19 Верховний Суд ухвалив постанову, якою передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, за результатами нового розгляду якої фактично-доказова база може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами обставин справи та наявних у справі доказів, що може істотно вплинути на правові висновки у ній.
висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;
Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи те, що рішення місцевого суду ухвалене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, підстави для відшкодування судових витрат, понесених скаржником під час апеляційного перегляду справи, відсутні.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу представника позивача, ОСОБА_1 , адвоката Приймак А.О. - залишити без задоволення.
Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 09 листопада 2022 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 21 березня 2023 року.
Головуючий суддя П.С. Абрамов
Судді Т.В. Одринська
О.О. Панченко
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 16.03.2023 |
Оприлюднено | 05.04.2024 |
Номер документу | 109728843 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них: визнання права власності на земельну ділянку |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Абрамов П. С.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні