Ухвала

від 23.03.2023 по справі 718/2737/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

23 березня 2023 року

м. Київ

справа № 718/2737/21

провадження № 61-11456ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Хопти С. Ф. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - відділ державної реєстрації Кіцманської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності, закриття розділу в державному реєстрі речових прав та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та визнання недійсними свідоцтв,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня

2022 року.

Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2022 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги. Заявнику необхідно було подати клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, навести обґрунтовані підстави для поновлення, надати документи, які підтверджують наявність пільг щодо сплати судового збору або сплатити судовий збір у встановленому розмірі.

На виконання вимог указаної ухвали надано документи, що підтверджують звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору.

Ухвалою Верховного Суду від 04 січня 2023 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду

від 28 листопада 2022 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У січні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання про поновлення строку касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

В обґрунтування необхідності поновлення строку касаційного оскарження заявник зазначає, що постанова апеляційного суду була вручена 16 січня 2023 року разом відповіддю на адвокатський запит.

Разом з цим, не надає доказів, що підтверджують отримання оскаржуваного судового рішення.

Вивчивши надані матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Статтею 44 ЦПК України закріплено обов`язок особи, яка бере участь

у справі, добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки.

Сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

У поданому у грудні 2022 року до Верховного Суду клопотанні, представник заявника вказував, що копію оскаржуваної постанови отримав 21 жовтня 2022 року, проте не надав доказів на підтвердження вказаного, оскільки вони містяться у матеріалах справи.

У січні 2023 року представник заявника вказував, що копію оскаржуваної постанови заявник отримав 16 січня 2023 року, проте також не надав доказів, що підтверджують вказане.

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 не навів обставин, що перешкоджали звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня

2022 року у визначений процесуальним законом строк, оскільки заявник та його представник, як сторони у справі, добросовісно користуючись процесуальними правами, усвідомлюючи наслідки вчинення або невчинення дій на захист своїх прав, мали можливість подати касаційну скаргу.

Наведені у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень підстави не можуть визнаватися поважними причинами пропуску строку, оскільки не є об`єктивно непереборними та такими, що не залежали від волевиявлення заявника чи пов`язаними з перешкодами, труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, зважаючи на тривалість пропущеного строку на касаційне оскарження судового рішення.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Наведені заявником обставини не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зі спливом значного проміжку часу, є порушенням принципу юридичної визначеності та «права на суд», гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункти 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).

У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» від 03 грудня 2003 року).

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервалу часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (§ 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», та «Трух проти України» (ухвала) від 14 жовтня 2003 року).

Поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.

Верховний Суд вважає, що заявником не надано належних доказів для поновлення пропущеного строку звернення з касаційною скаргою у строк, визначений статтею 390 ЦПК України.

Отже, оскільки у відведений судом строк, ухвала суду не виконана, що перешкоджає касаційній інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає поверненню заявнику.

Відповідно до частини третьої статті 185, частини другої статті 393 ЦПК України у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається.

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 10 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 08 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа - відділ державної реєстрації Кіцманської міської ради про визнання протиправними та скасування рішення реєстратора про державну реєстрацію права та їх обтяжень, скасування реєстрації права власності, закриття розділу в державному реєстрі речових прав та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання недійсним акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу та визнання недійсними свідоцтв вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ф. Хопта