Постанова

від 23.02.2023 по справі 381/1410/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №381/1410/22 Головуючий у І інстанції - Осаулова Н.А.

апеляційне провадження №22-ц/824/2650/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого Гуля В.В.,

суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.,

за участю секретаря Линок В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргоюадвокат Олексієнко Олександр Олексійович на ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2022 року у справі за заявою Олексієнка Олександра Олексійовича про відвід головуючого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. у цивільній справі № 381/1410/22 за позовом ОСОБА_2 до Підприємства споживчої кооперації «Рубін» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні,-

встановив:

В провадженні Фастівського міськрайонного суду Київської області перебувала вищевказана цивільна справа.

В судовому засіданні представник позивача Олексієнко О.О. усно під запис протоколу судового засідання висловив недовіру головуючому у справі, який обґрунтував тим, що в ході розгляду даної справи головуючим допущено процесуальні порушення, а саме статтю 279 ЦПК України, а тому вважає, що головуючий має упереджене ставлення до розгляду справи. Просив заявлений відвід задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти заявленого відводу заперечували, вважають, що дії представника позивача спрямовані на затягування справи.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2022 року в задоволенні заяви Олексієнка Олександра Олексійовича про відвід головуючого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області Осаулової Н.А. у цивільній справі № 381/1410/22 за позовом ОСОБА_2 до Підприємства споживчої кооперації «Рубін» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, - відмовлено.

Визнано заявлений адвокатом Олексієнком Олександром Олексійовичем відвід у цивільній справі №381/1410/22 за позовом ОСОБА_2 до Підприємства споживчої кооперації «Рубін» про стягнення грошових коштів невиплачених при звільненні, - зловживанням процесуальними правами.

Застосувано до представника позивача - адвоката Олексієнка О.О. заходи процесуального примусу в вигляді - штрафу.

Стягнуто з представника позивача - адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича на користь держави в рахунок державного бюджету грошові кошти (штрафу) в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме в сумі - 780 гривень.

Не погоджуючись із ухвалою суду в частині визнання заявленого відводу судді зловживанням процесуальними правами та стягнення штрафу, адвоката Олексієнко О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про накладення на нього штрафу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування зазначив, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для застосування до нього заходів процесуального примусу, оскільки подання заяви про відвід не може вважатися зловживанням процесуальними правами. У незаконності дій учасника процесу повинна обов`язково прослідковуватися послідовність та системність порушень передбачених ст. 143 ЦПК України, які призвели до негативних процесуальних чи матеріальних наслідків, а цих обставин суд не встановив. Зазначив, що у даній справі відсутні підстави передбачені статтею 148 ЦПК України щодо повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали залишення без змін.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із частинами першою та другою статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1, ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Так, постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції визнав, що звернення Олексієнка О.О. із заявою про відвід судді є діями, у зв`язку з незгодою з процесуальними діями та рішеннями головуючого судді, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, у зв`язку із чим застосував до заявника заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Суд апеляційної інстанції погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Так, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Згідно з частинами другою, третьою статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства (пункти 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України).

При їх здійсненні слід враховувати і вимоги частини четвертої статті 12 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних прав.

Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини гарантії регламентовані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено право на справедливий суд, там, де існують, апеляційні або касаційні суди, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (п. 1 ч. 2 ст.43 ЦПК України).

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства у разі подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Таким чином на осіб які беруть участь у справі покладається загальний обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальний обов`язок. При цьому під добросовісністю слід розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування права за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживанням наданими правами.

При цьому за змістом частини другої цієї статті перелік дій, що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним. Вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.

Процесуальні права надано законом тим особам, які беруть участь у процесі, для сприяння суду під час розгляду справ, їх правильному вирішенню. І кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не із цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, затягування розгляду, створення перешкод опоненту тощо), вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто використовує його всупереч основним засадам цивільного судочинства, а отже, зловживає ним.

Відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта статті 44 ЦПК України).

Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи.

Види заходів процесуального примусу визначені частиною першою статті 144 ЦПК України, а саме: попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів для дослідження судом, привід, штраф.

Згідно з частиною першою статті 143 ЦПК України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Цивільним процесуальним законом до кола основних прав учасників справи віднесено право подавати заяви та клопотання і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Спеціальним правом учасника справи є право подати заяву про відвід судді. Відповідно до частини третьої статті 39 ЦПК України відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

З матеріалів справи убачається, що в судовому засіданні представник позивача Олексієнко О.О. усно під запис протоколу судового засідання висловив недовіру головуючому у справі, який обґрунтував тим, що в ході розгляду даної справи головуючим допущено процесуальні порушення, а саме статтю 279 ЦПК України, а тому вважає, що головуючий має упереджене ставлення до розгляду справи. Просив заявлений відвід задовольнити.

Зважаючи на той факт, що представником позивача - адвокатом Олексієнком О.О. необґрунтовано заявлено відвід головуючому судді у справі, який суперечить статті 36 Цивільного процесуального кодексу України, суд першої інстанції розцінював вказані дії представника, як зловживання своїм процесуальним правом з метою затягування розгляду справи, тобто вчиняє дії по унеможливлюванню здійснення своєчасного судочинства.

Колегія суддів повністю погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, Верховний Суд наголошує, що цивільний процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.

Аналіз частини другої статті 13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.

Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб`єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.

Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб`єктивних цивільних прав, а не виконання обов`язків. Обов`язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб`єктивного цивільного права.

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував про обов`язок національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (справа «Шульга проти України», пункт 28, справа від 02 грудня 2010 року) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (справа «Мусієнко проти України», рішення від 20 січня 2011 року).

Неможливість суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа «Смірнова проти України» рішення від 08 листопада 2005 року, справа «Фрідлендер проти Франції» (Frydlender v. Fгапсе, рішення від 27 квітня 2000 року). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (справа «Красношапка проти України» рішення від 30 листопада 2006 року).

Учасник справи може мати сумніви у тому, чи відповідають дії суду чинному законодавству, а також у неупередженості або об`єктивності суддів та може скористатися інститутом відводу суддів за наявності визначених законом підстав.

Дії з зловживанням права на відвід з непередбачених законом підстав суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України.

У справі, яка переглядається, установивши, що в обґрунтування заяви про відвід судді адвокат Олексієнко О.О. фактично був незгоден з процесуальними діями та рішеннями головуючої судді у зв`язку з чим заявив відвід не передбачений ч.1 ст. 36 ЦПК України, а отже зловживав процесуальними правами. Олексієнко О.О.. використав відповідне процесуальне право всупереч завданню цивільного судочинства, тобто з іншою метою, ніж виконання такого завдання.

Отже Олексієнко О.О. не дотримуючись наміру досягнення головної мети судового розгляду - вирішення спору, створив умови, які призвели до того що він вийшов за межі дійсного змісту свого права та вчинив необґрунтовані дії, що виразились у зловживанні ним процесуальними правами. Заявлені необґрунтованого відводу,а фактично незгода з процесуальними діями та рішеннями судді першої інстанції є нічим іншим як зловживання процесуальними правами.

З урахуванням викладеного вказані дії адвоката Олексієнко О.О. суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, що у свою чергу є підставою, відповідно до частини третьої статті 44 ЦПК України, для застосування до нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, що передбачено частиною четвертою статті 44, статтями 143, 144, 148 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання заяви адвоката Олексієнко О.О. про відвід судді, з урахуванням її змісту, що суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами. При цьому обґрунтованим є застосування судом до позивача заходів процесуального примусу у вигляді штрафу.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до необхідності у відмові застосування до позивача заходів процесуального примусу не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору. Суд першої інстанції не допустив порушень норм процесуального права, які могли б призвести до ухвалення незаконного судового рішення в цій частині.

Суд першої інстанції обґрунтовано вважав наявність в діях позивача зловживання процесуальним правами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу адвоката Олексієнка Олександра Олексійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.В. Гуль

Судді Ю.О. Матвієнко

Я.С. Мельник