Постанова

від 22.03.2023 по справі 295/3185/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 березня 2023 року

м. Київ

справа № 295/3185/18

провадження № 61-11449 св 22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , головне управління Держгеокадастру у Житомирській області,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2022 року у складі судді Зосименка О. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Борисюка Р. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації суміжної земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,0461 га.

Рішенням Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року № 773 їй надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим нерухомим майном.

Після звернення до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Міськрайонне управління у Житомирському районі та м. Житомирі з питання реєстрації земельної ділянки, вона дізналася, що ОСОБА_3 здійснено реєстрацію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером: 1810136300:04:002:0001, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої накладаються на її земельну ділянку.

Указаними вище протиправними діями ОСОБА_3 порушено її права на користування відповідною часткою земельної ділянки.

З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила суд усунути їй перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,1 га, кадастровий номер 1810136300:04:002:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до висновку судової комісійної земельно-технічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» від 27 травня 2020 року № 207/05-2020, проведеної на виконання ухвали суду, об`єктом дослідження була земельна ділянка, площею 0,0461 га, по АДРЕСА_1 , у фактичному користуванні позивача перебуває земельна ділянка, площею 459,7 кв. м, а у ОСОБА_3 земельна ділянка, площею 2 321,2 кв. м, та досліджувані ділянки перетинаються у площині, унаслідок чого утворилась пляма накладання, площею 60,9 кв. м.

У позивачки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, площею 0,0461 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а відповідно до рішення Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року № 773 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0,0433 га, за цією самою адресою. Проте технічна документація розроблена на земельну ділянку більшою площею ніж надано дозвіл ОСОБА_1 , а саме площею 0,0461 га. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою не доведено порушення її прав.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що згідно з висновком судової комісійної земельно-технічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» від 27 травня 2020 року № 207/05-2020 земельна ділянка, площею 0, 416 га, що розташована по АДРЕСА_1 та земельна ділянка з кадастровим номером 1810136300:04:002:0001, площею 0,1000 га, яка розташована по АДРЕСА_2 є сусідніми та мають спільну (суміжну) межу. Вони перетинаються у площині у результаті чого утворилась пляма накладання, площею 60,9 кв. м (0,00609 га).

У фактичному землекористуванні ОСОБА_3 станом на час проведення дослідження, перебуває земельна ділянка, загальною площею 2 321,2 кв. м, (0,23212 га) (з урахуванням земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:04:002:0002, площею 0,1200 га). У фактичному землекористуванні ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 станом на час проведення дослідження, перебуває земельна ділянка, загальною площею 459,7 кв. м (0,04597 га).

Межі фактичного землекористування ОСОБА_3 не відповідають межам земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:04:002:0001, площею 0,1000 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційний суд встановив, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, площею 0,0461 га, по АДРЕСА_1 , тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність позовних вимог у частині порушення прав позивача.

Крім того, обраний ОСОБА_1 спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не призведе до відновлення порушених прав, його не можна вважати ефективним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 295/3185/18 з Богунського районного суду м. Житомира.

У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 лютого 2023 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачем здійснено реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер: 1810136300:04:002:0001, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , з порушенням положень земельного законодавства, оскільки її межі накладаються на земельну ділянку, яка перебуває у користуванні позивачки. ОСОБА_3 не було повідомлено позивачку про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж вказаної земельної ділянки.

Накладення меж земельних ділянок сталося унаслідок порушень, допущених при розробці технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить ОСОБА_3 . Вказані обставини підтверджуються висновком судової комісійної земельно-технічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» від 27 травня 2020 року № 207/05-2020.

Унаслідок проведення державної реєстрації земельної ділянки, належної ОСОБА_3 , фактично припинене право користування часткою земельної ділянки належної до будинку позивачки, тому остання позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію спірної земельної ділянки, якою вони з чоловіком користувалися з 1963 року. Зі змісту листа Житомирської міської ради від 06 лютого 2018 року № 628/13 вбачається, що міською радою не приймалося рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер:1810136300:04:002:0001.

Безпідставним є посилання судів на неможливість визначення меж земельної ділянки позивачки, оскільки такі обставини встановлені, у тому числі висновком судової комісійної земельно-технічної експертизи.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2023 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав відзив на касаційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Посилання позивачки на те, що її не повідомлено про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставними, оскільки спростовуються підписаним ОСОБА_1 актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки.

ОСОБА_3 не порушуються права власності позивачки, паркан відповідачки розташований у межах поворотних точок належної, їй земельної ділянки і ОСОБА_1 користується часткою земельної ділянки належної ОСОБА_3 розташованої за її парканом. Позивачкою належними доказами не підтверджено наявність у неї права користування земельною ділянкою.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_3 відповідно до договору купівлі-продажу від 10 жовтня 2002 року є власником житлового будинку та земельної ділянки, площею 2 200 кв. м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, державним актом на право приватної власності на землю від 27 грудня 2002 року серії 1-ЖТ № 044220, площею 0,2200 га (а.с.96, 99, т. 1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 серпня 2008 року після смерті чоловіка ОСОБА_5 , його дружина - ОСОБА_1 стала власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 жовтня 2008 року (а.с. 3, т. 1).

Рішенням Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року № 773 «Про надання дозволу громадянам на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення» та додатку до цього рішення, ОСОБА_1 на підставі заяви, свідоцтва про право на спадщину за законом, надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0433 га, по АДРЕСА_1 (а.с. 31, 32, т. 1).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі вона розроблена на замовлення ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0461 га, яка розташована по АДРЕСА_1 (а.с. 12, т. 1).

Згідно з актом перенесення у натурі (на місцевість) меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів від 12 січня 2017 року при складанні технічної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка, площею 0,0461 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка надана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, обмежена лише зоною особливого режиму забудови (а.с.17, т. 1).

Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 , межі земельної ділянки, площею 0,0461 га, встановлено та узгоджено між землекористувачем ОСОБА_1 і суміжним землевласником ОСОБА_3 (а.с. 18, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року

№ 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана постанова апеляційного суду вищезазначеним вимогам закону не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , виходив одночасно з двох взаємовиключних підстав, а саме: у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, у зв`язку з обранням позивачкою неефективного способу захисту.

Суд апеляційної інстанції зробив висновок про те, що спірні земельні ділянки перетинаються у площині у результаті чого утворилась пляма накладання, що підтверджується висновком судової комісійної земельно-технічної експертизи товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» від 27 травня 2020 року № 207/05-2020. Межі фактичного землекористування ОСОБА_3 не відповідають межам належної йому земельної ділянки. Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку, що у позивача відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, площею 0,0461 га, по АДРЕСА_1 , тому погодився з висновком суду першої інстанції про недоведеність позовних вимог у частині порушення прав позивача.

Водночас суд апеляційної інстанції вказав на те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту порушених прав, оскільки задоволення позову не призведе до їх відновлення.

Таким чином, апеляційний суд, у разі встановлення, що заявлені позивачем вимоги не знайшли свого підтвердження, повинен був відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності порушення прав позивача.

Вказівка суду апеляційної інстанції про ще одну підставу відмови у позові - обрання позивачем неефективного способу захисту є помилковою, оскільки обрання неефективного способу захисту може бути підставою для відмови у позові у разі доведеності порушеного права.

Отже, апеляційний суд не врахував, що недоведеність позову та обрання неефективного способу захисту є взаємовиключними підставами для відмови у задоволенні позову.

Крім того, апеляційний суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_1 заявлено вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, що є ефективним способом захисту прав користувача земельної ділянки.

З урахуванням наведеного, оскільки фактичні обставини, від яких залежить правильне вирішення справи, не встановлено, а суд касаційної інстанції

у силу своїх процесуальних повноважень (стаття 400 ЦПК України) позбавлений такої можливості, то апеляційному суду при новому розгляді справи слід перевірити вищенаведені обставини.

Отже, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець