Рішення

від 20.03.2023 по справі 917/293/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.03.2023 р. Справа № 917/293/22

Суддя господарського суду Полтавської області Білоусов С. М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали

за позовною заявою Приватного підприємства "Агрохім", 25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, 74, код ЄДРПОУ 23694198

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва", 38400, Полтавська обл., смт. Решетилівка, вул. Полтавська, 96, код ЄДРПОУ 13952156

про витребування майна та стягнення 140 973,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

22.03.2022 року до господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Приватного підприємства "Агрохім" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" про витребування майна та стягнення 140 973,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не повернув обладнання, яке було поставлено відповідно до договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.03.2022 року залишено вказану позовну заяву Приватного підприємства "Агрохім" без руху, встановлено позивачеві строк на усунення недоліків позовної заяви (протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду) шляхом надання суду доказів відправлення копії позовної заяви № 04/02-22 від 23.02.2022 року на адресу відповідача.

21.04.2022 року від позивача до суду надійшла заява з доказами усунення зазначених недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 28.04.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву Приватного підприємства "Агрохім" до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" про витребування майна та стягнення 140 973,00 грн., відкрито провадження у справі № 917/293/22 та призначено підготовче засідання у справі на 26.05.2022 року на 10:00.

Ухвалою від 26.05.2022 року відкладено підготовче засідання на 30.06.2022 року, 09.06.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, 20.06.2022 року - відповідь на відзив, 29.06.2022 року - заперечення.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.08.2022 року у справі № 917/1915/20 було призначено проведення процедури врегулювання спору за участю судді та зупинено провадження у справі; призначено спільну нараду сторін та судді у справі на 23.08.2022 р. на 11:00.

У процесі процедури врегулювання спору сторони неодноразово обмінювалися проектами мирової угоди. Так, на спільній нараді сторін та судді представник позивача передав представнику відповідача проект мирової угоди та повідомив про направлення проекту на поштову адресу відповідача; клопотанням від 30.08.2022 р. відповідач повідомив суд, що він погоджується на укладення мирової угоди, але на дещо інших умовах, ніж ті, що викладені в проекті позивача, та надав свій проект мирової угоди про врегулювання спору з доказами його направлення позивачу (клопотання від 30.08.2022 р. з додатками). Як вбачається з поданих документів, поштове відправлення було здійснено на адресу позивача 29.08.2022 р. (судом враховано нормативи пересилання поштових відправлень), проте станом на час постановлення даної ухвали будь-якох реагувань від позивача не надходило, мирова угода, підписана обома сторонами, до суду так і не була надана, незважаючи на тривалі перемовини сторін з цього питання.

Відповідно до ст. 190 Господарського процесуального кодексу України врегулювання спору за участю судді проводиться протягом розумного строку, але не більше тридцяти днів з дня постановлення ухвали про його проведення. Також статтею 189 ГПК України визначено, що врегулювання спору за участю судді припиняється, зокрема, у разі закінчення строку врегулювання спору за участю судді.

Про припинення врегулювання спору за участю судді постановляється ухвала, яка оскарженню не підлягає. Одночасно суддя вирішує питання про поновлення провадження у справі.

З огляду на закінчення строку, встановленого ст. 190 ГПК України, неподання сторонами жодних доказів у підтверження врегулювання спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для поновлення провадження у справі та припинення врегулювання даного спору за участю судді. Суд звертає увагу сторін на те, що відповідно до приписів ст.187 ГПК України, у випадку недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за наслідками проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається, проте це не перешкоджає сторонам укласти мирову угоду та подати її на затвердження до суду на будь-якій стадії судового процесу (ст.192 ГПК України).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.09.2022 року припинено врегулювання спору за участю судді з огляду на недосягнення сторонами мирного врегулювання спору, а справу передано для визначення судді в порядку, встановленому ст. 32 ГПК України.

За результатами здійсненого повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.09.2022 року (підстава: недопустимість повторної участі судді у розгляді справи), матеріали справи № 917/293/22 передані до розгляду судді Білоусову С.М.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 12.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

03.10.2022 року від Приватного підприємства "Агрохім" до суду надійшли доводи та міркування № 13/10-22 (вх. № 7099), в яких вказано на те, що СТОВ "Говтва" несанкціоновано та незаконно використовує обладнання, що призводить до погіршення його стану та це використання підлягає компенсації законному власнику ПП "Агрохім".

27.10.2022 року від СТОВ "Говтва" надійшли до суду заперечення на доводи та міркування Приватного підприємства "Агрохім" від 21.10.2022 року (вх. № 7989), в яких вказує на те, що твердження викладені позивачем є безпідставними та такими, що не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

27.01.2017 року між Приватним підприємством "Агрохім" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Говтва" (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 4 (договір), відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити техніку на умовах, визначених договором (п. 1.1. договору).

Вартість, кількість, строки і порядок оплати, найменування, серійний номер, рік випуску, завод-виробник і стан техніки, а також умови і строки поставки техніки визначаються сторонами в специфікації до цього договору, яка є його невід`ємною частиною (п. 1.2. договору).

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2018 року у справі № 912/441/18 позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" задоволено частково, стягнуто з Приватного підприємства "Агрохім" 276 349,51 грн., а також 4 145,24 грн. судового збору, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року у справі № 912/441/18 залишене без змін рішення господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2018 року у справі № 912/441/18.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.11.2020 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Агрохім" у частині підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишено без задоволення, рішення Господарського суду Кіровоградської області від 12.06.2018 року і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.06.2020 року у справі № 912/441/18 залишено без змін.

Вказаними процесуальними документами встановлено, що Специфікацією (Додаток № 1 до договору) визначено:

- найменування техніки - комплект для внесення сухих добрив на сівалку PROSEM K 16 (8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, електропривід з пультом управління);

- серійний номер буде визначено в акті приймання-передачі техніки; рік випуску 2016; кількість - 1 од.; виробник техніки;

- термін поставки до 01.04.2017 року;

- вартість одиниці техніки та загальна вартість з ПДВ в EUR - 9 590,00, в грн. - 281 946,00.

У пунктах 2, 3 Специфікації сторонами встановлено графік платежів: 1-й платіж 15% від загальної вартості Техніки протягом 5 банківських днів від дати підписання сторонами даного договору - 42 291,90 грн.; 2-й платіж 85% від загальної вартості Техніки протягом 10 днів від дати підписання акту введення в експлуатацію кожної одиниці Техніки - 239 654,10 грн.

До складу одного комплекту для внесення сухих добрив на 16 - рядкові сівалки Kinze 3600 та PROSEM K 16 входять: 8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, 8 електродвигунів D40. 5-20 об/хв., 1 пульт управління.

Специфікацію підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов договору ПП "Агрохім" передано, а СТОВ "Говтва" прийнято комплектуючі до сівалки PROSEM K 16 згідно акта прийому - передачі мікрогрануляторів від 23.03.2017 року та видаткових накладних № 318 від 23.03.2017 року та № 319 від 04.04.2017 року.

Позивачем, виконуючи умови договору, сплачено 31.01.2017 року перший платіж в сумі 41 586,31 грн. та 06.04.2017 року другий платіж в сумі 234 763,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 17879 від 31.01.2017 року, № 18942 від 06.04.2017 року.

Матеріалами справи № 912/441/18 підтверджено порушення відповідачем (ПП "Агрохім") договору в частині якості поставленого товару.

А тому, суд у справі № 912/441/018 прийшов до висновку про порушення останнім умов договору в частині якості поставленого товару, що є підставою для задоволення позовних вимог щодо повернення сплачених коштів за придбаний товар в сумі 276 349,51 грн.

Позивач - ПП "Агрохім" вказує у позовній заяві на те, що на виконання рішення суду по справі № 912/441/18 повернуті кошти в сумі 276 349,51 грн. за придбаний СТОВ "Говтва" товар, однак його не повернув.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права з вимогами про витребування в СТОВ "Говтва" комплект для внесення сухих добрив на 16 - рядкову сівалку PROSEM К 16 до якого входять: 8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, 8 електродвигунів D40. 5-20 об/хв., 1 пульт управління тощо (згідно Додатку 2 Інструкції з експлуатації такого обладнання), що був поставлений на виконання умов Договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року в натурі; зобов`язати СТОВ "Говтва" повернути комплект для внесення сухих добрив на 16 - рядкову сівалку PROSEM К 16 до якого входять: 8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, 8 електродвигунів D40. 5-20 об/хв., 1 пульт управління тощо (згідно Додатку 2 Інструкції з експлуатації такого обладнання), що був поставлений на виконання умов Договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року - ПП "Агрохім" та стягнути 140 973,00 грн. упущеної вигоди.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави, безпідставно набуте майно, зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог, зокрема, про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Приписами статті 1213 цього ж Кодексу унормовано, що набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. Тобто, поверненню підлягає саме та індивідуально визначена річ, яку набув або зберіг набувач. За приписами статті 179 Цивільного кодексу України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Статтею 181 названого Кодексу передбачено, що речі поділяються на рухоме та нерухоме майно. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Згідно зі статтею 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просив витребувати у відповідача техніку, яка була йому передана на виконання договором купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року.

Однак, рішенням суду по справі № 912/441/18, яке набрало законної сили, було зобов`язано ПП "Агрохім" повернути кошти СТОВ "Говтва" внесені по даному договору.

З наданих до матеріалів справи платіжних доручень (т. 1 а.с. 29) позивач повернув відповідачу кошти в сумі 276 349,51 грн. за техніку сплачену по договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року.

Тобто, з моменту повернення коштів відповідачу, у позивача повернулося право власності на техніку, яка була передана відповідачу по акту прийому - передачі мікрогрануляторів від 23.03.2017 року.

З відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач не заперечує, щодо повернення обладнання, як доказ зазначеного вказує на вимогу від 08.12.2017 року про повернення техніки та на лист від 17.01.2022 року в якому підтверджують факт що мають намір повернути техніку та просять повідомити коли саме прибуде їх представник.

Однак, відповіді на останній лист відповідач не отримав.

За вказаних обставин суд, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача повернути техніку є доведеними, обґрунтованими, а відтак підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення 50% вартості обладнання в сумі 140 973,00 грн. як упущеної вигоди, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України (далі по тексту ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно п. 8 ч. 2 вказаної норми визначено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Аналогічна положення міститься у частині 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 ЦК боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У відповідності до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 ГК України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включається, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Збитки як правова категорія включають в себе й упущену (втрачену) вигоду, яка відрізняється від реальних збитків тим, що реальні збитки характеризують зменшення наявного майна потерпілого (проведені витрати, знищення і пошкодження майна тощо), а у разі упущеної вигоди наявне майно не збільшується, хоча і могло збільшитися, якби не правопорушення. Тобто упущена вигода відображає різницю між реально можливим у майбутньому потенційно отриманим майном та вже наявним майном.

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, адже частиною першою цієї статті визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Оскільки відшкодування збитків є однією з форм цивільно-правової відповідальності, застосування цієї відповідальності можливе лише за наявності чотирьох умов складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки боржника; збитків; причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, вини боржника.

Окрім того, при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (частина четверта статті 623 ЦК України).

Отже, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: 1) протиправної поведінки особи (боржника); 2) збитків, заподіяних такою особою; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і збитками; 4) вини особи, яка заподіяла збитки, в тому числі встановлення заходів, вжитих кредитором для одержання такої вигоди. За відсутності одного із елементів складу цивільного правопорушення відповідальності з відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди не настає. (Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 908/2261/17, від 31.07.2019 у справі № 910/15865/14).

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності)). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

При цьому обов`язок доказування покладається на кожну сторону, яка повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК).

Згідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

При зверненні з позовом про відшкодування заподіяних збитків у вигляді упущеної вигоди, позивач повинен довести належними, допустимими та достовірними доказами протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків, наявність збитків та їх розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, що виражається в тому, що збитки мають виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача збитків.

В свою чергу боржник зі свого боку має доводити відсутність своєї вини у заподіянні збитків, оскільки чинним законодавством закріплена презумпція вини особи, яка порушила зобов`язання. Особа звільняється від відповідальності лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні зобов`язання (ст. 614 ЦК).

За змістом п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України, ч. 2 ст. 224 ГК України, ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків у вигляді упущеної вигоди входять: 1) неотриманні стороною доходи, які вона могла б реально отримати за звичайних обставин якби її право не було порушено; 2) доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною; 3) неодержаний прибуток, на який сторона, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною.

Таким чином, упущеною вигодою є неодержаний (не отриманий) дохід, який кредитор міг реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушено, а боржник додержувався правил здійснення господарської діяльності.

За приписами ст. 22 ЦК України у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов`язання.

Звернення з вимогою про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди покладає на кредитора (позивача) обов`язок також довести, окрім наведеного, реальну можливість отримання визначених ним доходів, тобто, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила можливості їх отримання.

Позивач (кредитор) має довести, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача (боржника) стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. (Подібні за змістом висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі №750/8676/15-ц, постановах Верховного Суду від 10.06.2020 у справі №910/12204/17, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Тобто вимоги про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди мають бути належним чином обґрунтовані, підтверджені конкретними підрахунками і доказами про реальну можливість отримання позивачем відповідних доходів, але не отриманих через винні дії відповідача. (Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №127/16524/16-ц).

Крім того, позивач (кредитор) повинен довести: факти вжиття ним певних заходів щодо одержання таких доходів. Тобто, доказуючи наявність упущеної вигоди, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така упущена вигода не підлягає відшкодуванню. (Подібні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.12.2019 у справі № 908/2486/18, від 15.10.2020 у справі № 922/3669/19, від 16.06.2021 у справі № 910/14341/18).

Таким чином, пред`явлення позову про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, визначених статтею 22 ЦК, статтями 224, 225 ГК, покладає на кредитора (позивача), обов`язок довести: 1) протиправність (неправомірність) поведінки заподіювача збитків (боржника), 2) наявність збитків, їх розмір, в числі рахунку реальну можливість отримання ним таких збитків, 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками, а також 4) вжитті ним заходи для отримання заявлених збитків, тоді як відповідач - має довести відсутність своєї вини у заподіянні заявлених до стягнення з нього збитків. (Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №922/3928/20).

Позивач в обґрунтування позову в частині стягнення упущеної вигоди зазначає, що зважаючи на принцип справедливості та на рівність прав осіб, в т.ч. юридичних - має право на повернення обладнання від СТОВ "Говтва", при цьому об`єктивно розуміючи, що повернуто в тому вигляді в якому воно було їм поставлено, СТОВ "Говтва" не зможе, так як стан обладнання станом на сьогоднішній день, - не відповідає стану обладнання, яке існувало на момент його отримання СТОВ "Говтва", а тому він згідний отримати 50% вартості такого обладнання в якості компенсації: за користування майном ПП "Агрохім"; за упущену вигоду; за збитки та втрати, котрі понесе ПП "Агрохім", задля відновлення комплекту обладнання, в разі якщо воно взагалі може бути відновлено тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх елементів складу правопорушення, необхідних для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, оскільки позивачем не доведено об`єктивну та суб`єктивну сторони спричинених відповідачем збитків, причинно-наслідковий зв`язок між діями та понесеними позивачем збитками саме у розмірі 140 973,00 грн., вини відповідача у заподіянні збитків.

З огляду на викладені обставини справи та вищенаведені приписи законодавства суд вважає, що позов в частині стягнення упущеної вимоги не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню.

Згідно п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписами ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Щодо судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд приходить до висновку, що на відповідача слід покласти судовий збір у розмірі 4 962,00 грн.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Витребувати в СТОВ "Говтва" (код ЄДРПОУ - 13952156) комплект для внесення сухих добрив на 16 - рядкову сівалку PROSEM К 16 до якого входять: 8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, 8 електродвигунів D40. 5-20 об/хв., 1 пульт управління тощо (згідно Додатку 2 Інструкції з експлуатації такого обладнання), що був поставлений на виконання умов Договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року в натурі та зобов`язати СТОВ "Говтва" повернути комплект для внесення сухих добрив на 16 - рядкову сівалку PROSEM К 16 до якого входять: 8 бункерів SpandiVolumex х 180 л з 2-ма виходами, 8 електродвигунів D40. 5-20 об/хв., 1 пульт управління тощо (згідно Додатку 2 Інструкції з експлуатації такого обладнання), що був поставлений на виконання умов Договору купівлі-продажу № 4 від 27.01.2017 року - ПП "Агрохім" (код ЄДРПОУ 23694198).

3. Стягнути Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Говтва" (8400, Полтавська обл., смт. Решетилівка, вул. Полтавська, 96, код ЄДРПОУ 13952156) на користь Приватного підприємства "Агрохім" (25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, 74, код ЄДРПОУ 23694198) - 4 962,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Копію рішення направити учасникам (сторонам) справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Білоусов С. М.