Постанова

від 14.03.2023 по справі 389/2788/22

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

14 березня 2023 року м. Кропивницький

справа № 389/2788/22

провадження № 22-ц/4809/461/23

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л.,Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

заявник ОСОБА_1 ,

особа, що подає апеляційну скаргу - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Перемот Оксана Григорівна, на ухвалу Знам`янського міськрайонного судуКіровоградської областівід 01 грудня 2022 року у складі судді Берднікової Г.В.,

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви посилався на те, що 23 квітня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики, на підтвердження чого відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України позичальник ОСОБА_2 оформив письмову розписку. Відповідно до розписки ОСОБА_2 зобов`язався повернути отриману ним в борг суму коштів у розмірі 70000 доларів США позикодавцю ОСОБА_1 протягом півроку з дня підписання розписки. Розписка підписана 23 квітня 2020 року, таким чином строк повернення боргу за договором позики настав 23 листопада 2020 року. Однак позичальник не виконав зобов`язання про повернення позичених коштів та під час перемовин з приводу виконання грошового зобов`язання обіцяв повернути кошти найближчим часом, але від фактичного повернення грошових коштів ухиляється. Вказав, що на даний час ОСОБА_2 грошові кошти ОСОБА_1 за зазначеним договором позики не повернуто, а тому порушено умови договору позики. Зазначив, що на суму боргу позикодавцем нараховано 3% річних у розмірі 4292 долари США, а також відсотки за сумою позики у порядку ст.1048 ЦК України у розмірі 16767,8 доларів США. За даними, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ОСОБА_2 є власником квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 58,1 кв. м, яка складається з двох житлових кімнат. При апелюванні до звернення стягнення на майно позичальник в усній розмові позикодавцю зазначив, що може відчужити квартиру у найкоротші строки. На сайтах оголошень з продажу квартир за адресою: АДРЕСА_2 ) знаходиться низка оголошень щодо продажу квартир, які за описом схожі на належну ОСОБА_2 , що несе реальну загрозу відчуження ним такого майна задля унеможливлення виконання рішення. Враховуючи викладене, а також за відсутності будь-якої інформації про майновий стан ОСОБА_2 , окрім як відомостей про нерухоме майно, лишенакладення арешту на таке майно може реально забезпечити виконання рішення суду по даній справі з огляду на суму позики, суму заявленого стягнення та орієнтовну вартість нерухомого майна, належного останньому. Такий захід забезпечення позову є більш, ніж співмірним із предметом позову, оскільки до стягнення заявляється сума у 91000 доларів CШA, тоді як середня вартість квартир за адресою: АДРЕСА_3 - становить від 900 до 1400 доларів за 1 кв. м, тобто максимальна вартість квартири ОСОБА_2 , на яку постала необхідність у накладені арешту, може становити орієнтовно 81000 доларів США, тобто вартість майна боржника знаходиться в межах суми боргу для можливості реального виконання рішення суду та стягнення заборгованості з боржника, у тому числі за рахунок майна. Крім того, з метою гарантування інтересів позичальника та на виконання п.6 ч.1 ст.151 ЦПК України заявник просив в якості зустрічного забезпечення заборонити йому вчиняти дії, які можуть привести до пошкодження чи знищення майна.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 2646579380000, та накласти заборону на вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо такого майна.

Ухвалою Знам`янського міськрайонного судуКіровоградської областівід 01 грудня 2022 року заявузадоволено. Накладено арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 2646579380000, та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Перемот Оксана Григорівна, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм процесуального права, просила вказану ухвалу скасувати.

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокатка Богуш М.К., направив до апеляційного суду відзив на апеляційнускаргу, в якому просить ухвалу Знам`янського міськрайонного судуКіровоградської областівід 01грудня 2022рокузалишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 - без задоволення.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

ОСОБА_4 , яка діє в інтересах ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову (а.с.1-8)

Ухвалою Знам`янського міськрайонного судуКіровоградської областівід 01 грудня 2022 року заявузадоволено. Накладено арешт на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 2646579380000 та заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна (а.с.26-29).

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на фактичні обставини справи, предмет позову - грошові кошти, виходячи із співмірності таких заходів заявленим ОСОБА_1 у майбутньому вимогам,співвідносячи негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів,та з огляду на те, щозабезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності, аневжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднитичи зробити неможливимвиконання рішення суду.

Колегія суду не погоджується з таким висновком суду у повному обсязі, виходячи з такого.

Частиною 2 ст.149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Стаття 151 ЦПК України містить перелік вимог до заяви про забезпечення позову.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п.4 постанови від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, у тому числі для запобігання потенційним труднощам щодо подальшого виконання такого рішення.

Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Пунктом 2 частини 1 статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Встановлено, що між сторонами наявний спір з приводу повернення грошових коштів за договором позикита заявник у подальшому звернувся до суду із позовом про стягнення суми бору за договором позики, 3% річних та відсотків за сумою позики. Ціна позову за розрахунком заявника складає понад 91000 доларів США.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об`єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.

Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Такі висновки суду узгоджуються із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 19 лютого 2021 року у справі № 643/12369/19.

Враховуючи предмет спору, а також те, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для забезпечення позову.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо цього майна, є недоцільним, враховуючи таке.

Ухвала суду про накладення арешту на майно виконується державним виконавцем в порядку, визначеному ст.56 Закону України «Про виконавче провадження».

Стаття 56 Закону України «Про виконавче провадження», якою регулюються питання застосування арешту, має назву «Арешт і вилучення майна (коштів) боржника». Аналіз змісту вказаної статті дає підстави стверджувати, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. При цьому арешт може стосуватися як заборони розпоряджатися майном, так й заборони користуватися ним.

Отже, Закон України «Про виконавче провадження» розмежовує такі процесуальні дії, як накладення арешту на майно і оголошення заборони на його відчуження, а також проведення опису і арешту майна. Накладення арешту на майно та заборона вчиняти певні дії - це два різні способи забезпечення позову.

Крім того, поза увагою місцевого суду залишилась та обставина, що в даному випадку можуть зачіпатися інтереси дружини ОСОБА_2 ОСОБА_5 , оскільки придбана ОСОБА_2 у період шлюбу.

Заборона вчиняти реєстраційні дії є достатнім заходом забезпечення даного позову, який позбавляє можливості відчужити квартиру.

Тому, колегія суддів вважає, що в даному випадку необхідно виключити висновки суду щодо накладення арешту, залишивши спосіб забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна.

Згідно з п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене вище, на підставі п.п.3, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині накладення арешту на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 2646579380000.

В іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст.374, 376,381,382,389,390ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокатка Перемот Оксана Григорівна, задовольнити частково.

Ухвалу Знам`янського міськрайонного судуКіровоградської областівід 01грудня 2022рокускасувати в частині накладення арешту на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - 2646579380000.

В іншій частині - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21 березня 2023 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко