Постанова

від 31.05.2023 по справі 295/3185/18

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №295/3185/18 Головуючий у 1-й інст. Зосименко О.М.

Категорія Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2023 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Галацевич О.М.,

суддів: Павицької Т.М., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі справу №295/3185/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації суміжної земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на рішення Богунського районного суду м. Житомира, ухвалене 31 січня 2022 року суддею Зосименком О.М. у м.Житомирі, повний текст рішення складено 03 лютого 2022 року,

в с т а н о в и в :

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, у якому просила усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 0,1 га, кадастровий номер 1810136300:04:002:0001, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом скасування державної реєстрації суміжної земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці, площею 0,0461 га. Рішенням Житомирської міської ради від 26.09.2014 №773 їй надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під існуючим нерухомим майном. Після звернення до головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Міськрайонне управління у Житомирському районі та м. Житомирі з питання реєстрації земельної ділянки, вона дізналася, що ОСОБА_2 здійснено реєстрацію суміжної земельної ділянки з кадастровим номером 1810136300:04:002:0001, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , межі якої накладаються на її земельну ділянку.

Вважає, що указаними вище протиправними діями порушено її права на користування відповідною часткою земельної ділянки.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить вказане судове рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування апеляційної скарги послався на доводи позовної заяви та вказав, що на момент здійснення державної реєстрації відповідачем земельної ділянки, кадастровий номер: 1810136300:04:002:0001 спірна частина земельної ділянки знаходилася у користуванні позивачки і використовувалася згідно цільового призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Крім того, вважає безпідставним твердження суду щодо неможливості визначення меж земельної ділянки позивача, оскільки дані обставини встановлені письмовими доказами, в тому числі висновком судової земельно-технічної експертизи, який чітко встановив межі земельної ділянки позивача та площу межі, де земельна ділянка відповідачки накладається на земельну ділянку позивачки. Також суд не врахував, що накладення меж земельних ділянок сталося внаслідок порушень, допущених при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить відповідачці. Зокрема, такі помилки сталися у визначенні координат поворотних точок, що у подальшому призвело до неправильного встановлення конфігурації земельних ділянок та порушення прав позивачки, оскільки остання позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію належної до будинку земельної ділянки, якою вони з чоловіком користувалися з 1963 року.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на обґрунтованість висновків суду першої інстанції та безпідставність доводів апеляційної скарги. На його думку, посилання позивачки на те, що її не повідомлено про дату і час проведення робіт із закріплення межовими знаками меж земельної ділянки, площею 0,1 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , є безпідставними, оскільки спростовуються підписаним ОСОБА_1 актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки. ОСОБА_2 не порушуються права власності позивачки, паркан відповідачки розташований у межах поворотних точок, належної їй земельної ділянки, і ОСОБА_1 користується часткою земельної ділянки, належної ОСОБА_2 , розташованої за її парканом. Позивачкою належними доказами не підтверджено наявність у неї права користування земельною ділянкою.

Постановою Житомирського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишено без задоволення, а рішення Богунського районного суду м. Житомира від 31 січня 2022 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 березня 2023 року постанову суду апеляційної інстанції від 02 серпня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи сторони, треті особи в судове засідання не з`явились. Від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи у його відсутність та відсутність його довірителя.

За таких обставин суд апеляційної інстанції розглянув справу у відсутність її учасників, що відповідає положенням ч. 2 ст. 372 ЦПК України.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з частиною другою статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

У статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником житлового будинку та земельної ділянки, площею 2200 кв.м, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 10 жовтня 2002 року, витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та державним актом на право приватної власності на землю від 27 грудня 2002 року серії 1-ЖТ № 044220, площею 0,2200 га (а.с.95-96, 99, т.1).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 серпня 2008 року після смерті чоловіка ОСОБА_5 , його дружина - ОСОБА_1 стала власником житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані по АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 жовтня 2008 року (а.с.3, т.1).

Рішенням Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року №773 «Про надання дозволу громадянам на складання проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок під існуючим нерухомим майном/зміна цільового призначення» та додатку до цього рішення, ОСОБА_1 на підставі заяви, свідоцтва про право на спадщину за законом, надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, орієнтовною площею 0,0433 га, по АДРЕСА_2 (а.с.31-32, т.1).

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у натурі вбачається, що така розроблена на замовлення ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0461 га, яка розташована по АДРЕСА_2 (а.с.12, т.1).

Згідно з актом перенесення у натурі (на місцевість) меж зон обмежень (обтяжень) та сервітутів від 12 січня 2017 року при складанні технічної документації із землеустрою встановлено, що земельна ділянка площею 0,0461 га, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , яка надана ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, обмежена лише зоною особливого режиму забудови (а.с.17, т.1).

Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 , межі земельної ділянки, площею 0,0461 га, встановлено та узгоджено між землекористувачем ОСОБА_1 і суміжним землевласником ОСОБА_2 (а.с.18, т.1).

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що внаслідок порушень, допущених при виготовленні технічної документації на суміжну земельну ділянку, кадастровий номер 1810136300:04:002:0001, належну ОСОБА_2 , сталися помилки у визначенні координат поворотних точок, що призвело до неправильного встановлення конфігурації земельних ділянок та порушення прав позивачки, оскільки вона позбавлена можливості здійснити державну реєстрацію належної до будинку земельної ділянки.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не доведено порушення її прав.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги вважає безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до висновку комісійної судової земельно-технічної експертизи Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр будівельних та земельних експертиз» від 27 травня 2020 року №207/05-2020, проведеної на виконання ухвали суду, об`єктом дослідження була земельна ділянка, площею 0,0461 га, по АДРЕСА_1 , у фактичному користуванні позивача перебуває земельна ділянка, площею 459,7 кв.м, а у ОСОБА_2 земельна ділянка, площею 2321,2 кв.м, та досліджувані ділянки перетинаються у площині, унаслідок чого утворилась пляма накладання, площею 60,9 кв.м.

У позивачки відсутні правовстановлюючі документи на земельну ділянку, площею 0,0461 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , а відповідно до рішення Житомирської міської ради від 26 вересня 2014 року №773 ОСОБА_1 було надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо земельної ділянки, площею 0,0433 га, за цією самою адресою. Проте технічна документація розроблена на земельну ділянку більшою площею ніж надано дозвіл ОСОБА_1 , а саме площею 0,0461 га.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , являючись суміжними землекористувачами, при виготовленні технічної документації із землеустрою узгодили межі між земельними ділянками, що підтверджується актом від 22.09.2016 про встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.18, т.1) та протоколом від 10.10.2013 погодження меж земельної ділянки ОСОБА_2 на території АДРЕСА_1 (а.с. 61, т.1).

Також, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 , у позовній заяві та відзиві на неї зазначали, що кожна фактично користуються земельними ділянками відповідно до узгодженої межі, на який встановлено паркан, а накладення меж земельних ділянок відбулося внаслідок помилок, допущених при виготовленні технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка належить відповідачці.

В той же час, помилка, здійснена при внесені даних у кадастрову карту, не може бути підставою скасування державної реєстрації.

Так, згідно зі статтею 198 ЗК України кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: геодезичне встановлення меж земельної ділянки; погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; відновлення меж земельної ділянки на місцевості; встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; виготовлення кадастрового плану.

Погодження меж земельної ділянки є складовою частиною кадастрового плану, який, у свою чергу, є складовою частиною технічної документації, необхідної для передачі земельних ділянок у власність чи в користування. Встановлення меж земельної ділянки по суті зводиться до вирішення питань, чи не належить земельна ділянка іншому власнику чи правомірному користувачеві та чи не накладаються межі земельної ділянки на суміжні земельні ділянки. Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки здійснюється з метою визначення в натурі (на місцевості) метричних даних земельної ділянки, у тому числі місцеположення поворотних точок її меж та їх закріплення межовими знаками.

Відповідно до пункту 3.10 розділу III «Закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) межовими знаками» Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року №376 (далі - Інструкція), середньоквадратична похибка місцезнаходження межового знака відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, геодезичних мереж згущення, міських геодезичних мереж не повинна перевищувати: у містах Києві, Севастополі, містах - обласних центрах та містах обласного підпорядкування - 0,1 м; в інших містах та селищах - 0,2 м; у селах - 0,3 м; за межами населених пунктів для земельних ділянок площею до 10 га - 0,5 м, а площею 10 га і більше - 2,5 м.

Згідно із пунктом 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр», у разі якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель. Зміна меж земельної ділянки при виправленні вказаних помилок допускається за письмовим погодженням з особами, яким належить право власності (а щодо земель державної та комунальної власності - право користування) на суміжні земельні ділянки. Відсутність згоди власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на виправлення вказаних помилок не є підставою для відмови у перенесенні відомостей про відповідну земельну ділянку до Державного земельного кадастру, надання відомостей про земельну ділянку з Державного земельного кадастру. Про виявлені помилки центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, письмово безоплатно повідомляє власників (користувачів) земельних ділянок.

Частинами першою-третьою статті 158 ЗК України встановлено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

ОСОБА_1 у позасудовому порядку має можливість скористатися визначеним у пункті 4 розділу VІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державний земельний кадастр» способом відновлення своїх порушених прав, шляхом усунення технічних помилок, і лише у разі, якщо цей спосіб виявиться недієвим, чи згоди щодо визначення конкретних меж земельних ділянок не буде досягнуто, позивачка, чиї права порушені у результаті невідповідності інформації землевпорядної документації фактичним даним щодо площі, лінійних розмірів та конфігурації земельних ділянок, так і даним, визначеним державними актами, що є порушення вимог земельного законодавства, може звернутись до суду за захистом порушених прав.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 26 серпня 2020 року у справі №583/669/15-ц (провадження №61-756св20).

Посилання на ту обставину, що ОСОБА_2 відмовляється вносити зміни до технічної документації із землеустрою є безпідставними, оскільки така відмова не позбавляє позивача звернутись до компетентного органу самостійно. Доказів відмови даного органу матеріали справи не містять, а суд не може підміняти його функції.

Крім того, відповідачка не порушує прав позивачки на земельну ділянку, остання користується такою за визначеними між ними межами, земельна ділянка позивачки не зменшилась, а тому відсутні підстави вважати, що відповідачка перешкоджає позивачці у користуванні земельною ділянкою та порушує її права.

За таких обставин, підстави для скасування правильного по суті рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Богунського районного суду м.Житомира від 31 січня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складений 05 червня 2023 року.